Ухвала суду № 3624640, 24.02.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Спарава №А27/450-07 Головуючий суддя у 1-й Катиегорія статобліку 2.11.17 інстанції Татарчук В.О.

У Х В А Л А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2009 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Проценко О.А. (доповідач),

суддів Туркіної Л.П., Коршуна А.О.,

при секретарі Красота А.О.,

за участю представників сторін:

позивача Іванченко Ю.Л. (довіреність від 01.08.2008р.),

відповідача Лагойда Т.В. (довіреність №1197/10 від 20.01.09р.),

відповідача Німак В.А. (довіреність №4038/10 від 23.02.2009р.),

відповідача Марікуца О.Б. (довіреність 3/10 від 02.01.2009р.),

розглянувши справу №А27/450-07 за апеляційною скаргою Західно-Донбаської обєднаної державної податкової інспекції в Дніпропетровській області

на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2007 року у справі №А27/450-07

за позовом Приватного підприємства «Сталіт»

до Західно-Донбаської обєднаної державної податкової інспекції в Дніпропетровській області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2007 року Приватне підприємство «Сталіт» звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Західно-Донбаської обєднаної державної податкової інспекції в Дніпропетровській області:

- від 21.03.2007р. №0000062344/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 571445,16грн. за січень 2007р.;

- від 07.05.2007р. №0000112344/0 про зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 656498,00грн. за лютий 2007р.;

- від 31.07.2007р. №0000162344/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 119868,95грн. за квітень 2007р.;

- від 16.08.2007р. №0000172344/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 168333,00грн. за травень 2007р.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось про те, що спірні податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем з порушенням чинного законодавства. Позивач вважає, що відповідач безпідставно дійшов висновку про порушення з боку позивача пп.7.7.2 а) та пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: про завищення відємного значення податку на додану вартість на 571445,16грн. за січень 2007р., на 656498,00грн. за лютий 2007р., на 119868,95грн. за квітень 2007р. та на 168333,00грн. за травень 2007р., задекларовані до відшкодування з бюджету по деклараціям з ПДВ за відповідні періоди. За твердженням позивача, право на віднесення певних сум до податкового кредиту підтверджено належно оформленими первинними документами (договорами, актами виконаних робіт, товарними накладними, податковими накладними, вантажними митними деклараціями тощо). На підтвердження зазначеного позивач вказував, що жодна з отриманих підприємством позивача податкових накладних не визнана недійсною; факт здійснення експорту товарів за межі митної території України підтверджено відповідними вантажними митними деклараціями; відповідність сум податкового кредиту даним бухгалтерського та податкового обліку відповідачем не оскаржується. А тому позивач вважає, що відповідачем при проведенні перевірок неправильно застосовані положення Закону України «Про податок на додану вартість», що є підставою для визнання нечинними оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Розглянувши позовні матеріали, господарський суд Дніпропетровської області постановою від 18.12.2007 року позов Приватного підприємства «Сталіт» задовольнив у повному обсязі. З посиланням на пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визнав нечинними податкові повідомлення-рішення Західно-Донбаської обєднаної державної податкової інспекції в Дніпропетровській області №0000062344/0 від 21.03.2007р., №0000112344/0 від 07.05.2007р., №0000162344/0 від 31.07.2007р. та №0000172344/0 від 16.08.2007р., зазначивши, що дії позивача по формуванню податного кредиту за грудень 2006р, січень, березень та квітень 2007р. відповідають вимогам Закону України «Про податок на додану вартість». При цьому судом вказано, що обовязковою умовою бюджетного відшкодування є саме сплата відповідної суми податку покупцем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді продавцям таких товарів (послуг) незалежно від того, коли таке зобовязання виникло у отримувача товарів і було відображено в податковому кредиті платника податку.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції відповідач оскаржує дану постанову в апеляційному порядку, просить скасувати постанову від 18.12.2007 року та винести нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що постанова суду винесена з порушенням норм матеріального права. Зокрема, апелянт зазначає, що судом невірно застосовані норми пп.7.7.1, 7.7.2 (а) п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки сума податку на додану вартість, на яку позивачем завищено бюджетне відшкодування на спірний період часу, фактично є сумою податку на додану вартість, яка сплачена позивачем у попередніх податкових періодах, а не у попередньому податковому періоді, як того вимагають зазначені норми Закону. На думку апелянта, є неправомірним відшкодування з Державного бюджету сум, заявлених у звітному податковому періоді, окрім тих, що дорівнюють сумі податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), ще й залишку відємного значення ПДВ, що залишився невідшкодованим у попередніх податкових періодах та оплачений постачальникам у попередньому податковому періоді. А оскільки, податок на додану вартість до бюджету постачальниками товару у грудні 2006р., січні, березні та квітні 2007р. не сплачений, фактично надмірної сплати до бюджету не встановлено, а відтак, позивач не має право на бюджетне відшкодування 220709,35грн. Апелянт звертає увагу колегії на те, що пунктом 13 розділу П Закону України від 28.12.2007р. №107-VІ «Про державний бюджет України на 2008 рік» внесено зміни до пункту 7.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: у підпункті «а» підпункту 7.7.2 слова «у попередньому податковому періоді» замінено словами «у попередніх податкових періодах». Таким чином, вважає відповідач, відшкодування сум податків, сплачених в минулих періодах, є правомірним лише після набрання чинності Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік» , тобто з 01.01.2008р.

Позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги та зазначає, що оскаржувана відповідачем постанова суду першої інстанції від 18.12.2007 року є законною, прийнятою з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

В ході апеляційного розгляду відповідачем заявлено клопотання про зупинення провадження у даній справі. В обґрунтування клопотання апелянт зазначив, що 23.12.2008 року на адресу Західно-Донбаської обєднаної державної податкової інспекції в Дніпропетровській області надійшов лист Відділу Укрбюро Інтерполу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області від 12.12.2008р. №28/547/01З/08/1109 «Щодо перевірки ПП «Сталіт» (Україна) та фірми «HOMAN INK». За твердженням апелянта, інформація, що міститься в даному листі, є підставою для визнання декларацій позивача з ПДВ неналежно оформленими, в тому числі за періоди грудень, січень, лютий 2007р. А тому з посиланням на ст.49, п.4 ч.2 ст.156 КАС України, з метою встановлення реальних показників податкових декларацій платника податків з ПДВ, визначення його фактичних податкових зобовязань та, виходячи з розміру останніх, і сум ПДВ, що підлягає відшкодуванню, просить суд надати термін, необхідний для організації проведення позапланової перевірки Приватного підприємства «Сталіт», у звязку з чим - зупинити провадження у даній апеляційній справі.

Розглянувши дане клопотання, колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення, оскільки обставини, які зазначені апелянтом в клопотанні, не були обєктом розгляду даного спору в суді першої інстанції та виникли після постановлення судового рішення по суті заявлених позовних вимог, і не можуть вплинути на оцінку рішення суду першої інстанції. Разом з тим, відповідач не позбавлений права за наявності певних умов звернутися до суду першої інстанції із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Західно-Донбаської обєднаної державної податкової інспекції в Дніпропетровській області не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що оспорювані податкові повідомлення-рішення про зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень, лютий, квітень та травень 2007р. винесені відповідачем на підставі висновків неодноразових перевірок підприємства позивача.

Так, за результатами позапланової перевірки Приватного підприємства «Сталіт» з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2007 року, складено акт перевірки від 21.03.2007 року № 140/23/3-33243769, яким було встановлено порушення з боку позивача вимог пп.7.7.2 а) та пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: завищення відємного значення податку на додану вартість у розмірі 571445,16грн., задеклароване до відшкодування з бюджету по декларації за січень 2007року (а.с.37-40 т.1). На підставі встановлених перевіркою порушень відповідачем сформоване податкове повідомлення-рішення від 21.03.2007р. №0000062344/0, згідно з яким позичу зменшено суму бюджетного відшкодування на 571445,16грн. за січень 2007 року.

За результатами позапланової перевірки Приватного підприємства «Сталіт» з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2007 року складено акт перевірки від 28.04.2007 року № 217/23/3-33243769, яким було встановлено порушення вимог пп.7.7.2 а) та пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: завищення Приватним підприємством «Сталіт» відємного значення податку на додану вартість у розмірі 656498,00грн., задеклароване до відшкодування з бюджету по декларації за лютий 2007року (а.с.58-61 т.1). На підставі встановлених даною перевіркою порушень відповідачем сформоване податкове повідомлення-рішення від 07.05.2007р. №0000112344/0, згідно з яким позичу зменшено суму бюджетного відшкодування на 656498,00грн. за лютий 2007 року.

За результатами невиїзної позапланової перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2006р. по 30.04.2007р. складено акт від 17.07.2007р. №355/23/4-33242769, яким встановлено, зокрема, порушення вимог пп.7.7.2 а) та пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: завищення Приватним підприємством «Сталіт» відємного значення податку на додану вартість у розмірі 119868,95грн., задеклароване до відшкодування з бюджету по декларації за квітень 2007року (а.с.99-102 т.1), на підставі чого відповідачем сформоване податкове повідомлення-рішення від 31.07.2007р. №0000162344/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 119868,95грн. за квітень 2007р.

За результатами виїзної позапланової перевірки Приватного підприємства «Сталіт» з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2007р. складено акт від 02.08.2007р. №405-23/4-33242769, яким встановлено завищення відємного значення податку на додану вартість у розмірі 168333,00грн., задеклароване до відшкодування з бюджету по декларації за травень 2007року (а.с.133-136 т.1). на підставі чого відповідачем сформоване податкове повідомлення-рішення 16.08.2007р. №0000172344/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 168333,00грн. за травень 2007р.

Як вбачається з матеріалів справи, спір у даній справі виник з приводу правомірності формування позивачем податкового кредиту в грудні 2006 року, січні, березні та квітні 2007року, і як наслідок, про право позивача на відшкодування сум податку на додану вартість у січні 2007 року, лютому, квітні та травні 2007 року, сплачених ним у складі вартості товару постачальникам відповідно у грудні 2006р., січні , березні та квітні 2007р. Аналіз актів перевірок дозволяє дійти висновку, що податковий кредит в грудні 2006 року, січні, березні та квітні 2007року сформований позивачем за рахунок включення сум ПДВ, фактично сплачених підприємством позивача у відповідному періоді постачальникам товарів, та відємного значення суми податку, який виник в попередньому податковому періоді та зарахований до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Апеляційні обґрунтування ґрунтуються головним чином на твердженні відповідача про завищення позивачем бюджетного відшкодування на суму ПДВ, яка сплачена підприємством позивача у попередніх податкових періодах, а не у попередньому податковому періоді. Правовою підставою обґрунтування помилковості доводів апелянта є норми Закону України «Про податок на додану вартість».

Аналіз норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне. За нормами п.1.3 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку це особа, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари через митну територію України. Пунктом 1.6 ст.1 даного Закону встановлено, що податкове зобовязання це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом. За п.1.7 ст.1 зазначеного Закону податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду. При цьому, бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадку, визначених цим Законом (1.8 ст.1 зазначеного Закону). Таким чином, Закон України «Про податок на додану вартість» визначає порядок сплати, утримання та внесення до бюджету податку на додану вартість, згідно з яким сплачені покупцем платником податку суми податку безпосередньо не вносяться до бюджету, а включаються до суми податкових зобовязань продавця платника податку, де має значення обставина щодо характеру дій продавця як утримувача податку та відповідального за його внесення до бюджету.

За правилами частини першої пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Абзацом з підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 даного Закону передбачено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп.7.7.2. п.7.7 ст.7 Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, законодавець чітко визначив, що обовязковою умовою бюджетного відшкодування є саме сплата відповідної суми податку покупцем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді продавцям (постачальникам) таких товарів (послуг) незалежно від того, коли таке зобовязання виникло у покупця товарів і було відображено в податковому кредиті такого платника податку. А відтак, при поданні розрахунків бюджетного відшкодування за січень, лютий, квітень та травень 2007 року позивач цілком правомірно враховував як суми податку, відображені у складі податкового кредиту і сплачені ним у грудні 2006 року, січні, березні та квітні 2007р., так і суми податку, включені до податкового кредиту попередніх звітних періодів. Будь-яких інших обґрунтувань про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування сум ПДВ апеляційна скарга не містить.

Щодо зауваження апелянта про зміни в Законі України «Про податок на додану вартість», внесені Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік», слід зазначити, що такими змінами законодавець привів норми зазначеного Закону у відповідність до чинного законодавства.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність формування позивачем податкового кредиту за грудень 2006 року, січень, березень та квітень 2007р., про що, зокрема, свідчать наявні в матеріалах справи копії первинних документів, які відповідають вимогам діючого законодавства та в повній мірі засвідчують факт здійснення господарських операцій позивача з постачальниками.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції; суд обєктивно, повно і всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними по справі доказами. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.195,196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Західно-Донбаської обєднаної державної податкової інспекції в Дніпропетровській області на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2007 року у справі №А27/450-07 залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2007 року в адміністративній справі №А27/450-07 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Судді: А.О. Коршун

Л.П. Туркіна