Ухвала суду № 36252280, 17.12.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Бєломєстнов О.Ю.

Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2013 року справа №805/8479/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Казначеєва Е.Г., суддів Яманко В.Г., Васильєвої І.А., за участі секретаря судового засідання Гонтаренко М. Е., представників позивача Попової І.С., за довіреністю від 28.05.2013 року, Манерової Ю.В., за довіреністю від 13.07.2013 року, представника відповідача Пасецького Д.В., за довіреністю від 28.12.2012 року, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державного підприємства "Донецька залізниця" та Державної фінансової інспекції в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2013 р. у справі № 805/8479/13-а (головуючий І інстанції Бєломєстнов О.Ю.) за позовом Державного підприємства "Донецька залізниця" до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про часткове скасування п.66 вимоги від 09.04.2013 р.,-

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Донецька залізниця" звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державної фінансової інспекції в Донецькій області, у якому просило скасувати вимогу від 09.04.2013р. №05-05.1-10-14/3915 у частині п. 3, 6, 7, 9, 10, 13, 15, 19, 20, 22, 23, 27, 28, 33, 34, 36 37, 38, 39, 40, 41, 43, 45, 48, 51, 53, 54, 58, 61, 62, 64, 67, 68, 70, 71, 82 у повному обсязі, п. 55, 63, 66 - частково.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30.05.2013 позовні вимоги у справі було роз'єднано, вимогу у частині скасування п. 66 вимоги відносно нестачі на загальну суму 819 926,47 грн. виділено у окреме провадження, справі у цій частині наданий №805/8479/13-а.

Заявою від 13.11.2013 позивач зменшив позовні вимоги та просив суд скасувати п. 66 вимоги №05-05.1-10-14/3915 від 09.04.2013 р. у частині нестачі на суму 55 729,97 грн. за порушеннями, викладеними по структурним одиницям залізниці: локомотивне депо Красноармійськ - 7 201,37 грн., вагонне депо Донецьк - 42 157,63 грн., служба матеріально-технічного забезпечення - 6 370,97 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2013 року позовні вимоги задоволені частково. Суд першої інстанції скасував пункт 66 вимоги державної фінансової інспекції в Донецькій області від 09.04.2013р. №05-05.1-10-14/3915 у частині нестачі на суму 7 201,37 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовив.

Позивач та відповідач не погодились з постановою суду і подав апеляційну скаргу, в якій просили скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення. Апеляційні скарги мотивовані невірним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представники позивача в судовому засіданні доводи викладені в апеляційній скарзі Державного підприємства "Донецька залізниця" підтримали, вважають, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Представник відповідача в судовому засіданні доводи викладені в апеляційній скарзі Державної фінансової інспекції в Донецькій області підтримав, вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, встановила наступне.

Судом першої та апеляційною інстанції встановлено, що Державне підприємство «Донецька залізниця» зареєстровано в якості юридичної особи.

Державною фінансовою інспекцією у Донецькій області була проведена ревізія фінансово-господарської діяльності Державного підприємства "Донецька залізниця" та його структурних підрозділів за період з 01.04.2010 року по 01.10.2012 року.

За результатами проведеної ревізії відповідачем складений акт №05.1-16/01 від 26.02.2013 року (надалі - Акт ревізії, т.1 а.с. 169-184 ).

09 квітня 2013р. відповідачем на підставі висновків акту прийнята вимога №05-05.1-10-14/3915 про усунення порушень, виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності (надалі - вимога, т.1 а.с. 76-79).

Пунктом 66 даної вимоги встановлено, що в ході проведення вибіркових інвентаризацій основних засобів та ТМЦ в структурних підрозділах ДП «Донецька залізниця» встановлено нестачу на загальну суму 841 155,34 грн. та лишків основних засобів та ТМЦ на суму 311 050,81 грн. У зв'язку з цим позивача зобов'язано: відобразити в бухгалтерському обліку вартість не оприбуткованих матеріальних цінностей, які встановлені під час інвентаризації на загальну суму 311 050,81 грн.; стягнути з осіб, винних у нестачі основних засобів та ТМЦ матеріальну шкоду в порядку та розмірах, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 №116, з яких у визначеному вказаною постановою порядку перерахувати кошти в дохід Державного бюджету.

Відповідно до матеріалів справи позивачем оскаржується п. 66 вимоги в частині нестачі основних засобів та ТМЦ в структурних підрозділах ДП «Донецька залізниця» на суму 55 729,97 грн., що складається з нестач за трьома структурними підрозділами: локомотивне депо Красноармійськ - 7 201,37 грн., вагонне депо Донецьк - 42 157,63 грн., служба матеріально-технічного забезпечення - 6 370,97 грн.

Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції виходив з того, що твердження відповідача у Акті ревізії про нестачу АКБ на суму 7 201,37 грн. є неправомірними та необґрунтованими, позивачем не спростовані висновки відповідача щодо нестачі основних засобів та ТМЦ в структурних підрозділах ДП «Донецька залізниця» за вагонним депо Донецьк на суму 42 157,63 грн. та за службою матеріально-технічного забезпечення в сумі 6 370,97 грн. З вказаним висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів, з наступних підстав.

Стосовно нестачі в структурних підрозділах ДП «Донецька залізниця», а саме за структурним підрозділом локомотивне депо Красноармійськ на суму 7 201,37 грн., колегія суддів встановила наступне.

Наказом Укрзалізниці від 07.12.2012 №398-Ц3 затверджено списання з балансу підприємства тепловозу 2ТЕ116 - 845 первісною вартістю 2765963,15 гривень (т.1 а.с. 174). Тепловоз серії 2ТЕ116 №845 виключений з інвентарю згідно з актом від 08.05.2012 (т.4 а.с. 114-116). На початок ревізії тепловоз 2ТЕ116 - 845 рахувався на балансі Локомотивного депо Красноармійськ та знаходиться в стадії розбирання (секція Б розібрана повністю).

Відповідно до акту від 11.02.2013 (т.4 а.с. 19), в ході ревізії комісією, проведено вибіркове обстеження вказаного тепловозу розібраної секції «Б» на предмет наявності металобрухту та старопридатних запчастин, за результатами якого встановлена відсутність акумуляторної батареї, відповідно до наданих до перевірки документів передачі в ремонт або списання акумуляторної батареї не встановлено. Внаслідок документального не підтвердження та фактичної відсутності станом на 11.02.2013 акумуляторної батареї перевіркою встановлена нестача, що є порушенням п.1 ст.10 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Згідно з довідкою про дислокацію локомотиву 2ТЕ116-845б за період з 2009 по 2012 року (т.4 а.с. 122) у відповідності до наказів №127 ДЗН-1 Шатура від 16.01.2009 №136, 63 від 17.01.2009 він знаходився на ремонті, з 12.03.2009р. - у резерві, з 28.03.2009р. - після проведення ТО-5 (консервація, розекіпірування) по 20.04.2011р. - знаходиться у РУЗ (резерв управління залізниці), з 12.10.2011 по 20.12.2012 - на простої непридатних локомотивів, 20.12.2012 - виключений з парку локомотивів депо Красноармійськ, що підтверджується журналами чергового по депо, витягом з журналу реєстрації наказів (т.4 а.с. 99), журналами форми ТУ-27 «Добові пробіги» за 2009 рік (т.3 а.с. 78-80), 2010 рік (т.2 а.с. 201-203), 2011 рік (т.3 а.с. 75-77), 2012 рік (т.3 а.с. 72-74).

Резерв управління залізницею (РУЗ) у відповідності до п. 2.2.3.11 Інструкції щодо обліку наявності використання локомотивів та моторвагонного рухомого складу, яка затверджена наказом Укрзалізниці №72-Ц від 20.02.2002р. (ЦІС/ЦТ-0010) належить до неексплуатованого парку локомотивів. Отже під час знаходження у РУЗі має місце відставлення локомотива.

Згідно з формуляром тепловозу 2ТЕ116-845 у секції 2 даного тепловозу застосовується акумуляторна батарея 48ТН-450 (т.2 а.с. 205, т.4 а.с. 106). Згідно з розрахунку, наведеного у додатку 6 до акту ревізії, вартість акумуляторної батареї 48ТН-450 (надалі - АКБ) склала 7 201,37 грн. (т.4 а.с. 18).

Згідно з п. 8.3.4 Інструкції з відставлення, консервації та утримання локомотивів і моторвагонного рухомого складу в запасі Укрзалізниці і резерві залізниці, що затверджена наказом Укрзалізниці від 23.06.2004 №489-ЦЗ (ЦТ-0100) акумуляторні батареї повинні зберігатися у відповідності до інструкції заводу - виробника.

На базах запасу, обладнаних розведенням кабелів для підзарядження на місцях відстою локомотивів, з дозволу служби локомотивного господарства залізниці допускається зберігання акумуляторних батарей у їхніх відсіках (ящиках) на локомотивах при постійному контролі за їхнім станом (т.2 а.с. 207).

У відповідності до формуляру АКБ типу 48ТН-450-У2 (п. 11.2.2 т.2, а.с. 211) батарею з електролітом слід залишати на зберіганні у стані повного заряду у прохолодному приміщенні.

Відповідно до довідки Локомотивного депо Красноармійськ №132 від 31.10.2013 заряджання локомотивних АКБ в депо здійснюється у спеціально призначеному для цього відділенні. Заряджання АКБ за межами акумуляторного відділення неможливе через відсутність відповідного обладнання (т.4 а.с. 100-101).

Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанцї зберігання АКБ локомотиву 2ТЕ116 845 після його відставлення в умовах депо Красноармійськ повинно було здійснюватися у спеціальному приміщенні, що вимагає її демонтажу з локомотиву.

Відповідно до акту №32 від 02.11.2009, працівниками локомотивного депо Красноармійськ встановлено, що АКБ 48ТН-450-2 секції «Б» локомотиву 2ТЕ16 №845 2004 року виробництва підлягає списанню з подальшим передаванням для реалізації у брухт на НОДХ Іловайськ у зв'язку з відсутністю ємності та сульфітацією пластин (т.3 а.с. 57). Вказана передача брухту АКБ підтверджується копією накладної - вимоги від 11.11.2009р. № 44 (т.3 а.с. 60) та копією повідомлення №198 від 30.11.2009р. (т.3 а.с. 58).

Утворення металобрухту, кількість та якість якого відповідає вказаній АКБ підтверджується статистичним звітом - звіт про утворення, оброблення та утилізацію відходів 1-3 класу небезпеки за 2009 рік (т.3 а.с. 61-64), актом санітарно-епідеміологічного обстеження об'єкту від 21-22.04.2010 із зазначенням реквізитів накладних - вимог щодо передачі АКБ до НОДХ Іловайськ (т.3 а.с. 66), актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 12.02.2010 року (т.3. а.с. 71), що підтверджує списання АКБ.

Крім того, відповідно до довідки про отримання коштів від списання зазначеного тепловоза від 17.04.2012 (т.4 а.с. 118), яка подавалася разом з актом про виключення з інвентарю тепловозу, для розгляду питання про списання тепловоза (т.4 а.с. 117), визначений обсяг брухту кольорових металів, який не містить свинцю (або свинцевосурм'янистого сплаву), з якого виконана АКБ, що підтверджує вираховування позивачем при розрахунку кількості металобрухту відсутність АКБ на момент розбирання тепловоза. У акті ревізії відображено, що законність списання тепловозу була предметом ревізії (т.1 а.с. 174) та порушень при визначенні обсягу металобрухту при списанні спірного тепловозу відповідачем не виявлено. Таким чином, очікуваний обсяг металобрухту не містить спірної АКБ, порушень при розрахунку цього обсягу відповідачем не виявлено.

З наведеного вбачається, що матеріалами справи підтверджується правомірність зберігання АКБ окремо від тепловоза (що вимагає її демонтажу) та списання спірної АКБ.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що твердження відповідача про нестачу внаслідок відсутності АКБ при розбиранні тепловозу є необґрунтованими.

Колегія суддів не приймає посилання відповідач на ненадання до перевірки позивачем вказаних документів, оскільки сторони в адміністративному процесі в ході розгляду справи в суді будь-якої інстанції не позбавлені права надавати докази на обґрунтування своїх вимог, в даному випадку позивач в обґрунтування своїх вимог не позбавлений був права надати суду відповідні документи на пілтвердження своїх заперечень та вимог, які були надані позивачем та досліджено судом. Крім того, колегія суддів враховує, що підставою не надання відповідачеві при проведенні ревізії зазначених документів, стала їх відсутні у структурному підрозділі Локомотивне депо Красноармійськ, у зв'язку із знищенням за перебігом строку зберігання, що підтверджується акт №1 від 15.01.2013р. з додатком про знищення бухгалтерських документів за 2009 рік (т.1 а.с. 213-215), тому відповідачем і були надані засвідчені копії, які зберігалися у інших структурних підрозділах.

Стосовно нестачі в структурних підрозділах ДП «Донецька залізниця», а саме за службою матеріально-технічного забезпечення на суму 6 370,97 грн., колегія суддів встановила наступне.

Під час ревізії була проведена інвентаризація, за результатами якої був складений інвентаризаційний опис від 22.01.2013 (т.2 а.с. 240) та встановлено, що будівля роздавальної бензину та керосину, яка відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно належить позивачу, фактично відсутня, проте рахується за даними бухгалтерського обліку станом на 22.01.2013р. На підстав викладено, актом перевірки відображена нестача станом на 22.01.2013 р. будівлі розподілення бензину і керосину (інв. №300010) залишковою вартістю 6 370,97 грн. (т.1 а.с. 179).

Відповідно до матеріалів справи позивач мав у власності будівлю роздавальної бензину і керосину площею 25,8 кв.м. за адресою м. Ясинувата, вул.. Складська, буд. 1в, літ. А-1 (надалі - Будівля), що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно від 11.09.2007р. (т.1 а.с. 111).

Згідно інвентарної картки №94, акту інвентаризації основних засобів від 19.11.2012, вказана будівля обліковувалася як основний засіб на рахунку 10 (т.1 а.с. 110).

Відповідно до матеріалів справи, позивач листом від 22.11.2012р. з додаванням необхідних документів звернувся до генерального директора Укрзалізниці з проханням надати дозвіл на списання будівлі, у зв'язку з економічною недоцільністю утримання на балансі непридатного до експлуатації майна (т.1 а.с. 80-115), але зазначений дозвіл на момент проведення ревізії позивачем не був одержаний.

Відповідно до п. 3.8 Порядку розгляду звернень щодо розпорядження майном залізниць, підприємств, установ та організацій залізничного транспорту, який затверджений наказом Укрзалізниці №535-24 від 20.09.2011 підприємства не можуть здійснювати демонтаж та розбирання майна (основних засобів) до отримання дозволу на його списання, крім випадків, які потребують термінового проведення таких дій з метою недопущення аварії та усунення пошкоджень, що заподіяні внаслідок аварії, стихійного лиха з обов'язковим оформленням відповідних документів (акти, технічні висновки, тощо) (т.1 а.с.154).

Згідно пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку списання об'єктів державної власності» № 1314 від 08 листопада 2007 року, списання майна здійснюється суб'єктом господарювання, на балансі якого воно перебуває, на підставі прийнятого суб'єктом управління рішення про надання згоди на його списання. Списання майна здійснюється за умови врахування особливостей правового режиму майна, наявності встановлених законодавчими актами обтяжень чи обмежень щодо розпорядження майном (крім випадків, коли встановлено заборону розпорядження майном).

Пунктом 21 Порядку списання об'єктів державної власності, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2007 р. N 1314 також встановлено, що розбирання та демонтаж майна, що пропонується до списання, проводиться тільки після прийняття відповідним суб'єктом управління рішення про надання згоди (згідно з цим Порядком) на списання майна (крім випадків пошкодження майна внаслідок аварії чи стихійного лиха).

З аналізу зазначених норм вбачається, що списання та розбирання майна проводиться тільки після надання згоди відповідним суб'єктом управління, або у зв'язку з недопущенням аварії, усуненням пошкоджень, що заподіяні внаслідок аварії, стихійного лиха.

Згідно з наданих письмових пояснень відповідальних осіб зазначена будівля була розібрана у січні 2013 року, у зв'язку з тим, що вона заважала проведенню робіт з реконструкції складу ПММ (т.3 а.с. 2).

Зв'язок розібрання цієї будівлі з вказаною реконструкцією підтверджується висновком за результатами дослідження та оцінки технічного стану конструкцій (т.1 а.с. 221-250, т.2 а.с. 1-3), проектом реконструкції складу ПММ та кошторисом до нього (т.2 а.с. 229-239), проектом плану капітальних вкладень по службі МТП Донецької залізниці на 2012 рік (т.2 а.с. 79-80), актами приймання виконаних робіт фори КБ-3 за грудень 2012 року (т.3 а.с.102-110). Оприбуткування матеріалів одержаних від розбирання будівлі підтверджується прибутковими ордерами № 1/1/ та №15/5/1 від 15.01.2013р. на суму 1482,60 грн. та 470 грн.(т.1 а.с. 117-118).

Разом з цим, матеріали справи не містять доказів, що підтверджують наявність обставин, що обумовили розібрання будівлі без відповідного дозволу, наявні лише документи, які підтверджують розібрання будівлі без відповідного дозволу. Відповідно до викладеного розбирання вказаної будівлі позивачем є неправомірним та не може свідчити на поважність причин нестачі.

Крім того, причини розібрання будівлі до її списання, не можуть впливати на об'єктиву невідповідність між даними бухгалтерського обліку та фактичною наявністю (відсутністю) спірного об'єкту.

Посилання апелянта на фактичне існування будівлі, але у формі будівельних матеріалів, одержаних від її розбирання, колегія суддів не приймає, з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи будівля обліковувалася у бухгалтерському обліку позивача як окремий об'єкт основних засобів - нерухоме майно, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно та інвентарною карткою.

Згідно з ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до ч.1 ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

У відповідності до п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 р. N92, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 р. за N 288/4509 об'єкт основних засобів - це: закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством/установою.

Пунктом 5 цього Положення передбачено, що для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за групами, зокрема п.5.1.3. - «Будівлі, споруди та передавальні пристрої».

Враховуючи встановлені обставині обставини та зазначені норми, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки будівля яка обліковувалася у бухгалтерському обліку позивача є нерухомим майном та окремим об'єктом основних засобів позивача, має відповідний юридичний статус то підлягає відповідному відображенню у бухгалтерському обліку позивача та не може за своєю юридичною природою вважатись тотожнім об'єктом з одержаними від її розбирання матеріалами.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не спростовані висновки відповідача щодо нестачі станом на 22.01.2013 р. будівлі розподілення бензину і керосину залишковою вартістю 6 370,97грн.

Стосовно нестачі в структурних підрозділах ДП «Донецька залізниця», а саме за вагонним депо Донецьк на суму 42 157,63 грн., колегія суддів встановила наступне.

Актом ревізії встановлено невідповідність складених розрахунків утворення брухту металів нормам виходу металолому та відходів чорних, кольорових металів металоємких вузлів і деталей пассажирських вагонів при переробці їх в металолом ЦЛ-0068, що призвело до заниження його розрахункових обсягів, та відповідно, недоодержання брухту при розбиранні.

Згідно з актами №33 від 01.02.2009, №32 від 01.02.2009, №22 від 17.11.2008, №3 від 17.06.2008, №29 від 01.02.2009, №35 від 01.02.2009, №21 від 17.11.2008, №30 від 01.02.2009, №31 від 01.02.2009 позивачем були виключені з інвентарного парку пасажирські вагони не купейні та гальмівно-вимірювальний пасажирський вагон (т.1 а.с. 196-209).

У 2009-2011 роках позивачем на підставі норми ЦЛ-0068 складені розрахунки утворення брухту металів при переробці вилучених з інвентарю вказаних пасажирських вагонів (т.2 а.с. 38-47).

Згідно з актами розбирання (демонтажу), фактично при розбиранні вагонів утворився чорний металобрухт сталевий (т.2 а.с. 71-78), що підтверджується актами на списання основних засобів (т.2 а.с. 52-69).

Колегія суддів зазначає, що за вимогами п. 3.8 Порядку розгляду звернень щодо розпорядження майном залізниць, підприємств, установ та організацій залізничного транспорту, який затверджений наказом Укрзалізниці №535-24 від 20.09.2011 та п. 5 та 21 Порядку списання об'єктів державної власності, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2007 р. N 1314 , списання, розбирання та демонтаж майна проводиться тільки після надання згоди відповідним суб'єктом управління, або у зв'язку з недопущенням аварії, усуненням пошкоджень, що заподіяні внаслідок аварії, стихійного лиха.

Згідно з пояснювальною запискою до витягу з норм ЦЛ-0068, усі зняті з вагона деталі та вузли підлягають дефекації з розподілом їх на придатні для використання без ремонту; такі, що підлягають ремонту; такі, що не придатні для подальшого використання і ремонту.

До металобрухту належать непридатні для подальшого використання вироби або частини виробів, які втратили експлуатаційну цінність внаслідок фізичного або морального зносу або мають невиправний брак.

При розробці пасажирських вагонів в металобрухт з них, в першу чергу, повинні бути зняті всі деталі та вузли, придатні до подальшого використання при ремонті вагонів зі складанням опису (т.1 а.с. 216).

Згідно вказаної пояснювальної записки демонтаж та розбирання пасажирських вагонів проводиться після затвердження Укрзалізницею актів ВУ-10П про виключення вагонів з інвентаря, отримання дозволу від Укрзалізниці на списання та отримання від начальника відділу статистичного обліку і звітності телеграми про зняття з обліку вказаних вагонів.

З наведених норм вбачається, розбирання вагонів вимагає одержання дозволу Укрзалізниці на списання, який як вбачається з матеріалів справи не був отриманий.

Колегія суддів зазначає, що демонтаж придатних для подальшого використання деталей є складовою частиною процедури розбирання, за результатами якої у подальшому утворюється металобрухт.

Тобто, після отримання дозволу на списання можлива процедура демонтажу та розбирання та одержані від демонтажу деталі та вузли відображаються у актах на списання основних засобів у розділі «розрахунок результатів списання об'єкту» (т.2 а.с. 52-69).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що демонтаж позивачем деталей, придатних для подальшого ремонту, до одержання дозволу на списання є порушенням зазначених норм, що призвело до невірного розрахунку кількості металобрухту та зменшення очікуваного обсягу металобрухт.

Колегія суддів не приймає посилання апелянта на те, що виключення пасажирських вагонів та демонтаж обладнання відбувся у 2008 році, оскільки як вбачається з матеріалів справи, факт демонтажу у 2008 році обладнання, що містить кольорові метали з 9-ти спірних вагонів документально (вимогами М10 та М11) не підтверджено. Посилання апелянта на незбереження вказаних документів через їх знишення колегія суддів не приймає, оскільки знищення документів щодо демонтажу за 2008 рік не підтверджує правомірність демонтажу та не підтверджує сам факт демонтажу у 2008 році.

Оскільки матеріалами справи не доведено факту демонтажу деталей та вузлів спірних вагонів відповідно до вимог законодавства та позивачем не надано будь-яких інших доказів підтверджуючих такий демонтаж, вагу відсутніх деталей та вузлів не можливо врахувати при визначенні обсягів металобрухту кольорових металів у процедурі розбирання.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що демонтаж не відповідає положенням вказаного вище законодавства, а тому не є обставиною в підтвердження законності визначення кількості спірного металобрухту.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини по справі та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Державного підприємства "Донецька залізниця" та Державної фінансової інспекції в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2013 р. у справі № 805/8479/13-а залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2013 р. у справі № 805/8479/13-а залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого адміністративного суду України, а в разі складення в повному обсязі - з дня складення в повному обсязі

Повний тест складено та підписано колегією суддів 20 грудня 2013 року

Головуючий суддя: Е.Г.Казначеєв

Судді: В.Г.Яманко

І.А.Васильєва