Ухвала суду № 36240763, 20.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа №757/13796/13-а

У Х В А Л А

20 листопада 2013 року м.Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі судді Степанюка А.Г., перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 02 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Пенсійного фонду України, Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії щодо перерахунку пенсії та стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2013 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (далі - Позивачі) звернулися до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Пенсійного фонду України (далі - Відповідач-1), Державної казначейської служби України (далі - Відповідач-2) про: визнання бездіяльності Відповідача-1 щодо ненадання повідомлення у п'ятиденний строк з моменту надходження інформації від Міноборони своїм головним управлінням в АР Крим, областях, м.м. Києві та Севастополі про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку у зв'язку із набуттям чинності наказу Міноборони від 28.07.2008 року №377 протиправною та такою, що порушує права Позивачів як людини, які передбачені ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і ст. 1 Протоколу №12 до Конвенції; визнання за Позивачами права на перерахунок пенсії у зв'язку з набуттям чинності наказом Міністра оборони України від 28.07.2008 року №377; зобов'язання Відповідача-1 надати повідомлення головним управлінням в АР Крим, областях, м.м. Києві та Севастополі про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку у зв'язку із набуттям чинності наказу Міноборони від 28.07.2008 року №377; зобов'язання ПФ України як розпорядника коштів виділити Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області та Сумській області кошти для виплати останніми суми недоплаченої з 01.08.2008 року пенсії Позивачам; стягнення на користь Позивачів спричинену моральну шкоду в сумі 35 520,00 грн. кожному з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 02.09.2013 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та вважаючи, що останнє безпосередньо стосується його прав та інтересів, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі - Апелянти) подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову суду та повернути справу до суду першої інстанції для нового розгляду із залученням до справи Апелянтів в якості третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору.

Перевіривши апеляційну скаргу, суд ухвалою від 23.10.2013 року залишив її без руху, оскільки вона не відповідала вимогам статті 187 КАС України. При цьому невідповідність приписам статті 187 КАС України виявилася у тому, що в апеляційній скарзі не було обґрунтовано вимоги особи, яка подає скаргу, а також не зазначено, яким чином оскаржувана постанова суду першої інстанції вплинула на права, свободи чи обов'язки ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а також до апеляційної скарги не було додано належним чином оформленого документу представника Апелянтів про його повноваження.

Апелянтам було надано строк для усунення недоліків до 18.11.2013 року.

На адресу Київського апеляційного адміністративного суду 13.11.2013 року надійшла уточнена апеляційна скарга на виконання ухвали суду від 23.10.2013 року. Однак, перевіривши подані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 матеріали, суд приходить до висновку, що викладені в ухвалі від 23.10.2013 року недоліки Апелянтами повному обсязі усунуті не були з огляду на наступне.

Як було зазначено раніше, підставами для залишення апеляційної скарги без руху були: відсутність належним чином оформленого документу про повноваження представника Апелянтів та необґрунтованість вимог осіб, які подають апеляційну скаргу.

Уточнена апеляційна скарга була підписана ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що свідчить про відсутність необхідності подання належним чином оформленого документу про повноваження представника Апелянтів.

Разом з тим, зі змісту зазначеної уточненої апеляційної скарги не вбачається обґрунтування вимог осіб, які подають скаргу, а також не зазначено, яким чином оскаржувана постанова суду першої інстанції вплинула на права, свободи чи обов'язки ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Як вбачається зі змісту вказаної апеляційної скарги, Апелянти просили суд скасувати постанову Печерського районного суду м. Києва від 02.09.2013 року та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Водночас, судом враховується, що відповідно до ч. 4 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Отже, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не було залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, позовні вимоги останніх фактично не були заявлені до суду першої інстанції, що унеможливлює їх розгляд в суді апеляційної інстанції.

Поряд з цим, відповідно до ч. 1 ст. 185 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Однак, як було зазначено раніше, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не було подано доказів того, яким саме чином оскаржуваним рішенням суду першої інстанції вирішено питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, що, у свою чергу, не включає Апелянтів до переліку осіб, які мають право оскаржити постанову Печерського районного суду м. Києва.

Крім того, судом враховується, що відповідно до ч. 1 ст. 53 КАС України треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу у будь-який час до закінчення судового розгляду, пред'явивши адміністративний позов до сторін. Задоволення адміністративного позову таких осіб має повністю або частково виключати задоволення вимог позивача до відповідача. У разі вступу третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, розгляд адміністративної справи починається спочатку.

Зі змісту наведеної норми випливає однозначний висновок, що треті особи із самостійними вимогами на предмет спору можуть вступити до участі у справі виключно до закінчення судового розгляду, при цьому у такому випадку розгляд справи має починатися спочатку.

Водночас, повноваження суду апеляційної інстанції не передбачають можливості розгляду залучення до участі у справі третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, оскільки не можуть здійснювати розгляд справи спочатку.

Відповідно до ч.5 ст. 189 КАС України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього кодексу, застосовуються правила ст. 108 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 3 статті 108 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Підсумовуючи наведене та керуючись приписами Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне повернути апеляційну скаргу Апелянтам.

Керуючись ст.ст. 108, 187, 189, 212 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 02 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Пенсійного фонду України, Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії щодо перерахунку пенсії та стягнення моральної шкоди - повернути особам, які її подали.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. ст. 211, 212 КАС України.

Суддя А.Г. Степанюк