Ухвала суду № 36241292, 18.12.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2013 року Справа № 7392/13/876

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Костіва М.В. та Савицької Н.В.,

з участю секретаря судового засідання - Гнатик А.З.,

а також сторін (їх представників):

прокурора - Турчина І.Я.;

від відповідачів - Лесько Н.Р. та Пастернак У.І.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу наукової установи Приватного підприємства Лікувально-оздоровчо-навчального центру «Вікторія» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.04.2013р. в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства Лікувально-оздоровчо-навчального центру «Вікторія» до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській обл., Головного управління Міндоходів у Львівській обл., прокуратури м.Трускавця, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській обл., третя особа без самостійних вимог на предмет спору Державної казначейської служби України, про визнання протиправним і скасування рішення, стягнення заподіяної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

25.06.2007р. позивач Приватне підприємство Лікувально-оздоровчо-навчальний центр /ПП ЛОНЦ/ «Вікторія» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, із врахуванням кінцево сформульованих позовних вимог, просив визнати дії та бездіяльність відповідачів у зв'язку з невиконанням постанов суду протиправними, притягнути до кримінальної відповідальності винних осіб; визнати рішення відповідача Державної податкової інспекції /ДПІ/ у м.Трускавці Львівської обл. № 128/26-2/20798879/1463 від 26.05.1998р. нечинним та скасованим, стягнути з Державного бюджету України завдану йому матеріальну шкоду в сумі 20000000 грн. за втрату наукового матеріалу, і як наслідок, втрати можливості отримання Нобелівської премії; 12400 грн. неотриманої заробітної плати; 10085 грн. 83 коп. втрачених власних коштів при погашенні заробітної плати працівникам підприємства; 1198916 грн. неотриманого прибутку; 7290 грн. 49 коп. надмірно сплаченого податку на додану вартість; 32256 грн. вартості незаконно вилучених речових доказів; 558157 грн. 68 коп. пені за кожен місяць затримки виплати компенсації за знищені речові докази; 1000000 грн. моральної шкоди, 765 грн. витрат на добові у зв'язку з відвідуванням судових засідань з виїздом в інші міста.

Справа розглядалася судами різних інстанцій неодноразово (Т.1, а.с.51-52, 77, Т.2, а.с.237-239, 322-326, Т.3, а.с.25-27).

Ухвалою суду від 28.01.2013р. закрито провадження у частині позовних вимог про визнання дій та бездіяльності відповідачів у зв'язку з невиконанням постанов суду протиправними, притягнення до кримінальної відповідальності винних осіб (Т.3, а.с.223-224, 227-229).

Ухвалою суду від 22.04.2013р. повернуто позивачу заяву про зміну позовних вимог (Т.4, а.с.41-42).

Ухвалою суду від 22.04.2013р. закрито провадження у частині позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України завданої матеріальної шкоди в сумі 20000000 грн. за втрату наукового матеріалу, і як наслідок, втрати можливості отримання Нобелівської премії; 12400 грн. неотриманої заробітної плати; 10085 грн. 83 коп. втрачених власних коштів при погашенні заробітної плати працівникам підприємства; 1198916 грн. неотриманого прибутку; 7290 грн. 49 коп. надмірно сплаченого податку на додану вартість; 32256 грн. вартості незаконно вилучених речових доказів; 558157 грн. 68 коп. пені за кожен місяць затримки виплати компенсації за знищені речові докази; 1000000 грн. моральної шкоди (Т.4, а.с.45-46).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22.04.2013р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (Т.4, а.с.52-56).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржив позивач ПП ЛОНЦ «Вікторія», який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та направити справу на повторний розгляд до суду першої інстанції (Т.4, а.с.72-89).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що судом першої інстанції не було залучено ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (помер) у якості третіх осіб, а також не прийнято до розгляду заяви про зміну позовних вимог; рішення суду безпідставно обґрунтовано невірним вироком суду, яким засуджено ОСОБА_7

В частині неправильності спірного рішення № 128/26-2/20798879/1463 від 26.05.1998р. наголошує на тому, що позивач (орендар) на умовах договору оренди № 20 від 20.11.1996р. зобов'язався сплачувати комунальні послуги (в тому числі за користування телефоном) за виставлених орендодавцем та телефонною станцією рахунками; підставою для списання паливно-мастильних матеріалів для орендованого автомобіля був подорожній лист, однак форма такого була затверджена лише в 1998 році, через що відсутність таких листів впродовж 1997 року не є підставою визнання неправомірним віднесення до валових витрат підприємства вартості цих матеріалів.

Також при наявності отриманих податкових накладних позивачем правомірно сформовано податковий кредит; придбані основні фонди (холодильник, відеокамера і телевізор) використовувалися підприємством у своїй господарській діяльності. Окрім цього, здійснена позивачем оплата за навчання вірно не включена до сукупного доходу, оскільки працівник прийнятий на роботу і перебував у штаті підприємства, не є пов'язаною особою і навчальний заклад пов'язаний з професійною діяльністю працівника.

У зв'язку із реорганізацією Державної податкової інспекції /ДПІ/ у м.Трускавці Львівської обл. та Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Львівської обл. в Дрогобицьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Львівській обл.; Державної податкової служби у Львівській обл. - у Головне управління Міндоходів у Львівській обл., судом апеляційної інстанції в порядку ст.55 КАС України допущено заміну цих відповідачів їхніми правонаступниками - відповідно Дрогобицькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Львівській обл. та Головним управлінням Міндоходів у Львівській обл.

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення прокурора та представників відповідачів, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ревізорами ДПІ у м.Трускавець Львівської обл. проведено документальну перевірку ПП ЛОНЦ «Вікторія» з питань дотримання вимог законодавства про оподаткування за період з 01.10.1996р. по 20.05.1998р., за результатами якої складено Акт перевірки № 16 від 22.05.1998р.

Проведеною перевіркою виявлено порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Декретів КМ України «Про податок на добавлену вартість» та «Про прибутковий податок з громадян».

Зокрема, згідно висновків податкового органу позивачем неправомірно віднесено до валових витрат підприємства комунальні послуги за квартиру, що орендується під офіс; неправомірно списано та віднесено до валових витрат підприємства вартість паливно-мастильних матеріалів, придбаних для орендованого у фізичної особи автомобіля, а також неправомірно віднесено на витрати кошти на придбання новорічних подарунків.

Також підприємством відносилось на розрахунки з бюджетом суми податку на добавлену вартість, отримані розрахунковим методом, які у розрахункових документах не були відокремлені окремим рядком, чим порушено ст.7 Декрету КМ України «Про податок на добавлену вартість» та п.54 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати податку на добавлену вартість»; неправомірно віднесено до відшкодування суми податку на добавлену вартість у зв'язку з придбанням холодильника, телевізора та відеокамери, а згідно даних проведеної інвентаризації таких основних засобів в наявності не було. Зазначені основні засоби були відчужені, але дана операція не була відображена в бухгалтерському обліку підприємства, що є порушенням п.10 Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні. По цих основних засобах проводилося нарахування амортизації, що є порушенням пп.8.1.3 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки дані основні засоби були реалізовані фізичній особі.

Ревізорами виявлено систематичні порушення, пов'язані із зайвим відшкодуванням податку на добавлену вартість при оплаті послуг по оренді приміщення, неправомірно віднесено до відшкодування суми податку на добавлену вартість у зв'язку з встановленням телефону фізичній особі, оскільки таке встановлення телефону не відноситься до виробничих потреб підприємства, також дану суму не було включено до місячного сукупного доходу цієї фізичної особи та не оприбутковано прибутковим податком.

Під час здійснення перевірки повноти, своєчасності утримання та перерахування до бюджету прибуткового податку з громадян встановлено, що підприємством не оприбутковувалися цим податком кошти, перераховані навчальним закладам за навчання громадян, які не перебували у трудових відносинах з підприємством. Дані суми є доходом, отриманим не за основним місцем роботи, та повинні оприбутковуватися прибутковим податком відповідно до п.3 ст.7 Декрету КМ України № 13-92 від 26.12.1992р. «Про прибутковий податок з громадян». Також не оприбутковані прибутковим податком кошти, перераховані навчальному закладу за навчання особи, яка перебувала у трудових відносинах з підприємством. Дані кошти слід включити до заробітної плати та оподаткувати на загальних підставах відповідно до п.8 Декрету КМ України «Про прибутковий податок з громадян».

На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем винесено рішення № 128/26-2/20798879/1463 від 26.05.1998р. про застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення законодавства про оподаткування на суму заниженого податку з прибутку підприємств 1858 грн. 43 коп., суму заниженого податку на добавлену вартість 985 грн. 27 коп., та суму неутриманого прибуткового податку 687 грн. 85 коп. (Т.3, а.с.135).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не представлено суду належних доказів щодо спростування висновків відповідача, які викладені в Акті перевірки, а також винесене рішення не було оскаржено в адміністративному порядку.

Окрім цього, за наслідками перевірки було порушено кримінальну справу відносно президента ПП ЛОНЦ «Вікторія» ОСОБА_7, під час судового розгляду кримінальної справи судом досліджувався Акт перевірки № 16 від 22.05.1998р. та викладені у ньому обставини.

Згідно вироку Трускавецького міського суду Львівської обл. від 16.11.1999р. по справі № 1-50-99, ОСОБА_7 визнаний винним та засуджений за вчинення злочинів, передбачених ч.2 ст.148-2, ч.2 ст.172 Кримінального кодексу України (Т.1, а.с.37-39).

Вироком суду встановлено, що ОСОБА_7, будучи посадовою особою - президентом ПП ЛОНЦ «Вікторія», в період з січня 1997 року по січень 1998 року з метою ухилення від сплати податків, при веденні бухгалтерського обліку підприємства та складанні податкових звітностей за результатами господарської діяльності умисно, увійшовши в злочинний зговір з головним бухгалтером цього ж підприємства ОСОБА_8, давав вказівки та розпорядження проводити бухгалтерський облік з порушенням податкового законодавства. Так, за вказівками та розпорядженнями підсудного, в порушення пп.9.1.4 п.9.1 ст.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.5, пп. 4.4.10 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», норм витрат пального і мастильних матеріалів, було неправомірно віднесено на витрати підприємства кошти по оплаті комунальних послуг за квартиру підсудного, неправомірно віднесено на витрати підприємства вартість бензину для автомобіля підсудного «Опель-Аскона» без підтверджуючих документів про витрати та неправомірно нараховано податок на добавлену вартість на заробітну плату працівників підприємства за II півріччя 1997 року, який також було неправомірно віднесено у витрати підприємства, внаслідок чого був занижений прибуток підприємства, який підлягає оподаткуванню, шляхом заниження вартості матеріальних затрат, що призвело до ненадходження до бюджету податку з прибутку в сумі 1060 грн. 99 коп. Крім цього, за вказівкою та розпорядженням підсудного в порушення ст.7 Декрету КМ України «Про податок на добавлену вартість», п.54 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати податку на добавлену вартість», затв. наказом ГДПІ України № 3 від 10.02.1993р., за результатом господарської діяльності головним бухгалтером було неправомірно відшкодовано податок на добавлену вартість, що призвело до ненадходження до бюджету ПДВ в сумі 70 грн. 38 коп. В порушення ст.ст.7, 8 Декрету КМ України «Про прибутковий податок з громадян» з громадян, які не перебували в трудових відносинах з ПП ЛОНЦ «Вікторія» і одержали дохід від даного підприємства не за основним місцем праці, не були включені кошти в повному обсязі до сукупного доходу громадян, які перебували з ПП ЛОНЦ «Вікторія» у трудових відносинах, що призвело до несплати у державний бюджет прибуткового податку з громадян в сумі 308 грн. 05 коп.

Таким шляхом загальна сума несплачених податків внаслідок умисних дій підсудного в зговорі з головним бухгалтером ОСОБА_8 становить 1762 грн. 93 коп.

Своїми діями підсудний, будучи організатором за попереднім зговором в групі умисно ухилився від сплати податків, що призвело до ненадходження в державний бюджет коштів у значних розмірах.

Також, підсудний ОСОБА_7, будучи посадовою особою, з метою обману працівників ДПІ у м.Трускавці та з метою перекручення фактичних відомостей під час проведення документальної ревізії в ПП ЛОНЦ «Вікторія», де він працював президентом, зокрема при інвентаризації основних засобів, завірив своїм підписом та печаткою підприємства і видав працівникам ДПІ завідомо неправдивий документ - довідку про наявність в ПП ЛОНЦ «Вікторія» основних засобів: холодильника «Норд» вартістю 572 грн. та телевізора «Шарп» вартістю 706 грн., хоча насправді вказаних предметів на підприємстві не було, оскільки вони за вказівкою підсудного були фіктивно куплені і фіктивно поставлені на баланс як основні засоби для одержання необлікованої готівки в розмірі 1278 грн. Довідка була видана підсудним для укриття факту неправомірного відшкодування податку на добавлену вартість при придбанні холодильника і телевізора та невстановлення факту неправомірного нарахування амортизації на вказані речі як основних засобів, віднесення даних відрахувань у витрати підприємства, а заодно і несплати податку з прибутку підприємств.

Своїми діями підсудний склав та видав, як посадова особа завідомо неправдиві документи з метою обману працівників державної податкової інспекції та невиявлення факту ухилення від сплати податків в сумі 266 грн., ухилення від сплати правомірно нарахованих податків, штрафу та пені в розмірі 6723 грн. 41 коп., чим спричинив тяжкі наслідки.

В силу приписів ч.4 ст.72 КАС України цей вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

В частині доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що позивачем не спростовано висновків податкового органу щодо неправомірного віднесення до валових витрат сплачених комунальних послуг в рамках договору оренди № 20 від 20.11.1996р.; останній не надав підтверджуючих документів щодо списання паливно-мастильних матеріалів для орендованого підприємством автомобіля; ним не доведено використання придбаних основних фондів (холодильник, відеокамера і телевізор) у господарській діяльності підприємства. Окрім цього, здійснена позивачем оплата за навчання безпідставно не включена до сукупного доходу працівника.

Стосовно доводів апелянта про незалучення судом до розгляду справи ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (помер) у якості третіх осіб, слід врахувати, що останні не являються суб'єктами спірних правовідносин, апелянтом не наведеного жодного обґрунтування про те, яким чином рішення по справі впливає на їхні права та обов'язки.

Також повернення збільшених позовних вимог обґрунтовано судом невідповідністю поданої заяви від 10.04.2013р. (Т.4, а.с.27-28) вимогам п.4 ч.1 ст.106 КАС України, а саме у такій відсутній виклад обставин, яким позивач обґрунтовує свої збільшені вимоги. Наведена обставина не перешкоджала повторній подачі позивачем заяви про збільшення позовних вимог із належним обгрунтуванням таких, а після завершення розгляду справи - подачі відповідного позову до суду.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що позивачем не додано жодних доказів на спростування висновків податкового органу, беручи до уваги вирок Трускавецького міського суду Львівської обл. від 16.11.1999р. по справі № 1-50-99, суд приходить до висновку про правомірність винесення відповідачем оскаржуваного рішення.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Таким чином, враховуючи підтвердження в судовому засіданні обставин, якими контролюючий орган обґрунтував свої твердження про порушення позивачем вимог пп.5.4.10 та п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.7 Декрету КМ України «Про податок на добавлену вартість», ст.ст.8, 11, п.2а ст.19 Декрету КМ України «Про прибутковий податок з громадян» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), заявлені позовні вимоги про визнання протиправними і скасування рішення ДПІ у м.Трускавець № 128/26-2/20798879/1463 від 26.05.1998р. є безпідставними, через що задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу наукової установи Приватного підприємства Лікувально-оздоровчо-навчального центру «Вікторія» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.04.2013р. в адміністративній справі № 2а-7759/12/1370 залишити без задоволення, а вказану постанову суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: М.В.Костів

Н.В.Савицька