Постанова № 36239792, 20.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 грудня 2013 року № 826/13933/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Смолія І.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу:за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Львівські автобусні заводи"до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.08.2013р. №000022226, №0000232206; податкової вимоги №201-22 від 04.09.2013р. - На підставі ч.2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівські автобусні заводи" звернулося до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві (далі - відповідач або податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.08.2013р. №000022226, №0000232206.

13.09.2013р. позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій додатково просив визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві №201-22 від 04.09.2013р.

В обґрунтування позовних вимог позивачем вказується на протиправність та необґрунтованість спірних рішень, у зв'язку з чим представник позивача просить позов задовольнити та скасувати податкові повідомлення-рішення.

У судових засіданнях позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив в повному обсязі, в обґрунтування заперечень на позов зіслався на обставини, викладені в письмових запереченнях на позов.

У судовому засіданні 05.12.2013р. суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження у відповідності до ст.ст. 122, 128 КАС України.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Працівниками Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по імпортним контрактам.

За результатами перевірки складено акт №792/26-58-22-06-15-33894928 від 02.08.2013р. (надалі - акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень: ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"; п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" внаслідок не декларування дебіторської заборгованості за імпортними контрактами; не надання податковому органу до перевірки документів, що підтверджують погашення дебіторських заборгованостей за імпортними контрактами.

У зв'язку із встановленням допущення позивачем зазначених порушень податкового законодавства податковим органом 15.08.2013р. винесено податкові повідомлення рішення:

- №0000222206, яким позивачу нараховано пеню у сфері ЗЕД у розмірі 8 341 362,27 грн.;

- №0000232206, яким позивачу нараховано штраф у сфері ЗЕД у розмірі 1 360,00 грн.

04.09.2013р. податковим органом складено податкову вимогу №201-22, згідно якої позивач зобов'язаний терміново сплатити податковий борг за грошовими зобов'язаннями на загальну суму 8 344 382,27 грн.

Позивач не погоджується із прийнятими податковим органом податковими повідомленнями-рішеннями та винесеною податковою вимогою, вважає їх протиправними та надуманими, а тому звернувся до суду з позовом щодо їх скасування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних міркувань.

Судом встановлено, що підставою для нарахування позивачу пені та штрафу стало не подання останнім податковому органу під час проведення податкової перевірки документів, що підтверджують погашення дебіторських заборгованостей, зокрема: ВМД, виписок банку, що свідчать про повернення коштів ТОВ "Львівські автобусні заводи", внаслідок чого перевіряючі не мали можливості перевірити правильність та своєчасність розрахунків за валютними операціями. Крім того, податковим органом не було одержано на вимогу належним чином засвідчені оборотно-сальдові відомості, картки по рахункам (632, 312, 362) за весь період дії імпортних контрактів, що унеможливило перевірку відображення даних операцій у бухгалтерському обліку підприємства та визначити правильне сальдо станом на кінець перевірки. Також підставою для нарахування пені слугувало недотримання позивачем 180 денного строку одержання товару за імпортним контрактом з моменту його передплати.

Податковим органом на підставі наданих позивачем документів станом на 05.08.2013р. в акті перевірки було встановлено наявність простроченої дебіторської заборгованості, про що зазначено у розділі 4 акту перевірки (т. 1, а.с. 40) та у таблиці-додатку №1В.

Відповідно до п. 86.7 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

Відповідно до п. 44.6 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Згідно до п. 44.7. Податкового кодексу України у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Як свідчать матеріали справи, позивач після отримання акту перевірки звернувся до податкового органу з запереченнями на акт перевірки. Втім, як вбачається зі змісту заперечень та переліку додатків, позивачем не було надано документів, про відсутність яких зазначав податковий орган в акті перевірки. Не надані вказані документи і суду під час розгляду справи.

Відповідно до ст.ст. 1, 2, 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Органи доходів і зборів вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

З наведених норм вбачається, що у випадку здійснення передоплати резидентом під час здійснення імпортної операції поставка товару не буде здійснена протягом 180 днів від дня передоплати, резидент зобов'язаний сплатити пеню у розмірі, встановленому законом. Виключенням з цього випадку є отримання висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, або звернення до суду з позовом про стягнення з нерезидента заборгованості.

У той же час обставини справи свідчать, що позивачем по 20 зовнішньоекономічних контрактах здійснено передплату поставленого товару, але зі спливом встановленого законом строку у 180 днів нерезидентами не було поставлено позивачу замовлений товар.

Крім того, всупереч ч. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" позивачем у поданих деклараціях станом на 01.07.2012р., 01.01.2013р., 01.04.2013р., 01.07.2013р. про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України та знаходяться за її межами не зазначено про наявність вказаних вище дебіторських заборгованостей нерезидентів.

Враховуючи викладене, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм валютного законодавства є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, а тому нарахування пені та застосування штрафу є правомірним.

Враховуючи вищевикладене, керуючись внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині скасування податкових повідомлень-рішень.

Крім того позивачем заявлено вимогу про визнання протиправною та скасування податкової вимоги № 201-22 від 04.09.2013р. якою позивача зобов'язано оплатити суму узгодженого податкового зобов'язання.

Відповідно до п. 59.1. ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір (податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (п. 59.3. ст. 59 Податкового кодексу України).

Згідно положень п. 56.18. ст. 56 Податкового кодексу України, з урахуванням строків давності - визначених статтею 102 цього Кодексу (1095 днів), платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Так судом встановлено, що підставою для винесення спірної податкової вимоги слугувала не сплата позивачем податкових зобов'язань встановлених податковими повідомленнями-рішеннями від 15.08.13р. за № 0000222206 та №0000232206, що також є предметом оскарження у даній справі.

Також судом встановлено, що до суду з приводу оскарження податкових повідомлень-рішень від 15.08.13р. за № 0000222206 та №0000232206 позивач звернувся 28.08.2013р., також 28.08.13р. позивачем засобами поштового направлення скеровано до податкового органу повідомлення про оскарження податкових повідомлень-рішень, яке було отримано відповідачем 02.09.2013р. тобто до винесення спірної податкової вимоги.

Враховуючи наведені фактичні обставини суд приходить до переконання щодо підставності позовних вимог в частині скасування податкової вимоги.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу № 201-22 від 04.09.2013р.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в Київський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя І.В. Смолій