Постанова № 3625273, 17.03.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2009 року № 22а-6778/08 /9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого у справі судді Любашевського В.П.

суддів Богаченко С.І.

Нос С.П.

При секретарі судового засідання Каблак Т.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за апеляційною скаргою Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області

на постанову господарського суду Тернопільської області від 31.01.2008 року у справі № 3/274-4952

за позовом Підприємства споживчої кооперації торгово-роздрібного об'єднання ТЕКО Заліщинського РайСТ

до Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області

про визнання недійсними податкових рішень про застосування штрафних санкцій, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач - Підприємство споживчої кооперації торгово-роздрібного об'єднання ТЕКО Заліщинського РайСТ звернувся у господарський суд Тернопільської області із адміністративним позовом до відповідача Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області. У позовній заяві просить визнати нечинними рішення № 0006572900 та № 0006582900 від 21.11.2007 року про застосування штрафних санкцій та рішення № 0006592900 про застосування фінансових санкцій від 21.11.2007 року.

Постановою господарського суду Тернопільської області від 31.01.2008 року у справі № 3/274-4952 позов задоволено. Визнано недійсними та скасовано рішення Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції «Про застосування штрафних санкцій» № 0006572900, № 0006582900, № 0006592900 від 21 листопада 2007 року з моменту їх винесення, як таке, що прийняте всупереч чинного законодавства України. Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що перевірки позивача згідно яких складено та представлено до суду акти перевірок та прийнято рішення «Про застосування штрафних санкцій» № 0006572900, № 0006582900, на підставі виявлених порушень Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», проведено із порушенням встановленого порядку. Про таке свідчить той факт, що суб'єкту підприємницької діяльності - позивачу у справі не було направлено повідомлення про проведення планової перевірки і видано направлення на проведення планової перевірки, як це передбачено Указом Президента України «Про деякі заходи з ________________

Головуючий у 1-й інст. суддя Турецький І.М. Справа № 22а-6778/08 ряд. ст. зв. № 2.11.8

Господарський суд Тернопільської області 22-а-6778-08.doc

справа № 3/274-4952/5022 реєстр 17.03.2009 р.

Доповідач у 2-й інст. суддя Любашевський В.П.

перегулювання підприємницької діяльності» та Законом України «Про державну податкову службу в Україні». В порушення ст. 7 Указу Президента України № 817/98 «Про деякі заходи із дорегулювання підприємницької діяльності», представники перевіряючого органу зобов'язані здійснити запис в журналі реєстрації перевірок, вказавши мету, строки відвідання суб'єкта підприємницької діяльності, а також посади та прізвище представників перевіряючого органу, однак при перевірці вказаного журналу в судовому засіданні таких записів не виявлено. Також суд першої інстанції відзначив, що відповідач не уповноважений застосовувати штрафні (фінансові) санкції у випадку встановлення порушень, передбачених ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів». Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що Борщівська міжрайонна державна податкова інспекція Тернопільської області прийнявши рішення № 0006592900 вийшла за межі наданих Законом повноважень.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. У апеляційній скарзі просить скасувати постанову господарського суду Тернопільської області від 31.01.2008 року по справі № 3/274-4952 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт посилається на те, що згідно вимог чинного законодавства право на проведення перевірки дотримання вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» надано контролюючому органу незалежно від надіслання попереднього повідомлення про проведення такої перевірки. Щодо правомірності прийнятого рішення про застосування штрафних санкцій № 0006572900 на суму 15542,25 грн., апелянт зазначає, що факт порушення порядку проведення розрахунків встановлено постановою Заліщицького районного суду від 03.12.2007 року по справі № 3-3463. Щодо рішення № 0006592900 від 21.11.2007 року про застосування фінансових санкцій за порушення ч. 13 ст. 18 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» у розмірі 1000 грн., то апелянт посилається на те, що Порядком застосуванням фінансових санкцій за порушення ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» до органів, що вправі їх застосовувати віднесено Державну податкову адміністрацію України.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду - скасуванню, з наступних підстав:

При розгляді справи встановлено, що Борщівською міжрайонною державною податковою інспекцією проведено перевірку Підприємства споживчої кооперації торгово-роздрібного об'єднання ТЕКО Заліщинського РайСТ. За результатами проведеної перевірки складено наступні акти та прийнято відповідні рішення про застосування фінансових санкцій:

1) Акт бланк № 014268 від 13.11.2007 року № 681/23/34852920 щодо контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, наявністю свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів. Виявлене порушення стало підставою винесення рішення №0006572900, від 21 листопада 2007 року, згідно якого застосовано штрафні санкції в сумі 15542 грн. 25 коп.

2) Акт бланк № 014267 від 13.11.2007 року № 680/23/34852920 щодо контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, наявністю свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів. Виявлене порушення стало підставою для прийняття рішення № 0006582900 від 21 листопада 2007 року згідно якого застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 340 грн. 00 коп.

3) Акт бланк № 014267 від 12.11.2007 року, який став підставою для винесення рішення № 0006592900 від 21 листопада 2007 року «Про застосування фінансових санкцій» до Підприємства споживчої кооперації торгово-роздрібного об'єднання «ТЕКО» Заліщицького РайСТ за порушення Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року, «Про акцизний збір» (із змінами і доповненнями), Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодовою, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 року №481/95-ВР, згідно якого застосовано штрафні санкції в сумі 1000 грн.

Підставою для скасування судом першої інстанції рішень № 0006572900 від 21 листопада 2007 року та № 0006582900 від 21 листопада 2007 року стало наявне на думку господарського суду Тернопільської області порушення порядку проведення перевірок, за результатами яких Борщівською міжрайонною державною податковою інспекцією Тернопільської області виявлено факт порушень вказані в актах. Проте, судова колегія не може погодитися із таким висновком суду першої інстанції, оскільки норми статті 11-1 та 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» регламентують підстави та порядок проведення органами державної податкової служби виїзних планових і позапланових перевірок своєчасності, достовірності, повноти  нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), а п. «а» ст. 5 Указу Президента України 23.07.1998р. № 817/98 «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» встановлює, що контролюючими органами, які мають право проводити планом і позапланові виїзні перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, є органи державної податкової служби - стосовно сплати податків (обов'язкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів, неподаткових платежів. Тому, суд апеляційної інстанції вважає, що вимоги Закону України «Про державну податкову службу в Україні» щодо попередження суб'єкта господарювання про проведення перевірки не поширюються на перевірку з метою здійснення контролю за додержанням порядку здійснення розрахунків за товари. Наведене свідчить про хибність висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для скасування рішення № 0006582900 від 21 листопада 2007 року.

Щодо правомірності прийнятого Заліщицьким відділенням Борщівської міжрайонною державною податковою інспекцією рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0006572900 на суму 15542,25 грн. за порушення п. 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», то суд апеляційної інстанції вважає його таким, що прийняте за наявності для цього підстав, оскільки в силу ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Посановою Заліщицького районного суду Тернопільської області від 3 грудня 2007 року у справі № 3-3463 встановлено, що працюючи продавцем матазину № 068, Погар Л.П., порушила порядок проведення розрахунків, а саме не забезпечила відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена у денному звіті.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» за порушення його норм до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів. Рішення про стягнення штрафів приймаються органом, який видав ліцензію, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.

Судовою колегією встановлено, що відповідач не є органом, уповноваженим видавати суб'єктам господарювання ліцензії на торгівлю тютюновими виробами, а тому законодавчими актами йому не надано повноважень щодо прийняття рішень про застосування фінансових санкцій, встановлених ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів». Вказані повноваження віднесені до компетенції Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України, і оскільки Борщівська міжрайонна державна податкова інспекція Тернопільської області не є підрозділом Департаменту, а тому господарський суд Тернопільської області приймаючи постанову від 31.01.2008 року у справі № 3/274-4952 вірно встановив, що прийнявши рішення № 0006592900 Борщівська міжрайонна державна податкова інспекція вийшла за межі своїх повноважень.

Суд першої інстанції вирішивши стягнути з Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області 118 грн. витрат по оплаті інформаційно - технічних послуг не врахував, що в силу ст. 87 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на правову допомогу, витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду, витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз.

Таким чином, при здійсненні адміністративного судочинства Кодексом адміністративного судочинства до складу судових витрат не віднесено витрати на інформаційно-технічні послуги, а тому сплачена сума у розмірі 118 грн. не підлягає стягненню в користь позивача.

Окрім вказаного, суд першої інстанції при розподілі судових витрат не врахував, що в силу ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Отже, понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню із державного бюджету України, а не із Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області, як вирішено судом першої інстанції. Щодо розміру судових витрат, які підлягають присудженню в користь позивача, то такий, відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, визначається відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. При цьому, до уваги береться сума витрат фактично сплачена позивачем, а у випадку сплати судового збору у розмірі більшому ніж встановлено законом, при розподілі судових витрат слід виходити із сум, які підлягали сплаті. Тому, присудженню в користь позивача підлягає сума судового збору у розмірі 5 гривень 00 копійок.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що господарський суд Тернопільської області прийнявши постанову від 31.01.2008 року у справі № 3/274-4952 та скасувавши рішення № 0006572900 та № 0006582900 від 21.11.2007 року про застосування штрафних санкцій порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та питання про розподіл судових витрат, яке в силу п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, є підставою для скасування оскаржуваної постанови та прийняття нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Зважаючи на викладене, та керуючись ст. 160, 198, 202, 207 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області на постанову господарського суду Тернопільської області від 31.01.2008 року у справі № 3/274-4952 задовольнити частково, а постанову суду - скасувати;

2. прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Підприємства споживчої кооперації торгово-роздрібного об'єднання ТЕКО Заліщинського РайСТ до Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області про визнання недійсними податкових рішень про застосування штрафних санкцій задовольнити частково:

3. визнати недійсним та скасувати рішення Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області «Про застосування фінансових санкцій» № 0006592900 від 21 листопада 2007 року;

4. у задоволенні вимог адміністративного позову про визнання недійсними рішення Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області «Про застосування штрафних санкцій» № 0006572900 від 21 листопада 2007 року та рішення «Про застосування (штрафних) фінансових санкцій» № 0006582900 від 21 листопада 2007 року - відмовити;

5. стягнути з Державного бюджету України в користь Підприємства споживчої кооперації торгово-роздрібного об'єднання ТЕКО Заліщинського РайСТ понесені судові витрати у розмірі 5 гривень 00 копійок.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя В. П. Любашевський

 Судді С. І. Богаченко

С. П. Нос