Постанова № 36239509, 05.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 грудня 2013 року 12:52 № 826/16991/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Білоус А.С., за участю представників: позивача - Максименка В.О., відповідача - Кошелєвої А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справуза позовом Публічного акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК»до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платниківпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 травня 2013 року № 0000284310, -

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 04 грудня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Публічне акціонерне товариство «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» (далі - ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», позивач) з адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 травня 2013 року № 0000284310.

Під час розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що висновки, викладені в акті перевірки від 07 травня 2013 року № 494/43-10/19357443, не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкове повідомлення-рішення, винесене за наслідками даного акту, є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що позивачу правомірно донараховано суму грошового зобов'язання з податку на прибуток спірним податковим повідомленням-рішенням, оскільки останнім неправомірно відображено витрати за кредитними договорами, укладеними з власними працівниками, з процентною ставкою нижче рівня звичайної ставки відповідно до статистичної інформації Національного банку України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» (код ЄДРПОУ 19357443) зареєстроване 19 травня 1993 року Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією, свідоцтво про державну реєстрацію від 30 березня 2006 року № 10741050001008883. Податкова адреса позивача: 01034, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 23А.

ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» взято на податковий Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків 14 березня 2002 року за № 16 та станом на момент виникнення спірних правовідносин перебувало на обліку відповідача.

Окружною державною податковою службою - Центральним офісом з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (правонаступником якої є Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників) на підставі наказу від 27 лютого 2013 року № 198 та направлень від 28 лютого 2013 року № 209, № 210, № 211, № 212, № 213, № 214, № 215, у зв'язку з поданням ПАТ «КІБ КРЕДІ АГРІКОЛЬ» передавального акту від 16 листопада 2012 року та у зв'язку із реорганізацією шляхом приєднання до ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» проведено позапланову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2009 року по 28 лютого 2013 року, за результатами якої складено акт від 07 травня 2013 року № 494/43-10/19357443.

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.4.4 п. 5.4 статті 5, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 135.1 ст. 135, абзацу «г» пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, пп. 153.2.5 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 403 943, 83 грн., у тому числі: за ІІ квартал 2010 року - 17 500, 10 грн., за ІІІ квартал 2010 року - 49 389, 27 грн., за 2010 рік - 81 518, 06 грн., за І квартал 2011 року - 40 772, 81 грн., за ІІ квартал 2011 року - 84 90,76 грн., за ІІ-ІІІ квартали 2011 року - 55 332, 10 грн., за ІІ-IV квартали 2011 року - 116 795, 54 грн., за І квартал 2012 року - 55 694, 49 грн., за ІІ квартал 2012 року - 52 632, 44 грн., за ІІІ квартал 2012 року - 56 530, 49 грн., за 2012 рік - 164 857, 42 грн.

На підставі вказаного вище акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 23 травня 2013 року № 0000284310, яким згідно з пп. 54.3 ст. 54 глави 4 Розділу ІІ та відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України визначено ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в загальному розмірі 465 538, 69 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 403 943, 83 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 61 594, 86 грн.

Незгода з вказаним податковим повідомленням-рішеннями обумовила позивача на звернення з адміністративним позовом до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з доводами ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок формування валових доходів станом на момент виникнення спірних відносин був врегульований наступним чином.

Згідно із пунктом 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі - Закон № 334/94-ВР) (в редакції до 01.01.2011 року) валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Оподаткування операцій з пов'язаними особами врегульоване пунктом 7.4 статті 7 Закону № 334/94-ВР.

Доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу (підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 334/94-ВР).

Як передбачено підпунктом 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону № 334/94-ВР для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована.

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Порядок визначення доходів та їх склад визначений статтею 135 Податкового кодексу України ( в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Так, відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу. підпункту 153.2.5 пункту 153.2 статті 153 Податкового кодексу України

Доходи платника податку, отримані у вигляді процентів за депозитами, кредитами (операціями фінансового лізингу), позиками, іншими цивільно-правовими договорами із пов'язаними з платником податку особами, визначаються відповідно до ставок процента, зазначених у договорі, але не нижчих від звичайної процентної ставки за депозит, звичайної ставки процента за кредит (позику) на дату укладення відповідних договорів (підпункт 153.2.5 пункту 153.2 статті 153 Податкового кодексу України).

У відповідності до підпункту 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України пов'язані особи - юридичні та/або фізичні особи, взаємовідносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють і які відповідають будь-якій з наведених нижче ознак:

- юридична особа, що здійснює контроль за господарською діяльністю платника податку або контролюється таким платником податку чи перебуває під спільним контролем з таким платником податку;

- фізична особа або члени її сім'ї, які здійснюють контроль за платником податку;

- посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення правових відносин, а також члени її сім'ї;

- платники податку - учасники об'єднання підприємств незалежно від його виду та організаційно-правової форми, що провадять свою господарську діяльність шляхом утворення такого об'єднання.

Під контролем господарської діяльності платника податку слід розуміти:

а)володіння безпосередньо або через пов'язаних фізичних та/або юридичних осіб часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку в розмірі не менш як 20 відсотків статутного фонду платника податку;

б)вплив безпосередньо або через пов'язаних фізичних та/або юридичних осіб на господарську діяльність суб'єкта господарювання в результаті:

- надання права, яке забезпечує вирішальний влив на формування складу, результати голосування та рішення органів управління платника податку;

- обіймання посад членів наглядової (спостережної) ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів платника податку особами, які вже обіймають одну чи декілька із зазначених посад в іншому суб'єкті господарювання;

- обіймання посади керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу платника податку особою, яка вже обіймає одну чи декілька із зазначених посад в інших суб'єктах господарювання;

- надання права на укладення договорів і контрактів, які дають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов'язкові до виконання вказівки або здійснювати делеговані повноваження і функції органу управління платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємому періоді позивачем укладено:

- кредитний договір від 23 грудня 2009 року № 12/2009/RE з ОСОБА_4 (позичальник), відповідно до умов якого банк надає позичальнику на умовах забезпечення, повернення, строковості та платності грошові кошти в сумі 260 000, 00 грн. на строк 120 місяців з 23 грудня 2009 року по 22 грудня 2019 року, процентна ставка за користування кредитом становить 4 % річних;

- кредитний договір від 19 жовтня 2009 року № 22/2009/СО з ОСОБА_5 (позичальник), відповідно до умов якого банк надає позичальнику на умовах забезпечення, повернення, строковості та платності грошові кошти в сумі 80 000, 00 грн. на строк 36 місяців з 19 жовтня 2009 року по 18 жовтня 2012 року, процентна ставка за користування кредитом становить 4 % річних;

- кредитний договір від 14 жовтня 2011 року № 19/2011/СО з ОСОБА_6 (позичальник), відповідно до умов якого банк надає позичальнику на умовах забезпечення, повернення, строковості та платності грошові кошти в сумі 800 000, 00 грн. на строк 120 місяців з 14 жовтня 2011 року по 13 жовтня 2021 року, процентна ставка за користування кредитом становить 4 % річних;

- кредитний договір від 23 грудня 2008 року № 3/2008/СR з ОСОБА_7 (позичальник), відповідно до умов якого банк надає позичальнику на умовах забезпечення, повернення, строковості та платності грошові кошти в сумі 147 000, 00 грн. на строк 36 місяців з 23 грудня 2008 року по 22 грудня 2011 року, процентна ставка за користування кредитом становить 4 % річних;

- кредитний договір від 25 листопада 2010 року № 5/2010/RЕ з ОСОБА_8 (позичальник), відповідно до умов якого банк надає позичальнику на умовах забезпечення, повернення, строковості та платності грошові кошти в сумі 147 000, 00 грн. на строк 36 місяців з 23 грудня 2008 року по 22 грудня 2011 року, процентна ставка за користування кредитом становить 4 % річних.

Факт укладання вказаних договорів зі своїми працівниками та їх умови представником позивача у судовому засіданні не заперечувалися.

Доходи банку у вигляді нарахованих (сплачених) процентів за користування вищевказаними кредитами відображені в Декларації з податку на прибуток за ІІІ квартали 2009 року, за 2009 рік, за І квартал 2010 року, за півріччя 2010 року, за ІІІ квартали 2010 року за 2010 рік, за І квартал 2011 року, за ІІ квартали 2011 року, за ІІ-ІІІ квартал 2011 року, за ІІ-ІV квартали 2011 року, за І квартал 2012 року, за півріччя 2012 року, за ІІІ квартали 2012 року, за 2012 рік.

Водночас, з акту перевірки вбачається, що нарахування процентів за кредитними договорами проводилося за Дт 2208, 2238 (нараховані доходи за кредитами на поточні потреби (в іпотеку), що надані фізичним особам) - Кт. 6042 (процентні доходи за кредитами на поточні потреби, що надані фізичним особам).

Одночасно, з досліджених під час розгляду справи письмових доказів, наданих позивачем, зокрема копій посадових інструкцій Начальника комерційного управління/Заступник Голови Правління ОСОБА_7, Заступника голови правління/Начальника управління ринків капіталу та кореспондентських відносин ОСОБА_5, Головного бухгалтера - Начальника фінансового управління ОСОБА_6, Провідного економіста комерційного відділу комерційного управління ОСОБА_8, інженера відділу інформаційних технологій ОСОБА_4, судом встановлено, що вказані вище особи в силу вимог пп. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України та п. 1.26 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є пов'язаними з позивачем особами, оскільки є посадовими особами платника податку, які уповноважені здійснювати від його імені певні юридичні дії.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до п. 1 та п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Національний банк України» від 20.05.1999 року № 679-XIV Національний банк виконує такі функції, зокрема, як відповідно до розроблених Радою Національного банку України Основних засад грошово-кредитної політики визначає та проводить грошово-кредитну політику; організовує створення та методологічно забезпечує систему грошово-кредитної і банківської статистичної інформації та статистики платіжного балансу.

Водночас, статтею 8 вказаного Закону передбачено, відповідно до Конституції України основними завданнями Ради Національного банку є розроблення Основних засад грошово-кредитної політики та здійснення контролю за проведенням грошово-кредитної політики.

При цьому, суд зазначає, що інформація щодо процентних ставок за наданими кредитами (середньозважені за день, в процентах річних, %) відображається Національним банком України на сторінці Національного банку України в міжнародній мережі Інтернет (www.bank.gov.ua) за даними, які подаються банками України до Національного банку за формою статистичної звітності, яка передбачена Правилами організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України, затвердженими постановою Правління Національного банку України від 19 березня 2003 р. № 124.

При цьому, враховуючи викладене та за результатами співставлення аналізу процентних ставок за користування кредитами з даними статистичної звітності банків України за 2008-2012 роки (додаток № 12 до акту перевірки від 07 травня 2013 року № 494/43-10/19357443, копія якого наявна в матеріалах справи) вбачається, що вона складала:

- станом на 23 грудня 2008 року - 25,5 % річних;

- станом на 19 жовтня 2009 року - 20 % річних;

- станом на 23 грудня 2009 року - 22, 9 % річних;

- станом на 25 листопада 2010 року - 23, 8 % річних;

- станом на 14 жовтня 2011 року - 22, 9 % річних.

Таким чином, враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позивачем за умовами кредитних договорів укладених з вказаними вище фізичними особами, визначено процентні ставки на рівні нижче вартості кредитів за даними статистичної звітності банків України офіційно оприлюднених Національним банком України на дату укладання таких договорів.

Отже, оскільки фізичні особи, з якими укладено кредитні договори за процентними ставками нижче ніж звичайні є пов'язаними з позивачем, висновки податкового органу про порушення останнім вищевказаних вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР та Податкового кодексу України ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Виходячи зі змісту статей 109-113 ПК України, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій можлива лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 23 травня 2013 року № 0000284310, яким ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в загальному розмірі 465 538, 69 грн. (403 943, 83 грн. - основний платіж, 61 594, 86 грн. - штрафні (фінансові) санкції) є правомірним, а тому, скасуванню не підлягає.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Натомість, відповідачем доведено правомірність прийнятого ним рішення.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 10.12.2013 р.