Ухвала суду № 36241324, 17.12.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2013 року Справа № 876/12613/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,

за участі секретаря судового засідання: Шуптар Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Сокальської об»єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01.10.2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» до Сокальської об»єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

31.07.2013 року ПАТ «Львівська вугільна компанія» звернулося до суду з позовом до Сокальської ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення - рішення відповідача від 18.07. 2013 року №0000072210.

Позовні вимоги мотивує тим, що Сокальською ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПАТ «Львівська вугільна компанія» щодо дотримання вимог податкового законодавства з питань включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту в декларації по ПДВ за травень, червень та липень 2011 року по взаєморозрахунках з ТзОВ «Будівельна компанія АТР Груп»», за наслідками якої складено акт №359/2210/35879807 від 27.06.2013 року.

На підставі вказаного акту відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 18.07.2013 року №0000072210.

Позивач не погоджується з висновками податкового органу щодо завищення від»ємного значення податкових зобов»язань та податкового кредиту, оскільки до складу валових витрат підприємством було включено товарно-матеріальні цінності, які отримало від ТзОВ «Будівельна компанія АТР Груп» у періоді з 01.05.2011 року по 31.07.2011 року, що підтверджуються відповідними договорами, видатковими накладними, податковими накладними і розрахунками до них, платіжними документами та іншими доказами. Вказує, що вказані документи є первинними відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та є підставою для віднесення вартості ТМЦ до складу валових витрат. Наявність у позивача всіх документів на підтвердження взаємовідносин з контрагентом, а також реальне придбання товару та наявність товару, ТМЦ на підприємстві, використання його в господарській діяльності, давало йому підставу включення суми сплаченого податку з ПДВ до податкового кредиту і відповідного збільшення податкових зобов»язань звітного періоду.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01.10.2013 року позов задоволено.

Сокальська ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області оскаржила дану постанову з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що перевіркою встановлено порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, абз. 2 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (із внесеними змінами та доповненнями) в результаті чого завищено від»ємне значення, яке включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 16142,0 грн., в т.ч. у травні 2011 року 4528,0 грн., у червні 2011 року 4982,0 грн. та у липні 2011 року 6632,0 грн.

Між ПАТ «Львівська вугільна компанія» та ТзОВ «Будівельна компанія АТР Груп» 03.05.2011 року було укладено договір поставки товару №0305-4 згідно специфікації №1 до договору.

Наявність у ПАТ «Львівська вугільна компанія» документів, які відповідно до Податкового кодексу України є необхідними для формування витрат операційної діяльності та податкового кредиту: податкових накладних (актів виконаних робіт), виданих зазначеним контрагентом не є безумовною підставою для віднесення сум до податкового кредиту та витрат підприємства, у зв»язку з тим, що відомості, які містяться в таких податкових накладних (актах виконаних робіт) є недостовірними. Таким чином, представлені позивачем до перевірки податкові накладні, видаткові накладні не підтверджують факт отримання товарів та не є свідченням реальності господарської операції та містять недостовірні дані щодо змісту господарської операції.

Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Сокальською об»єднаною державною податковою інспекцією Міндоходів у Львівській області було проведено виїзну позапланову документальну перевірку з питань повноти нарахування податку на додану вартість в частині розрахунків з ТзОВ «Будівельна компанія АТР Груп» за травень-липень 2011 року, за результатами якої було складено акт за №359/2210/35879807 від 27.06.2013 року (а.с. 132-160).

Перевіркою виявлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, абз. 2 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (із внесеними змінами та доповненнями) в результаті чого завищено від»ємне значення, яке включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 16142,0 грн., в т.ч. у травні 2011 року 4528,0 грн., у червні 2011 року 4982,0 грн. та у липні 2011 року 6632,0 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 18.07.2013 року №0000072210, яким зменшено розмір від»ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4528,0 грн. за травень 2011 року, 9510,0 грн. за червень 2011 року, 16142,0 грн. за липень 2011 року (а.с. 14).

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали висновки податкового органу про відсутність у ТзОВ «Будівельна компанія АТР Груп» основних фондів та виробничих потужностей, трудових ресурсів, транспортних засобів, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності даним товариством.

Також судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 03.05.2011 року між ПАТ «Львівська вугільна компанія» та ТзОВ «Будівельна компанія АТР Груп» було укладено договір поставки №0305-4 товару згідно специфікації №1 до договору. Пунком 3.1. Договору передбачено, що постачальник зобов»язується поставити продукцію за цінами зазначеними в прас-листі, видаткових накладних, затверджених стронами (а.с. 39-41).

Згаданий товар отриманий уповноваженою особою позивача Ільницьким А.В. згідно довіреностей №243 від 17.05.2011 року, №301 від 07.06.2011 року, №336 від 23.06.2011 року, №369 від 12.07.2011 року, №388 від 18.07.2011 року, що підтверджується витягом з журналу реєстрації довіреностей за 2011 рік (а.с. 119-123).

Факт отримання товарів ПАТ «Львівська вугільна компанія» також підтверджується видатковими накладними: №17/05-04 від 17.05.2011 року, №18/05-07 від 18.05.2011 року, №1/06-04 від 01.06.2011 року, №7/06-04 від 07.06.2011 року, №23/06-05 від 23.06.2011 року, №12/07-07 від 12.07.2011 року, №18/07-03 від 18.07.2011 року, №29/07-15 від 29.07.2011 року (а.с. 45, 49, 47, 51, 53, 55, 57, 59).

Використання позивачем отриманого товару, а саме: мила господарського, засувок, набивок сальникових, параніта, болтів, рукавиць в своїй господарській діяльності підтверджується лімітними картками на відпуск матеріалів за травень-липень 2011 року, оборотними відомостями за травень-липень 2011 року, відповідними прибутковими ордерами за травень-липень 2011 року та вимогами на відпуск товарів за травень-липень 2011 року (а.с. 66-118).

Розрахунки за отриманий від ТзОВ «Будівельна компанія АТР Груп» товар відбулися у безготівковій формі шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок, що підтверджується платіжними дорученнями №4415 від 17.05.2011 року, №4601 від 06.06.2011 року, №4735 від 24.06.2011 року, №4890 від 11.07.2011 року, №4951 від 14.07.2011 року, №5158 від 02.08.2011 року, №5265 від 15.08.2011 року (а.с. 61-65).

За результатами придбання позивачем товарів у ТзОВ «Будівельна компанія АТР Груп», останнім виписані податкові накладні: №167 від 17.05.2011 року на загальну суму 16126,50 грн. в т.ч. ПДВ 2687,75 грн., №148 від 17.05.2011 року на загальну суму 1027,02 грн. в т.ч. ПДВ 171,17 грн., №186 від 18.05.2011 року на загальну суму 10015,50 грн. в т.ч. ПДВ 1669,25 грн., №81 від 07.06.2011 року на загальну суму 5927,04 грн. в т.ч. ПДВ 987,84 грн., №285 від 23.06.2011 року на загальну суму 6941,82 грн. в т.ч. ПДВ 1156,97 грн., №177 від 12.07.2011 року на загальну суму 7154,64 грн. в т.ч. ПДВ 1192,44 грн., №275 від 18.07.2011 року на загальну суму 19436,04 грн. в т.ч. ПДВ 3239,34 грн., №493 від 29.07.2011 року на загальну суму 13200,00 грн. в т.ч. ПДВ 2200,00 грн. На підставі даних податкових накладних позивачем сформовано податковий кредит в сумі 13304,76 грн. (а.с. 46, 48, 50, 52, 54, 56, 58, 60).

Таким чином, суд першої інстанції не погодився з позицією відповідача щодо нікчемності правочину між ПАТ «Львівська вугільна компанія» та ТзОВ «Будівельна компанія АТР Груп», з чим також погоджується колегія суддів, враховуючи, що згаданий правочин виконаний сторонами, а також те, що факт придбання товару підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами.

Згідно з частиною 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до частини 2 статті 215, частини 1 статті 216 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов»язані з його недійсністю.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, зокрема це: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Таким чином, при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов»язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку. Такі первинні документи повинні мати обов»язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, що підтверджують господарські операції позивача з ТзОВ «Будівельна компанія АТР Груп» відповідають зазначеним вимогам законодавства, оскільки містять усі вищевказані реквізити.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податковим органом не доведено, що господарські зобов»язання між позивачем та ТзОВ «Будівельна компанія АТР Груп» вчинені з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків. Також відповідачем не встановлено, що відомості, які містяться в первинних документах неповні, недостовірні та (або) суперечливі, чи ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом, а тому зазначені документи є підставою для бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов»язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правила формування податкового кредиту визначені статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв»язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п. 198.2 цієї статті вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв»язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено заборону віднесення до податкового кредиту сум податку, сплаченого (нарахованого) у зв»язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Згідно п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов»язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну з зазначеними в ній обов»язковими реквізитами згідно переліку, визначеного цим же підпунктом.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ст.ст. 46-49 Податкового кодексу України, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Якщо контрагенти позивача в подальшому не дотримувалися у своїй діяльності законодавчих норм це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них. Зазначені обставини не є підставою для нарахування позивачу додаткових платежів у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо віднесення сплачених сум до податкового кредиту і має всі необхідні для цього документальні підтвердження.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що виконання умов договору №0305-4 від 03.05.2011 року підтверджено відповідними первинними документами, а тому висновок, зроблений Сокальською ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області про його нікчемність є безпідставним.

При цьому, колегія суддів враховує вимоги ч. 2 ст. 71 КАС України, якою передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, однак відповідач не довів правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення від 18.07.2013 року №0000072210, а тому суд першої інстанції правомірно задоволив позовні вимоги.

Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то воно не може бути скасоване чи змінене з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Сокальської об»єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01.10.2013 року у справі №813/5984/13-а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий: Гудим Л.Я.

Судді: Довгополов О.М.

Святецький В.В.