Рішення № 36238532, 17.12.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2013 р. Справа № 914/3833/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

при секретарі Лосик Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовною заявою: Публічного акціонерного товариства "Миронівський хлібопродукт", м.Миронівка

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с.Чишки

про: стягнення 102 904,83 грн.

Представники

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

Клопотань в порядку ч. 6 ст. 811 ГПК України про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

Суть спору: на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Миронівський хлібопродукт", м.Миронівка до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с.Чишки про стягнення 102 904,83 грн.

Ухвалою суду від 11.10.2013р. дана позовна заява була прийнята до розгляду, судове засідання призначено на 29.10.2013 р.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання забезпечив, вимоги Ухвали суду від 09.10.2013р. виконав.

28.10.13р. представник відповідача подав через канцелярію Клопотання (вх.№44755/13) про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю забезпечити явки повноважного представника, яке судом було задоволено та розгляд справи відкладено на 19.11.2013р.

19.11.2013 р. від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, в якому позивач зазначає, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі з підстав наведених у позовній заяві.

14.11.13р. від відповідача через канцелярію суду поступило Клопотання (вх.№48335/13) про відкладення розгляду справи, у зв'язку із відрядженням повноважного представника. Окрім того відповідач додає до клопотання копію акту-звірки, що підтверджує погашення частини боргу перед позивачем.

Ухвалою суду від 19.11.2013р. розгляд справи було відкладено на 03.12.2013р., проте у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Ділай У.І. судове засідання не відбулось.

Ухвалою суду від 05.12.2013р судове засідання було призначене на 17.12.2013р., в яке сторони не з'явились.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

26.04.2013 р. між сторонами у справі укладено Договір поставки № ПТ22П/ЧФЛ, відповідно до якого позивач зобов'язувався поставити, а відповідач прийняти та оплатити товар у кількості, по найменуванню і цінах, зазначених у товарно-транспортних накладних, що виписуються на кожну партію товару.

Згідно п. 2.3. договору, форма та строки оплати товару визначаються за кожним асортиментом товару й зазначаються в додатках до договору.

Відповідно до п. 1 та п.5 Додатку №1 від 26.04.2013р. до Договору, оплата за товар проводиться по всіх позиціях товару - протягом 14 банківських днів з моменту поставки.

Згідно п. 4.3 Договору датою поставки товару вважається дата підписання відповідної товарно-транспортної накладної обома сторонами, що засвідчує прийняття товару покупцем від постачальника.

Як вказано у позовній заяві, зазначений товар був отриманий відповідачем на підставі актів прийому-передачі продукції та товарно-транспортних накладних:

1) РФ 100005111 від 05.06.2013р. на суму в розмірі 32 586,61 грн.;

2) РФ 100005238 від 12.06.2013р. на суму в розмірі 28 328,93 грн.;

3) ЧЕ 100016475 від 26.06.2013р. на суму в розмірі 8 075,40 грн.;

4) РФ 100005517 від 26.06.2013р. на суму в розмірі 41 107,57 грн.

Як зазначає позивач, товар був частково оплачений, проте решту заборгованості в розмірі 93 906,77 грн. відповідач не оплатив, що підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.08.2013р. по 31.08.2013р.

ПАТ «Миронівський хлібопродукт» звернулось до відповідача з вимогою оплатити суму заборгованості, зокрема, відповідачу було вручено лист-вимогу від 06.08.2013р. №7, проте відповідач свої зобов'язання перед позивачем не виконав.

Суд заслухавши пояснення сторін, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав:

Згідно із ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Як зазначено в ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ст. 662 ЦК України).

Як встановлено судом спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору поставки № ПТ22П/ЧФЛ від 26.04.2013р., за яким позивач передав товар відповідачу на суму 110 098,51 грн., що підтверджено товарно-транспортними накладними РФ 100005111 від 05.06.2013р., РФ 100005238 від 12.06.2013р., ЧЕ 100016475 від 26.06.2013р., РФ 100005517 від 26.06.2013р.

Згідно ст. 689 ЦК України, покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ст. 691 ЦК України). Окрім того, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст. 692 ЦК України).

Проте на момент подання позову відповідач належно не виконав взятого на себе зобов'язання, щодо сплати грошової суми за поставку товару у встановлений договором строк, внаслідок чого в нього перед позивачем виникла заборгованість в сумі 93 906,77 грн.

14.11.2013р. відповідач надав суду Акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.10.2013р. по 31.10.2013р. Враховуючи часткову оплату в сумі 5000 грн., згідно банківської виписки від 02.10.2013р., сума заборгованості становить 88 906,77 грн.

За правилами ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 611 ЦК України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, відповідно до ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначено в ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 8.3. договору за прострочення оплати товару, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню в розмірі 0,3 % від суми заборгованості за кожен день прострочення, а також 30 % річних з простроченої суми за весь час прострочення.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання» грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В результаті проведених розрахунків, позивач просить суд стягнути з відповідача 2895,60 грн. пені, та 30% річних від простроченої суми, а саме 6102,46 грн.

Суд перевіривши здійснений позивачем розрахунок нарахованих штрафних санкцій прийшов до висновку, що позивачем невірно розрахована сума пені, оскільки ним невірно застосовано облікову ставку НБУ.

Здійснивши перерахунок позовних вимог суд визначив, що до стягнення з відповідача належить 2732,04 грн. суми пені.

Із врахуванням вищевикладеного, суд прийшов до висновку про обґрунтованість та задоволення позовних вимог в частині стягнення 88 906,77 грн. основного боргу, 2 732,04 грн. пені, 6102,46 грн. 30 % річних.

Як встановлено судом, позовна заява була надіслана цінним листом на адресу суду 03.10.2013р., про що свідчить поштовий штемпель на конверті. Оскільки часткова оплата заборгованості в сумі 5000 грн. була здійснена відповідачем до моменту подання позову, а саме як зазначено в Акті звірки, 02.10.2013р. згідно Банківської виписки АЕ100009137, то враховуючи вищенаведене суд вирішив в частині стягнення 5000 грн. основного боргу відмовити. Окрім того, суд відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення пені в розмірі 163,56 грн., оскільки позивачем невірно застосовано облікову ставку НБУ.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 174, 193,216, 232 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 536, 599, 610, 611, 612, 625, 655,662, 689, 691, 692, 712 ЦК України, ст. ст. 4-3, 33, 43, 49, 82-84 ГПК України , суд

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Миронівський хлібопродукт" (08800, Київська обл., Миронівський р-н, м. Миронівка, вул. Елеваторна, буд. 1. Код ЄДРПОУ 25412361) 88906,77 грн. основного боргу; 2 732,04 грн. пені, 6102,46 грн. 30 % річних; 1954,78 грн. судового збору.

3. В частині стягнення 5000 грн. основного боргу та 163,56 грн. пені в позові відмовити.

4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Повне рішення складено 23.12.2013 р.

Суддя Ділай У.І.