Постанова № 36239508, 06.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 грудня 2013 року № 826/16712/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справуза позовом Управління культурної спадщини Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)до Товариства з обмеженою відповідальностю «Трігліф»про стягнення суми фінансових санкцій у розмірі 170 000 грн., -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Управління культурної спадщини Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальностю «Трігліф» (далі - ТОВ «Трігліф», відповідач) про стягнення коштів у розмірі 170 000, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскільки постанову від 01 лютого 2012 року № 02-12 в частині накладення фінансових санкцій на ТОВ «Трігліф» у розмірі 170 000, 00 грн. за результатами оскарження в судовому порядку було залишено в силі, остання підлягає виконанню.

А тому, позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальності «Трігліф» фінансові санкції у розмірі 170 000,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01 лютого 2012 року Головним управлінням охорони культурної спадщини Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) було винесено Постанову № 02-12 про накладення фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини, якою на ТОВ «Тригліф» на підставі ст. 44 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та п.16 охоронного договору на пам'ятку культурної спадщини за адресою: вул. Басейна/Крутий узвіз 1/2 від 31.10.2005 року № 1194 було накладено фінансові санкції на загальну суму 187 000, 00 грн. з них:

- «за недодержання вимог щодо захисту, збереження, утримання, використання, реставрації, реабілітації пам'яток, у тому числі тих вимог, що передбачені охоронними договорами» - у розмірі десяти тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян (170 тис. грн.)

- «за ухилення власника пам'ятки або уповноваженого ним органу від підписання охоронного договору або за порушення ним режиму використання пам'ятки» - у розмірі тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян (17 тис. грн.).

ТОВ «Тригліф» оскаржено вказану постанову до Окружного адміністративного суду м. Києва, за результатами розгляду якої 18 грудня 2012 року прийнято постанову, якою адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління охорони культурної спадщини «Про накладення фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини» № 02-12 від 01 лютого 2012 року в частині накладання на ТОВ «Тригліф» фінансової санкції за ухилення власника пам'ятки або уповноваженого ним органу від підписання охоронного договору або за порушення ним режиму використання пам'ятки - у розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17 тис. грн.).

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року вказана постанова суду залишена без змін.

Враховуючи, що постанова Управління культурної спадщини Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 01 лютого 2012 року в частині застосування до ТОВ «Тригліф» штрафних санкцій у розмірі 170 000, 00 грн. за недодержання вимог щодо захисту, збереження, утримання, використання, реставрації, реабілітації пам'яток, у тому числі тих вимог, що передбачені охоронними договорами, є чинною та не скасована, позивач звернувся до суду з адміністративним позов.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення представника позивача, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд погоджується з доводами Управління культурної спадщини Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України «Про охорону культурної спадщини» (далі - Закон № 1805-III) (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону № 1805-III до спеціально уповноважених органів культурної спадщини належать, зокрема, органи охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Частиною 6 ст. 3 Закону № 1805-III передбачено, що рішення (розпорядження, дозволи, приписи, постанови) органів охорони культурної спадщини, прийняті в межах їхньої компетенції, є обов'язковими для виконання юридичними і фізичними особами.

Статтею 6 Закону № 1805-III передбачено повноваження органу охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій серед яких в тому числі, здійснення контролю за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини; забезпечення захисту об'єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження; призначення відповідних охоронних заходів щодо пам'яток місцевого значення та їхніх територій у разі виникнення загрози їх руйнування або пошкодження внаслідок дії природних факторів або проведення будь-яких робіт; видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам'яток місцевого значення, припинення робіт на пам'ятках, їхніх територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом дозволів або з відхиленням від них; застосування фінансових санкцій за порушення цього Закону.

Статтею 44 Закону № 1805-III встановлено відповідальність юридичних осіб за порушення законодавства про охорону культурної спадщини.

Згідно вказаної статті відповідний орган охорони культурної спадщини накладає на юридичну особу, яка є власником або уповноваженим ним органом чи замовником робіт, такі фінансові санкції:

- за проведення будь-яких незаконних робіт, що можуть завдати або завдали шкоди пам'ятці, її території, охоронюваній археологічній території, охоронним зонам, історичним ареалам населених місць, - у розмірі від тисячі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- за недодержання вимог щодо захисту, збереження, утримання, використання, реставрації, реабілітації пам'яток, у тому числі тих вимог, що передбачені охоронними договорами, умисне доведення їх до стану руйнації - у розмірі від тисячі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- за неподання, несвоєчасне подання або подання явно недостовірної інформації про виявлені у процесі земляних, будівельних, шляхових, меліоративних та будь-яких інших робіт об'єкти культурної спадщини - у розмірі від ста до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- за ухилення власника пам'ятки або уповноваженого ним органу від підписання охоронного договору або за порушення ним режиму використання пам'ятки - у розмірі від ста до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Рішення органу охорони культурної спадщини про застосування фінансових санкцій може бути оскаржено до суду.

Порядок застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини визначено ст. 45 Закону № 1805-III, якою передбачено, що фінансові санкції, передбачені статтею 44 цього Закону, накладаються зокрема, керівником органу охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, керівником органу охорони культурної спадщини місцевого самоврядування після розгляду матеріалів, які засвідчують факт правопорушення.

Про вчинення правопорушення, зазначеного у статті 44 цього Закону, особою, уповноваженою органом охорони культурної спадщини, складається акт. Керівник юридичної особи, стосовно якої складено акт, протягом трьох днів з моменту отримання акта може подати письмові пояснення до нього. Акт разом з іншими документами, що стосуються справи, у десятиденний термін з моменту складення акта надсилається посадовій особі, яка має право накладати фінансові санкції.

Рішення про накладення фінансових санкцій приймається протягом 10 днів після отримання документів, зазначених у частині другій цієї статті. Рішення про накладення фінансових санкцій оформлюється постановою, що надсилається юридичній особі, на яку накладено фінансові санкції.

Кошти, одержані у вигляді стягнень, передбачених у статті 44 цього Закону, зараховуються до спеціального фонду відповідного бюджету.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи постанова позивача від 01 лютого 2012 року № 02-12, якою до відповідача було застосовано штрафні санкції у розмірі 187 000, 00 грн. за результатами оскарження у судовому порядку в частині 170 000, 00 грн. залишено без змін.

Окрім цього, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, відповідач в силу Закону за недодержання ним вимог щодо захисту, збереження, утримання, використання, реставрації, реабілітації пам'яток, у тому числі тих вимог, що передбаченні охоронними договорами підлягає відповідальності у вигляді штрафу у розмірі десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів громадян, що дорівнює 170 000, 00 грн.

Враховуючи, що відповідачем на час розгляду вказаної адміністративної справи не надано суду доказів сплати вказаної вище суми фінансових санкцій, суд приходить до висновку про обґрунтованість позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною третьою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача-суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) згідно з ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України стягненню з відповідача не підлягають.

Приймаючи до уваги викладене вище, керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Управління культурної спадщини Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трігліф» (код за ЄДРПОУ 33235526, місцезнаходження: 01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 43/16 літера «А», нежиле приміщення грипи приміщень 55) на користь Управління культурної спадщини Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (код за ЄДРПОУ 33746799, місцезнаходження: 01040, м. Київ, вул. Спаська, 12) фінансові санкції у розмірі 170 000, 00 грн. (сто сімдесят тисяч, 00 копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко