Рішення № 36245095, 18.12.2013, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Справа № 22-ц/796/14556/2013 Головуючий у першій інстанції - Піхур О.В.

Доповідач - Оніщук М.І.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2013 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді Оніщука М.І.,

суддів Українець Л.Д., Шебуєвої В.А.,

при секретарі Сливка А.В.,

за участю:

позивача ОСОБА_2,

представника відповідача КічукаО.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 вересня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк Таврика», третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення процентів по банківському вкладу, трьох відсотків річних та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Банк Таврика», третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення процентів по банківському вкладу, трьох відсотків річних та відшкодування моральної шкоди, обґрунтовуючи заявлені вимоги тим, що відповідач в порушення вимог закону та умов договору банківського вкладу не повернув вклад після закінчення дії договору, а тому зобов'язаний сплатити відсотки за користування коштами до дати повернення вкладу, три відсотки річних, передбачених ст. 625 ЦК України, а також відшкодувати заподіяну моральну шкоду в сумі 10000 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 23.09.2013 в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі. Вважає, що висновок суду про відсутність підстав для стягнення процентів по банківському вкладу за прострочений строк до дня повернення коштів та трьох відсотків річних, незаконним та необґрунтованим. Також вказує, що суд дійшов безпідставного висновку й про відмову в задоволенні вимог про відшкодування заподіяної моральної шкоди.

В судовому засіданні позивач підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просив її задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував за її безпідставністю та необґрунтованістю і просив рішення суду залишити без змін.

Інші особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, а тому колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явились, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно із ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позову суд виходив з того, що оскільки позивачу було повернуто банківський вклад, підстави для стягнення з банку процентів по банківському вкладу за прострочений строк до дня повернення коштів, відсутні. Оскільки умовами договору була передбачена відсоткова ставка за користування грошовими коштами, то вимога про стягнення трьох відсотків річних також не підлягає задоволенню. Крім цього, суд дійшов висновку й про необґрунтованість та безпідставність вимоги про відшкодування моральної шкоди.

З вказаними висновками суду повністю погодитись не можна, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.09.2012 між позивачем та відповідачем був укладений договір банківського вкладу № МК3463 на суму 100000 грн., строком на три місяці, тобто до 11.12.2012 р. Відповідно до п. 2 даного договору, відповідач зобов'язувався щомісячно нараховувати 25 % річних за використання коштів позивача (а.с. 6-7).

У визначений договором строк відповідачем кошти позивачу, на вимогу останнього, не повернуті, що не заперечується сторонами.

18.01.2013 уповноважений банк АТ «Імексбанк» повернув позивачу суму вкладу з відсотками, нарахованими за період з 11.09.2012 по 11.12.2012, в розмірі 106150 грн. 15 коп.

Позивач не погодився із даною сумою, оскільки вважає, що відповідач був зобов'язаний нарахувати відсотки до дня фактичного повернення вкладу, а також сплатити три відсотки річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, слід зазначити, що стягнення трьох відсотків річних та суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення зобов'язання не є фінансовою (економічною) санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці три відсотки та індекс інфляції нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним (чи звільнення його від сплати) неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Згідно із ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Згідно із ч. 1 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до ч. 5 ст. 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

За умовами укладеного між сторонами договору банківського вкладу, строк дії вкладу складав 3 місяці від дати внесення вкладу на відповідний рахунок, тобто до 11.12.2012.

У зв'язку з цим банк був зобов'язаний повернути позивачу депозитні кошти з процентами в строк закінчення дії договору - 11.12.2012, проте кошти позивачу були повернуті лише 18.01.2013, чим відповідач порушив свої грошові зобов'язання, а відтак зобов'язаний сплатити позивачу проценти за банківським вкладом та три відсотки річних до дня фактичного повернення вкладу.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Постанови Правління НБУ № 548 від 20.12.2012 відповідача було віднесено до категорії неплатоспроможних (а.с. 30-32).

Відповідно до рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 33 від 20.12.2012, розпочато процедуру виведення ПАТ «Банк «Таврика» з ринку та запроваджено в ньому тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 21.12.2012 по 20.03.2013 (а.с. 33-34).

Постановою Правління НБУ № 97 від 20.03.2013 у відповідача відкликано банківську ліцензію (а.с. 35).

У відповідності з вимогами ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 № 4452-VI, під час тимчасової адміністрації не здійснюється: 1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; 2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; 3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); 4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом.

Отже, у зв'язку з введенням з 21.12.2012 тимчасової адміністрації ПАТ «Банк «Таврика» та з огляду на вищевказані вимоги закону, відсутні підстави для нарахування та стягнення з відповідача на користь позивача процентів та трьох відсотків річних за період з 21.12.2012 по день повернення вкладу (18.01.2013).

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути проценти по банківському вкладу та три відсотки річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, за період з 11.12.2012 (день повернення вкладу за договором) до 20.12.2012 включно (введення тимчасової адміністрації), що становить 10 днів.

Таким чином, проценти по банківському вкладу за період з 11.12.2012 по 20.12.2012 становлять 684 грн. 93 коп. (100000 грн. х 0,25 х 10 : 365), а три відсотки річних складають 82 грн. 19 коп. (100000 грн. х 0,03 х 10 : 365).

Отже, вимоги апеляційної скарги в цій частині є законними і обґрунтованими та підлягають задоволенню. Натомість доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального і процесуального права в частині відмови в задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди є безпідставними, оскільки суд дійшов цілком правомірного висновку, з посиланням на відповідні норми права та наявні у справі докази, про відсутність правових підстав для задоволення даних вимог.

У відповідності з вимогами ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, тощо.

З огляду на викладене, рішення суду, у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення процентів по банківському вкладу та трьох відсотків річних, з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення даних позовних вимог. В іншій частині рішення суду слід залишити без змін.

Разом з цим, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення заявлених позовних вимог, а позивач звільнений від сплати судового збору, то, у відповідності з вимогами ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 229 грн. 40 коп. (п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», зі зміна та доповненнями).

Враховуючи викладене, керуючись, ст.ст. 218, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 вересня 2013 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення процентів по банківському вкладу та трьох відсотків річних - скасувати.

В цій частині ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк Таврика» про стягнення процентів за банківським вкладом та трьох відсотків річних - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк Таврика» (01135, м. Київ, вул. Дмитрівська, 92-94, ідентифікаційний код 19454139) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 684 (шістсот вісімдесят чотири) грн. 93 коп. процентів по банківському вкладу та 82 (вісімдесят дві) грн. 19 коп. три відсотки річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, за період з 11.12.2012 по 20.12.2012 включно, а всього стягнути 767 (сімсот шістдесят сім) грн. 12 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк Таврика» (01135, м. Київ, вул. Дмитрівська, 92-94, ідентифікаційний код 19454139) на користь держави 229 (двісті двадцять дев'ять) грн. 40 коп. судового збору.

В іншій частині рішення суду - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді