Постанова № 36249093, 04.11.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

04 листопада 2013 року справа № 814/2934/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в письмовому провадженні розглянув адміністративну справу

за позовомТОВ "Зерноторгівельна компанія "Прометей", вул. Новобузька, 70 (вул. Пушкінська, 8), м. Миколаїв, 54031

доДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв, 54028

провизнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 06.02.13 р. № 0000452301, № 0000462301В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Зерноторгівельна компанія «Прометей» (далі - позивач, Товариство) звернулось із адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, правонаступником якої є державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - відповідач, ДПІ), в якому просить суд визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість (далі - ПДВ).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що висновок відповідача про невиконання договорів, укладених між Товариством і контрагентами не підтверджений належними доказами і зроблений всупереч наявності у нього всіх первинних документів. Вважає, що ДПІ не має права на основі припущень щодо порушень податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання, нараховувати податкові зобов'язання позивачу.

Відповідач позов не визнав, в запереченнях вказав, що правочини позивача із контрагентами носять характер штучних, так як реального виконання умов договорів з боку контрагентів не відбулось. На підтвердження цих висновків, відповідач посилається на дані акту перевірки та акту про неможливість проведення зустрічної звірки (т. 3 а. с. 172-175).

Під час розгляду справи за загальними правилами КАС України, сторони подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності, в порядку письмового провадження (т. 4 а. с. 1-2). Згідно ст. 122 ч. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Враховуючи, що обидві сторони скористались своїм правом на розгляд справи в порядку письмового провадження та приймаючи до уваги те, що їх вимоги і заперечення викладені письмово, суд вважає, що маються підстави, передбачені вищенаведеною нормою КАС України, для розгляду справи в письмовому провадженні.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

В січні 2013 р. ДПІ провела документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань, валових доходів і витрат по взаємовідносинам із ФОП ОСОБА_1 за жовтень-листопад 2010 р., ТОВ «Автомаг-Плюс» за грудень 2010 р., ФГ «Давос» за березень 2012 р., ТОВ «Шевченко-Південь-Агро» за грудень 2011 р., ТОВ «Логістичний центр «Укравтовантаж» за листопад-грудень 2011 р., ТОВ «Геліос-ЛТД» за вересень 2010 р., ФОП ОСОБА_2 за листопад-грудень 2009 р. Результати цієї перевірки оформлені актом від 23 січня 2013 р. № 221/22-200/36384761 (далі - акт перевірки) (т. 1 а. с. 45-195).

У висновку акту перевірки вказано на наступні порушення з боку Товариства:

- ст. 7 п. 7.2. пп. 7.2.4, 7.2.6., п. 7.4. пп. 7.4.1., 7.4.5. Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 188 п. 188.1., ст. 198 п. 198.2., 198.3., 198.6. Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого завищено податковий кредит з ПДВ на загальну суму 1226392,99 грн.;

- ст. 3 п. 3.1. пп. 3.1.1., ст. 4 п. 4.1., ст. 7 п. 7.3. пп. 7.3.1. Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 185 п. 185.1., ст. 187 п. 187.1., ст. 188 п. 188.1., ст. 201 п. 201.1., 201.10. ПК України, в результаті чого завищено податкові зобов'язання з ПДВ на загальну суму 1226392,99 грн.;

- ст. 7 п. 7.2. пп. 7.2.4, 7.2.6., п. 7.4. пп. 7.4.1., 7.4.5. Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 188 п. 188.1., ст. 198 п. 198.2., 198.3., 198.6. ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 300914,68 грн.;

- ст. 4 п. 4.1. пп. 4.1.1., ст. 5 п. 5.2. пп. 5.2.1., п. 5.3. пп. 5.3.9., ст. 11 п. 11.3. пп. 11.3.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого завищено валові витрати на загальну суму 3033630,05 грн.;

- ст. 138 п. 138.2. ПК України, в результаті чого завищено витрати, які враховані при визначенні об'єкту оподаткування, на загальну суму 3147765,30 грн.;

- ст. 135 п. 135.1., 135.2. ПК України, в результаті чого завищено доходи, які враховані при визначенні об'єкту оподаткування, на загальну суму 3153775,70 грн.;

- ст. 5 п. 5.1., 5.2. пп. 5.2.1., п. 5.3. пп. 5.3.9., ст. 138 п. 138.1. пп. 138.1.1., ст. 139 п. 139.1. пп. 139.1.9. ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 278018,35 грн.

6 лютого 2013 р. ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення:

- № 0000452301, яким збільшила Товариству суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 278018,35 грн. і застосувала штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 139009,18 грн.;

- № 0000462301, яким збільшила Товариству суму грошового зобов'язання з ПДВ на 300914,68 грн. і застосувала штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 150457,34 грн. (т. 1 а. с. 39-41).

Як пояснили представник відповідача та інспектор, який проводив перевірку Товариства, що підтверджується і наявним у справі розрахунком штрафних санкцій (т. 3 а. с. 211-212), хоча ДПІ дійшла висновку про порушення Товариством податкового законодавства при взаємовідносинах із ФОП ОСОБА_2, ТОВ «Геліос-ЛТД», ФОП ОСОБА_1, ТОВ «Шевченко-Південь-Агро», ТОВ «Логістичний центр «Укравтовантаж», ФГ «Давос» і ТОВ «Автомаг-Плюс», податкові зобов'язання та штрафи визначені позивачу тільки по двох контрагентам, а саме ТОВ «Логістичний центр «Укравтовантаж» і ТОВ «Автомаг-Плюс», а тому суд не надає оцінку тим господарським правовідносинам позивача, які не вплинули на визначення податків і нарахування штрафів, оскільки вони лежать за межами предмету доказування в даній справі.

Як встановлено судом, позивач 28 жовтня 2011 р. уклав договір про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом із ТОВ «Логістичний центр «Укравтовантаж», за умовами якого контрагент на замовлення позивача організовував перевезення вантажів (т. 1 а. с. 228-232).

Крім того, в грудні 2010 р. позивач придбав у ТОВ «Автомаг-Плюс» фільтри для автомашини і моторне масло, на аркуші 31 акту перевірки (т. 1 а. с. 75) відображені первинні документи, складені сторонами цього правочину.

Суд погоджується із доводами позивача про неможливість визначення Товариству податкових зобов'язань і нарахування штрафів тільки у зв'язку із наявністю серед постачальників його безпосередніх контрагентів підприємств із ознаками фіктивності, так як для дослідження господарських відносин позивача, правове значення мають тільки безпосередні контрагенти, з якими Товариство має договірні відносини. В той же час згідно ст. 11 КАС України, одним із принципів адміністративного судочинства є офіційне з'ясування всіх обставин у справі, під яким слід розуміти те, що адміністративний суд не пов'язаний доводами суб'єкта владних повноважень і може надавати спірним обставинам власну оцінку.

Так, в акті перевірки Товариства, в частині аналізу взаємовідносин із ТОВ «Логістичний центр «Укравтовантаж» зазначено, що досліджені ДПІ товарно-транспортні накладні мають недоліки - не заповнено графу «Автопідприємство».

З цього приводу слід зазначити, що позивач є лише отримувачем товарно-транспортних накладних, а тому не може нести відповідальність за помилки в їх заповненні, допущені іншою особою. Крім того, окремі недоліки (відсутність певних реквізитів, дати, підписів), самі по собі не вказують на недійсність господарської операції, а податкове законодавство пов'язує визначення податкових зобов'язань не із товарно-транспортними, а з податковими накладними.

В той же час, суд звертає увагу на наступне. За умовами договору, укладеному між позивачем і ТОВ «Логістичний центр «Укравтовантаж», останнє організовує перевезення вантажів позивача, що включає в себе пошук та підбір автоперевізників. Відповідно до п. 1.3. цього договору, виконуючи підбір перевізників, ТОВ «Логістичний центр «Укравтовантаж» діє від власного імені. Така умова договору має наслідком те, що договори на перевезення повинні були укладатись не між позивачем і перевізником, а між ТОВ «Логістичний центр «Укравтовантаж» і автопідприємством, відповідно, і в усіх товарно-транспортних накладних в графі «Замовник» повинно бути зазначено ТОВ «Логістичний центр «Укравтовантаж». В той же час, в усіх без винятку наданих позивачем товарно-транспортних накладних (т. 2 а. с. 1-164), в якості замовника зазначено позивача, або контрагентів, що суперечить змісту договору позивача із ТОВ «Логістичний центр «Укравтовантаж».

Крім того, за умовами договору (п. 2.1.1.) позивач повинен був надавати ТОВ «Логістичний центр «Укравтовантаж» заявку, в якій зазначається інформація, необхідна для здійснення перевезення (опис вантажу, тип транспортного засобу, кількість автомобілів, дата навантаження, маршрут, адреса навантаження-розвантаження, вантажовідправник і вантажоотримувач, адреса митного оформлення, вартість послуг та умови оплати, вказівки для контрагента). Під час перевірки позивач таких заявок податковому інспектору не надав, не надані ці документи і суду, хоча із змісту договору слідує, що їх складання є обов'язковою передумовою для виконання ТОВ «Логістичний центр «Укравтовантаж» своїх обов'язків.

Суд погоджується із доводами відповідача про те, що надані позивачем акти здачі-прийняття робіт (т. 1 а. с. 233-238) не розкривають змісту наданих позивачу послуг. Так, в цих актах тільки зазначено, що ТОВ «Логістичний центр «Укравтовантаж» надані експедиційні послуги, без зазначення суті послуг (здійснено перевезення, виявлено автоперевізника, укладено договір або інше), періоду надання послуг, кількості залучених автоперевізників, вартості перевезень в розрізі перевізників та загальної суми, та інших даних, які б дозволяли індивідуалізувати послуги.

З огляду на наведене, суд не розцінює надані позивачем акти здачі-прийняття робіт в якості первинних документів у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Аналізуючи правовідносини позивача із ТОВ «Автомаг-Плюс», суд зазначає наступне. Зазначене підприємство поставило позивачу автозапчастини та моторне масло. Як слідує з акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Автомаг-Плюс» (т. 3 а. с. 220-232), основним видом діяльності контрагента є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин. Суд вважає, що мається суттєве протиріччя між товаром, який контрагент повинен був поставити позивачу та основним видом його господарської діяльності. В той же час, провадження таких різних видів діяльності як торгівля автозапчастинами і зерновими вимагає від підприємства наявності зовсім різних передумов господарської діяльності, а тому суд приходить до висновку про об'єктивну неможливість постачання ТОВ «Автомаг-Плюс» товару позивачу.

Позивач посилається на те, що у нього маються всі первинні документи, які підтверджують фактичне отримання послуг (товару), але первинним юридичним фактом, з яким податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податків обов'язку на визначення власних податкових зобов'язань, є господарська операція, яка призвела до змін в активах її сторін, а не наявність первинних документів, правовою природою яких є лише документарне оформлення цієї господарської операції для цілей бухгалтерського і податкового обліку, а тому будь-які первинні документи мають правове значення лише в разі фактичного здійснення господарської операції, відповідно, вказані документи не набувають статусу первинних документів, якщо фактичного здійснення господарської операції і саме між тими сторонами, які вказані в цих документах, не було. Тільки наявність у позивача первинних документів не може слугувати беззаперечним доказом здійснення господарської операції, якщо інші фактичні обставини свідчать про неможливість її здійснення.

Оскільки ДПІ зроблено обґрунтований висновок про відсутність надання позивачу послуг (товару) з боку контрагентів, наявність у нього податкових накладних, на які посилається позивач, в даному спорі не має правового значення.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку про те, що відповідач, приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, діяв у межах, спосіб та на підставі своїх повноважень, довів суду їх законність, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 122, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя А. О. Мороз