Ухвала суду № 36252244, 17.12.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Солоніченко О.В.

Суддя-доповідач - Карпушова О.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2013 року справа №812/5021/13-а

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Василенко Л.А., Гімона М.М., секретар судового засідання Варчук О.М., за участю сторін: представники позивача Дацова Ю.О., Попов А.П., представник відповідача Артюхова Л.Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2013 р. у справі за позовом заступника Луганського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Державного підприємства "Хімічний завод "Південний" до Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 16.05.2013 року № 0000132200, № 0000142200, № 0000152200,-

В С Т А Н О В И В :

30.05.2013р. заступник Луганського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до суду в інтересах держави в особі Державного підприємства "Хімічний завод "Південний" з позовом до Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 16.05.2013 року № 0000132200, № 0000142200, № 0000152200.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачем не враховано, що землекористувачем земельних ділянок, щодо яких відповідачем донараховано податкове зобов'язання, у період з 01.07.2001р. по 31.12.2012р. було ТОВ «Українська хіміко-енергетична компанія», яке придбало у позивача ряд об'єктів нерухомості та отримало в оренду земельні ділянки. Також, позивач не згоден з податковими повідомлення-рішеннями № 0000142200 та № 0000152200 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, оскільки висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що позивач не мав права включати до податкового кредиту податкову накладну №1209/009 від 28.02.2011р., яка не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних і поданий додаток № 8 не в тому звітному періоді. Позивач вважає, що включення суми за вказаною податковою накладною до податкового кредиту у вересні 2011 відповідає вимогам п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 25.10.2013р. позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби від 16.05. 2013 року форми «Р» № 0000142200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 913124,00 грн. та форми «В1» № 0000152200 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі суми податку 488619,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 244310,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не доведено обґрунтованість податкових повідомлень-рішень від 16 травня 2013 року форми «Р» № 0000142200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 913124,00 грн. та форми «В1» № 0000152200 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі суми податку 488619,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 244310,00 грн.

Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду, як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що позивачем порушено вимоги Податкового кодексу України при подачі податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року, а спірні податкові повідомлення-рішення вважає правомірними.

Позивачем постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25.10.2013р. не оскаржено.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, представники позивача заперечували проти задоволення скарги.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач - Державне підприємство Хімічний завод «Південний», ідентифікаційний код 35283037, зареєстровано виконавчим комітетом Рубіжанської міської ради 23.11.2007р., перебуває на податковому обліку в Рубіжанській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області, зареєстрований платником податку на землю, платником податку на додану вартість.

У період з 27.03.2013р. по 09.04.2013р. відповідачем - Рубіжанською об'єднаною державною податковою інспекцією проведено документальну позапланову виїзну перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011р. по 31.12.2012р., за результатами якої складено акт за № 264/22/35283037 від 23.04.2013 (т. 1 а.с.126-154).

За результатами перевірки відповідачем встановлені порушення позивачем, зокрема:

1) п. 198.6 ст. 198. п. 200.3, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1. п. 201.2 ст. 201, п. 11 підрозділу 2 розділу ХХ перехідних положень Податкового кодексу України внаслідок подання Додатку № 8 «заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)» у вересні 2011 року до незареєстрованої в ЄДР податкової накладної, яка виписана в лютому 2011 року ( №1209/009 від 28.02.2011), тобто не за звітний період, що призвело до завищення податкового кредиту за вересень 2011 року у сумі 1097368,00 грн.;

2) п. 198.6 ст. 198. п. 200.3, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1. п. 201.2 ст. 201, п. 11 підрозділу 2 розділу ХХ перехідних положень Податкового кодексу України - завищення податкового кредиту за вересень 2011 року на суму 1097368,00 грн. призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за вересень 2011 року на суму 1097368,00 грн., заниження суми ПДВ., яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету в загальній сумі 608749,00 грн. в тому числі вересень 2011 року - 27 379,00 грн., жовтень 2011 року - 581 370,00 грн., завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2011 року на суму 488 619,00 грн..

З акта перевірки вбачається, що суть виявлених порушень щодо нарахування та сплати податку на додану вартість полягає в тому, що позивачем включено до податкового кредиту вересня 2011 суму за податковою накладною ПАТ «Луганськгаз» від 28.02.2011р., яка не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. В акті відповідач зазначає, що позивач мав подати скаргу на вказане товариство (додаток № 8) та включити суму за такою накладною до складу податкового кредиту березня 2011 року, тобто саме за цей за звітний період, оскільки податкова накладна виписана в лютому 2011 року.

На підставі вказаних висновків перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 16 травня 2013 року форми «Р» № 0000142200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 913124,00 грн.. в тому числі за основним платежем - 608749,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 304375,00 грн.(т.1 а.с.7);

від 16 травня 2013 року форми «В1» № 0000152200 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі суми податку 488619,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 244310,00 грн.(т.1 а.с.8).

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені і знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи.

Відповідно до пп.54.3.2. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п.58.1. ст. 58 ПК України у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Розділом V ПК України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Відповідно до статті 198 ПК України:

- право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1);

- датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2);

- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3);

- якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (пункт 198.4);

- не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної (пункт 198.6).

Згідно пункту 201.1 статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 21 розділу ІІІ «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року № 1492 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 року за № 1490/20228, встановлено, що у разі відмови постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) до декларації додаються заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) за формою згідно з (Д8) (додаток 8) та копії документів, передбачених пунктом 201.10 статті 201 розділу V Кодексу. Платники, які подають податкову звітність в електронному вигляді, подають копії таких документів окремо у порядку, визначеному для подання податкової звітності у паперовому вигляді

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (далі - Закон № 996).

Згідно ст. 9 Закону № 996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пункт 2.4 Положення).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем включено до податкового кредиту вересня 2011 суму за податковою накладною ПАТ «Луганськгаз» від 28.02.2011р., яка не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с.52). Також позивачем до податкового органу подано заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) Додаток 8 (а.с.57).

На підтвердження сплати податку у зв'язку з придбанням товару, як то визначено абзацом 11 пункту201.10 статті 201 ПК України, позивачем надані наступні документи: договір на постачання та транспортування природного газу № 9П/354 Пр, податкову накладну ПАТ «Луганськгаз» від 28.02.2011р. № 1209/009 на суму 6584207,01 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 1097367,83 грн., акт приймання-передачі природного газу за лютий 2011р. від 28.02.2011р., рахунок № 16.9П/354Пр.02 від 28.02.2011р.

Вказана податкова накладна включена позивачем до реєстру отриманих податкових накладних за вересень 2011 року під № 19 (т.1 а.с. 59).

Сума податку на додану вартість по податковій накладній від 28.02.2011 року № 1209/009 згідно додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» включена позивачем до складу податкового кредиту в вересні 2011 року (а.с.52-58).

В Єдиному реєстрі податкових накладних зазначена податкова накладна ПАТ по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» не зареєстрована.

З урахуванням зазначених обставин та вказаних норм закону, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача відсутні підстави для здійснення висновку про завищення позивачем податкового кредиту за податковою накладною від 28.02.2011 року № 1209/009 на суму 557357,07 грн., оскільки приписами зазначених норм не конкретизований звітний податковий період, в якому покупець має право додати до податкової декларації скаргу на постачальників. Крім того, згідно вказаних норм закону, платник податку - покупець, має право включити суму податку на додану вартість за податковою накладною, яка не зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних, протягом визначеного пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України строку, одночасно додавши до податкової декларації за період, в якому здійснюється включення сум за цією накладною до складу податкового кредиту, заяву (додаток № 8) та документи, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону № 996, що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Позивачем вказана норма закону дотримана. Пунктом 201.10 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що заява подається до податкової декларації за звітний податковий період, а не до декларації за період, в якому таку податкову накладну було виписано. Отже, позивачем було послідовно виконано встановлені Податковим кодексом України дії, що надають право на включення до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість за податковою накладною, не зареєстрованою постачальником в Єдиному реєстрі податкових накладних, - подано заяву (додаток № 8) до податкової декларації за вересень 2011 року та копії первинних документів, що підтверджують право формування податкового кредиту.

Приймаючи до уваги, що акт перевірки не містить висновку про відсутність документального підтвердження здійснених господарських операцій за вказаним договором, а такі доводи зазначені апелянтом, колегія суддів дослідила документи, які були надані позивачем на підтвердження сплати податку у зв'язку з придбанням товару, внаслідок чого дійшла висновку про необґрунтованість цих доводів апелянта.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування постанови.

Повний текст ухвали виготовлено 20.12.2013 р.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2013 р., залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2013 р. у справі за позовом заступника Луганського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Державного підприємства "Хімічний завод "Південний" до Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 16.05.2013 року № 0000132200, № 0000142200, № 0000152200, залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

Л.А. Василенко

М.М. Гімон