Постанова № 36249104, 10.12.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 грудня 2013 р. Справа № 814/4836/13-а

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Приватного підприємства "Южноукраїнський комбінат харчування",

до

Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Миколаївської області,

про

скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

Підприємство звернулось до адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача про визначення грошового зобов’язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, яким йому визначено грошове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 179251,5 гривень, та грошове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 165978 гривень.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що в нього є всі первинні документи з приводу взаємовідносин з ТОВ «ТМФ» Транспосервіс-ЛТД», ТОВ «Електромонтаж-Трейд», які підтверджують податковий кредит та витрати за рахунок цих постачальників. Але, відповідачем за надуманими підставами це право не визнається та нараховується штраф.

Відповідач позов не визнав, надав письмові заперечення. Свою позицію обґрунтував тим, що ТОВ «ТМФ» Транспосервіс-ЛТД» та ТОВ «Електромонтаж-Трейд» є сумнівними підприємствами з ознаками фіктивності, які підозрюються в участі у схемах з ухилення від оподаткування.

Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.

Приватне підприємство «Южноукраїнський комбінат харчування» зареєстроване виконавчим комітетом Южноукраїнської міської ради 10.12.08. ПП «Южноукраїнський комбінат харчування» орендує приміщення на території ВАТ «Атомсервіс», ВП «Южно-Українська АЕС» та надає послуги з продовольчого забезпечення робітників зазначених підприємств (їдальні).

01.11.11 ПП «Южноукраїнський комбінат харчування» та ТОВ «Електромонтаж-Трейд» уклали договір поставки, відповідно до якого останнє товариство було зобов’язано постачати на адресу позивача продукти харчування

Протягом січня 2012 ТОВ «Електромонтаж-Трейд» поставило на адресу позивача продуктів харчування на суму 317170,20 гривень, з них податку на додану вартість 52861,70 гривень.

На зазначену суму ТОВ «Електромонтаж-Трейд» видав 15 податкових та товарних накладних.

Суму 52861,70 гривень ПП «Южноукраїнський комбінат харчування» відобразив у податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2012 року, а суму 264308,5 гривень в податковій декларації з податку на прибуток за перший квартал 2012 року.

03.01.12 ПП «Южноукраїнський комбінат харчування» та ТОВ «ТМФ» Транспосервіс-ЛТД» уклали договір поставки, відповідно до якого останнє товариство було зобов’язано постачати на адресу позивача продукти харчування.

Протягом травня 2012 ТОВ «ТМФ» Транспосервіс-ЛТД» поставило на адресу позивача продуктів харчування на суму 315126,81 гривень, з них податку на додану вартість 52521,14 гривень.

На зазначену суму ТОВ «ТМФ» Транспосервіс-ЛТД» видав 15 податкових та товарних накладних.

Суму 52521,14 гривень ПП «Южноукраїнський комбінат харчування» відобразив у податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2012 року, а суму 262605,67 гривень в податковій декларації з податку на прибуток за другий квартал 2012 року.

В липні 2013 р. Южноукраїнська ОДПІ провела документальну невиїзну перевірку позивача та склала Акт №25/22-01/36230520 від 08.07.13, відповідно до якого встановлено порушення в частини формування податкового кредиту та витрат за рахунок ТОВ «ТМФ» Транспосервіс-ЛТД» та ТОВ «Електромонтаж-Трейд».

19.07.13 уповноваженою особою Южноукраїнської ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення №0000352201 про донарахування ПП «Южноукраїнський комбінат харчування» грошового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 165978 гривень, з яких 110652 гривень основного зобов’язання та 55326 штрафу та №0000342201 про донарахування грошового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 179251,5 гривень, з яких 119501 гривень основного зобов’язання та 59750,50 гривень штрафу.

Відповідно ст.185 Податкового кодексу України об’єктом оподаткування є господарська операція з постачання товарів, постачання послуг, ввезення товарів (послуг) на митну територію України, вивезення товарів (послуг) у митному режимі експорту.

Відповідно до ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, відповідно до Кодексу у підприємства є право на включення сплачених сум іншому платнику податку за умови проведення реальної господарської операції та наявності первинних документів, які підтверджують її проведення.

Аналогічне регулювання має і податок на прибуток підприємств у ст. 138 ПК України.

Досліджуючи реальність та товарність цих договорів, відповідно до роз’яснення Вищого адміністративного суду України, викладеного у листі № 742/11/13-11 від 02.06.11, суд вважає, що саме за цими господарськими операціями яких-небудь інших документів, ніж ті, які були надані позивачем (договори, товарні накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, платіжні доручення), бути не може.

У будь-якому випадку, відповідно до вимог ч.1 ст.71 КАС України обов’язок доказування обставин безтоварності та не реальності господарських договорів покладено на податковий орган, а не на платника податків.

На думку суду, відповідачем таких доказів не надано, а висновки, зроблені в Акті перевірки є бездоказовими.

Суд не може погодитись з позицією податкового органу, відповідно до якої він за надуманими підставами взагалі заперечує цивільну правоздатність постачальників позивача, вважає укладені угоди нікчемними та не визнає з цього приводу права на податковий кредит. Постачальники позивача у першому ланцюгу мали необхідний обсяг цивільної та податкової правоздатності, оскільки перебували на обліку у органах податкової служби та мали свідоцтво платника податку на додану вартість. Оскільки Державна податкова служба зареєструвала ТОВ «ТМФ» Транспосервіс-ЛТД», ТОВ «Електромонтаж-Трейд», платниками ПДВ, видала їм Свідоцтва, які це посвідчують, її органи не мають права заперечувати можливість формування податкового кредиту за рахунок цих підприємств.

Ті обставини, що у ТОВ «ТМФ» Транспосервіс-ЛТД», ТОВ «Електромонтаж-Трейд» недостатньо власних трудових чи матеріальних ресурсів або в ланцюгах постачальників є сумнівні підприємства чи навіть підприємства, які визнані фіктивними, є лише приводом (сигналом) для більш ретельної перевірки (дослідження) їх діяльності. Самі по собі ці обставини не можуть бути підставами для позбавлення покупців цих підприємств права на віднесення сплачених на їх користь коштів до податкового кредиту.

На переконання суду, якщо податковий орган мотивує своє рішення про позбавлення платника податків права на віднесення сплачених постачальникам коштів до податкового кредиту та валовим витратам тим, що, на його думку, відбулася фіктивна операція по штучному нарощуванню цих показників, то цьому повинно передувати доведеність цієї діяльності платника податків або його контрагентів у порядку кримінального судочинства.

Позивач не мав взаємовідносин з підприємством ПП «Дніпро-Авто», не сплачував на його користь коштів, не отримував від нього податкових накладних, не формував за його рахунок свій податковий облік, а тому посилання в Акті перевірки ПП «Южноукраїнський комбінат харчування» про протиправну діяльність цього підприємства є недоречним та жодним чином не може стосуватися самого позивача та впливати на його податковий облік.

Щодо висловлених у Акті перевірки зауважень до товарно-транспортних накладних: недостатньо конкретизації місць навантаження, розвантаження (вулиця, будинок), власника автотранспорту, суд вважає дріб’язковими, несуттєвими, та такими, що не можуть вплинути на недійсність цих товарно-транспортних накладних. В накладних зазначений державний реєстраційний номер автомобіля, за яким завжди можливо встановити власника автотранспорту.

Взагалі, для підтвердження факту купівлі-продажу товару, товарно-транспорті накладні не є обов’язковими документами. Товарно-транспорті накладні є, перш за все, документи, які підтверджують факт виконання робіт з перевезення або надання інших транспортних послуг. Оскільки, позивач сплачував постачальникам кошти не за перевезення або інші транспортні послуги, а саме за товар, то і товарно-транспортна накладна має не обов’язкове, а факультативне значення, а дрібні недоліки у її оформленні не можуть позбавити покупця від права на податковий кредит та врахування валових витрат.

Позивачем надано весь пакет первинних документів, а також докази того, що придбане майно було використано у власній господарській діяльності.

На переконання суду, податковий орган не обґрунтовано притягує до відповідальності позивача, позбавляє його права на податковий кредит та штрафує з підстав того, що, на його думку, контрагенти мають сумнівну репутацію або були задіяні у схемах по мінімізації оподаткування.

За наявності всіх необхідних відповідно до ПК України первинних документів (договори, товарні та податкові накладні, платіжні документи), що підтверджують право на податковий кредит, і за відсутності доказів, які заперечують реальність господарських операцій, платник податків не може бути позбавлений права на цей податковий кредит.

Кожний платник податків може відповідати лише за правову чистоту господарських операцій, в яких він безпосередньо брав участь, і не несе відповідальності за протиправну діяльність своїх постачальників.

Зазначена правова позиція, зокрема, викладена у постановах Верховного Суду України від 01.06.10 за позовом ПП «Армавір» до ДПІ у Печерському районі м. Києва, від 19.11.10 у справі за позовом ВАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» до Кременчуцької ОДПІ, від 31.01.11 за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ, а також у Рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.09 по справі «Булвес» проти Болгарії.

Відповідно до ч.2 ст.160, 244-2 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних відносин, суд зобов’язаний враховувати висновки Верховного Суду України.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Суду як джерело права.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку позов задовольнити повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби №0000352201 про визначення ПП "Южноукраїнський комбінат харчування" грошового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 165978 гривень та №0000342201 про визначення грошового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 179251,50 гривень.

3. Апеляційна скарга на цю постанову може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання у повному обсязі.

Суддя В. В. Біоносенко