Ухвала суду № 36240995, 04.12.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2013 року Справа № 152328/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й.

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області, Сокальського міського комунального підприємства водопровідного каналізаційного господарства на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.11.2011 року у справі за позовом Сокальського міського комунального підприємства водопровідного каналізаційного господарства до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 20.06.2011 року № 0004471601, -

В С Т А Н О В И В:

Зі змісту позовної заяви вбачається про те, що Сокальське міське комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства (далі Сокальське МКП ВКГ) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Сокальському районі Львівської області (далі - ДПІ в Сокальському районі Львівської області), в якому просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 20 червня 2011 року № 0004471601 про зобов'язання Сокальського МКП ВКГ сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 8792, 60 грн. за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах).

Обґрунтовуючи свою позицію покликається на те, що згідно поданої 17.07.2009 року до ДПІ у Сокальському районі Львівської області декларації з податку на додану вартість № 9000420702 за звітний період червень 2009 року, Сокальським МКП ВКГ задекларовано 43 963,00 грн. основного платежу з податку на додану вартість, з них оплачено 17000 грн., тобто позивачем частково сплачено суму ПДВ за червень 2009 року. Зазначає, що позивач самостійно визначивши та перерахувавши суми податку на додану вартість, виконав своє зобов'язання зі сплати цих податків за визначений ним у платіжних документах період і це виключає застосування штрафних санкцій у розмірі 20% на всю суму грошового зобов'язання 43 963, 00 грн. .

За результатами розгляду адміністративного позову, суд першої інстанції частково задовольнив вимоги позивача, визнав протиправними та скасував податкове повідомлення-рішення № 0004471601 від 20 червня 2011 року винесене Державною податковою інспекцією у Сокальському районі Львівської області в частині нарахування штрафної санкції в сумі 3000 (три тисячі) грн., в задоволенні решти позову відмовив. Стягнув з Державного бюджету України в користь Сокальського міського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства сплаченого судового збору в розмірі 1 (одна) грн. 70 коп. .

З висновками суду першої інстанції не погодився відповідач - Державна податкова інспекції в Сокальському районі Львівської області та Сокальське міське комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства в частині нарахування штрафної санкції, в якій відмовлено.

Апелянт - Державна податкова інспекції в Сокальському районі Львівської області вважає, що відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин), податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої декларації. Згідно п.5.1 ст.5 вказаного Закону, податкове зобов'язання , самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Платник податків, як передбачено абз.1 п.п. 5.3.1 п.5.3 ст.5 цього ж Закону, зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання , зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. Невиконання встановлених законом вимог є підставою для застосування податковим органом штрафних санкцій у відповідних розмірах, що й було вчинено податковим органом за результатами перевірки. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог .

Апелянт - Сокальське міське комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства вважає частину постанови в якій відмовлено в задоволенні позовних вимог незаконною, просить скасувати цю частину постанови та задовольнити позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення. При цьому зазначає, що застосування передбачених Податковим кодексом України розміру штрафних санкцій за податкові правопорушення, які вчинені до першого січня 2011 року, слід проводити з врахуванням Прикінцевих положень Податкового кодексу України.

Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, апелянт заявив клопотання про розгляд справи без його участі, а тому апеляційний суд, у відповідності до ч.1 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що Сокальське МКП ВКГ (податковий номер 20845840) є юридичною особою, знаходиться на податковому обліку у ПІ у Сокальському районі Львівської області.

ДПІ у Сокальському районі Львівської області проведено перевірку Сокальського МКП ВКГ з питань своєчасності сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) за період з 30.07.2009 року по 20.05.2011 року.

За результатами перевірки складено Акт № 463/1601/20845840 від 15 червня 2011 року та винесене податкове повідомлення-рішення № 0004471601 від 20 червня 2011 року, яким за порушення п. 57.1 ст. 57 Податкового Кодексу України граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) визначеного п. 57.1 ст. 57 Податкового Кодексу України та, на підставі ст. 126 Податкового Кодексу України за затримку на 659 календарних днів сплати грошового зобов'язання в розмірі 43963,00 грн., Сокальське МКП ВКГ зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 8792, 60 грн..

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що положеннями п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин), платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання , яку зазначає у податковій декларації (що має місце в даному випадку), крім випадків, передбачених підпунктом «г» підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Згідно п.5.1 ст.5 вказаного Закону, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Платник податків, як передбачено абз.1 п.п. 5.3.1 п.5.3 ст.5 цього ж Закону, зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання , зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Платник податків, як передбачено абз.1 п.п. 5.3.1 п.5.3 ст.5 цього ж Закону, зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання , зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Як вбачається із поданої 17.07.2009 року копії декларації з податку на додану вартість № 9000420702 за червень 2009 року, Сокальським МКП ВКГ визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) в розмірі 43963,00 грн. Граничний термін сплати узгодженого податкового зобов'язання за вказаною декларацією становить 30.07.2009 року.

Позивачем, платіжними дорученнями № 997 від 02.07.2009р., № 1046 від 15.07.2009р., № 1070 від 17.07.2009р., від 20.07.2009р., № 1092 від 21.07.2009р., № 1136 від 24.07.2009р., № 1139 від 27.07.2009р., № 1151 від 29.07.2009р., № 1159 від 30.07.2009 року, із призначенням платежу: ПДВ за червень 2009 року, частково сплачено узгоджене податкове зобов'язання на загальну суму 15 000 грн..

З врахуванням цього, сума податкового боргу, що залишилась несплаченою за узгодженим податковим зобов'язанням за червень місяць 2009р. становить 28 963 грн., а відповідно штрафні санкції у сумі 8792,60 грн. застосовані до позивача за несплату суми податкового зобов'язання в розмірі 43963,00 грн. є неправомірними, про що зазначено судом першої інстанції та з чим погоджується колегія суддів.

Суд першої інстанції правильно зазначив про те, що відповідно до вимог п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», на який посилається ДПІ як на обґрунтування права зараховувати сплачені позивачем суми податку на додану вартість у календарній черговості виникнення податкового боргу, встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) у рівних пропорціях.

З наведеного вбачається, що ця норма не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія: чи то контролюючи органи, чи то платники податків. Вказана норма не позбавляє платника податку права самостійно визначати джерела та черговість погашення податкових зобов'язань. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює права контролюючого органу, всупереч напрямку, зазначеному платником податку у платіжному документі, зараховувати платежі у рахунок погашення податкового боргу.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий Кодекс України (пункт 1 розділу XIX «Прикінцеві положення» зазначеного Кодексу).

Оскільки Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» станом на день проведення перевірки та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення втратив чинність, штрафна санкція з податку на додану вартість нараховувалася згідно Податкового кодексу України, відповідно до ст. 126 (порушення правил сплати (перерахування) податків).

Главою 11 розділу 2 Податкового кодексу України регулюється відповідальність платників податків за порушення правил оподаткування.

До 6 серпня 2011 року, тобто до набрання чинності Законом України від 7 липня 2011 року № 3609-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» (надалі - Закон 3609-VI), Податковий кодекс України не містив положень, які б регулювали порядок застосування штрафних санкцій, передбачених Податковим кодексом України, до правопорушень, вчинених до 1 січня 2011 року. З врахуванням наведеного, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Згідно припису ст. 126 Податкового Кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання , - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання , - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно положень п. 57.1.ст. 57 Податкового Кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання , зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення № 0004471601 від 20 червня 2011 року підлягає частковому скасуванню, оскільки відповідачем застосовано штрафну санкції в розмірі 20% на суму 8792,60 грн. на усю суму задекларованого зобов'язання 43963,00 грн. без урахування факту часткової сплати суми податкового зобов'язання в розмірі -15000 грн. .

Твердження апелянта - Сокальського МКП ВКГ щодо відсутності підстав застосування штрафних санкцій у період дії Податкового кодексу України заперечуються нормами вказаного кодексу. П.7 Підрозділом 10 Прикінцевих положень Податкового кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 01 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше однієї гривні за кожне правопорушення, що виключає застосування вказаної норми до подій, що мали місце у період дії Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційні скарги на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 195, 197, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області та Сокальського міського комунального підприємства водопровідного каналізаційного господарства залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.11.2011 року у справі № 2а-7397/11/1370 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк

Судді В.В. Гуляк

Р.Й.Коваль