Рішення № 36238530, 18.12.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2013 р. Справа № 914/4051/13

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозберігаючі технології", с. Зарічне,до відповідача:товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-експлуатаційна дільниця "Карпатбудсервіс", м. Львів,про: стягнення 24.091,92 грн. Суддя Т. РимЗа участю представників:позивача:Кротов В.Є.- довіреність від 29.03.2013 р.,відповідача:Соловйов М.В. - довіреність від 01.10.2013 р.На розгляд господарського суду Львівської області подано позов товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозберігаючі технології" до товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-експлуатаційна дільниця "Карпатбудсервіс" про стягнення 24.091,92 грн. Ухвалою господарського суду Львівської області від 31.10.2013 року провадження у справі порушено, справу призначено до розгляду на 20.11.2013 р. Рух справи відображено у попередніх ухвалах суду.

Позовні вимоги з урахуванням поданих уточнень обґрунтовано тим, що відповідач у порушення умов договорів №со-1001/28 від 01.10.2008 р., №со-1001/69 від 01.01.2010 р., №со-0101/57 від 01.01.2011 р. не оплатив у повному обсязі вартості виконаних робіт (наданих послуг), внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 22.800,00 грн. Крім того, відповідачу нараховано 1.511,99 грн. - 3% річних.

Суд розцінює зміни розміру 3% річних, зазначені у поданих позивачем поясненнях, як такі, що спрямована на збільшення позовних вимог. Тому у зв'язку зі збільшенням позовних вимог враховує наступне. Передбачені частиною четвертою статті 22 Господарського процесуального кодексу України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач. Суд враховує положення пункту 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в якому зазначено, що у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Відповідач у поданому відзиві заперечив проти позовних вимог такими аргументами. Позивачем не вжито заходів досудового врегулювання спору. Також позивачем не надано доказів (актів виконаних робіт, платіжних доручень, рахунків) виконання належним чином робіт на суму 24.091,92 грн., та у повному обсязі зобов'язань за договорами. На даний час за відповідачем рахується заборгованість у сумі 8.400,00 грн., в решті позов не обґрунтований. Крім того, просить застосувати позовну давність до позовних вимог, що поза межами 3 річного строку позовної давності.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Між сторонами у справі укладено договір №со-1001/28 від 01.10.2008 р. (надалі - Договір1). За умовами цього договору замовник (відповідач у справі) доручає, а виконавець (позивач у справі) приймає на себе зобов'язання здійснювати абонентське сервісне обслуговування котельні по вулиці Васильченка, 14 у місті Львові. Вартість абонентського обслуговування становить 12.000,00 грн. у період з 01.10.2008 р. до 31.12.2009 р. (п. 3.1 Договору 1). Відповідно до пункту 3.3 Договору 1 замовник перераховує виконавцю суму, що вказана в п. 3.1 рівними долями на протязі 15-ти місяців шляхом безготівкового платіжного доручення до 25 числа поточного місяця.

Між сторонами у справі укладено договір №со-1001/69 від 01.01.2010 р. (надалі - Договір2). За умовами цього договору замовник (відповідач у справі) доручає, а виконавець (позивач у справі) приймає на себе зобов'язання здійснювати абонентське сервісне обслуговування котельні по вулиці Васильченка, 14 у місті Львові. Вартість абонентського обслуговування становить 12.000,00 грн. у період з 01.01.2010 р. до 31.12.2010 р. (п. 3.1 Договору 2). Відповідно до пункту 3.3 Договору 2 замовник перераховує виконавцю суму, що вказана в п. 3.1 рівними долями на протязі 12-ти місяців шляхом безготівкового платіжного доручення до 25 числа поточного місяця.

Між сторонами у справі укладено договір №со-0101/57 від 01.01.2011 р. (надалі - Договір3). За умовами цього договору замовник (відповідач у справі) доручає, а виконавець (позивач у справі) приймає на себе зобов'язання здійснювати абонентське сервісне обслуговування котельні по вулиці Васильченка, 14 у місті Львові. Вартість абонентського обслуговування становить 14.400,00 грн. у період з 01.01.2011 р. до 31.12.2011 р. (п. 3.1 Договору 3). Відповідно до пункту 3.3 Договору 3 замовник перераховує виконавцю суму, що вказана в п. 3.1 рівними долями на протязі 12-ти місяців шляхом безготівкового платіжного доручення до 25 числа поточного місяця.

Таким чином, умовами укладених договорів передбачено обов'язок відповідача сплатити 38.400,00 грн. за обслуговування котельні. Частково заперечуючи проти позову, відповідач указує на те, що підставою оплати за виконане обслуговування котельні може бути лише акт виконаних робіт (наданих послуг). Як установлено судом, між сторонами складено такі акти здачі-прийняття робіт на загальну суму 24.000,00 грн.:

- №ОУ-0302/18 без дати на технічне обслуговування котельні в І кварталі 2009 року на суму 2.400,00 грн.,

- №ОУ-0125/91 без дати на технічне обслуговування котельні в січні 2010 року на суму 1.000,00 грн.,

- №ОУ-0225/01 без дати на технічне обслуговування котельні в лютому 2010 року на суму 1.000,00 грн.,

- №ОУ-0325/37 без дати на технічне обслуговування котельні в березні 2010 року на суму 1.000,00 грн.,

- №ОУ-0426/34 без дати на технічне обслуговування котельні в квітні 2010 року на суму 1.000,00 грн.,

- №ОУ-0525/33 без дати на технічне обслуговування котельні в травні 2010 року на суму 1.000,00 грн.,

- №ОУ-0625/33 без дати на технічне обслуговування котельні в червні 2010 року на суму 1.000,00 грн.,

- №ОУ-0726/35 без дати на технічне обслуговування котельні в липні 2010 року на суму 1.000,00 грн.,

- №ОУ-0825/36 без дати на технічне обслуговування котельні в серпні 2010 року на суму 1.000,00 грн.,

- №ОУ-0924/36 без дати на технічне обслуговування котельні в вересні 2010 року на суму 1.000,00 грн.,

- №ОУ-1125/40 без дати на технічне обслуговування котельні в листопаді 2010 року на суму 1.000,00 грн.,

- №ОУ-1224/40 без дати на технічне обслуговування котельні в грудні 2010 року на суму 1.000,00 грн.,

- №ОУ-0225/44 від 28.02.2011 року на технічне обслуговування котельні в січні-лютому 2011 року на суму 2.400,00 грн.,

- №ОУ-0325/45 без дати на технічне обслуговування котельні в березні 2011 року на суму 1.200,00 грн.,

- №ОУ-0425/45 без дати на технічне обслуговування котельні в квітні 2011 року на суму 1.200,00 грн.,

- №ОУ-0525/41 без дати на технічне обслуговування котельні в травні 2011 року на суму 1.200,00 грн.,

- №ОУ-1024/35 без дати на технічне обслуговування котельні в жовтні 2011 року на суму 1.200,00 грн.,

- №ОУ-1125/35 без дати на технічне обслуговування котельні в листопаді 2011 року на суму 1.200,00 грн.,

- №ОУ-1226/33 без дати на технічне обслуговування котельні в грудні 2011 року на суму 1.200,00 грн.,

- №ОУ-0125/91 без дати на технічне обслуговування котельні в січні 2010 року на суму 1.000,00 грн.

Крім того, на виконання умов Договору 2 позивачем здійснено заміну реле тиску КРІ 35, а відповідачем прийнято виконані роботи на суму 856,02 грн., про що свідчить акт №ОУ-1102/01 здачі-прийняття робіт від 04.11.2010 р.

З огляду на зазначене, відповідач стверджує, що доказом фактичного виконання робіт на обслуговування котельні є лише зазначені вище акти, а тому в нього виник обов'язок сплатити лише ті кошти, які відображені в цих актах.

Відповідачем частково оплачено вартість виконаних робіт (наданих послуг) у сумі 16.456,02 грн., що підтверджується:

- платіжним дорученням №137 від 17.04.2009 р. на суму 2.400,00 грн. Оплата за технічне обслуговування котельні згідно з рахунком 302/18 від 22.03.2009 р.,

- платіжним дорученням №455 від 01.11.2010 р. на суму 2.000,00 грн. Оплата за технічне обслуговування котельні згідно з рахунком 1025/39 від 31.10.2010 р.

- платіжним дорученням №460 від 04.11.2010 р. на суму 856,02 грн. Оплата за заміну реле тиску згідно з рахунком 11002/2 від 04.11.2010 р.,

- платіжним дорученням №560 від 27.12.2010 р. на суму 2.000,00 грн. Оплата за обслуговування дахової котельні згідно з рахунком 11002/2 від 04.12.2010 р.,

- платіжним дорученням №113 від 24.03.2011 р. на суму 2.000,00 грн. Оплата за обслуговування дахової котельні згідно з рахунком 11002/2 від 28.02.2011 р.,

- платіжним дорученням №139 від 21.04.2011 р. на суму 2.000,00 грн. Оплата за обслуговування дахової котельні згідно з рахунком 11002/2 від 28.03.2011 р.,

- платіжним дорученням №224 від 22.06.2011 р. на суму 2.000,00 грн. Оплата за обслуговування дахової котельні згідно з рахунком 11002/2 від 28.03.2011 р.,

- платіжним дорученням №480 від 28.11.2011 р. на суму 1.200,00 грн. Оплата за обслуговування дахової котельні згідно з рахунком 11002/2 від 28.10.2011 р.,

- платіжним дорученням №185 від 24.05.2012 р. на суму 1.000,00 грн. Оплата за обслуговування дахової котельні згідно з рахунком 11002/2 від 28.10.2011 р.,

- платіжним дорученням №344 від 30.08.2012 р. на суму 1.000,00 грн. Оплата за обслуговування дахової котельні згідно з рахунком 11002/2 від 28.04.2012 р.

При ухваленні рішення суд керувався таким.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання з приводу виконання робіт та надання послуг сервісного обслуговування котельні на підставі Договорів 1, 2, 3 в силу пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України. Укладені між сторонами Договори 1, 2, 3 за своєю правовою природою містять ознаки договору про надання послуг та договору підряду.

Відповідач, обґрунтовуючи свої заперечення, стверджує, що сервісне обслуговування котельні за своїми ознаками належить до договорів підрядного типу, а тому передача-прийняття таких робіт повинна фіксуватися відповідним актом. Проте суд не погоджується з такими трактуванням з огляду на такі доводи. Відповідно до частин першої та другої статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Предметом договору підряду можуть бути роботи з виготовлення, обробки, переробки речі. До підрядних належать роботи, пов'язані з ремонтом речі та виконанням інших робіт. Спільною ознакою перелічених робіт є уречевлений результат, який передається замовнику. Цим договір підряду відрізняється від договору з надання послуг, за яким послуга не має певного об'єктивного результату. З огляду на зазначене суд дійшов висновку що наслідком сервісного обслуговування (перевірка роботи обладнання, розповітрювання насосів, налаштування параметрів на контролі для автоматичного керування котельнею тощо) не є створений та перероблений об'єкт (річ), а тому в цій частині укладені договори є договорами про надання послуг.

У той же час пунктом 3.4 договорів передбачено, що вартість вузлів, деталей та запірної арматури обладнання, що вийшли з ладу, то роботи з їх заміни оплачуються замовником протягом 3 днів після затвердження ним відповідного акту. В цій частині укладені договори містять ознаки підряду, адже результатом виконаної роботи є уречевлений результат - замінене (відремонтоване) обладнання.

Отже, згідно з частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Таким чином, сервісне обслуговування котельні є послугою, яка надається виконавцем та споживається в процесі її вчинення, а тому за своєю природою за загальним правилом не фіксується актом про прийняття такої послуги. Умови укладених договорів також не обумовлюють здійснення платежів підписанням актів про сервісне обслуговування.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною першою пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Пунктом 3.3 Договорів 1, 2, 3 передбачено, що замовник перераховує виконавцю суму, що вказана в п. 3.1 рівними долями на протязі 12-и місяців (у Договорі 1 - на протязі 15-и місяців) шляхом безготівкового платіжного доручення до 25 числа поточного місяця.

Як убачається із матеріалів справи, вартість наданих послуг із абонентського обслуговування становить 38.400,00 грн. Заперечень цих обставин відповідачем не надано, відповідач не звертався з претензіями до позивача щодо неналежного виконання умов договорів, не вимагав їх розірвання, не вчиняв інших дій, адекватних поданим запереченням.

Як установлено судом, окремий порядок оплати визначено щодо заміни вузлів, деталей та запірної арматури обладнання. Згідно з пунктом 3.4 Договорів 1, 2. 3 вартість вузлів, деталей та запірної арматури обладнання, що вийшли з ладу, та роботи по їх заміні оплачуються замовником на протязі 3-х днів після затвердження ним відповідного акту. Із акту №ОУ-1102/01 здачі-прийняття робіт від 04.11.2010 р., вбачається, що на виконання умов Договору 2 позивачем здійснено заміну реле тиску КРІ 35, а відповідачем прийнято виконані роботи на суму 856,02 грн.

Таким чином за умовами Договорів 1, 2, 3 позивачем надано послуги (виконано роботи) на загальну суму 39.256,02 грн.

Судом встановлено, а відповідачем підтверджено, що вартість наданих послуг (виконаних робіт) оплачена у сумі 16.456,02 грн. При цьому суд виходив із того, що платіжні інструменти мають бути оформлені належним чином і містити інформацію про їх емітента, платіжну систему, в якій вони використовуються, правові підстави здійснення розрахункової операції і, як правило, держателя платіжного інструмента та отримувача коштів, дату валютування, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення банком розрахункової операції, що цілком відповідають інструкціям власника рахунку або іншого передбаченого законодавством ініціатора розрахункової операції (частина п'ята статті 51 Закону України "Про банки та банківську діяльність"). Відповідач, здійснюючи оплату вартості наданих послуг (виконаних робіт), вказував про оплату виставлених рахунків.

За умовами пункту 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (затверджене постановою Правління Національного банку України від 21.04.2004 р. №22) реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Враховуючи ту обставину, що в призначенні платежу відповідачем здійснювалося посилання не неіснуючі рахунки, позивачем правомірно зараховувалися здійснені проплати в рахунок погашення заборгованості за попередні періоди.

Безпідставними є покликання відповідача на сплив позовної давності у зв'язку з наступним. Відповідно до статті 256 Цивільного кодекс України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 Цивільного кодексу України). Відповідно до частина першої статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Згідно з роз'ясненням Пленуму Вищого господарського суду України у пункті 4.4.1 постанови "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013 р. №10 до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, може, з урахуванням конкретних обставин справи, належати часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Як встановлено судом, відповідачем здійснювались періодичні проплати за надані послуги (виконані роботи) протягом 2009, 2010, 2011, 2012 рр. Остання проплата здійснена 30.08.2012 р. на суму 1.000,00 грн. За таких обставин відсутні правові підстави для ствердження про сплив позовної давності.

В силу статті 610, частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, оскільки відповідачу надані послуги з абонентського обслуговування котельні, проте він не оплатив у повному обсязі вартості наданих послуг, порушив строки погашення заборгованості, визначені Договорами 1, 2, 3, вимоги позивача про стягнення заборгованості за виконані роботи в сумі 22.800,00 грн. є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Також суд відхиляє як необґрунтовані заперечення відповідача про недотримання порядку досудового врегулювання спору. При цьому суд керується рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) від 9 липня 2002 р. N 15-рп/2002. Згідно з цим рішенням положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача 1.511,99 грн. - 3% річних, є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводи позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Судові витрати на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-експлуатаційної дільниці "Карпатбудсервіс" (адреса: вулиця Щирецька, будинок 5, місто Львів,, Львівська область, 79071; ідентифікаційний код 30994120) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозберігаючі технології" (адреса: село Зарічне, Жидачівський район, Львівська область, 81795; ідентифікаційний код 20808038) 22.800,00 грн. основного боргу, 1.511,99 грн. - 3% річних, 1.720,50 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

3. Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 20.12.2013 р.

Суддя Рим Т.Я.