Ухвала суду № 36251259, 24.09.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2013 р. справа № 2а/0470/2490/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Шелепової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський автобусний завод" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 березня 2012 року у справі №2а/0470/2490/12 за позовом Прокурора Заводського району міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у місті Дніпропетровську Дніпропетровської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський автобусний завод" про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Заводського району міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у місті Дніпропетровську Дніпропетровської області звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський автобусний завод" з адміністративним позовом про стягнення коштів з рахунків у обслуговуючих банках і належної такому платнику податків готівки у розмірі боргу по платі за землю у сумі 80184,47 гривень, комунальному податку у сумі 67,99 гривень, податку на доходи найманих працівників у сумі 1,00 гривень. В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідач самостійно не сплачує узгоджені суми податкових зобов'язань, в наслідок чого має податковий борг перед бюджетом по сплаті за землю у сумі 136356, 44 гривні (основний платіж - 133630, 17 гривень, пеня у сумі 2726, 27 гривень), по комунальному податку у сумі 67, 99 гривень, по податку на доходи найманих працівників у сумі 1,00 гривень.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 березня 2012 року адміністративний позов Прокурора Заводського району міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у місті Дніпропетровську Дніпропетровської області задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський автобусний завод" подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги позивача залишити без задоволення. В обґрунтування апеляційної скарги посилалось на те, що жодне з податкових повідомлень-рішень, а також податкових вимог не можуть вважатися податковим боргом або недоїмкою згідно приписів Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", оскільки не були вручені відповідачу взагалі.

mily:Times New Roman CYR;font-size:12pt;">У судове засідання позивач та відповідач, належним чином повідомлені про дату, місце і час розгляду апеляційної скарги, доказом чого є повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення позивачу - 18 січня 2013 року, відповідачу - 22 січня 2013 року, не прибули, про причини неприбуття не повідомили.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

Справа розглянута у відповідності до приписів частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

pan style="background-color:#FFFFFF;font-family:Times New Roman CYR;font-size:12pt;">Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський автобусний завод» зареєстровано як юридична особа 10 січня 2006 року та є платником податків, зборів (обов'язкових платежів) і перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у місті Дніпродзержинську як платник податків. Під час перевірки відповідача було встановлено заборгованість за податковими розрахунками земельного податку за липень - грудень 2011 року, де щомісячна сума податку до сплати складає 18 723,99 грн. (крім грудня - 18 723,93 грн.). 13 лютого 2009 року податковим органом прийнято рішення №2/2 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення податкового боргу.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, податковий орган уповноважений здійснювати заходи щодо погашення податкового боргу платника податків шляхом стягнення коштів, як перебувають у його власності.

round-color:#FFFFFF;font-family:Times New Roman CYR;font-size:12pt;">Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Порядок, підстави та строки сплати орендної плати за землю передбачені Законом України "Про плату за землю". Відповідно до статті 2 Закону використання землі в Україні є платним. Плата за землю здійснюється у вигляді земельного податку чи орендної плати, що визначаються в залежності від грошової оцінки земель. Власники земельних ділянок (паїв) і землекористувачі згідно з частиною 2 статті 2 Закону України "Про плату за землю" сплачують земельний податок. Статтею 15 даного нормативно-правового акту передбачено, що власники землі і землекористувачі платять земельний податок з дня виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою.

s New Roman CYR;font-size:12pt;">Згідно зі статтею 14 Закону України "Про плату за землю" платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов'язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним. pan>

tyle="background-color:#FFFFFF;font-family:Times New Roman CYR;font-size:12pt;">Нарахування громадянам сум земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 15 липня поточного року платіжне повідомлення про внесення платежу.

У пунктах 14.1.147, 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

nd-color:#FFFFFF;font-family:Times New Roman CYR;font-size:12pt;">Згідно пункту 286.2 статті 286 вказаного Кодексу платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

pt;">Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України).

Види місцевих податків і зборів, їх граничні розміри та порядок обчислення і спрямований на зміцнення бюджетів місцевого самоврядування визначені Декретом Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" від 20 травня 1993 року № 56-93, відповідно до статті 1 якого комунальний податок належить до місцевих податків.

Згідно зі статтею 15 вказаного Декрету комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств. Його граничний розмір не повинен перевищувати 10 відсотків річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку і в межах установлених граничних розмірів ставок.

Місцеві податки і збори перераховуються до бюджетів місцевого самоврядування в порядку, визначеному Радами народних депутатів, якими вони встановлюються. Стягнення не внесених в установлений термін місцевих податків і зборів здійснюється згідно з чинним законодавством.

З матеріалів справи вбачається, в добровільному порядк Товаристо з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський автобусний завод" виниклу заборгованість не погасило, податкові повідомлення-рішення в установленому законом порядку не оскаржувало.

У відповідності до пунктів 14.1.175, 14.1, статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Податковим органом на підставі Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-Ш від 21 грудня 2000 року (чинний на момент виникнення податкового боргу у відповідача) направлено відповідачу першу податкову вимогу №1/1059 від 07 листопада 2008 року на суму 27 199,36 грн. та другу податкову вимогу №2/1222 від 18 грудня 2008 року на суму 23 929,36 грн., які вручені посадовим особам підприємства 18 листопада 2008 року і 12 січня 2009 року відповідно.

Відповідно до пунктів 95.1, 95.2 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Таким чином, прийняте 13 лютого 2009 року Державною податковою інспекцією у м.Дніпродзержинську Дніпропетровської області рішення №2/2 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу є правомірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія судді дійшла висновку про залишення оскарженого рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський автобусний завод" - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 березня 2012 року у справі № 2а/0470/2490/12 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її тексту у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна