Постанова № 36249998, 19.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2013 року Справа № 910/4642/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В.суддівГоголь Т.Г., Фролової Г.М. (доповідача)за участю представників:позивачаРуденко К.М., дов. від 13.02.2013відповідачаШабанов С.В., дов. від 19.12.2013розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Нафто-комерц"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.08.13у справі№910/4642/13 господарського суду міста Києваза позовомАвтопідприємства Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів УкраїнидоТовариства з обмеженою відповідальністю "Нафто-комерц"простягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Автопідприємство Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафто-комерц" про стягнення штрафу у розмірі 59123,88 грн. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором зберігання та обґрунтовано приписами статей 526, 936 Цивільного кодексу України, статей 173, 193 Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.04.2013 у справі №910/4642/13 (суддя Котков О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2013 (судді: Андрієнко В.В. - головуючий, Буравльов С.І., Шапран В.В.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафто-комерц" на користь Автопідприємства Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України 59123,88 грн. та 1720,50 грн. судових витрат. Мотивуючи судові рішення, господарські суди попередніх інстанцій визнали доведеним факт передання відповідачем бензину неналежної якості та дійшли висновку про наявність підстав для застосування санкцій, передбачених договором зберігання.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафто-комерц" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, справу передати на новий розгляд, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України. Заявник вважає, що позивачем не було дотримано порядку відбору проб та їх зберігання, а відтак позовні вимоги належними доказами не підтверджено.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу та просить рішення та постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм чинного законодавства та доводи касаційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Частиною 2 статті 11 Кодексу серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків визначено договори та інші правочини.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 28.11.2012 між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) було укладено договір поставки №171-12, за умовами якого постачальник зобов'язується у 2012 році поставити покупцеві продукти нафтоперероблення рідкі (бензин А-98 (наливом, бензовозними партіями), зазначені в специфікації (додаток № 1), що додається до договору та є його невід'ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такі товари.

Також установлено, що 20.12.2012 між позивачем (замовник) та відповідачем (зберігач) було укладено договір зберігання №192-12 за змістом якого зберігач зобов'язується зберігати та повернути у схоронності продукти нафто- перероблення рідкі бензин А-98, який переданий замовником згідно акта прийому-передачі, який є невід'ємною частиною договору. Пунктом 3.1 договору погоджено, що зберігач зобов'язаний зберігати товар до моменту пред'явлення замовником письмової вимоги про його повернення на склад замовника. Пунктом 3.4 сторони встановили, що зберігач зобов'язаний повернути замовнику товар переданий на зберігання, або відповідну кількість товару такого самого роду та такої самої якості у строки, визначені цим договором. Згідно з пунктом 3.5 договору при прийманні кожної партії товару відбирається проба, опечатується за підписами оператора АЗС і водія автоцистерни, для подальшої можливої перевірки якості. Пунктом 4.3 договору узгоджено, що замовник має право проводити перевірку якості товару, що повертається із зберігання, з залученням незалежним експертів. У разі підтвердження невідповідності товару ДСТУ (бензин А-98- ДСТУ 4839) упродовж 20 календарних днів з моменту отримання товару, замовник належним чином оформлює претензію зберігачу, який зобов'язаний здійснити заміну неякісного товару упродовж двох робочих дні з моменту пред'явлення претензії. Відповідно до пункту 6.3 договору за порушення умов зобов'язання, щодо якості товару із зберігача стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісного товару.

Судами установлено, що 20.12.2012, на виконання договору №192-12, замовник передав, а зберігач прийняв на зберігання бензин автомобільний А-98 в кількості 52 511,76 л, вартістю - 624 890,00 грн., якістю, що відповідає вимогам - ДСТУ 4839, що підтверджується актом прийому-передачі та сторонами не заперечується.

З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду у даній справі є вимога Автопідприємства Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафто-комерц" 59123,88 грн. штрафу за порушення умов договору зберігання №192-12 щодо якості товару, що повертається із зберігання.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Кодексу). Статтею 628 Кодексу визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Кодексу).

Згідно з приписами статті 936 цього Кодексу за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Статтею 949 Кодексу унормовано, що зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. За втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах (частина 1 статті 950 Кодексу).

Дослідивши усі обставини та зібрані у справі докази, суди попередніх інстанцій установили, що 04.01.2013, 21.01.2013 та 11.02.2013 зберігач видав із зберігання, а покупець прийняв товар в кількості 9 120 літрів, 9 120 літрів та 7 915 літрів відповідно, що підтверджується актами видачі із зберігання (копії актів наявні в справі). За октановим числом моторного методу та вмісту бензолу бензин А-98 вимогам ДСТУ 4839:2007 не відповідає, що підтверджується паспортами якості, наявними в матеріалах справи.

Установлено судами і те, що позивач звертався до зберігача з претензіями від 23.01.2013 та 31.01.2013, в яких вимагав здійснити заміну неякісного товару та сплатити штраф, однак вказані претензії залишені відповідачем без задоволення.

Статтею 610 Цивільного кодексу України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (стаття 611 Кодексу). Відповідно до статті 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція, виходить з обставин, встановлених у даній справі судом апеляційної інстанції. Згідно з приписами частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази, додатково перевіряти їх. Враховуючи те, (і це установлено судами), що товар зі зберігання було повернуто відповідачем неналежної якості, колегія суддів погоджується з висновком господарських судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Заперечення відповідача були розглянуті та обґрунтовано відхилені судами попередніх інстанцій. Інші доводи, викладені заявником у касаційній скарзі не можуть бути підставою для скасування судових рішень, оскільки вказаних висновків не спростовують.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та прийнято судові рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафто-комерц" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.08.13 у справі №910/4642/13 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

Г.Фролова