Постанова № 36250007, 19.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2013 року Справа № 913/124/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівМіщенка П.К., Коваленка В.М., Палій В.М.розглянувши касаційні скарги Заступника прокурора Луганської області та Державного підприємства "Антрацит"

на ухвалу та на постанову у справі господарського суду Господарського суду Луганської області від 13.03.2013 року Донецького апеляційного господарського суду від 27.05.2013 року №913/124/13-г Луганської області

за заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ставр" Державного підприємства "Антрацит"провизнання банкрутом За участю представників: ГПУ-Кузнецової Ю.В.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Луганської області від 09.01.2013 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ставр", на підставі ст.ст. 1, 7, 8, 11, 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року внесених змін, далі - Закон про банкрутство) порушено провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Антрацит" м. Антрацит.

За результатами підготовчого засідання ухвалою господарського суду Луганської області від від 11.03.2013 року у справі №913/124-13-г (Суддя - Яресько Б.В.) визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора у сумі 36 503 908,88 грн., введено процедуру розпорядження майном та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Борисову М.А., зобов'язано кредитора здійснити публікацію в газеті "Голос України" або "Урядовий Кур'єр" оголошення про порушення справи про банкрутство, зобов'язано розпорядника майна Борисову М.А. подати до суду не пізніше 29.04.2013 реєстр безспірних грошових вимог кредиторів для розгляду та затвердження, складений відповідно до вимог п. 6 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та письмово повідомити кредиторів щодо грошових вимог до яких будуть заперечення боржника про час і місце розгляду справи у попередньому засіданні суду.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.05.2013 року (Колегія суддів: Склярук О.І. - гословуючий; Богатир К.В.; Дучал Н.МС.) апеляційну скаргу Прокурора міста Луганська, м. Луганськ в інтересах держави в особі Державного підприємства "Антрацит", м. Антрацит Луганської області на ухвалу господарського суду Луганської області від 11.03.2013 року у справі №913/124/13-г залишено без задоволення. Ухвалу господарського суду Луганської області від 11.03.2013 року у справі №913/124/13-г залишено без змін.

Не погодившись із наведеними процесуальними актами Заступник прокурора Луганської області та Державне підприємство "Антрацит" звернулось до суду касаційної інстанції зі скаргами.

У касаційній скарзі Заступник прокурора Луганської області просить скасувати ухвалу господарського суду Луганської області від 13.03.2013 року, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.05.2013 року та припинити провадження у справі.

В обґрунтування касаційної скарги Заступник прокурора Луганської області стверджує про порушення господарськими судами ст.ст. 4, 47 ГПК України, п.п. 11, 4 Розділу Х Прикінцевих та перехідних положень Закону про банкрутство.

Боржник у касаційній скарзі просить скасувати лише постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.05.2013 року та передати справу на новий розгляд, посилаючись на порушення та невірне застосування приписів ст.ст. 29, 91 господарського процесуального кодексу України, ст. 36 "Про прокуратуру".

Перевіривши повноту встановлення обставин у справі та правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов до висновку, що касаційну скаргу Заступника прокурора Луганської області слід задовольнити, касаційну скаргу боржника задовольнити частково, виходячи з наступного.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, приймаючи оскаржувані судові рішення, суди виходили з того, що:

- боржник належить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, частка державної власності у статутному фонді Державного підприємства "Антрацит" складає 100 відсотків, згідно зі статутною документацією основними напрямками діяльності якого є добування, збагачення та агломерація кам'яного вугілля (КВЕД 10.10.3) та добування, збагачення кам'яного вугілля (КВЕД 10.10.1);

- неспроможність боржника виконати свої грошові зобов'язання перед кредитором протягом встановленого Законом про банкрутство строку є документально підтвердженою.

Крім того, суд апеляційної інстанції відхиляючи вимоги апеляційної скарги мотивував свій висновок наступним.

Положення Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" N 4212-VI від 22 грудня 2011 року, не можуть бути застосовані господарським судом під час розгляду справи про банкрутство Державного підприємства "Антрацит", оскільки провадження у ній порушено після набрання чинності цим Законом, та по справі не відкрита ліквідаційна процедура.

В редакції Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" за яким відбувається розгляд справи про банкрутство державного підприємства "Антрацит", є схожа норма, а саме, абзац сьомий п. 1 розділу VII Прикінцеві положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яким передбачено, що провадження у справах про банкрутство гірничих підприємств (гірничодобувні підприємства, шахти, рудники, копальні, кар'єри, розрізи, збагачувальні фабрики, шахтовуглебудівні підприємства), у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, які були порушені після 1 січня 2000 року, підлягає припиненню.

Зазначеною нормою Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" був доповнений згідно Закону України "Про внесення змін до деяких законів України (щодо банкрутства гірничих підприємств)" від 6 березня 2003 року N 597-IV яким була також встановлена заборона на порушення справ про банкрутство відносно гірничих підприємств до 01.01.2004 року.

З огляду на наведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду погодилась із висновками місцевого господарського суду, що вказана норма, про припинення провадження у справах про банкрутство гірничих підприємств стосувалася саме тих справ, які були порушені у період після 01.01.2000 року і до набрання чинності 02.04.2003 року Законом України "Про внесення змін до деяких законів України (щодо банкрутства гірничих підприємств)" від 6 березня 2003 року N597-IV.

Вищий господарський суд України не погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій щодо наявності в даному випадку правових підстав для здійснення провадження у справі про банкрутство з огляду на наступне.

Згідно з ст. 41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Враховуючи, що провадження у справі порушено 09.01.2013 відповідно до приписів пункту 11 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення названого закону в редакції, що діяла до 19.01.2013.

У абз. 6 п. 1 розділу VII Прикінцеві положення Закону про банкрутство, передбачено, що провадження у справах про банкрутство гірничих підприємств (гірничодобувні підприємства, шахти, рудники, копальні, кар'єри, розрізи, збагачувальні фабрики, шахтовуглебудівні підприємства), у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, які були порушені після 1 січня 2000року, підлягає припиненню.

Обмежень щодо термінів застосування вказаний пункт не містить.

У зв'язку з викладеним, посилання судів попередніх інстанцій на те, що вказана норма, про припинення провадження у справах про банкрутство гірничих підприємств стосувалася саме тих справ, які були порушені у період після 01.01.2000 року і до набрання чинності 02.04.2003 року Законом України "Про внесення змін до деяких законів України (щодо банкрутства гірничих підприємств)" від 6 березня 2003 року N597-IV, є безпідставним.

Таким чином, названий Закон про банкрутство зобов'язує господарський суд за наявності відповідних умов припинити провадження у справі про банкрутство гірничих підприємств.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, боржник у даній справі є гірничим підприємством, у статутному фонді якого частка держави складає 100%.

Таким чином, провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Антрацит", як гірничого підприємства заснованого на державній власності підлягає припиненню.

Враховуючи те, що судами попередніх інстанцій було у повній мірі встановлено всі обставини, які мають значення для даної справи, проте таким обставинам була дана неправильна юридична оцінка та не застосовано норми матеріального права, які необхідно було застосувати до спірних правовідносин, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати попередні судові рішення та припинити провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 80, 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Луганської області задовольнити.

Касаційну скаргу Державного підприємства "Антрацит" задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.05.2013 та ухвалу господарського суду Луганської області від 11.03.2013 у справі № 913/124/13-г скасувати.

Провадження у справі 913/124/13-г про банкрутство Державного підприємства "Антрацит" припинити.

Головуючий П.К. Міщенко

Судді

В.М. Коваленко

В.М. Палій