Ухвала суду № 36250142, 11.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

11 грудня 2013 року Справа № 5023/5970/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Селіваненка В.П.,суддів:Владимиренко С.В., Добролюбової Т.В., Могил С.К., Шевчук С.Р.,розглянувши заяву публічного акціонерного товариства "Фармстандарт Біолік"про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 31.07.2013у справі№5023/5970/12за позовом Міністерства охорони здоров'я України в особі державного підприємства "Укрвакцина"допублічного акціонерного товариства "Фармстандарт Біолік"про стягнення 6981,08 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Міністерство охорони здоров'я України в особі державного підприємства "Укрвакцина" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Фармстандарт Біолік" про стягнення 6981,08 грн. пені з підстав неналежного виконання умов договору про закупівлю товарів за державні кошти від 30.12.2011 № 201/21-24.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.02.2013 у справі №5023/5970/12 позов задоволено в частині стягнення 4654,10 грн.; у решті позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.05.2013 рішення місцевого господарського суду скасовано, в позові відмовлено в повному обсязі.

Постановою Вищого господарського суду України від 31.07.2013 постанову апеляційного господарського суду скасовано, рішення місцевого господарського суду залишено в силі.

Публічне акціонерне товариство "Фармстандарт Біолік" звернулось із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 31.07.2013 у справі №5023/5970/12, у якій просить скасувати зазначену постанову, а постанову апеляційного господарського суду залишити в силі, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням судами положень 626, 652, 653 Цивільного кодексу України, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

В обґрунтування своїх вимог заявником подано постанову Вищого господарського суду України від 01.10.2013 у справі №5023/5976/12 та ухвалу Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 02.06.2010 у справі №6-5257св10.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень. При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Як вбачається зі змісту постанови від 31.07.2013 у справі №5023/5970/12, Вищий господарський суд України погодився з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову в частині стягнення пені за період з 20.12.2011 по 29.12.2011 з огляду на встановлені судом першої інстанції обставини справи стосовно невиконання відповідачем зобов'язань щодо поставки товару в строк, передбачений графіком поставки, та враховуючи положення пункту 7.2 договору, яким передбачено, що у випадку затримки поставки товару понад термін, встановлений договором, постачальник сплачує замовнику пеню. В частині відмови у позові про стягнення пені за період з 16.12.2011 по 19.12.2011 суд касаційної інстанції також погодився з висновками суду першої інстанції з огляду на те, що встановлена пунктом 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік за вимогою про стягнення пені за зазначений період спливла.

Водночас, приймаючи постанову від 01.10.2013 у справі №5023/5976/12, суд касаційної інстанції визнав обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції щодо часткового задоволення позову про стягнення пені та штрафу. При цьому в частині задоволення позову про стягнення пені та штрафу за період з 29.03.2012 по 12.09.2012 (за виключенням 28.08.2012, 31.08.2012, 12.09.2012) суд касаційної інстанції виходив з того, що відповідач прострочив у зазначений період поставку товару, тому позивач обґрунтовано нарахував відповідні штрафні санкції. В частині відмови у задоволенні позову про стягнення пені, нарахованої за дні поставки (28.08.2012., 31.08.2012, 12.09.2012) суд касаційної інстанції вказав про те, що сторони у договорі не домовилися про включення цих днів до періоду прострочення. В частині відмови у позові про стягнення пені та штрафу за період з 19.12.2011 по 27.12.2011 суд касаційної інстанції зазначив, що сторони додатковою угодою до договору про закупівлю товарів за державні кошти змінили істотні умови договору щодо строку поставки та порядку розрахунків за товар, тому змінилися й зобов'язання сторін відповідно до згаданих умов.

Тобто відповідні правові висновки, покладені в основу згаданих постанов суду касаційної інстанції, не можна розцінювати як ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, оскільки у їх прийнятті суд касаційної інстанції виходив з різних фактичних обставин справи.

Разом з тим ухвала Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 02.06.2010 у справі №6-5257св10 не може бути доказом неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права у подібних правовідносинах з огляду на відмінність предметів позовів у згаданій справі у порівнянні зі справою, про перегляд постанови у якій просить заявник. Так, у справі №5023/5970/12 предметом позову є стягнення пені за неналежне виконання відповідачем умов поставки товару, тоді як у справі №6-5257св10 позов заявлено про визнання незаконним підвищення процентної ставки за кредитним договором та встановлення нікчемності умов цих договорів щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку, що виключає подібність правовідносин у розумінні статті 11116 ГПК України.

З огляду на викладене Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити публічному акціонерному товариству "Фармстандарт Біолік" у допуску справи №5023/5970/12 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяВ.Селіваненко Судді: С.Владимиренко Т.Добролюбова С.Могил С.Шевчук