Ухвала суду № 36246662, 06.11.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2013 р.Справа № 818/6755/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Подобайло З.Г., Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання - Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційними скаргами публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Володимирський» та Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року по справі № 818/6755/13-а за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Володимирський» до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В с т а н о в и л а:

У вересні 2008 року позивач, відкрите акціонерне товариство «Комерційний банк «Володимирський» (нині - публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Володимирський», далі по тексту ПАТ «КБ «Володимирський»), звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення відповідача - Державної податкової інспекції у місті Сумах (нині - Державна податкова інспекція у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області, далі - ДПІ у м. Сумах) від 27.06.2008 року №0000562201/0/48120, прийнятого на підставі акта перевірки № 5587/220/26120084 від 13.06.2008 року, яким за встановлені порушення пп. 5.2.4. п. 5.2., пп. 5.4.10. п. 5.4, ст. 5, п.7.6 ст. 7, пп. 8.6.1 п. 8.6. ст. 8, пп. 12.2.1, пп. 12.2.2. п. 12.2. ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 1 р. II Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 01.07.2004 року, визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток, на загальну суму 445.684 грн. 98 коп.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає про хибність висновків податкового органу про порушення підприємством податкового законодавства, викладених в акті перевірки від13.06.2008 року № 5587/220/26120084 «Про результати виїзної планової перевірки ПАТ «КБ «Володимирський» (код ЄДРПОУ 26120084) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року (подалі - Акт перевірки).

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року адміністративний позов ПАТ «КБ «Володимирський» задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми від 27 червня 2008 року №0000562201/0/48120, в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 61.516,80 грн., в тому числі: основний платіж - 41.011,20 грн., штрафна санкція - 20.505,60 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач в апеляційній скарзі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ «КБ «Володимирський» відмовити у повному обсязі.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач в апеляційній скарзі, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову з прийняттям нового судового рішення про задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційних скарг щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційних скарг, дійшла висновку, що апеляційні скарги сторін задоволенню не підлягають, а оскаржувана постанова, відповідно до положень ст. 200 КАС України, підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ДПІ в м. Суми проведена виїзна планова перевірка ПАТ «КБ «Володимирський» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року, за результатами якої складено акт № 5587/220/26120084 від 13.06.2008 року (т.1 а.с. 22-100) в якому відображені, зокрема, порушення позивачем:

п.1 розділу II Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зокрема завищення суми амортизаційних відрахувань;

пп. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5, пп. 12.2.1 п.12.2. ст.12, пп. 12.2.2 п.12.2. ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.97р., а саме, завищення валових витрат на суму коштів, внесених до страхового резерву за позабалансовими рахунками 9020 «За наданими гарантіями», резервування за якими проводилось по рах.№3690 «Резерви за операціями за позабалансовими рахунками» під нестандартну заборгованість в результаті банківських операцій по формуванню страхового резерву під гарантії без грошового покриття та за кредитними операціями;

пп.7.6.2 п. 7.6 ст.7 Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції Закону від 22.05.1997р. №283/97-ВР із змінами і доповненнями, а саме ПАТ «Комерційний банк «Володимирський» в окремому податковому обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами до складу витрат звітного періоду відносив суми перераховані з врахуванням векселів, у той період, коли не мав підстав проводити торгові операції з цими векселями і фактично їх не проводив, оскільки мав векселі тільки на позабалансовому обліку, а на балансових рахунках фізично обліковувались лише суми кредитної заборгованості по врахованим векселям.

також встановлено порушення вимог пп. 5.4.10 п. 5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 №283/97-ВР із змінами і доповненням, а саме, завищення податку на прибуток в розмірі 100 % витрат на придбання паливно - мастильних матеріалів;

пп.7.6.1 та п.п. 7.6.3 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств, а саме завищення витрат від операцій з акціями по додатку К2 (по рядку 1.2) до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2007р. на суму 1.789.000,00 грн.

Підставами для зазначених висновків податкового органу стали встановлені в ході проведення перевірки обставини:

- щодо неправомірності використання підвищених норм амортизації, визначених ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»: згідно розрахунків суми амортизаційних відрахувань податкового обліку позивачем нараховувались амортизаційні відрахування за 2006рік в сумі 174.225,94грн., за 2007рік в сумі 211.598,48 грн. на об'єкт І групи в розмірі 2 відсотки до балансової вартості цієї групи основних фондів - приміщення, що знаходиться за адресою: м Суми, пл. Незалежності, 10. Перевіркою встановлено, що дане приміщення було придбано Банком відповідно до Договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 04.03.2004 року серія BBC № 007504 у TOB «Горобина» (код ЄДРПОУ 31162928). Згідно акту №197 від 12.03.2004 року приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів та на підставі наказу від 18.07.2003 року №76, банком було віднесено дане приміщення до І групи основних фондів та відповідно до нових норм амортизації обраховано амортизацію за ставкою 2%, - відповідно до ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР із змінами та доповненнями. Враховуючи те, що приміщення, не є новим, знаходилось в експлуатації, що підтверджується договором оренди на нежитлове приміщення від 30.04.2003 №08/03/980-455/01 між ПAT «КБ «Володимирський» та TOB «Горобина» (код ЄДРПОУ 31162928), та згідно з п.1 розділу II Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 1957 -IV від 01.07.2004 року, п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» із змінами та доповненнями №334/94-ВР від 28.12.1994 року податкова амортизація повинна нараховуватись по ставці 1,25 %, а не 2,0 %.

- щодо неправомірності віднесення до валових витрат сум страхового резерву під надані гарантії: перевіркою встановлений факт завищення валових витрат на суму коштів, внесених до страхового резерву (доформування резерву) за операціями за позабалансовими рахунками 9020 «За наданими гарантіями», резервування за якими проводилось по рах. №3690 «Резерви за операціями за позабалансовими рахунками» під нестандартну заборгованість на загальну суму 1.024,4 тис. грн. в результаті банківських операцій по формуванню страхового резерву під гарантії без грошового покриття та за кредитними операціями, податковий орган з посиланням на положення п. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5, пп. 12.2.1. п. 12.2 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пояснює свою позицію тим, що у ПАТ «КБ «Володимирський» був відсутній ризик неповернення йому борту за коштами, які фактично не були надані позичальникам (дебітором), і відсутнє право на включення сум, внесених до страхових резервів за вищевказаними банківськими операціями, до складу валових витрат.

- щодо відображення в податковому обліку операцій з врахування векселів ДПІ у м. Сумах з посиланням на положення п.6.1 ст.6, 12.1 ст. 12 постанови Правління НБУ від 16.12.2002 № 508, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.02.2003 року за №174/7495, положення ст. 4 Закону України від 30.10.1996 № 448/96-ВР «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», податковим органом зазначено, що в бухгалтерському обліку врахований вексель обліковується на позабалансовому рахунку 9819. Облік коштів, наданих за врахованим Банком векселем до настання строку платежу за ним, здійснюється за балансовим рахунком 2020 (кредити, що надані за врахованими векселями суб'єктам господарювання), відображається бухгалтерською проводкою Дт2020-Кт2600. Таким чином, до настання моменту погашення, векселі враховані Банком, не обліковуються як власні (відбувається тільки позабалансовий облік на рахунку 9819), заборгованість за цінними паперами існує не для банку, а для клієнта, і тільки в момент настання терміну погашення векселя емітентом або придбання третьою особою, Банк отримує право на відображення кредиторської заборгованості за операціями банку з фінансовими інструментами. І саме в цей момент, відбувається закриття кредитної заборгованості у банка за врахованими векселями, і починає обліковуватись та закриватись кредиторська заборгованість за розрахунками за цінними паперами для банку. Тільки в момент відчуження векселя як товару, з відповідними проведеннями по балансовим рахункам банку, які відображають зміну активів і зобов'язань безпосередньо по цінним паперам, що приймають участь у формуванні вже не кредитного портфелю банку, а формують портфель банку цінних паперів на продаж. Вартість врахованих банком векселів, набуває статусу витрат того звітного періоду у якому вексель став для банку товаром. Враховуючи наведене, ДПІ у м. Сумах в акті перевірки зроблено висновок на невідповідність даної операції тим операціям, які визначені в п.п.7.6.2 п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» як операції з торгівлі цінними паперами чи деривативами та про порушення позивачем п. 7.6. ст. 7 цього Закону.

- встановлено, що ПАТ КБ «Володимирський», всупереч приписам пп. 5.4.10 п. 5.4. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно даних податкового обліку та відповідно до первинних бухгалтерських документів в перевіряємому періоді було віднесено до валових витрат використані паливно-мастильні матеріали в розмірі 100%, а не в розмірі 50%.

- встановлено придбання ПАТ «КБ «Володимирський» згідно договору міни № 11-1/130 Д від 25.12.2007 року у ТОВ «БПВ» ГРУПА акцій ліквідованої, згідно з рішенням Господарського суду Одеської області від 31.07.2007 року (справа № 2/348-06-12033), юридичної особи - ВАТ «Гірняк» на загальну суму 1.789.000,00 грн.. Податковий орган зазначає, що даний факт придбання акцій, які не є цінними паперами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини осіб, а також право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів, і не є товаром, не можуть бути включені до валових витрат виробництва та обігу. В результаті чого встановлено зменшення витрат від операцій з акціями (рядок 1.2 додатку К2) декларації з податку на прибуток підприємства за 2007 рік на 1.789.000,00 грн., у зв'язку з порушенням банком п. 7.6.1 та п. 7.6.3 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»

На підставі акту перевірки відповідачем прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 27 червня 2008 року №0000562201/0/48120, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток, у розмірі 445.684,98грн., у тому числі: 297.123,32грн. основного платежу та 148.561,66грн. штрафних санкцій (т.1 а.с.14).

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції стосовно обґрунтованості позиції ПАТ «КБ «Володимирський» щодо законності застосування ставки амортизаційних відрахувань у розмірі 2%. та відсутності порушень вимог п.1 розділ II «Перехідних положень «Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 01.07.04 року №1957 IV, п.п.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлено, що згідно розрахунків суми амортизаційних відрахувань податкового обліку позивачем нараховувались амортизаційні відрахування за 2006 рік в сумі 174.225,94 грн., за 2007 рік в сумі 211.598,48 грн. на об'єкт І групи - приміщення, розташованого за адресою: м Суми, пл. Незалежності, 10, за ставкою 2%. Дане приміщення придбано ПАТ «КБ «Володимирський» відповідно до договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 04.03.2004 року серія ВВС № 007504 у ТОВ «Горобина» (код ЄДРПОУ 31162928). Згідно акту приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів №197 від 12.03.2004 року та на підставі наказу від 18.07.2003р. № 76, позивачем було віднесено дане приміщення до І групи основних фондів та відповідно до нових норм амортизації обраховано за ставкою 2%.

До придбання позивачем приміщення у власність за договором купівлі-продажу, це приміщення перебувало у користування ПАТ «КБ «Володимирський» згідно договору оренди на нежитлове приміщення від 30.04.2003р. № 08/03/980-455/01.

Відповідно до пп. 8.3.1 п. 8.3 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного із календарних кварталів, що входять до такого звітного періоду. Сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначаються шляхом застосування норм амортизації, визначених пунктом 8.6 цієї статті даного Закону, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу. Суми амортизаційних відрахувань вилученню до бюджету не підлягають, а також не можуть бути базою для нарахування будь-яких податків, зборів (обов'язкових платежів).

Згідно абз. 1,2 п. 1 розділу II Перехідних положень Закону України від 01.07.2004 року № 1957 «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) норми амортизаційних відрахувань, зазначені у статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для основних фондів груп 1, 2 і 3, застосовуються щодо витрат, понесених (нарахованих) платником податку після 01 січня 2004 року у зв'язку з придбанням або спорудженням нових основних фондів груп 1, 2 і 3, а також витрат на поліпшення таких нових основних фондів. Амортизація витрат, понесених (нарахованих) платником податку у зв'язку з придбанням, спорудженням та поліпшенням основних фондів груп 1,2 і 3 до 01 січня 2004 року, здійснюється за нормами амортизації, що діяли до 01 січня 2004 року.

Із тексту першого абзацу пункту 1 Перехідних положень Закону України від 01.07.2004 року №1957 «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), вбачається, що ознака «нові» стосується не придбання, а спорудження основних засобів. Розподіл витрат на придбання основних засобів на понесені до 01.01.2004 року (абз.2 п.1 вказаного Закону) та після, без подальшої деталізації витрат зроблених після 01.01.2004 року (на придбання нових та ненових основних засобів) дає підстави вважати, що термін «нові» основні засоби застосовується в розумінні щойно придбані або щойно споруджені.

Таким чином, враховуючи вищенаведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що придбані позивачем основні фонди, не зважаючи на те, що вони раніше були предметом користування останнього, згідно договору оренди, після їх придбання товариством вважаються для нього новими та до них повинні застосовуватися відповідні ставки амортизаційних відрахувань. При цьому ставка амортизаційних відрахувань залежить саме від моменту понесення витрат на придбання основних фондів, а саме до або після 01 січня 2004 року (дата визначена Законом України від 01.07.2004 № 1957 «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»), що кореспондується з приписами пункту 1 розділу II Перехідних положень Закону України від 01.07.2004 № 1957 «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». А отже, враховуючи, що позивачем понесені витрати на придбання вказаного приміщення після 01.01.2004 року, що підтверджується платіжним дорученням №67841 від 05.03.2004 року, це приміщення для позивача є новим, то ПАТ «КБ «Володимирський» на законних підставах застосовувало ставку амортизаційних відрахувань у розмірі 2%.

Суд апеляційної інстанції підтримує висновок суду першої інстанції щодо неправомірності віднесення позивачем до валових витрат суми страхового резерву під надані гарантії з огляду на наступне.

Судом встановлено, що в акті перевірки податковим органом зазначено про порушення позивачем вимог пп. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5, пп. 12.2.1 та 12.2.2 п. 12.2 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме завищено валові витрати на суму коштів, внесених до страхового резерву (деформування резерву) за операціями за позабалансовими рахунками 9020 «За наданими гарантіями», резервування за якими проводилось по рахунку № 3690 «Резерви за операціями за позабалансовими рахунками» під нестандартну заборгованість на загальну суму 1.024,40 тис. грн. в результаті формування страхового резерву під гарантії без грошового покриття.

Положеннями пп. 12.2.1 п. 12.2 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що будь-який банк, а також будь-яка небанківська фінансова установа, створена згідно з нормами відповідних законів, крім страхових компаній та недержавних пенсійних фондів (далі - фінансові установи), зобов'язані створювати страховий резерв для відшкодування можливих втрат по основному боргу (без процентів та комісій) за всіма видами кредитів (у тому числі за консолідованим іпотечним боргом), а також гарантій, порук, придбаних цінних паперів (у тому числі іпотечних сертифікатів із фіксованою дохідністю), інших активних банківських операцій, які належать до їх господарської діяльності згідно із законодавством.

Зі змісту наведеного положення випливає, що правовою підставою створення страхового резерву за переліченими операціями є існування боргових відносин між банком як кредитором та його контрагентами, у тому числі за договорами гарантії та акредитиву.

Судом встановлено та не спростовано матеріалами справи, що позивач не здійснив фактичної виплати коштів за такими операціями, а отже не набув права вимоги до своїх контрагентів щодо повернення коштів.

Підпунктом 12.2.1 пункту 12.2 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» також передбачено необхідну ознаку боргових відносин як підставу формування страхового резерву, а саме можливість втрати по основному боргу, тобто наявність ризику, який і зумовлює необхідність створення такого резерву для покриття цих втрат.

Таким чином, за відсутності ризику при здійсненні кредитної операції віднесення банком до валових витрат сум страхового резерву за цією операцією суперечить вимогам зазначеної норми, а отже, є неправомірним.

Судом встановлено, що позивачем не виплачено суму, що становить основний борг, а отже ризик неповернення цих коштів не виник.

Стосовно відображення в податковому обліку операцій з врахування векселів, колегія суддів, підтримуючи позицію суду першої інстанції, вважає помилковим та таким, що суперечить вимогам законодавства висновок ДПІ в м.Суми про те, що лише в момент відчуження векселя, як товару, з відповідними проведеннями по балансовим рахункам банку, які відображають зміну активів і зобов'язань безпосередньо по цінним паперам, що приймають участь у формуванні вже не кредитного портфелю банку, а формують портфель банку цінних паперів на продаж, вартість врахованих банком векселів, набуває статусу витрат того звітного періоду у якому вексель став для банку товаром, виходячи з наступного.

Приписами Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, затвердженого постановою правління Національного банку України від 16.12.2002 № 508, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2003 за № 174/7495, визначено загальні правила, порядок проведення і здійснення банками операцій з векселями, що видані та підлягають оплаті на території України в національній валюті.

Пунктом 6.1 розділу 6 цього Положення встановлено, що урахування векселів є формою кредитування банком юридичної або фізичної особи шляхом придбання векселя до настання строку платежу за ним зі знижкою (дисконтом) за грошові кошти з метою одержання прибутку від погашення векселя в повній сумі.

Відповідно до пп. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів.

У підпунктах 7.6.3 та 7.6.4 цього ж пункту визначено, що під терміном «витрати» слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсацію їх вартості, а під терміном «доходи» суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів, збільшену на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

З наведених положень вбачається, що формування витрат на придбання цінних паперів не пов'язується з фактом їх наступного продажу (моментом продажу), тобто здійснюється за першою подією. У даному випадку, цією подією було урахування векселів шляхом їх придбання (до настання строку платежу за ним зі знижкою (дисконтом) за грошові кошти.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що відображення позивачем в окремому податковому обліку операції з урахування векселів у періоді, в якому ця операція відбулася, відповідає приписам п. 7.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» при цьому посилання відповідача на невідповідність відображення операції з векселями у бухгалтерському обліку банку, як на аргументи правильності своєї позиції, не спростовують вказаного висновку, оскільки, у даному спорі ідеться про порушення податкового законодавства в частині обліку операцій з цінними паперами, які регулюються, на сам перед, нормами податкового законодавства та нормами банківського права.

Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності висновку ДПІ у м Сумах про зобов'язання позивача віднести витрати на паливно-мастильні матеріали лише в розмірі 50 %.

Відповідно до абзацу 5 підпункту 5.4.10 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат платника податку відносяться витрати на утримання, експлуатацію та забезпечення основної діяльності (крім тих, що підлягають амортизації): не включаються до складу валових витрат витрати платника податку (крім витрат на оплату праці) на утримання і експлуатацію приміщень житлового фонду (крім житлового фонду, визначеного у підпункті 5.4.9 цієї статті), побутових літальних апаратів, моторних човнів, катерів і яхт, призначених для відпочинку, що використовуються з іншими цілями, ніж зазначені у цьому підпункті, або іншими платниками податку, ніж зазначені у цьому підпункті; витрати, пов'язані з стоянкою та паркуванням легкових автомобілів, а також 50 відсотків витрат на придбання пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів та оперативну оренду легкових автомобілів. При цьому платник податку звільняється від обов'язків доведення зв'язку таких витрат з його господарською діяльністю.

Зі змісту викладеної норми вбачається, що платник податку має право віднести 50 відсотків витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів для легкових автомобілів до валових витрат. Тобто, 50 відсотків витрат платник податків відносить лише у випадку цільового придбання таких матеріалів.

Судом встановлено, що позивач, у період, який перевірявся, отримав послуги з технічного обслуговування транспортних засобів.

Відповідно до Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затверджено наказом Мінтрансу України від 30 березня 1998 р. № 102, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 квітня 1998 р. за № 268/2708 технічне обслуговування (ТО) - комплекс операцій чи операція щодо підтримки роботоздатності або справності виробу під час використання за призначенням, зберігання та транспортування.

Згідно приписів цього ж Положення вбачається, що технічне обслуговування становить собою перелік операцій з підтримки роботоздатності або справності виробу, до яких входять, у тому числі, мастильні та очищувальні роботи.

Судом встановлено, що позивач окремо паливно-мастильних матеріалів для легкових автомобілів не придбавав. Витрати на такі матеріали він оплатив у вартості технічного обслуговування його транспортних засобів. Вказані витрати у 100% розмірі віднесено позивачем до валових витрат, згідно вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Таким чином, податковий орган безпідставно виокремив із послуги з технічного обслуговування автомобілів, окрему операцію, а саме, мастильні роботи, та прийняв рішення щодо оподаткування, пально-мастильних матеріалів, які використовуються для них, згідно вимог абз. 5 пп. 5.4.10 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Аналізуючи вищезазначене в його сукупності, колегія суддів приходить до висновку про необхідність відмови в задоволені апеляційних скарг сторін і залишення оскаржуваного судового рішення, відповідно до положень ст. 200 КАС України, без змін.

Інші доводи апеляційних скарг на висновки колегії суддів не впливають.

В порядку, визначеному ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 41 ч. 1, 160, 167, 185, 195, 196, 198 ч. 1 п. 1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Володимирський» та Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року по справі № 818/6755/13-а - без змін.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя - (підпис) Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) З.Г. Подобайло

(підпис) А.М. Григоров

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 11 листопада 2013 року.

Згідно з оригіналом: Л.В. Мельнікова