Постанова № 36237760, 17.12.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2013 р.Справа № 916/639/13Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гладишевої Т.Я.

суддів Савицького Я.Ф., Лавренюк О.Т.

при секретарі судового засідання Будному О.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 17.12.2013 року:

від позивача: Добров Р.М., за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_2, за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

на рішення господарського суду Одеської області від 23.09.2013 року

по справі № 916/639/13

за позовом: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

про стягнення

В судовому засіданні 17.12.2013 року згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2013 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради (позивач) звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (відповідач, ФОП ОСОБА_3) про стягнення неустойки в розмірі 66508,58 грн. нарахованої відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України за період з 01.06.2010 року по 29.01.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", ст. ст. 526, 530, 624, 785 Цивільного кодексу України та умотивовані невиконанням відповідачем обов'язку щодо повернення наймодавцю орендованого майна - нежитлового приміщення підвалу загальною площею 35,0 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням господарського суду Одеської області від 23.09.2013 року по справі № 916/639/13 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Рога Н.В., судді Власова С.Г., Оборотова О.Ю.) позов задоволено. Стягнуто з ФОП ОСОБА_3 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради неустойку в сумі 66508,58 грн. та 1720,50 грн. судового збору.

Рішення суду обґрунтовано положеннями ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 785 Цивільного кодексу України, умовами договору оренди нежитлового приміщення від 18.08.2006 року № 914/А/5 та умотивовано доведеністю заявлених позовних вимог.

Не погодившись з рішенням суду, ФОП ОСОБА_3 звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вказує, що висновки місцевого господарського суду, викладені в оскаржуваному рішенні суду, не відповідають обставинам справи, а також зазначає про порушення судом норм матеріального права, що є підставою для скасування рішення.

Скаржник наводить наступне: - рішеннями господарського суду Одеської області від 19.07.2010 року по справі № 28/62-10-2238 та від 16.08.2010 року по справі № 20/77-10-2585, які набрали законної сили, було постановлено виселити ФОП ОСОБА_3 з орендованих приміщень площею 43,1 кв.м. та 35,0 кв.м. Однак, фактично в оренду відповідачу було передано єдине приміщення загальною площею 78,1 кв.м. зі спільним входом; - судове рішення у справі № 20/77-10-2585 було виконано 23.11.2010 року, про що свідчить акт державного виконавця Другого Приморського відділу ДВС, а саме, приміщення було звільнено від боржника та його майна; - акт державного виконавця від 29.01.2013 року, відповідно до якого ніби-то було виконано рішення суду у справі № 28/62-10-2238, не містить відомостей щодо того, в кого знаходились ключі від приміщення, чи знаходилась ФОП ОСОБА_3 або її речі в орендованому приміщенні; - факт користування відповідачем річчю не є доведеним, оскільки ФОП ОСОБА_3 було виселено з об'єкту оренди ще 23.11.2010 року.

З викладених підстав скаржник просить рішення суду від 23.09.2013 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує, що оскаржуване рішення суду є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги вважає такими, що не підлягають задоволенню.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, надавши оцінку всім обставинам справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги виходячи з наступного.

Місцевим господарським судом встановлено і проти цього не заперечує відповідач, що відповідно до договору оренди від 15.08.2006 року № 913/А/5, укладеного між Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради та ФОП ОСОБА_3, останній було передано в строкове платне користування нежитлове підвальне приміщення, загальною площею 43,1 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, під розміщення складу.

Відповідно до рішення господарського суду Одеської області від 16.08.2010 року по справі № 20/77-10-2585, яке набрало чинності, позов Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради до ФОП ОСОБА_3 про виселення та стягнення 17726,31 грн. задоволено частково. Виселено ФОП ОСОБА_3 з нежитлового приміщення підвалу загальною площею 43,1 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язано передати вказане приміщення Представництву по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради. Стягнуто з ФОП ОСОБА_3 на користь Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради 16640,57 грн. заборгованості з орендної плати та судові витрати. В іншій частині позову відмовлено.

Судом апеляційної інстанції, з підстави обґрунтування скаржником поважності причин неподання додаткових доказів суду першої інстанції, прийнято та досліджено додаткові докази, які залучено до клопотання ФОП ОСОБА_3 (вхідний № 2793/13 від 15.11.13 року).

Згідно акту державного виконавця від 23.11.2010 року при примусовому виконанні наказу № 20/77-10-2585, виданого 30.08.2010 року господарським судом Одеської області про виселення ФОП ОСОБА_3 з нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 43,1 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, та передачу зазначеного приміщення Представництву по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, державним виконавцем Другого Приморського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції вказано, що рішення суду боржником виконано в повному обсязі, а саме, приміщення звільнено від боржника та його майна.

Місцевим господарським судом встановлено, що відповідно до рішення господарського суду Одеської області від 19.07.2010 року по справі № 28/62-10-2238, яке набрало законної сили, було задоволено позов Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради до ФОП ОСОБА_3 про виселення та стягнення 16327,96 грн. Виселено ФОП ОСОБА_3 з нежитлового приміщення підвального поверху загальною площею 35,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на користь Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради. Стягнуто з ФОП ОСОБА_3 на користь Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради заборгованість з орендної плати в сумі 13 127,94 грн., пеню в сумі 911,09 грн., заборгованість за фактичне користування приміщенням у розмірі 2288,93 грн. та судові витрати.

При розгляді вказаної справи судом встановлено, що 18.03.2010 року Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради надіслало на адресу ФОП ОСОБА_3 повідомлення за № 01-15/235.

З наявного в матеріалах справи повідомлення № 01-15/235 від 18.03.2010 року, надісланого позивачем фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 вбачається, що позивач з підстави несплати відповідачем орендної плати протягом дванадцяти місяців поспіль відмовляється, згідно ст. 782 Цивільного кодексу України, від договору оренди № 914/А/5 від 18.08.2006 року та пропонує ФОП ОСОБА_3 в строк до 31.03.2010 року здійснити фактичну передачу нежитлового підвального приміщення загальною площею 35,0 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 співробітникам Представництва та підписати акт приймання-передачі (а.с. 58).

Вказане поштове повідомлення надіслано на адресу відповідача 18.03.2010 року та отримано останнім 20.03.2010 року (а.с. 59).

Відповідно до постанови Одеського апеляційного господарського суду від 14.09.2010 року по справі № 28/62-10-2238, яка міститься в системі діловодства Одеського апеляційного господарського суду, судом апеляційної інстанції при здійсненні апеляційного перегляду справи № 28/62-10-2238 встановлено, що 18.08.2006 року між Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради (Орендодавець) і фізичною особою -підприємцем ОСОБА_3 (Орендар) був укладений договір №914/А/5 оренди нежитлового підвального приміщення, загальною площею 35,0 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, згідно якого Орендодавець (позивач) передає, а Орендар (відповідач) приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення за вказаною адресою з метою розміщення складу. Термін дії договору - до 08 квітня 2007 року.

24 квітня 2007 року між Представництвом (позивачем) та ФОП ОСОБА_3 (відповідачем) було укладено додаткове погодження до договору №914/А/5 від 18.08.2006 року, згідно з яким строк дії договору був продовжений до 23.10.2007р., а також додатковим погодженням від 25.10.2007р. строк дії цього договору було продовжено до 24.04.2008р. Додатковим погодженням від 08.07.2008р. строк дії вказаного договору продовжений до 07.01.2009р. та додатковим погодженням від 10.12.2009р. строк дії договору продовжений до 10.06.2009р.

Також, Одеським апеляційним господарським судом по справі № 28/62-10-2238 встановлено, що заборгованість ФОП ОСОБА_3 з орендної плати за період з 01.05.2009 року по 20.03.2010 року склала 13127,94 грн.; за період з 21.03.2010 року по 31.05.2010 року - 2283,00 грн., при цьому суд послався на пункт 4.10 договору оренди нежитлового приміщення № 914/А/5 від 18.08.2006 року, згідно з яким у випадку припинення дії цього договору в зв'язку із закінченням строку чи дострокового розірвання договору орендар (ФОП ОСОБА_3) сплачує орендну плату до дня підписання акту приймання-передачі приміщення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги по справі № 916/639/13 про стягнення з ФОП ОСОБА_3 неустойки в розмірі 66508,58 грн., нарахованої за період з 01.06.2010 року по 29.01.2013 року, позивач посилається на п. 4.7. договору оренди нежитлового приміщення № 914/А/5 від 18.08.2006 року, яким встановлено, що після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов'язаний у 15-ти денний термін передати орендодавцю приміщення за актом приймання - передачі у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду. При цьому позивач вказує, що ФОП ОСОБА_3 орендоване приміщення площею 35,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 у добровільному порядку не передала, в зв'язку з чим позивач звернувся з позовом до господарського суду Одеської області, і рішенням суду від 19.07.2010 року по справі № 28/62-10-2238 ФОП ОСОБА_3 було виселено з вказаного орендованого приміщення; рішення суду було виконано в примусовому порядку в рамках виконавчого провадження, про що складено акт державного виконавця від 29.01.2013 року.

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму івимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Згідно ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до ст. 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом),який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Згідно п. 5.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 12 „Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" застосовуючи приписи статті 785 ЦК України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди, господарським судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня). Таким чином, застосування до відповідних позовів спеціальної позовної давності, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, є неправильним.

Крім того, слід враховувати, що передбачені статтею 785 ЦК України наслідки пов'язані з моментом припинення договору оренди (найму). Підстави припинення даного виду договорів визначені в частині другій статті 291 ГК України, згідно з якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Водночас у розгляді справ зі спорів, що виникають з договорів оренди будівель або інших капітальних споруд, господарські суди мають враховувати умови договору та спеціальні норми статті 795 ЦК України, в силу яких договір найму припиняється з моменту оформлення відповідних документів (актів), що підтверджують повернення наймачем предмета договору найму.

Враховуючи викладене, колегія суддів зауважує, що єдиним допустимим доказом належного виконання ФОП ОСОБА_3 свого зобов'язання з повернення об'єкту оренди-приміщення загальною площею 35,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, переданого відповідачу за договором оренди нежитлового приміщення № 914/А/5 від 18.08.2006 року, є відповідний акт, що підтверджує повернення наймачем предмета договору найму.

Матеріали справи не містять доказів оформлення такого акту, як і не містять доказів вимагання відповідачем прийняття від нього орендодавцем майна, яке було предметом договору, та документального оформлення такого прийняття згідно з частиною першою статті 545, частиною другою статті 795 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Приймаючи до уваги встановлені судом фактичні обставини щодо відмови наймодавця від договору найму нежитлового приміщення № 914/А/5 від 18.08.2006 року, умови п. 4.7 договору, позивач вважає вказаний договір припиненим з 20.03.2010 року та правомірно нараховує неустойку за неповернення об'єкту оренди за період з 01.06.2010 року по 29.01.2013 року, вказуючи, що об'єкт було повернуто тільки 29.01.2013 року згідно з актом державного виконавця, який складено при примусовому виконанні рішення господарського суду Одеської області від 19.07.2010 року по справі № 28/62-10-2238, а період нарахування неустойки позивачем обчислюється з 01.06.2010 року, оскільки з відповідача стягнуто орендну плату за фактичне користування по 31.05.2010 року.

З викладених підстав колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо стягнення з ФОП ОСОБА_3 неустойки за прострочення виконання зобов'язання з повернення об'єкту оренди.

Доводи апеляційної скарги щодо повернення відповідачем орендованих приміщень, які є єдиним приміщенням, ще 23.11.2010 року спростовуються умовами договорів оренди нежитлових приміщень № 913/А/5 від 15.08.2006 року та № 914/А/5 від 18.08.2006 року, копіями технічних паспортів та змістом актів державного виконавця від 23.11.2010 року, від 29.01.2013 року, згідно з якими в оренду надавались окремі приміщення площею 43,1 кв.м. та 35,0 кв.м. і примусове виселення ФОП ОСОБА_3 з цих приміщень відбулось 23.11.2010 року (з приміщення площею 43,1 кв.м.) та 29.01.2013 року (з приміщення площею 35,0 кв.м.).

Приймаючи до уваги вищевикладене, керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 23.09.2013 року по справі № 916/639/13 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст складено та підписано 19.12.2013 року.

Головуючий суддя: Т.Я. Гладишева

Суддя: Я.Ф. Савицький

Суддя: О.Т. Лавренюк