Постанова № 36248522, 26.11.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2013 року Справа № 811/3188/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравчук О.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Валентина-Сервіс"

до відповідача - Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про скасування податкового повідомлення-рішення.

До Кіровоградського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Валентина-Сервіс" (далі - позивач) з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі - відповідач), у якому просить частково скасувати податкове повідомлення-рішення від 01 жовтня 2013 року №0000962206 в частині нарахованого податкового зобов'язання в розмірі 38381,00 грн. та в частині нарахованих штрафних санкцій в розмірі 21590,00 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що за результатами документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Валентина-Сервіс" податковим органом протиправно, без наявності достатніх на те підстав зроблено висновок про порушення позивачем приписів Податкового кодексу України щодо формування податкового кредиту внаслідок придбання товарів, не пов'язаних з господарською діяльністю підприємства, а також неправомірно, без дослідження первинних бухгалтерських документів позивача, зроблено висновки про нікчемність правочинів, укладених ТОВ "Валентина-Сервіс" з ТОВ "Логістичний центр "Укравтовантаж". Відтак, безпідставно, на думку позивача, винесено і оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині нарахованого податкового зобов'язання в розмірі 38381,00 грн. та в частині нарахованих штрафних санкцій в розмірі 21590,00 грн..

У судовому засіданні представником позивача вимоги позову підтримано у повному обсязі.

Відповідач адміністративного позову не визнав та подав до суду письмові заперечення проти позову. Такі заперечення мотивовано тим, що планова перевірка ТОВ "Валентина-Сервіс" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 квітня 2011 року по 31 грудня 2012 року виявила , що правочини, укладені між позивачем та ТОВ "Логістичний центр "Укравтовантаж", не спричиняють реального настання правових наслідків, а відтак такі правочини не обумовлюють правомірного податкового кредиту за взаємовідносинами позивача із зазначеним контрагентом. Крім того, перевіркою встановлено, що позивачем сформовано податковий кредит внаслідок придбання товарів, не пов'язаних з господарською діяльністю підприємства. За таких умов відповідач вважає, що ним законно та обґрунтовано винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення (Т.3,а.с.232-235).

За клопотаннями представника позивача, проти якого не заперечував представник відповідача, подальший розгляд та вирішення справи судом було здійснено у порядку письмового провадження (Т.4,а.с.46).

Розглянувши у письмовому провадженні подані представниками позивача і відповідача документи і матеріали, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно і неупереджено оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Валентина-Сервіс" зареєстроване як юридична особа Реєстраційною палатою виконавчого комітету Кіровоградської міської ради 02 липня 2002 року та з серпня 2002 року перебуває на обліку в податковому органі як платник податку на додану вартість.

У період з 20 серпня по 10 вересня 2013 року посадовими особами Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Валентина-Сервіс" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 квітня 2011 року по 31 грудня 2012 року.

За результатами перевірки податковим органом було складено Акт документальної позапланової виїзної перевірки від 17 вересня 2013 року №60/11-23-22-06/32095821, згідно якого контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем підпунктів 198.1,198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України №2755-ІV від 02.12.2010 року в частині заниження податку на додану вартість на суму 93012,00 грн. (Т.1,а.с.9-42)

На підставі висновків вказаного Акта перевірки податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення від 01 жовтня 2013 року №0000962206, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 114 603,00 грн (із них за основним платежем - 93012,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 21 591,00 грн.) (а.с.5-6).

Як вбачається матеріалів справи, вказане податкове повідомлення-рішення в частині, що оскаржується позивачем на суму 4343,00 грн (3474,00 грн - за основним платежем та 869,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями), базується на висновках акту перевірки про безпідставне формування податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ "Логістичний центр "Укравтовантаж", які, на думку податкового органу, не мали реального характеру.

Крім того, податковим повідомленням-рішенням №0000962206 в частині, що оскаржується позивачем, ТОВ „Валентина-Сервіс" донараховано податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 34901,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 7064,00 грн внаслідок віднесення позивачем до складу податкового кредиту вартості послуг, не пов'язаних з господарською діяльністю позивача.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з такого.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Податкового кодексу України (підпункт 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

У свою чергу, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається, зокрема, з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Зі змісту вищезазначених положень Податкового кодексу України вбачається, що необхідною умовою формування суб'єктом господарювання податкового кредиту у зв'язку з придбанням певних товарів є подальше використання таких товарів у господарській діяльності платника податків.

Видами діяльності ТОВ "Валентина-Сервіс" за КВЕД є, зокрема, торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами (45.11); технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (45.20); оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (45.31); роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (45.32).

Податковий орган стверджує, що позивач завищив податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 34907,00 грн. внаслідок віднесення до складу такого кредиту сум податку на додану вартість за придбаними у квітні 2011 року - грудні 2012 року запасними частинами та матеріалами, не пов'язаними з господарською діяльністю ТОВ „Валентина-Сервіс". Такі висновки обумовлені тим, що господарська діяльність позивача спрямована на ремонт та сервісне обслуговування автомобілів марки „ВАЗ". Натомість позивачем придбавалися автомобільні запчастини до автомобілів марки „Mitsubishi", а відповідні суми ПДВ включалися до складу податкового кредиту.

В обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на реєстр кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників валових витрат позивача (Т.1, а.с. 29, 61). Однак, суд зазначає, що зазначеним документом не підтверджується факт придбання ТОВ „Валентина-Сервіс" товару, не пов'язаного з господарською діяльністю позивача. Цільовим призначенням такого реєстру є узагальнення інформації про собівартість реалізованої готової продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг, а також відображення загальногосподарських витрат, пов'язаних з управлінням та обслуговуванням підприємства.

Разом з тим відповідачем не надано інших доказів, які свідчили б про те, що спірні товари придбавалися позивачем для автомобілів „Mitsubishi" та використовувалися ним для ремонту автомобілів вказаної марки.

Натомість позивач стверджує, що у квітні 2011 року-грудні 2012 року ТОВ „Валентина-Сервіс" придбавало запасні частини та матеріали для автомобілів ВАЗ у ФОП ОСОБА_1, ПрАт „Торговий дім „Укравтоваз", ТОВ „Inter Cars Ukraine", ТОВ „ВТ -Сервіс", ТОВ „Діас-Україна", ТОВ „Баярд-К", ТОВ „Бат Електронікс", ПАТ „Українська автомобільна корпорація", ТОВ „Асторойл", ТОВ „АПК", ТОВ „Бізнесстандарт ЛТД", ПП „Укравто 2000", ТОВ „Торговий дім-Ніко", ТОВ „Каміон-Оіл", ТОВ „Автолідер-Кіровоград", ТОВ „Промінь-Люкс", що посвідчується відповідними податковими накладними ( Т.3, а.с. 52-226).

За вказаними господарськими операціями позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ у квітні 2011 року-грудні 2012 року на загальну суму 34901,00 грн.

У свою чергу, із наявних у матеріалах справи замовлень-нарядів за перевірений період, у яких, зокрема, зазначено марку автомобіля та номер кузова, вбачається, що ТОВ „Валентина-Сервіс" використовувало вказані запчастини для ремонту автомобілів марки „ВАЗ" (Т. 2, а.с. 157-160, 163,165,169-174, 177-182, 184, 188-190, 193-200, 202,205-211, 214, 220-222, 237-238, 241-243, 246-250, Т. 3, а.с. 1-14, 17, 20-23, 26, 29, 41, 45-51).

Викладеним спростовуються твердження відповідача про те, що ТОВ „Валентина-Сервіс" сформувало податковий кредит внаслідок придбання товарів, не пов'язаних з його господарською діяльністю, а відтак - завищило податковий кредит на суму 34907,00 грн. За таких умов безпідставним є і донарахування позивачеві штрафних (фінансових) санкцій на суму 7064,00 грн на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України (Т.4, а.с.45).

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Логістичний центр "Укравтовантаж" судом встановлено наступне.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпункту 2.4 пункту 2 Положення "Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 168/704 від 05.06.1995 року, первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійсненні господарської операції і складання первинного документа.

З аналізу наведених правових норм у їх системному зв'язку, суд дійшов висновку, що необхідною умовою правомірності формування податкового кредиту є фактичне здійснення господарської операції платником податків.

У свою чергу, фактичне здійснення господарської операції платником податків посвідчується, зокрема, належно оформленими податковими накладними та іншими первинними бухгалтерськими документами.

Виходячи з викладеного, суд вважає за необхідне дослідити правомірність формування податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ "Логістичний центр "Укравтовантаж" у розрізі фактичного здійснення відповідних господарських операцій.

Враховуючи викладене, судом з'ясовано такі обставини.

Протягом листопада-грудня 2011 року, січня-лютого 2012 року позивачем у ТОВ "Логістичний центр "Укравтовантаж" було придбано автомобільні запасні частини.

Факт придбання позивачем товару підтверджується наявними у матеріалах справи податковими накладними від 08 лютого 2012 року №93; від 15 лютого 2012 року №96,97; від 17 лютого 2012 року №100; від 29 лютого 2012 року №99; від 14 лютого 2011 року №316; від 17 грудня 2011 року №321;від 29 грудня 2011 року №392; від 29 грудня 2011 року №391,393,394; від 25 січня 2012 року №13;від 13 січня 2012 року №6;від 02 лютого 2011 року №311; від 08 грудня 2011 року №314; від 30 листопада 2011 року №158; від 04 квітня 2011 року №60; від 15 листопада 2011 року №69; від 15 листопада 2011 року №73; від 15 листопада 2011 року №70,71; від 18 листопада 2011 року №149; від 23 листопада 2011 року №152 (Т.1,а.с.69-91) та відповідними видатковими накладними (Т.3, а.с. 97,98,101,102,109-112, 116,126,156), на загальну суму 20844,40 грн. (із них ПДВ - 4168,88).

Розрахунок за отриманий товар ТОВ "Валентина-Сервіс" здійснювало у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок контрагента, про що свідчать відповідні банківські виписки з особового рахунку позивача (Т.4,а.с.1-30).

Придбані товари зберігалися в орендованому позивачем нежитловому приміщенні та на площадці для складу (Т.4,а.с.43-44).

На підтвердження подальшого використання придбаних у ТОВ "Логістичний центр "Укравтовантаж" запасних частин при ремонті та сервісному обслуговуванні автомобілів представником позивача було надано суду замовлення-наряди (Т.2,а.с.157-160, 163,165,166,169-171,173-174,177-182,184,188-190,193-195,197-198,200, 202, 205-206, 208-211, 220-222,237-238,241-243,246-250;Т.3,а.с.1-14,17,20-23,26,29,41,45-51).

Системний аналіз вищезазначених правових норм, дослідження наявних в матеріалах справи договору, податкових, видаткових, актів виконаних робіт свідчить про те, що документи, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, відповідають критеріям первинного документу, а відтак - дії позивача щодо формування податкового кредиту є правомірними; подані позивачем банківські документи, за якими здійснювалася оплата товарів та послуг, є достовірними доказами виконання контрагентом позивача зобов'язань, обумовлених договором.

Встановлений судом факт правомірності формування податкового кредиту дає підстави для висновку про протиправне застосування до позивача і штрафних санкцій на суму 869,00 грн. на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України податковим повідомленням-рішенням №0000962206.

Крім того, суд зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарської операції податковим органом повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

За приписами частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Водночас, відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Однак, у дані справі відповідач не довів правомірності своїх рішень.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та для скасування оскаржуваного повідомлення-рішення в частині нарахованого позивачеві податкового зобов'язання в розмірі 38381,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 21590,00 грн..

Згідно частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем документально підтверджена сплата судового збору в розмірі 599,71 грн (Т.1,а.с.2,96-97), а тому зазначена сума підлягає поверненню з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2, 17, 71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 01 жовтня 2013 року №0000962206 в частині нарахованого Товариству з обмеженою відповідальністю "Валентина-Сервіс" податкового зобов'язання в розмірі 38381,00 грн. та в частині нарахованих штрафних санкцій в розмірі 21590,00 грн.

Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю "Валентина-Сервіс" судовий збір у розмірі 599,71 грн, зобов'язавши Головне управління Державної казначейської служби України в Кіровоградській області стягнути 599,71 грн (п'ятсот дев'яносто дев'ять гривень, сімдесят одну копійку) з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Кіровоградської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області.

Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд в десятиденний строк з дня отримання копії цієї постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.В. Кравчук