Рішення № 36238047, 17.12.2013, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2013 р. Справа № 909/1260/13

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Матуляк П. Я. , при секретарі судового засідання Юрчак С. Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: фізичної особи-підприємця Кушніра Віктора Васильовича, вул. Південно-Кільцева, 48а, м. Чернівці, Чернівецька область,58023

до відповідача: відкритого акціонерного товариства "Пресмаш" вул. Автоливмашівська, 1,м. Івано-Франківськ

про стягнення заборгованості у сумі 32973,00 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Бакун І.В.,, доручення б/н від 82 від 16.12.13

від відповідача: Соболик О.В., довіреність №216/06 від 12.06.13

ВСТАНОВИВ:

фізична особа-підприємець Кушнір Віктор Васильович звернувся до господарського суду з позовом до відкритого акціонерного товариства "Пресмаш" про стягнення 32973,00грн. заборгованості.

Позовні вимоги мотивовано невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов"язань згідно угоди-заявки №1/01/11-2011 від 01.11.11 та обґрунтовано приписами статей 193 Господарського та 901, 903, 926 Цивільного кодексів України, а також Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача щодо позову частково заперечив.

Розглянувши матеріали справи із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, вислухавши представників сторін, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Ззгідно угоди-заявки №1/01/11-2011 від 01.11.11, укладеної між сторонами у справі, позивач (перевізник) зобов"язався виконати для відповідача перевезення вантажу - преса механічного моделі КГ 2132 по маршруту - Івано-Франківськ - Екібастуз, а відповідач, в свою чергу, зобов"язався заплатити перевізнику за перевезення вантажу обумовлену договором плату в розмірі 51000,00грн. не пізніше 5-ти банківських днів на рахунок перевізника.

Позивач вчасно та відповідно до умов заявки виконав перевезення, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями міжнародної товаро-транспортної накладної та акта прийому-передачі виконаних послуг від 15.11.11.

02.11.11 відповідачем сплачено попередню оплату в розмірі 50% вартості послуг по перевезенню вантажу на суму 25500,00грн. Таким чином, на момент розгляду справи судом залишок заборгованості відповідача перед позивачем згідно угоди-заявки №1/01/11-2011 від 01.11.11 становить 25500,00грн.

У зв"язку з порушенням відповідачем договірних зобов"язань позивачем нараховано 6201,00грн. пені та 1273,00грн. втрат від інфляції.

В силу статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Наведена правова норма кореспондується зі ст.509 Цивільного кодексу України: зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення встановлено і статтею 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 909 цього Кодексу встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Дані приписи кореспондуються з положеннями статті 307 Господарського кодексу України.

Згідно з частинами 2 та 6 статті 306 вказаного Кодексу, суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 р., до якої Україна приєдналась відповідно до Закону України від 01.08.2006 р. № 57-V "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" передбачено, що вказана Конвенція застосовується до будь - якого договору дорожнього перевезення вантажів автомобілем за винагороду, якщо зазначені у договорі місце прийняття до перевезення вантажу та місце доставки вантажу знаходяться на території двох держав, з яких хоча б одна приймає участь у Конвенції.

Відповідно до част.1 ст.32 Конвенції, термін позовної давності для вимог, що випливають з перевезення, на яке поширюється ця Конвенція, встановлюється в один рік. Однак, у випадку навмисного правопорушення або такого неналежного виконання обов'язків, яке згідно законодавства, що застосовується судом або арбітражем, який розглядає справу, прирівнюється до навмисного правопорушення, термін позовної давності встановлюється в три роки. Відлік терміну позовної давності починається: а) у випадку часткової втрати чи пошкодження вантажу, або прострочення в доставці - з дня доставки; b) у випадку втрати всього вантажу - з тридцятого дня по закінченню узгодженого терміт доставки, або, за відсутності такого терміну - з шістдесятого дня після прийняття вантажу перевізником для перевезення; с) у всіх інших випадках - по закінченню тримісячного терміну з дня укладання договору перевезення. День початку відліку терміну позовної давності у термін не зараховується.

Згідно п. "с" ч. 1 ст. 32 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів давність починає відраховуватись з моменту укладення договору перевезення, який згідно ст. 4 цієї Конвенції встановлюється накладною.

Позивач звернувся до суду з позовм 04.11.13, тобто в межах позовної давності, таким чином, його порушене право підлягає судовому захисту.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував, наявність заборгованості у розмірі 25500,00грн. визнав.

З огляду на встановлення судом факту порушення відповідачем прийнятих на себе договірних зобов"язань вимога щодо стягнення 25500,00грн. основного боргу підлягає до задоволення.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

В силу ч. 2 статті 343 Господарського Кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ст.547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. З аналізу укладеної між сторонами у справі угоди-заявки №1/01/11-2011 від 01.11.11 вбачається, що сторони не передбачили відповідальності за порушення зобов"язання, як це передбачено ст.547 Цивільного кодексу України, тому вимога щодо стягнення 6201,00грн. пені задоволенню не підлягає.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.55 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірено правильність нарахування позивачем інфляційних втрат та задоволено їх частково, на суму 154,09грн., оскільки наявний в матеріалах справи розрахунок позивача є арифметично невірним.

В контексті вищенаведеного, позов підлягає до задоволення частково.

Судові витрати за правилами статті 49 ГПК України покласти на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.11, 509, 525, 526, 530, 546, 547, 549, 610, 612, 614, 625, 629, 908, 909 Цивільного Кодексу України, ст.ст.173, 193, 216, 230, 306, 307, 343 Господарського кодексу України, ст.49, 55, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов фізичної особи-підприємця Кушніра Віктора Васильовича до відкритого акціонерного товариства "Пресмаш" про стягнення 32973,00грн. заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Пресмаш"(м.Івано-Франківськ, вул.Автоливмашівська, 1, код ЄДРПОУ 13643567) на користь фізичної особи-підприємця Кушніра Віктора Васильовича ( м.Чернівці, вул. Південно-Кільцева, 48 а , код ЄДРПОУ 2236100097) 25500,00(двадцять п"ять тисяч п"ятстот гривень) основного боргу, 154,09 (сто п"ятдесят чотири гривні дев"ять копійок) втрат від інфляції та 1338,60(одну тисячу триста тридцять вісім гривень шістдесят копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.12.13

Суддя Матуляк П. Я.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Легінь О. В. 23.12.13