Постанова № 36249012, 20.12.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/6899/13-а

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2013 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.

при секретарі: Білов С.І.

за участю сторін:

позивач: Новіков В.О. - представник по довіреності

відповідач: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Кілійського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення 13 874, 95 грн., -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов позов Кілійського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 , в якому позивач просив стягнути з відповідача заборгованість по виплаченій допомозі по безробіттю в сумі 13 874, 95 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідач на дату реєстрації та в період перебування на обліку в Кілійському районному центрі зайнятості як безробітна, була зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, проте у своїх заявах про надання статусу безробітного даного факту не зазначила, у зв'язку з чим незаконно отримала допомогу по безробіттю на загальну суму 13 874, 95 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, та просив їх задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у запереченнях, зазначивши, що під час перебування на обліку в центрі зайнятості не відносився до категорії зайнятого населення, оскільки з моменту отримання свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи жодних дій по здійсненню підприємницької діяльності не вчиняла. Так, посилаючись на відсутність реєстрації в пенсійному фонді, в податковій інспекції, не подання звітів про доходи, відповідач наполягала на тому, що контролюючі органи повинні були за судовим рішенням позбавити її статусу суб'єкта підприємницької діяльності відповідно до Порядку обліку платників податків та зборів.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до заяви про надання статусу безробітного від 26 лютого 2013 року ОСОБА_2 було надано статус безробітного та призначена допомога по безробіттю.

Кілійським районним центром зайнятості виявлено факт подання недостовірних даних, що мали місце під час одержання гр. ОСОБА_2 допомоги по безробіттю, а саме: під час отримання допомоги по безробіттю гр. ОСОБА_2 була зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, в зв'язку з чим за період з 26.02.2013 року по 21.08.2013 року гр. ОСОБА_2 незаконно отримала допомогу по безробіттю у сумі 13 874, 95 грн.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» із змінами і доповненнями передбачено, що Виконавча дирекція Фонду є виконавчим органом правління Фонду, який забезпечує виконання рішень правління. Функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості. Директор Державного центру зайнятості центрального органу виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики та його заступники є відповідно керівником та заступниками виконавчої дирекції Фонду. Функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.

Кілійський районний центр зайнятості згідно з п.2 ст. 12 вищевказаного закону є робочим органом виконавчої дирекції Фонду, у зв'язку з чим він виступає органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно п. б ч. 3 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991р. (діяв до 31.12.2012р.) та ч. 1 ст. 4 Закону України «Про зайнятість населення» від 15.07.2012р., який набрав чинності 01.01.2013р., до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Статтею 2 Закону України «Про зайнятість населення» № 5067-VI від 05.07.2012р. встановлено, що безробітними визнаються особи віком від 15 до 70 років, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готові та здатні приступити до роботи.

За приписами ч.ч. 2, 3 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" № 1533-III від 02.03.2000 року застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно ч. 4 ст. 38 зазначеного Закону строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом та Законом України "Про зайнятість населення", адміністративних штрафів, а також інших видів заборгованості перед Фондом не застосовується.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_2 зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності 20 серпня 2003 року, номер реєстраційної справи в Реєстрі 04056983Ф0023488. На час розгляду справи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не внесено запису про припинення підприємницької діяльності відповідача (довідка архівного відділу Ізмаїльської міської ради №С-144 від 15.08.2013р.).

Таким чином, у період перебування на обліку у Кілійському районному центрі зайнятості та отримання допомоги по безробіттю ОСОБА_2 відносилась до зайнятого населення, про що не повідомила центр зайнятості, а тому вся сума виплаченого їй матеріального забезпечення підлягає поверненню.

02.09.2013 року Кілійським районним центром зайнятості прийнято наказ №22 про організацію роботи Кілійського районного центру зайнятості по поверненню коштів до Фонду ЗДССУВБ та направлено відповідачу лист-претензію про необхідність повернення коштів в розмірі 13874,95 грн. (а.с.4-6).

Судом не приймаються до уваги твердження відповідача стосовно того, що остання з моменту реєстрації не займалась підприємницькою діяльністю, а тому мала бути позбавлена статусу підприємця на підставі судового рішення за позовом контролюючого органу про припинення підприємницької діяльності, з огляду на наступне.

Відповідно ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до статті 51 ГК України підприємницька діяльність припиняється: з власної ініціативи підприємця; у разі закінчення строку дії ліцензії; у разі припинення існування підприємця; на підставі рішення суду у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Порядок припинення діяльності підприємця встановлюється законом відповідно до вимог цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця проводиться у разі: прийняття фізичною особою - підприємцем рішення про припинення підприємницької діяльності; смерті фізичної особи - підприємця; постановлення судового рішення про оголошення фізичної особи померлою або визнання безвісно відсутньою; постановлення судового рішення про визнання фізичної особи, яка є підприємцем, недієздатною або про обмеження її цивільної дієздатності; постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Судом встановлено, що відповідач не подавала державному реєстратору заяву про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Суд звертає увагу, що звернення до суду про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця у зв'язку з неподанням податкової звітності більше року належить до повноважень контролюючих органів та не стосується предмету спору в даній справі.

Будь-яких інших доказів припинення підприємницької діяльності відповідачем не надано.

Відповідно ч. 3 ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Таким чином, особи, які мають статус суб'єкта підприємницької діяльності, незалежно від того, чи отримують вони дохід чи ні, не можуть належати до осіб, що мають статус безробітного.

Зазначена правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10 вересня 2013 року справа №К/9991/44852/11.

Таким чином, суд доходить висновку, що на момент перебування на обліку в центрі зайнятості та отримання допомоги по безробіттю, відповідач відносився до зайнятого населення, а тому незаконно отримав допомогу по безробіттю у розмірі 13 874, 95 грн.

На час розгляду справи кошти у сумі 13 874,95 грн. відповідачем сплачені не були.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Суд вважає, що Кілійський районний центр зайнятості довів суду правомірність стягнення коштів.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи письмових докази у сукупності, а також враховуючи те, що відповідачем добровільно не сплачено кошти у сумі 13 874,95 грн., суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 11, 71, 86, 159-164,167 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Кілійського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення 13 874, 95 грн., - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (місце реєстрації: 68603, АДРЕСА_1) 13 874, 95 (тринадцять тисяч вісімсот сімдесят чотири гривні 95 копійок) грн. на р\р 37176300900234, назва банку: ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011, ЄДРПОУ 20991760, отримувач - Кілійський районий центр зайнятості.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 20 грудня 2013 року.

Суддя: Г.П. Самойлюк