Постанова № 36238622, 18.12.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2013 року Справа № 904/7714/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чохи Л.В. (доповідача),

суддів: Антоніка С.Г, Чимбар Л.О.

при секретарі судового засідання Ревковій Г.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Демчук О.В., представник, довіреність №14-17 від 18.01.13;

від відповідача: Єрмілко Т.А., представник, довіреність №135 юр від 11.10.12;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2013 року у справі № 904/7714/13

за позовом публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз", м. Дніпропетровськ

про стягнення 11 180,02 грн.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2013 року публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося в господарський суд Дніпропетровської області до публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" з позовом про стягнення пені у сумі 8419,56 грн, 3% річних у сумі 1683,91 грн, інфляційних втрат у сумі 1076,54 грн. і судових витрат у сумі 1720,50 грн. Позовні вимоги обґрунтовувались порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 9814/99/133054-ВТВ від 28.09.2012 року щодо оплати платежів за жовтень-листопад 2012 року.(а.с. 2-5, 19)

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2013 року (суддя Бєлік В.Г.) позов задоволено: стягнуто з публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" інфляційні витрати у сумі 1 076,54 грн, 3% річних у сумі 1 683,91 грн, пеню у сумі 8 419,56 грн, витрати на сплату судового збору у сумі 1 720,50 грн. Зазначене рішення мотивоване тим, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2013 року у справі № 904/384/13-г порушено провадження у справі про банкрутство відповідача, отже, з моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошові зобов'язання, що виникли до введення мораторію, так і заходи, спрямовані на забезпечення їх виконання. (а.с. 56-58)

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.11.2013 року порушено провадження з перегляду в апеляційному порядку рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2013 року за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз", де поставлено питання про скасування рішення і прийняття нового рішення про відмову в позові. Посилання зроблені на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема:

- вимоги позивача не відповідають частині 4 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", згідно якої протягом дії мораторію на задоволення вимог кредитора не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань. (а.с. 63-67)

Заслухавши доповідь судді-доповідача,пояснення представника публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз", який підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити, та представника публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", який заперечував проти цього, перевіривши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що оскаржене рішення господарського суду Дніпропетровської області слід змінити на таких підставах.

Як вбачається із матеріалів справи, 28.09.2012 року між публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та публічним акціонерним товариством "Дніпрогаз" (покупець) укладений договір № 9814/99/133054-ВТВ на купівлю-продаж природного газу, відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплачувати газ на умовах цього договору.

Пунктом 3.6 договору передбачено, що приймання - передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання - передачі газу.

Згідно пунктів 6.1, 6.2 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Оплата за газ здійснюється з поточного рахунку покупця на поточний рахунок продавця та зараховується як оплата за газ. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підставі акту приймання-передачі природного газу від 30.09.2012 року у вересні 2012 року відповідачу був поставлений природний газ на суму 448 508,47 грн, а у жовтні 2012 року - на 538 270, 28 грн, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 31.10.2012 року. (а.с.15-16)

Газ, поставлений у вересні 2012 року, відповідач повинен був оплатити до 20.10.2012 року, а фактично оплатив його 25.10.2012 року.

Газ, поставлений у жовтні 2012 року, відповідач за умовами договору повинен оплатити до 20.11.2012 року, а фактично оплатив 24.12.2012 року. (а.с. 18)

Отже, в порушення умов договору відповідач свої зобов'язання за договором щодо оплати отриманого природного газу виконав несвоєчасно, що стало підставою для звернення позивача із відповідним позовом про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи зазначене, судова колегія робить висновок про наявність підстав для стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1607,42 грн. та інфляційних втрат у сумі 2683,95 грн. Судова колегія перерахувала суму 3% річних, вважаючи, що дні оплати заборгованості 25.10.2012 року та 24.12.2012 року не зараховуються в період прострочення оплати.

Однак, висновок суду першої інстанції щодо задоволення позову про стягнення пені у сумі 8 419,56 грн. є невірним виходячи з наступного.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2013 року порушено провадження у справі 904/384/13-г про банкрутство відповідача та одночасно введення мораторію на задоволення вимог кредитора.

Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом " (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною четвертою статті 12 цього Закону встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.

Таким чином, із моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошові зобов'язання та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходи, спрямовані на забезпечення їх виконання.

Згідно з абзацом 2 частини 4 статті 12 Закону, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Тобто, вказана норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний з визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію. Тому неустойка за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення. Крім того, не може розглядатися питання про поширення чи непоширення мораторію на не нараховану неустойку, оскільки законом виключена можливість виникнення та існування відносин нарахування неустойки боржнику, щодо якого діє мораторій, введений при провадженні справи про його банкрутство. Аналогічну правову позицію про те, що протягом дії здійснення провадження у справі про банкрутство встановлюється заборона на нарахування боржнику, щодо якого порушено справу про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів неустойки незалежно від часу їх виникнення викладено у постанові Верховного Суду України від 01.10.2013 року № 28/5005/3240/2012.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість стягнення пені за неналежне виконання грошових зобов'язань під час дії мораторію на нарахування неустойки (штрафу, пені).

Оскільки опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство відповідач не здійснював, вимоги позивача до нього в позовному порядку в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат є законними.

Враховуючи вищевикладене, оскаржене рішення господарського суду підлягає частковій зміні.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" частково задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2013 року у справі № 904/7714/13 частково змінити і викласти у такій редакції:

"Позов частково задовольнити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" (49029, м. Дніпропетровськ, вул. Володарського, 5, ідентифікаційний код 20262860) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) інфляційні втрати у сумі 1 076,54 грн, 3% річних у сумі 1 607,42 грн, витрати на сплату судового збору у сумі 413,03 грн.

В іншій частині позову відмовити. "

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) на користь публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" (49029, м. Дніпропетровськ, вул. Володарського, 5, ідентифікаційний код 20262860) витрати на сплату судового збору за розгляд апеляційної скарги у сумі 653,74 грн.

Видачу наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 23.12.2013 року.

Головуючий Л.В. Чоха

Судді: С.Г. Антонік

Л.О. Чимбар