Ухвала суду № 36250109, 13.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

13 грудня 2013 року Справа № 5011-51/16177-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Алєєвої І.В.

Євсікова О.О.

розглянувши касаційну скаргу Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення господарського суду міста Києва від 01.04.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2013 року

у справі № 5011-51/16177-2012 господарського суду міста Києва

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "А.В.С."

до Київської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання договору частково недійсним та виключення пункту договору,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "А.В.С." звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), просило скасувати підпункт 28.1.7 рішення Київської міської ради від 15.07.2004 року № 419-5/1829 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею", визнати недійсним та виключити абзац пункту 8.4 договору оренди земельної ділянки від 17.12.2004 року, укладеного між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "А.В.С.", що зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про що зроблено запис від 27.04.2005 року за №82-6-00292 у книзі записів державної реєстрації договорів щодо передачі Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 10% загальної площі будинків (крім службової) на підставі пункту 41 рішення Київської міської ради від 18.12.2003 року № 267/1142 "Про бюджет міста Києва на 2004 рік", судові витрати покласти на відповідача.

29.03.2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "А.В.С." звернулось до господарського суду міста Києва з заявою про зміну підстав позову, просило скасувати підпункт 28.1.7 рішення Київської міської ради від 15.07.2004 року №419-5/1829 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею", визнати недійсним та виключити абзац пункту 8.4 договору оренди земельної ділянки від 17.12.2004 року, укладеного між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "А.В.С.", що зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про що зроблено запис від 27.04.2005 року за №82-6-00292 у книзі записів державної реєстрації договорів щодо передачі Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 10% загальної площі будинків (крім службової) на підставі пункту 41 рішення Київської міської ради від 18.12.2003 року №267/1142 "Про бюджет міста Києва на 2004 рік" .

Господарським судом міста Києва прийнято до розгляду заяву позивача про зміну підстав позову.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.04.2013 року (головуюча суддя Пригунова А.Б., судді Чебикіна С.О., Гулевець О.В.) у справі № 5011-51/16177-2012 у задоволенні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "А.В.С." про скасування підпункт 28.1.7 рішення Київської міської ради від 15.07.2004 року №419-5/1829 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею", визнання недійсним та виключення абзацу пункту 8.4 договору оренди земельної ділянки від 17.12.2004 року, укладеного між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "А.В.С.", що зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про що зроблено запис від 27.04.2005 року за №82-6-00292 у книзі записів державної реєстрації договорів щодо передачі Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 10% загальної площі будинків (крім службової) на підставі пункту 41 рішення Київської міської ради від 18.12.2003 року № 267/1142 "Про бюджет міста Києва на 2004 рік" відмовлено; внесено зміни до договору оренди земельної ділянки від 17.12.2004 року, укладеному між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "А.В.С." та зареєстрованому Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 27.04.2005 року за № 82-6-00292 у книзі записів державної реєстрації договорів шляхом виключення абзацу п. 8.4 договору щодо передачі Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 10% загальної площі будинків (крім службової) на підставі пункту 41 рішення Київської міської ради від 18.12.2003 року №267/1142 "Про бюджет міста Києва на 2004 рік"; повернуто товариству з обмеженою відповідальністю "А.В.С." з Державного бюджету України суму зайво сплаченого судового збору у розмірі 63 307,00 грн.; стягнуто з Київської міської ради на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 1147,00 грн. (а.с. 171).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2013 (головуючий суддя Тищенко О.В., судді Іоннікова І.А., Чорна Л.В.) рішення господарського суду міста Києва від 01.04.2013 року у справі № 5011-51/16177-2012 залишено без змін (а.с. 247).

Не погоджуючись з постановленими судовими актами, Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 01.04.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2013 року в частині задоволених позовних вимог та судового збору.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.10.2013 року повернуто касаційну скаргу Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення господарського суду міста Києва від 01.04.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2013 року у справі № 5011-51/16177-2012 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 111-3 ГПК України.

Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вдруге звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на рішення господарського суду міста Києва від 01.04.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2013 року у справі № 5011-51/16177-2012. Заявник касаційної скарги просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 01.04.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2013 року в частині задоволених позовних вимог та судового збору.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що подана касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з таких підстав.

В силу ст. 110 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Оскільки оскаржувана постанова Київського апеляційного господарського суду набрала законної сили 11.09.2013 року, то з урахуванням наведених приписів закону строк касаційного оскарження зазначеного судового акта відповідно до частини другої статті 51 Господарського процесуального кодексу України закінчився 01.10.2013 року відповідно, а вказана касаційна скарга подана до суду 13.11.2013 року, про що свідчить відбиток штампу Київського апеляційного господарського суду на титульному аркуші касаційної скарги.

Таким чином, зазначена касаційна скарга подана після закінчення строку, встановленого для її подання.

Скаржником касаційної скарги заявлено клопотання про відновлення строку на касаційне оскарження.

За приписами частини першої ст. 53 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що у клопотанні про відновлення пропущеного строку повинно міститися обґрунтування поважності причин пропуску процесуального строку. Якщо відновлення процесуального строку здійснюється за клопотанням сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами розділу V Господарського процесуального кодексу України.

Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Касаційна інстанція зазначає, що поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.

Обґрунтовуючи клопотання про відновлення строку на подання касаційної скарги, скаржник зазначив, що обставиною, яка зумовила подання касаційної скарги з пропуском встановленого строку є усунення недоліків вказаних в ухвалі Вищого господарського суду України від 25.10.2013 року.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів не знайшла підстав для його задоволення, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, ухвала Вищого господарського суду України від 25.10.2013 року була направлена сторонам 28.10.2013 року, про що свідчить штамп Вищого господарського суду України на зворотній стороні ухвали.

Отже, своєчасне оскарження судового акту є суто організаційною проблемою скаржника.

Касаційна інстанція зазначає, що основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен додержуватись норм процесуального права.

За змістом положень ст. 107 Господарського процесуального кодексу України сторона наділена правом оскарження судового рішення, що є однією з необхідних умов реалізації, встановленого законом права на судовий захист.

Однак, наявність права на оскарження не є безумовною підставою для здійснення судового захисту шляхом прийняття касаційної скарги, поданої з порушенням встановленого процесуальним законом порядку.

Відповідно до п. 5 частини першої ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається, зокрема, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

За таких обставин касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду Вищим господарським судом України і підлягає поверненню.

Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 86, 110, п. 4, п. 5 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

У Х В А Л И В :

1. Відмовити Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у відновленні строку на подання касаційної скарги.

2. Повернути касаційну скаргу Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення господарського суду міста Києва від 01.04.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2013 року у справі № 5011-51/16177-2012 (з доданими до неї документами).

3. Справу № 5011-51/16177-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Повернути Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Володимирська,42, ЄДРПОУ 24378016) з Державного бюджету України 802 (вісімсот дві) грн. 90 коп. судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 692 від 20.09.2013 року.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді І.В. Алєєва

О.О. Євсіков