Постанова № 36249993, 19.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2013 року Справа № 910/12756/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В. (доповідач)суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О.розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельна компанія МСУ" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 07.11.13 у справі№910/12756/13за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Пері Україна"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельна компанія МСУ"простягнення 183 306,74 грн

В судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Пустовойтов Д.М. - за дов. від 10.10.13;

від відповідача: не з'явилися, проте належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Пері Україна" у липні 2013 року заявлений позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельна компанія МСУ" 167 303, 16 грн - боргу з орендної плати, 12 404, 16 грн - пені, 3 067,93 грн - 3% річних, 531,49 грн - інфляційних. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на порушення відповідачем зобов'язань зі сплати орендних платежів за договором оперативної оренди обладнання від 10.07.12. При цьому, позивач посилався на приписи статей 173, 175, 193, 220, 286 Господарського кодексу України, статей 11, 15, 16, 509, 525, 610, 611, 612, 625, 762 Цивільного кодексу України. Рішенням господарського суду міста Києва від 03.09.13, ухваленим суддею Мандриченко О.В., позовні вимоги задоволено. Суд першої інстанції установив факт несплати відповідачем орендних платежів, відтак визнав наявними підстави для стягнення пені, річних та інфляційних. Судове рішення обґрунтовано приписами статей 193, 218, 230, 232 Господарського кодексу України, статей 525, 526, 530, 610, 611, 612, 625, 626, 629 Цивільного кодексу України, статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Гаврилюка О.М. - головуючого, Іоннікової І.А., Коротун О.М., повторно розглянувши спір по суті, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі, установивши ті ж обставини справи, постановою від 07.11.13, перевірене рішення у справі залишив без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишив без задоволення. Товариство з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельна компанія МСУ" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення у справі скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вважає недоведеним отримання ним обладнання та вказує на надання позивачем актів прийму - передачі орендованого майна з порушенням статті 101 Господарського процесуального кодексу України. Окрім цього, скаржник, посилаючись на приписи статей 759, 760, 901, 902 Цивільного кодексу України, вважає, що між сторонами склались відносини з оренди, тому у нього відсутні підстави для підписання актів з надання послуг. Скаржник вказує і на відсутність у цих актах напису про відмову відповідача від їх підписання у порушення приписів частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України. Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Пері Україна" відзиву на касаційну скаргу судом не отримано. Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., та пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне. Відповідно до частини 1 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 10.07.12 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пері Україна" - орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельна компанія МСУ" - орендарем, укладено договір оперативної оренди обладнання № 335912, за умовами якого орендодавець надає орендареві в тимчасове платне користування будівельну опалубку PERI, в тому числі окремі елементи опалубки, спеціалізовану тару для її транспортування, яка іменується в подальшому "обладнання", асортимент, кількість та вартість якого вказується в актах приймання - передачі. Розділом 4 цього договору визначено орендну плату та порядок проведення розрахунків, зокрема сторони погодили, що орендна плата нараховується за повний календарний місяць за фактом знаходження обладнання у орендаря згідно актів прийому-передачі, а у разі використання обладнання не повний календарний місяць - орендна плата нараховувалася за фактичну, згідно пункту 4.3 даного договору, кількість днів знаходження обладнання в оренді відповідно до актів прийому-передачі. Орендодавець до 10 числа кожного місяця, наступного за оплачуваним, за яким нараховується орендна плата, направляє орендареві поштою (цінним листом з описом вкладення) чи кур'єром оригінал акта наданих послуг в двох примірниках. Орендар зобов'язався підписати та повернути орендодавцю один підписаний оригінал акта наданих послуг до 20 числа місяця, наступного за оплачуваним, за який нарахована орендна плата. У разі неповернення, несвоєчасного повернення, підписаного акта наданих послуг і відсутності письмової мотивованої відмови орендаря від підписання цього акта (із доданням відповідного розрахунку на підставі підписаних сторонами актів прийому-передачі обладнання), такий акт та сума орендної плати в грошовому виразі вважаються беззастережно визнаними орендарем, а послуга такою, що прийнята в повному обсязі, на вказану в акті суму. Судами також установлено, що ставка орендної плати (без ПДВ) за один місяць, відповідно до умов підписаної сторонами додаткової угоди від 12.07.12, складає 4% від вартості, переданого в оренду обладнання без ПДВ. Згідно з додатковою угодою від 31.10.12 №2 договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.12, а в частині повернення обладнання, оплати орендної плати та інших платежів - до повного виконання орендарем своїх обов'язків за цим договором. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Пері Україна" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельна компанія МСУ" 167 303, 16 грн - боргу з орендної плати, 12 404, 16 грн - пені, 3 067,93 грн - 3% річних, 531,49 грн - інфляційних. Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникає з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, за приписами якої одною з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір. Статтею 759 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором оренди наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Дана норма кореспондує з приписами статті 283 Господарського кодексу України. Згідно зі статтею 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно зі статтею 43 названого Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Тобто, при вирішенні господарських спорів суд забезпечує сторонам рівні умови для встановлення фактичних обставин справи і оцінює кожний доказ окремо, та усі докази в сукупності. Відповідно до частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку зібраним у справі доказам, судами попередніх інстанцій установлено, що на виконання умов вказаного договору сторонами в період з липня до грудня 2012 року підписано актів приймання-здавання наданих послуг на загальну суму 486 689, 16 грн. Установлено судами і те, що відповідачем розрахунки за оренду обладнання проведені частково на суму 309 300,00 грн, і заборгованість останнього становить 177 389, 16 грн, з яких позивач просить стягнути 167 303, 16 грн. Відповідно до приписів статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 611 Цивільного кодексу України унормовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. За приписами статей 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема пенею. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Як установлено судами, пунктом 7.1 договору від 10.07.12 сторони погодили, що у разі несвоєчасної сплати орендної плати орендар сплачує пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня. Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Виходячи з установленого судами факту прострочення відповідачем зобов'язань зі сплати орендних платежів, суд апеляційної інстанції, перевіривши надані позивачем розрахунки пені, інфляційних та річних, правомірно визнав наявними підстави для задоволення позовних вимог. Щодо доводу скаржника про неотримання ним в оренду обладнання за договором від 10.07.12, то вказане твердження є безпідставним, адже судом апеляційної інстанції установлений факт отримання останнім орендованого майна, що підтверджується актами прийому - передачі і довіреностями на отримання майна. Довід скаржника про те, що вказані акти подані позивачем під час здійснення апеляційного провадження з порушенням приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України визнається неспроможним, оскільки позивачем наведені обґрунтування неподання цих актів до місцевого суду (арк. 103), не відображення цього у постанові апеляційного суду не може бути підставою для її скасування, оскільки за приписами статті 1119 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судових рішень є таке порушення судом норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Як убачається з матеріалів справи, судами установлені усі фактичні обставини, які входять до предмета доказування при вирішенні даної категорії спорів, зокрема наявність між сторонами договірних відносин з оренди, факт отримання відповідачем обладнання в оренду та несплати останнім орендних платежів. Не може бути підставою для скасування судових рішень у справі і твердження скаржника про порушення вимог частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України, оскільки вказаною нормою регулюються правовідносини з передачі та прийняття робіт за договором будівельного підряду. Визнається неспроможним і посилання скаржника на відсутність у нього підстав для підписання актів надання послуг, адже укладаючи договір від 10.07.12 сторони узгодили, що підставою для проведення розрахунків є саме акт надання послуг, який підлягає підписанню сторонами. Інші доводи скаржника також не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки вони не спростовують установлених судами обставин справи та ґрунтуються на незадоволені оцінкою зібраних у справі доказів, між тим виходячи з приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переоцінка доказів знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Таким чином, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги не вбачається. Витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника. Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.11.13 у справі №910/12756/13 залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельна компанія МСУ" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець