Постанова № 36239696, 21.01.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 січня 2013 р. Справа № 2а/0470/7513/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Потолової Г.В.

при секретарі - Шайді О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «ГСТ» до відповідача-1: Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, відповідача-2: Управління державної казначейської служби в м. Нікополі, про стягнення процентів на суму бюджетної заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ ВКФ «ГСТ» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовними вимогами про стягнення з державного бюджету України 12'066грн.31коп. процентів на суму бюджетної заборгованості, тобто пені на суму заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ.

10.12.2012р. позивач подав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 109'689грн. 28коп. - пеню на суму заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ.

16.01.2013р. позивач подав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 110'234грн. 68коп. - пеню на суму заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ.

Позивач підтримав свої вимоги в повному обсязі, просить суд розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідач-1 у судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Представник відповідача-2 подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.

family:Times New Roman CYR;font-size:12pt;">За таких обставин, з урахуванням приписів ст.128 КАС України, судом на місці ухвалено щодо здійснення подальшого розгляду адміністративної справи за даної явки сторін та на підставі наявних у ній доказів, в порядку письмового провадження.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «ГСТ» зареєстроване виконавчим комітетом Нікопольської міської ради 27.10.1997р. та перебуває на обліку у державній податковій інспекції.

Отже, позивач належним чином зареєстрований як юридична особа та платник податків, а тому на нього поширюється дія законів та інших нормативно-правових актів, які регулюють податкові відносини в Україні.

Так, згідно поданих позивачем до Нікопольської ОДПІ податкових декларацій з податку на додану вартість останнім встановлено суму бюджетного відшкодування, а саме:

- податкова декларація за жовтень 1999р. - сума бюджетного відшкодування складає у розмірі 25'446грн. 00коп. (рядок 23-б декларації з ПДВ);

- податкова декларація за листопад 1999р. - сума бюджетного відшкодування складає у розмірі 54'109грн. 00коп. (рядок 23-б декларації з ПДВ);

- податкова декларація за грудень 1999р. - сума бюджетного відшкодування складає у розмірі 78'686грн. 00коп. (рядок 23-б декларації з ПДВ).

Як підтверджується спільним актом ТОВ ВКФ «ГСТ» та Нікопольською ОДПІ за №11/231 від 31.01.2000р. про результати перевірки позивача з питань підтвердження сум ПДВ, що підлягають відшкодуванню з бюджету за жовтень, листопад та грудень 1999р., відповідачем-1 встановлено правильність визначення сум ПДВ, яка підлягає відшкодуванню з бюджету (а.с.120-122).

12.08.2008р. ТОВ ВКФ «ГСТ» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовними вимогами про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 110'898грн. 00коп.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.09.2010р. по адміністративній справі №2а-7756/08/0470 позовні вимоги задоволено повністю.

"background-color:#FFFFFF;font-family:Times New Roman CYR;font-size:12pt;">Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2011р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.10.2012р. постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.09.2010р. по адміністративній справі №2а-7756/08/0470 залишено без змін.

es New Roman CYR;font-size:12pt;">Матеріалами справи підтверджено, що на суму бюджетної заборгованості позивач розрахував суму процентів (пені на суму заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ) за формулою: ставка НБУ х 120%/365 чи 366 х сума бюджетної заборгованості з ПДВ/100 х кількість днів прострочення, згідно якої загальна сума пені на суму заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ складає у розмірі 110' 234 грн. 68коп., з урахуванням заяв про збільшення розміру позовних вимог від 10.12.2012р. та 16.01.2013р. (а.с.138, 170, 190), яку просить стягнути позивач з Державного бюджету України.

nt-family:Times New Roman CYR;font-size:12pt;">В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що датою нарахування процентів (пені) відповідно до розрахунку (додаток №1) врегульовано згідно п.4 Указу Президента України «Про деякі зміни в оподаткуванні» від 07.08.1998р. № 85-7/98 (втратив чинність відповідно до абзацу другого пункту 4 розділу XV Конституції України згідно із Законом України від 25.03.2005р. №2505-ІV), а саме: якщо сума від'ємного значення податку не погашається сумами податкових зобов'язань, що виникли протягом трьох наступних звітних періодів, така сума підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України на умовах визначених законодавством, протягом місяця, що настає після подання декларації за третій звітний період після виникнення від'ємного значення податку.

Позивач посилається на те, що податкову декларацію з ПДВ за ІІІ квартал 2004 року відповідач-1 одержав 09.11.2004р. (встановлено судовими рішеннями і відповідно до вищенаведеного Указу Президента України відшкодування настає після подання декларації за третій звітний період після виникнення від'ємного значення податку, тобто нарахування процентів має здійснюватися після закінчення місяця після третього звітного місяця подачі декларації, а саме дата початку нарахування має складати 10.08.2005р., але Указ Президента був скасований 31.03.2005р. в зв'язку зі вступом в дію Закону України №2505-ІV від 25.03.2005р., і тому початок нарахування складає з 01.04.2005р.), що відображено в Додатку № 1.

man CYR;font-size:12pt;">Також позивач зазначає, що кінцева дата нарахування процентів на суму бюджетного відшкодування - 27.07.2005р., що врегульовано згідно з прийняттям Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законів України» від 07.07.2005р. № 2771-IV (інформаційний лист ВАСУ від 20.07.2010р.).

Позивач пояснює, що пеню нараховано за період з 01.01.2011р. (прийняття Податкового кодексу України) по 16.01.2013р., посилаючись на Додаток №1, Додаток №4, Додаток №5.

Тому, як зазначає позивач, ціна позову складається з процентів нарахованих з 01.04.2005р. по 27.07.2005р. - 3'872грн. 01коп. та пені нарахованої з 01.01.2011р. до 16.01.2013р.- 106'362грн. 67коп., що у загальній сумі складає 110' 234грн. 68коп.

Дослідивши матеріали справи, надані представниками сторін докази, суд виходить з наступного.

nt-family:Times New Roman CYR;font-size:12pt;">Згідно ст.67 Конституції України кожен громадянин зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Оскільки правовідносини в даній адміністративній справі виникли з 2005 року, в даному випадку необхідно одночасно застосовувати закони, які діяли до прийняття Податкового кодексу України.p>

y:Times New Roman CYR;font-size:12pt;">Відповідно до пп.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що діяла до 01.06.2005) у разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного Банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

З 1 червня 2005 року підпункт 7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», з урахуванням положень Закону України від 25 березня 2005 року № 2505-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» (далі - Закон № 2505-ІV), діяв у такій редакції: «Платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів».

Пункт 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у редакції Закону №2505-ІV було доповнено підпунктом 7.7.8, згідно з яким сума бюджетного відшкодування, не сплачена у строки, визначені цим пунктом, вважалася бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховувалася пеня на рівні ставки, розмір якої визначався відповідно до п.п.16.4.1 п.16.4 ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Зазначена пеня самостійно розраховувалася та сплачувалася органом державного казначейства разом зі сплатою суми бюджетного відшкодування платнику податку.

Відповідно до п.13 «Перехідні положення» розділу 2 Закону №2505-ІV пункт 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» набрав чинності з 1 червня 2005 року, крім підпункту 7.7.8 цього пункту, який мав набрати чинності з 1 січня 2006 року. До цієї дати слід було застосовувати процедуру узгодження мита надання бюджетного (експортного) відшкодування, яка діяла до набрання чинності Законом №2505-ІV з врахуванням того, що таке бюджетне відшкодування надавалося протягом 30 календарних днів, наступних за днем надання податкової декларації податкового періоду, за наслідками якого виникало право на таке отримання згідно з редакцією п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 цього Закону.

Законом України від 7 липня 2005 року №2771-IV «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законів України», який набрав чинності з 28 липня 2005р. редакцію п.п.7.7.8 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» було змінено і цим підпунктом передбачено, що в разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи зобов'язаний повідомити про це орган державного казначейства. Останній призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Тобто з 28 липня 2005 року Закон України «Про податок на додану вартість» перестав містити норми, що надавали право платникам податку на нарахування процентів за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість, тобто перестав регулювати спірні правовідносини.

Також, Постановою Верховного Суду України від 20 січня 2009 року, додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 13.11.2009 року №1530/13/13-09 визначено, що згідно із Законом України «Про податок на додану вартість» платники податку мають право на нарахування відсотків на суму несвоєчасно відшкодованого податку на додану вартість до 28 липня 2005 року.

01.01.2011р. прийнятий Податковий кодекс України.

Статтею 200 Податкового кодексу України визначено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Згідно п.200.1 ст.200 Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.6 ст.200 Кодексу платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Згідно п.200.7 ст.200 Кодексу платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

У відповідності до п.200.23 ст.200 Кодексу суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку, що позивачем правомірно нарахові проценти та пеня на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за період з 01.04.2005р. до 28.07.2005р. у загальному розмірі 110' 234грн. 68коп.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України повернути з Державного бюджету позивачу - Приватному науково-виробничому підприємству «Промстайл», судові витрати у розмірі 120грн. 66коп., згідно платіжного доручення №91322 від 18.10.2011р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 86, 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «ГСТ» до відповідача-1: Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, відповідача-2: Управління державної казначейської служби в м. Нікополі, про стягнення процентів на суму бюджетної заборгованості - задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «ГСТ» (53200, м.Нікополь, вул. В.Усова, 22/58, код ЄДРПОУ 25009462) 110'234грн. 68коп. (сто десять тисяч двісті тридцять чотири грн. 68коп.) процентів на суму бюджетної заборгованості, тобто пені на суму заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «ГСТ» (53200, м.Нікополь, вул. В.Усова, 22/58, код ЄДРПОУ 25009462) судовий збір у розмірі 120грн. 66коп. (сто двадцять грн. 66коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Суддя Г.В. Потолова