Постанова № 36249199, 18.12.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/7006/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевякова І.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Мандрика Х.С.,

представника позивача - Говорова С.Л. ,

представника відповідача - Батюта З.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазінженерінг" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

06 грудня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтогазінженерінг" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Позивач просив визнати протиправними та скасувати повідомлення - рішення ДПІ у м. Полтаві №0001562308 від 29.11.2013 року, яким йому збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 24 300 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 6 075 грн.; податкове повідомлення - рішення №0001572308 від 29.11.2013 року, яким донараховано податок на прибуток в сумі 27 945 грн.

Мотивуючи свої вимоги, позивач посилався на необґрунтованість та протиправність висновків акту перевірки №1794/16-01-22-08-11/24832509 від 15.11.2013 року щодо порушення ним ст.ст.44,138,139,198,201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено валові витрати на суму 121 500 грн., та відповідно занижено податок на прибуток в сумі 27 945 грн., та занижено податок на додану вартість в сумі 24 300 грн. Наголошував на тому, що оскаржувані рішення відповідачем винесені безпідставно та протиправно, суперечать чинному законодавству та підлягають скасуванню. Таку позицію обґрунтовував тим, що ТОВ « Нафтогазінженерінг» для перевірки податковому органу було надано всі первинні документи бухгалтерського обліку щодо підтвердження господарських операцій з ТОВ «Регіонстрой 25» у спірному періоді. Як позивач, так і його контрагент, у період, що охоплювався перевіркою, були зареєстрованими суб'єктами господарювання, платниками ПДВ, перебуваючи на відповідному обліку в органах державної податкової служби. Висновки перевіряючих про нікчемність правочинів, безтоварний характер операцій обґрунтовані лише припущеннями та спростовуються наданими документами. З боку позивача виконані всі вимоги бухгалтерського та податкового законодавства, суму податкового кредиту та валових витрат сформовано за рахунок операцій, які мають реальний характер, отриманий товар був використаний у господарській діяльності позивача. Акт перевірки про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Регіонстрой 25 » не може бути беззаперечним доказом відсутності контрагента за його місцезнаходженням та безтоварності оподаткованих господарських операцій. Відтак, оскільки в діях ТОВ «Нафтогазінженерінг» відсутні порушення податкового законодавства, оскаржувані рішення відповідача є необґрунтованими, протиправними та підлягають скасуванню.

Представник позивача підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити у повному обсязі, у ході розгляду справи надала додаткові пояснення по суті оподаткованих операцій.

Представник відповідача проти позову заперечувала, просила суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на законність, обґрунтованість та правомірність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень. Стверджувала про те, що у ході перевірки встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ «Регіонстрой 25» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі - продажу, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів. Крім того, актом про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Регіонстрой 25» не підтверджено наявність поставок товарів від контрагента позивача. Наголошувала на факті скасування ТОВ «Регіонстрой 25» свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ у зв'язку з відсутністю останнього за його місцезнаходженням, що позбавляє права позивача на формування сум податкового кредиту за рахунок операцій зі вказаним контрагентом. Укладені за участі ТОВ «Регіонстрой 25» правочини не спрямовані на настання реальних правових наслідків. Податковий кредит та валові витрати, сформовані позивачем за рахунок господарських операцій з ТОВ «Регіонстрой 25», є недійсними, оскільки такі операції полягали лише у їх документальному оформленні. Відтак, як на думку відповідача, встановлені у ході перевірки факти підтверджують правомірність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, які не підлягають скасуванню.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Судом встановлено, що ТОВ «Нафтогазінженерінг» зареєстроване як юридична особа 20.06.1997 року Виконавчим комітетом Полтавської міської ради , перебуває на обліку у ДПІ у м.Полтаві з 02.07.1997 року за №252 та з 20.06.1997 року є платником податку на додану вартість.

ДПІ у м. Полтаві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Нафтогазінженерінг» по питанню взаємовідносин з ТОВ «Регіонстрой 25» за період з 01.07.2011 року по 30.09.2011 року.

Правомірність підстав та процедури проведення перевірки позивачем не оспорювалися.

За результатами даної перевірки відповідачем складений акт перевірки №1794/16-01-22-08-11/24832509 від 15.11.2013 року (надалі - Акт перевірки), у висновках якого зафіксовано порушення позивачем ст.ст.44,138,139,198,201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено валові витрати на суму 121 500 грн., та відповідно занижено податок на прибуток в сумі 27 945 грн. за ІІ - ІІ квартал 2011 року , а також занижено податок на додану вартість в сумі 24 300 грн. за липень 2011 року. ( а.с.8-12 )

У зв'язку зі встановленням в ході перевірки порушень вимог податкового законодавства, ДПІ у м. Полтаві 29.11.2013 року прийнято податкове повідомлення - рішення №0001572308 від 29.11.2013 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 24 300 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 6 075 грн.; податкове повідомлення - рішення №0001562308 від 29.11.2013 року, яким донараховано податок на прибуток в сумі 27 945 грн. (а.с.6-7 )

Зазначені податкові повідомлення - рішення не оскаржувались позивачем в адміністративному порядку.

Не погоджуючись із вказаним рішенням ДПІ у м. Полтаві , позивач звернувся до суду із позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням та перевіряючи їх на предмет відповідності вищезазначеним критеріям, суд приходить до висновку про їх необґрунтованість та протиправність, виходячи з наступного.

Приймаючи оскаржувані рішення, відповідач посилався як на правову підставу їх винесення встановлені ним у Акті перевірки порушення позивачем ст.ст.44,138,139,198,201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено валові витрати на суму 121 500 грн., та відповідно, занижено податок на прибуток в сумі 27 945 грн., та занижено податок на додану вартість в сумі 24 300 грн.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України, кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.2. статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

П.п.139.1.9 пункту 139.1 статті 139 вказаного Кодексу передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Згідно п.44.1. ст.44 Кодексу, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 вказаного Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В силу пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Зважаючи на вищевказані норми Податкового кодексу України, посилаючись на те, що ТОВ «Нафтогазінженерінг» фактично не здійснювало придбання товару (Дисфат молібдена марки ДМИ -7) у ТОВ «Регіонстрой 25», оскільки, на думку контролюючого органу, такі операції не підтверджені доказами, контрагент не може виконувати свої договірні зобов'язання, оскільки відсутній за своїм місцезнаходженням, в результаті чого йому скасовано свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, відповідач стверджує про заниження позивачем податку на прибуток в сумі 27 945 грн. грн. та податку на додану вартість в сумі 24 300 грн.

Суд знаходить вказані висновки податкового органу необґрунтованими та помилковими, не погоджується із наявністю в діях платника порушень норм податкового законодавства, з огляду на наступне.

У ході розгляду справи судом встановлено факт господарських взаємовідносин між позивачем (Покупець) та ТОВ "Регіонстрой 25" (Постачальник) щодо купівлі ТОВ «Нафтогазінженерінг» товару (Дисульфіт молібдена марки ДМИ -7) на підставі договору №18 від 04.07.2011 року. За умовами вказаного договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю продукцію відповідно до специфікації , яка укладається протягом дії договору і є невід'ємною частиною, а Покупець зобов'язується оплатити та прийняти передане (а.с.50-52).

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження дійсності укладення та реального виконання угоди представником позивача надано суду податкову накладну, рахунок - фактуру , витратну накладну, журнал реєстрації довіреностей на отримання товару працівниками позивача, товарно - транспортну накладну, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ ТОВ "Регіонстрой 25", виписки банківських установ щодо руху коштів на рахунках позивача, докази бухгалтерського обліку товару, а саме оборотну відомість руху ТТЦ за липень 2011 року, бухгалтерську відомість операцій. ( а.с.13-27 )

Як вбачається з матеріалів справи куплений позивачем у ТОВ "Регіонстрой 25" дисульфід молібдена ДМИ - 7 був використаний у господарській діяльності для виготовлення різьбового герметика та пасти спеціальної з метою реалізації покупцям по ланцюгу постачання на підставі відповідних договорів.

На підтвердження вказаного суду надано акт списання матеріалів на виготовлення пасти спеціальної, рецептуру компонентного хімічного складу на виготовлення різьбового герметика, договори поставки, договір купівлі - продажу, акт приймання - передачі від 06.07.2011 року, що підписаний покупцем без заперечень, сертифікат якості пасти спеціальної СКМ -50, накладні, товарно - транспортну накладну, довіреності на отримання товару ( пасти спеціальної та герметика різьбового) (а.с.27-48 ).

Під час дослідження зазначених документів судом не встановлено жодних порушень щодо їх оформлення, крім того належне оформлення первинних документів не заперечувалось і самим податковим органом. Відтак, в силу приписів норм Податкового кодексу України, наявність належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів надає позивачу право на формування податкового кредиту у відповідному звітному періоді та підтверджує правомірність сформованих витрат.

З урахуванням викладеного, суд критично оцінює посилання податкового органу про відсутність подорожніх листів, що ставить під сумнів поставку купленого товару, як на підставу для визнання оподаткованих операцій нереальними та фіктивними. Вказане не дає можливості вважати, що поставка товару фактично не відбувалась, оскільки суду було надано оформлену належним чином товарно-транспортну накладну, з якої можливо встановити який товар перевозився, ким і куди.

Суд не бере до уваги посилання ДПІ у м. Полтаві на неможливість виконання ТОВ "Регіонстрой 25" своїх договірних зобов'язань в силу відсутності останнього за його місцезнаходженням, що начебто підтверджується Актом Новомосковської ОДПІ Дніпропетровської області "Про неможливість проведення зустрічної перевірки із контрагентами за липень 2011 року " №196/222/37179916 від 30.05.2013 року. Такий акт свідчить лише про неможливість проведення зустрічної звірки, не може бути беззаперечним доказом відсутності суб"єкта господарювання за його місцезнаходженням та доказом неможливості виконання останнім своїх договірних зобов'язань. Крім того суду не було надано докази на підтвердження внесення відповідних записів до ЄДР про відсутність ТОВ "Регіонстрой 25" за його місцезнаходженням станом на момент проведення оподаткованих господарських операцій.

Суд критично ставиться до твердження податкового органу про факт скасування 17.03.2011 року контрагенту позивача, ТОВ "Регіонстрой 25" свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ. Таке скасування дійсно виключає право позивача на формування податкового кредиту за рахунок операцій зі вказаним суб"єктом господарювання. Однак податковий орган не врахував того, що ТОВ "Регіонстрой 25" було в той же день отримано нове свідоцтво платника ПДВ. До матеріалів справи позивачем була долучена копія відповідного свідоцтва, яка підтверджує статус платника ПДВ ТОВ "Регіонстрой 25" на дати оподатковуваних операцій.

Як припущення суд розцінює посилання податкового органу на відсутність у контрагента позивача основних фондів, виробничих потужностей, трудових ресурсів, транспортних засобів, що виключає, як на думку відповідача, можливість виконання ним своїх договірних зобов'язань.

Однак жодною нормою закону не встановлено залежності права платника податку на формування своїх податкових зобов'язань від наявності у його контрагента трудових та інших ресурсів для виконань своїх договірних зобов'язань, оскільки він має нічим не обмежене право укладати цивільно-правові угоди оренди приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності.

Суд зазначає про індивідуальний характер юридичної відповідальності платників податку. ТОВ «Нафтогазінженерінг» не може нести відповідальність за можливе порушення податкового та валютного законодавства його контрагентом. Висновки податкового органу щодо фіктивності та сумнівності його контрагента ніяким чином не можуть стосуватись позивача та впливати на його податкові зобов'язання.

Суд, таким чином, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знаходить у діях платника податків (позивача) порушень тих норм закону, на які посилається відповідач, і приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача протирічать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач виконав усі передбачені законом умови набуття права на податковий кредит та має його документальне підтвердження, сформував суми валових витрат на реально придбаний товар, який був використаний у власній господарській діяльності.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість та протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень покладено на податковий орган.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень - рішень та не надав доказів в спростування вищевикладеного, на відміну від позивача, який довів обґрунтованість вимог, заявлених у позові.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до положень частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області №0001572308 від 29.11.2013 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області №0001562308 від 29.11.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазінженерінг" витрати зі сплати судового збору в сумі 172,05 грн. (сто сімдесят дві гривні п'ять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 23 грудня 2013 року.

Суддя І.С. Шевяков