Ухвала суду № 36252281, 20.12.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ткаченко Т.С.

Суддя-доповідач - Шальєва В. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2013 року справа №805/11357/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецькій апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого - судді Шальєвої В.А.

суддів Компанієць І.Д., Бишова М.В.

секретар Корадо А.А.

за участі представника позивача Ляховського О.П.

представника відповідача Краснопера Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Донецького апеляційного адміністративного суду за адресою: м. Донецьк, б. Шевченка, 26, апеляційну скаргу Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.10.2013 р. в справі № 805/11357/13-а за позовом Приватного акціонерного товариства «Костянтинівський металургійний завод» до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Костянтинівський металургійний завод» (далі - ПрАТ «КМЗ») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі - Костянтинівська ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень, який обґрунтувало наступним. За наслідками проведеної податковим органом позапланової виїзної перевірки позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків, дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 р. по 30.06.2012 р., результати якої викладені в акті № 112/22-1-33467279 від 31.01.2013 р., відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000192241/965 від 14.02.2013 р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в розмірі 609463 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в сумі 304731,50 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000182241/966 від 14.02.2013 р., яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 26184 грн. За наслідками адміністративного оскарження відповідачем 07.05.2013 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000272201, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2012 р. в розмірі 26183 грн. Позивач зазначає, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки, є неправомірними та такими, що суперечать висновкам раніше складених податковим органом актів за такі ж самі податкові періоди. Позивач просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.02.2013 р. № 0000192241/965 та від 07.05.2013 р. № 0000272201.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21.10.2013 р. позовні вимоги задоволені, скасовані податкові повідомлення-рішення № 0000192241/965 від 14.02.2013 р. та № 0000272201 від 07.05.2013 р.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просив скасувати постанову з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що перевіркою встановлено заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 797872 грн. з вартості наднормативних витрат сировини на виробництво продукції та на вартість частини сировини, яка залишилась після виготовлення готової продукції, що не використані у господарській діяльності підприємства у перевіряємому періоді. Зазначені порушення встановлені на підставі актів руху сировини та готової продукції позивача, звітів про рух зворотних відходів по калібровочному цеху, журналів-ордерів, відомостей по рахункам, реєстрів податкових накладних.

Також зазначає, що в порушення вимог Податкового кодексу України підприємством завищено податковий кредит по податку на додану вартість на загальну суму 58606 грн. за період з липня 2011 р. по червень 2012 р. з вартості послуг з організації виробництва, науково-технічного супроводження випуску прокату виготовленого на ПАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг», отриманих від ТОВ НВП «Термет», які не пов'язані з господарською діяльністю підприємства.

Позивачем завищено кредит з податку на додану вартість на загальну суму 129737 грн. за період листопад 2011 р.- січень 2012 р. за операціями з поставки металопродукції від ТОВ «Азовбудвентиляція». Разом з тим, зазначена металопродукція знаходилась на відповідальному зберіганні постачальника, відповідно до договору зберігання від 31.10.2011 р. № Х-11-11 та договору поставки від 18.10.2011 р. № П-18-10/11. Відповідно до звітів по складу готової продукції, металопродукція від ТОВ «Азовбудвентиляція» на відповідальне зберігання не надходила, тобто дані за рахунками не відповідають даним по складу готової продукції за відповідні періоди. Враховуючи викладене, податковий орган вказує, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідно до діючого законодавства.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

ПрАТ «Костянтинівський металургійний завод» зареєстровано як юридична особа 07.04.2005 р. виконавчим комітетом Костянтинівської міської ради Донецької області, включено до ЄДРПОУ за кодом 33467279, перебуває на податковому обліку в Костянтинівській ОДПІ, є платником податку на додану вартість згідно зі свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100335966.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 05.10.2012 р. по 01.11.2012 р. Костянтинівською ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ПрАТ «КМЗ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 р. по 30.06.2012 р., за наслідками якої складено акт від 08.11.2012 р. № 964/22.1-33467279. У зв'язку із поданням ПрАТ «КМЗ» скарг на податкові повідомлення-рішення, які прийняті за наслідками цієї перевірки, на підставі наказу Костянтинівської ОДПІ № 63 від 28.01.2013 р. Костянтинівською ОДПІ проведена позапланова документальна виїзна перевірка ПрАТ «КМЗ» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку прибуток, податку на додану вартість, податку з доходів фізичних осіб за період з 01.07.2011 р. по 30.06.2012 р. та іншого законодавства з оподаткування у сфері зовнішньоекономічної діяльності за період з 01.07.2011 р. по 30.06.2012 р., за результатами якої складений акт № 112/22-1-33467279 від 31.01.2013 р., в якому зазначено, зокрема, про встановлення порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.8 ст. 187, п. 189.1 ст. 189, п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України в частині завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (у тому числі відшкодованого на момент перевірки) на загальну суму 983962 грн., у тому числі: липень 2011 р. на 119985 грн., серпень 2011 р. на 103715 грн., вересень 2011 р. на 116261 грн., жовтень 2011 р. на 155785 грн., листопад 2011 р. на 197439 грн., грудень 2011 р. на 88322 грн., січень 2012 р. на 40554 грн., лютий 2012 р. на 45432 грн., березень 2012 р на 61889 грн., квітень 2012 р. на 18533 грн., травень 2012 р. на 36048 грн., а також в частині завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за червень 2012 р. на 32188 грн.

14.02.2013 р. Костянтинівською ОДПІ на підставі вказаного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000192241/965, яким ПрАТ «КМЗ» зменшено суму бюджетного відшкодування (в тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в загальному розмірі 609463 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 304731,50 грн. У зв'язку з тим, що заявлені до відшкодування суми податку на додану вартість на момент перевірки ПрАТ «КМЗ» відшкодовано в розмірі 374499 грн., позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість та зобов'язано сплатити суму податку в розмірі 609463 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 304731,50 грн.

Також 14.02.2013 р. податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000182241/966, яким ПрАТ «КМЗ» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 26184 грн.

За наслідками адміністративного оскарження Костянтинівською ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000272201 від 07.05.2013 р., яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 26183 грн. по податковій декларації за червень 2012 р.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості висновків акту перевірки, на підставі якого прийняті податкові повідомлення-рішення.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Перевіркою встановлено порушення ПрАТ «КМЗ» п. 189.1 ст. 189 Податкового кодексу України в частині заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 797872 грн. за період з липня 2011 р. по червень 2012 р. з вартості наднормативних витрат сировини на виробництво продукції та на вартість частини сировини, яка залишилась після виготовлення готової продукції, що не використані у господарської діяльності підприємства в періоді, що перевірявся.

Колегія суддів вважає необґрунтованим зазначений висновок податкового органу з таких підстав.

Відповідачем в акті перевірки зазначено що частина сировини, яка залишилась після виготовлення готової продукції, не використана в господарській діяльності підприємства, по рахунку 209 не відображено господарську операцію з оприбуткування брухту, який утворився в процесі виробництва.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ПрАТ «КМЗ» здійснює виробництво каліброваного (холоднотягучого) прокату. В процесі виробництва утворюється залишок технічної обрізі, тобто утворюються відходи, які підприємство в подальшому реалізує як металобрухт. Оприбуткування на склад та подальша реалізація металобрухту за бухгалтерським обліком проводиться як операції з зворотними відходами.

Зворотні відходи по своїй суті є залишки сировини, матеріалів, теплоносіїв та інших видів матеріальних ресурсів, що утворилися в процесі виробництва робіт (послуг) і втратили повністю або частково споживчі властивості початкового ресурсу (хімічні та фізичні) і через це використовуються з підвищеними витратами (зниженням виходу продукції) або використовуються не за прямим призначенням, а також реалізується на сторону.

Інструкцією із застосування плану рахунків бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 291 від 20.10.1999 р. встановлено, що відповідно до рахунку 20 «Виробничі запаси» на субрахунку 209 «Інші матеріали» обліковуються, зокрема, відходи виробництва (обрубка, обрізка, стружка тощо), які не можуть бути використані як матеріали, паливо або запасні частини на цьому підприємстві (металобрухт, утіль), зношені шини тощо.

Отже, відповідно до вимог національних стандартів бухгалтерського обліку зворотні відходи відображаються в обліку як виробничі запаси.

При реалізації зворотних відходів їх собівартість визначається відповідно до Положень стандарту бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 р. № 246 (далі - П(С)БУ №9 «Запаси»)

Підприємство своєю обліковою політикою самостійно обирає мету формування собівартості реалізованої продукції. Собівартість продукції визначається як виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на її виробництво і збут.

Собівартість продукту залежить від того, яка управлінська мета обслуговується. Продукція в бухгалтерському обліку до моменту реалізації враховується по фактичній виробничій собівартості: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; загальновиробничі витрати і витрати від недостачі продукції (робіт, послуг) по технологічним причинам.

Способи групування витрат обов'язково відображаються в Наказі про облікову політику підприємства з урахуванням бухгалтерського законодавства.

За рахунок собівартості і прибутку відшкодовуються витрати підприємства. Це є джерелами витрат.

Відтак, є правильним посилання позивача на те, що склад витрат може змінюватись, бо це обумовлено змінам в процесі виробництва, змінами якості сировини, температурним режимом, потребою застосування додаткових технологічних процесів. Такі відхилення від встановлених базових норм повинні включатись у виробничу собівартість продукції.

Собівартість показує мінімальну ціну товару, тому правильне визначення необхідне для встановлення ефективної цінової стратегії на підприємстві.

Доводи відповідача про те, що розрахунок зворотних відходів треба проводити за ціною прямих матеріальних витрат на виготовлення 1 тн. продукції, є необґрунтованими.

Відповідно до П(С)БУ №9 «Запаси» первинна вартість зворотних відходів виробництва, що надійшла на склад, визначається за чистою вартістю реалізації (очікувана ціна за реалізацією запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва і реалізацію). Оцінка за чистою вартістю реалізації відповідає даному визначенню, так як у разі втрати споживчих якостей, ціна таких запасів не може дорівнювати первинній.

Чиста вартість реалізації сировини чи матеріалів, які використовуються для виготовлення продукції, визначаються з ціни реалізації зменшеної на суму витрат на завершення її виробництва.

Відповідно до акту перевірки, наказом № 1067 від 30.08.2011 р. для впорядкування обліку фактичних витрат на виробництво продукції генеральним директором ПрАТ «КМЗ» затверджено норми витрат основних та допоміжних матеріалів при виробництві каліброваного прокату та дроту на 2011 р. та 2012 р. Перевіркою встановлено витрачання сировини на виробництво металопрокату понад норм, які затверджені наказами генерального директора підприємства.

Наказом ПрАТ «КМЗ» від 28.03.2011 р. № 361-1 передбачено зменшення прямих матеріальних витрат на вартість зворотних відходів, отриманих процесі виробництва. Первісну вартість зворотних відходів визначено згідно норм П(с)БО № 9 «Запаси» за чистою вартістю реалізації з оформленням бухгалтерської довідки.

Колегія суддів зазначає, що склад витрат може змінюватись бо це обумовлено змінам в процесі виробництва, змінами якості сировини, температурним режимом, потребою застосування додаткових технологічних процесів. Такі відхилення від встановлених базових норм повинні включатись у виробничу собівартість продукції. Собівартість показує мінімальну ціну товару, тому правильне визначення необхідне для встановлення ефективної цінової стратегії на підприємстві.

З обставин справи вбачається, що вартість відходів така ж як і собівартість продукції, відтак, в даному випадку відсутній додатковий об'єкту оподаткування, що обумовлює відсутність у позивача будь-яких податкових зобов'язань.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача про неправомірність включення вартості наднормативних витрат до складу собівартості реалізованих товарів.

Наднормативними виробничими витратами вважається витрачання (використання) ресурсів на виробництво понад норми, нормативу, розцінки і тому подібне.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» підприємство забезпечує облік витрат діяльності по статтях і елементами витрат з розділенням їх в межах норм і наднормативні. Наднормативні витрати включаються в собівартість, якщо такі витрати не пов'язані з недостачами, псуванням, нетехнологічним використанням і порушенням правил зберігання, за рішенням уповноваженої особи (керівника) підприємства.

Згідно з п. 16 П(О)БУ №9 «Запаси» оцінка статті «Вибуття запасів» здійснюється за одним із таких методів: ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів; середньо зваженої собівартості; собівартості перших за часом надходженні запасів (метод ФІФО). Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів. Як вказує позивач, він застосовує метод ФІФО.

Метод ФІФО - це метод списання матеріалів, за яким спочатку списуються раніше отримані матеріали. По підсумку на залишку рахуються матеріали за ціною, яка найбільше відповідає поточній ціні на ринку.

Цей метод застосовують підприємства різних галузей, коли запаси відпускаються у виробництво, продаж та іншому вибутті.

Положеннями стандарту бухгалтерського обліку №16 «Витрати», затверджені наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999 р. (далі - П(с)БО № 16 «Витрати»), передбачено загальні принципи групування витрат діяльності підприємства за статтями калькуляції та елементами витрат з поділом на виробничі витрати передбачені нормами і технологією.

Враховуючи, що ціни на матеріали можуть змінюватись, у процесі виробництва можливе використання більшої кількості матеріалів ніж установлюється нормативами. Тому і виникають різниці між фактичними і нормативними затратами.

На законодавчому рівні це надійшло своє відображення у П(с)БО №16 «Витрати», де собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції, яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

Отже, позивачем правомірно включено вартість наднормативних витрат до складу собівартості реалізованих товарів.

До того ж, як вбачається з матеріалів справи, 27.11.2012 р. позивачем на адресу управління адміністрування податку на прибуток та податкових платежів Департаменту оподаткування юридичних осіб ДПС України направлялось звернення № 1674 щодо роз'яснення методу оцінки отриманих в процесі виробництва зворотних відходів (металобрухт) для їх зменшення із складу прямих матеріальних витрат, для цілей оподаткування податком на прибуток.

ДПС України в листі № 1445/6/15-1415 від 30.01.2012 р. зазначено, якщо у майбутньому платник податків планує отримати економічні вигоди від операцій зі зворотними відходами, то, згідно п. 10 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. № 318, собівартість реалізованих зворотних відходів визначається Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженим наказом Міністерством фінансів України від 20.10.1999 р. № 246.

Таким чином, якщо платник податків в процесі виробництва отримує зворотні відходи, які у подальшому планує реалізувати, то при реалізації таких зворотних відходів платник податків зобов'язаний відображати витрати за найменшою з двох оцінок-первинною вартістю або чистою вартістю реалізації, в податковому періоді, в якому визнано доходи від реалізації (т.3 а.с.203-206).

Відтак, колегія суддів вважає, що позивачем правомірно включено вартість наднормативних витрат до складу собівартості реалізованих товарів.

Відповідно до п. 189.1 ст. 189 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час здійснення спірних операцій, у разі постачання товарів/послуг у межах балансу платника податку для невиробничого використання, постачання товарів/послуг та виробничих основних засобів відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, використання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не у господарській діяльності, переведення виробничих основних засобів до складу невиробничих основних засобів, база оподаткування визначається виходячи з їх балансової вартості на момент переведення (постачання), а для товарів/послуг - не нижче цін придбання.

Сукупність приведених вище обставин дає підстави для висновку про відсутність порушення позивачем приписів п. 189.1 ст. 189 Податкового кодексу України, що обумовлює безпідставність зменшення суми бюджетного відшкодування за цими операціями.

Стосовно порушення позивачем п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України в частині завищення податкового кредиту на загальну суму 58606 грн. за період з липня 2011 р. по червень 2012 р. з вартості послуг з організації виробництва, науково-технічного супроводження випуску прокату, виготовленого на ПАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг», отриманих від ТОВ НВП «Термет», які не пов'язані з господарською діяльністю позивача, колегія суддів зазначає наступне.

За умовами контракту № 07-11У від 20.12.2010 р. ТОВ НПП «Термет» надає позивачу послуги з організації виробництва і науково-технічному супроводу виробництва прокату на ПАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг» для ПрАТ «КМЗ». Виробництво продукції ПАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг» для позивача здійснюється на підставі наскрізної Технологічної карти № 11 на виробництво прокату з ресорно-пружинних марок сталі, затвердженою головою адміністрації по виробництву ПАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг» і узгодженою генеральним директором позивача.

Згідно з п. 2.1.11 наскрізної Технологічної карти №11 на виробництво прокату з ресорно-пружинних марок сталі, виробництво сталі і прокату здійснюється при технологічному супроводі представників ТОВ НВП «Термет».

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з листом ПАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг» керівництва науково-технічне супроводження випуску металопродукції здійснюється ТОВ НВП «Термет» на протязі 10 років, випуск продукції здійснюється за ГОСТ, ДСТУ, технічним умовам, робочим програмам і технологічним картам, розробниками яких є тільки ТОВ НВП «Термет».

Організація виробництва і науково-технічний супровід виробництва прокату здійснюється ТОВ НВП «Термет» безпосередньо на ПАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг», що забезпечує гарантоване отримання усіх необхідних якісних характеристик металопрокату на різних стадіях його виробництва, який у подальшому використовується позивачем як сировина для виготовлення продукції власного виробництва.

На виконання умов вищезазначеного договору ТОВ НВП «Термет» виконує аналіз виплавки, розливки та прокатки металу, за результатами яких складає науково-технічні звіти з розробкою відповідних заходів з підвищення якості гарячекатаного прокату виробленого ПАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг» для позивача.

Згідно з п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність-діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарі, виконанням робіт, наданням послуг, направлена на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи.

В матеріалах справи наявні первинні документи, які підтверджують факт надання ТОВ НВП «Термет» послуг позивачу при виготовленні ПАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг» гарячекатаного прокату для позивача, який надалі використовувався позивачем як сировина для виготовлення каліброваної сталі.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Як встановлено п. 198.3 ст. 198 цього кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Оскільки матеріалами справи доведено, що надані позивачу ТОВ НВП «Термет» послуги з організації виробництва, науково-технічного супроводження випуску прокату, виготовленого на ПАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг», безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача, послуги використані в оподатковуваних операціях, позивачем обґрунтовано віднесені суми податку на додану вартість за цими операціями до складу податкового кредиту, відповідно, у відповідача відсутні правові підстави для зменшення розміру суми бюджетного відшкодування за цими операціями.

Щодо завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 129737 грн. за операціями з поставки металопродукції від ТОВ «Азовбудвентиляція» через відсутність поставки товару суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідач в акті перевірки вказує на порушення п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України.

Суд вважає зазначений висновок податкового органу необґрунтованим.

На підтвердження операції по постачанню продукції позивачем ТОВ «Азовбудвентіляція» і зворотній покупці раніше поставленою ПрАТ «КМЗ» продукції ТОВ «Азовбудвентіляція» позивачем надані первинні документи: договори постачання і специфікації до них; належним чином оформлені податкові накладні; акти прийому-передачі продукції.

У зв'язку з тим, що продукція не вивозилась зі складу позивачем оформлений договір зберігання і відповідні документи, які підтверджують факт передачі продукції на зберігання і передачі продукції із зберігання до моменту її зворотного придбання.

У подальших періодах продукція, придбана у ТОВ «Азовбудвентіляція» частково реалізована третім особам, що підтверджує реальність придбання продукції для її подальшої реалізації третім особам, тобто підтверджується використання товару у оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податків.

Доводи апелянта щодо відсутності довіреностей на отримання товару, який знаходився на відповідальному зберіганню у позивача та передавався за актами приймання-передачі продукції, не є суттєвими, оскільки відсутність таких довіреностій не може свідчить про нездійснення господарських операцій.

Оскільки матеріалами справи підтверджується фактичне здійснення господарських операцій, такі операції безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача, товар використаний в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності, позивачем обґрунтовано віднесені суми податку на додану вартість за цими операціями до складу податкового кредиту, відповідно, у відповідача відсутні правові підстави для зменшення розміру суми бюджетного відшкодування за цими операціями.

Крім того, колегія суддів зазначає, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 31.07.2013 р. в справі № 805/6855/13-а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.09.2013 р., скасовані прийняті на підставі акту перевірки від 30.01.2013 р. № 112/22-1-33467279 податкові повідомлення-рішення Костянтинівської ОДПІ від 08.02.2013 р. № 0000142241-802, яким ПрАТ «КМЗ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 312446 грн., № 0000132241-800, яким ПрАТ «КМЗ» зменшено суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в розмірі 4816719 грн. Цими судовими рішеннями встановлена правомірність формування позивачем витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, за липень 2011 р. - червень 2012 р. Дані судові рішення набрали законної сили.

Правомірність формування позивачем витрат, що враховується при обчисленні об'єкта оплакування податком на прибуток, обумовлює правомірність формування податкового кредиту за цими самими господарськими операціями.

Доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції з підстав, викладених вище.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.10.2013 р. в справі № 805/11357/13-а залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.10.2013 р. в справі № 805/11357/13-а за позовом Приватного акціонерного товариства «Костянтинівський металургійний завод» до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 23.12.2013 р.

Головуючий суддя: Шальєва В.А.

Судді: Компанієць І.Д.

Бишов М.В.