Рішення № 36237485, 17.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20713/13 17.12.13

За позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської

міської філії

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Домінанта Фуд»

Про стягнення 77 879,50 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Андрієш П.О. - по дов. № 2087 від 27.08.2013

Від відповідача Качан В.В. - по дов. № б/н від 15.05.2013

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської міської філії про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Домінанта Фуд» 77 879,50 грн., з яких: 23 475,85 грн. основного боргу по орендній платі та комунальним послугам за червень 2013 року, 378,19 грн. пені, 23,48 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 84,90 грн. - 3% річних та 53 917,08 грн. компенсації за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору оренди нерухомого майна товариства (комерційні приміщення) № 9-27 від 25.02.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2013 порушено провадження у справі № 910/20713/13 та призначено її до розгляду на 14.11.2013.

В судовому засіданні 14.11.2013 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 21.11.2013.

Відповідач у поданому 20.11.2013 до відділу діловодства суду відзиві зазначає, що за умовами договору орендар має сплачувати орендну плату згідно рахунків, які виставляються орендодавцем не пізніше 17 числа місяця наступного за розрахунковим та надаються орендарю разом з актом про надані послуги. Зазначає, що відповідач листом № 232/13 від 20.06.2013 повідомив позивача про розірвання договору та призначив час і дату для складання акту приймання-передачі приміщення, який отриманий позивачем 25.06.2013, проте останній у визначений час не з'явився. В подальшому відповідач листом № 244/13 від 01.07.2013 надіслав позивачу акти приймання-передачі для підписання, проте досі позивач їх не повернув. Відповідачем було отримано листи позивача № 27/15-1362 від 12.07.2013 та № 27/15-1656 від 21.08.2013, в яких позивач вимагав сплатити пеню в розмірі 53 917,08 грн. Відповідач на ці листи позивача надав відповіді за № 292/13 від 14.08.2013 та № 300/13 від 03.09.2013, в яких наголошував не безпідставність вимоги щодо оплати пені та на необхідність надання рахунку на оплату орендної плати. Відповідач визнає лише суму компенсації в розмірі 12 397,08 грн. В іншій частині проти позову заперечує посилаючись на те, що позивачем так і не було надіслано відповідачу рахунок на оплату, акту про надані послуги та податкової накладної.

В судовому засіданні 21.11.2013 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 28.11.2013.

Позивачем 27.11.2013 до відділу діловодства суду подано письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 28.11.2013 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 10.12.2013.

В судовому засіданні 10.12.2013 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 17.12.2013.

В судовому засіданні 17.12.2013, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

25.02.2013 між Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» в особі Київської міської філії (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Домінанта Фуд» (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна товариства (комерційні приміщення) № 9-27 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар бере у строкове платне користування частину нежитлових приміщень (далі - майно), розташованих в м. Києві на 4 поверсі 4-поверхового будинку № 27 по вул. Ф.Пушиної (АТС-450), загальною площею 197,8 кв. м. - комерційних приміщень для використання під офіс.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було своєчасно у повному обсязі сплачено вартість наданих комунальних послуг та послуг оренди за червень 2013 року, а також за дострокове розірвання договору відповідач має сплати компенсацію, що передбачена умовами договору.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Відповідно до п. 2.1. договору передача орендарю майна в користування здійснюється одночасно з підсипанням повноваженими представниками сторін акта приймання-передачі майна, вказаного в п. 1.1. договору.

На підставі акту приймання-передачі від 01.03.2013 орендодавець передав, а орендар прийняв частину приміщення загальною площею 197,8 кв. м., що розташоване на 4 поверсі будинку № 27 по вул. Ф.Пушиної в м. Києві (АТС-450).

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно п. 12.1. договору строк дії договору встановлено з 01.03.2013 до 28.02.2016.

Пункт 1 ст. 762 Цивільного кодексу України визначає, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно п. 3.1. договору орендна плата встановлюється орендодавцем за домовленістю сторін на підставі його внутрішніх нормативних актів, з урахуванням індексу інфляції і згідно з додатком 3 до цього договору становить за перший місяць оренди майна разом з ПДВ - 108,92 грн. за 1 кв. м. Орендна плата за перший місяць оренди за 197,8 кв. м. всієї площі - 21 545,29 грн.

Відповідно до п. 3.1.2. договору за кожний наступний місяць орендна плата визначається шляхом коригування її розміру за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, за винятком випадків дефляції.

Згідно з п. 3.3. договору додатково до орендної плати орендар оплачує витрати на утримання майна та вносить плату окремо в строк, зазначений у п. 3.6 договору, згідно з рахунками орендодавця, пропорційно орендованій площі.

Відповідно до п. 3.4. договору орендар відшкодовує витрати на електроенергію в порядку, визначеному Правилами користування електричною енергією, та на підставі окремого розрахунку орендодавця в термін, зазначений у п. 3.6 договору.

27.03.2013 сторонами укладено додаткову угоду № 1, відповідно до якої сторони дійшли згоди про те, що орендар прийняв на себе зобов'язання сплачувати витрати з утримання території для розміщення автомобілів орендаря у розмір 15,00 грн. за 1 машино-місце на добу.

Відповідно до п. 3.5. договору орендодавець станом на останній календарний день розрахункового місяця складає акт про надані послуги, та не пізніше 17 числа місяця, наступного за розрахунковим, разом з рахунком та податковою накладною надає його орендарю.

Орендар протягом двох робочих днів з дати отримання підписує та повертає орендодавцю перший примірник акта про надані послуги.

Пунктом 3.6. договору передбачено, що орендна плата перераховується орендарем у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок орендодавця не пізніше 27 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються орендодавцем не пізніше 17 числа місяця, наступного за розрахунковим та надаються орендарю разом з актом про надані послуги та податковою накладною.

Як свідчать матеріали справи позивачем на адресу відповідача було надіслано лист № 27/15-1362 від 12.07.2013 згідно якого відповідачу надіслано наступні документи: рахунок № 825100/13-682 від 27.06.2013, акт виконаних робіт № 825100/13-687 від 27.06.2013 (для підписання), акт звірки рахунків на 01.07.2013, податкову накладну № 561/820 від 27.06.2013.

Відповідач листом № 292/13 від 14.08.2013 у відповідь на вказаний лист повідомив позивача, що договором не передбачено нарахування штрафних санкцій, а отже вимоги щодо сплати пені в сумі 53 917,08 грн. вважає безпідставними, тому просив виключити її з рахунку № 825100/13 від 27.06.2013.

В матеріалах справи наявний рахунок № 825100/13-682 від 27.06.2013, зміст якого не містить до сплати суму пені в розмірі 53 917,08 грн.

Разом з цим, та обставина, що відповідач не погоджується із включеною до рахунку суми пені, на думку суду, не є підставою для відмови сплатити орендну плату та платежі, передбачених договором.

Відповідно до п. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 6.1.3. договору відповідач зобов'язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі, передбачені цим договором.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення орендної плати та інших платежів в повному обсязі за червень 2013 року, в результаті чого виникла заборгованість, яка за обґрунтованими розрахунками позивача становить 23 475,85 грн.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 23 475,85 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 8.2. договору передбачено, що у разі наявності заборгованості по орендній платі, платі за комунальні послуги та іншим витратам за договором за попередній місяць станом на 27 число поточного місяця, орендарю нараховується пеня від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла к період, за який сплачується пеня, починаючи з 28 числа поточного місяця до дати погашення заборгованості.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати за виконані роботи.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті наданих послуг відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, відповідно до п. 8.2. договору, пеню розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача становить 378,19 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 378,19 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 23,48 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 84,90 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд приходить до висновку про обґрунтованість нарахування 23,48 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 84,90 грн. 3% річних, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до п. 3.10. договору у разі розірвання договору оренди протягом шести місяців від дати укладення чи зменшення орендованої площі (зменшення об'єкта оренди) з ініціативи орендаря, орендар сплачує компенсацію у розмірі трьохмісячної орендної плати.

За умовами п. 3.1. договору на момент укладення договору орендна плата становить 21 545,29 грн.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем згідно листа № 232/13 від 20.06.2013, який отримано позивачем 25.06.2013, було ініційовано розірвання договору.

Отже, матеріали справи свідчать, що мало місце ініціювання розірвання договору протягом шести місяців від дати його укладення, тому суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог про стягнення з відповідача суми компенсації в розмірі 53 917,08 грн.

Посилання відповідача на те, що компенсація визначена п. 3.10. договору, має здійснюватись виходячи з погодженого сторонами розміру орендної плати за три календарних місяці в розмірі 12 397, 08 грн. є помилковими, оскільки

Підписаний між сторонами додаток № 3 до договору оренди № 9-27 від 25.02.2013 свідчить про те, що щомісячна орендна плата за договірною ціною на період пристосування приміщення з 1 березня по 14 травня 2013 року становить 197,80 грн., ПДВ 39,56 грн., разом до сплати 237,36 грн. без врахування індексу інфляції. Щомісячна орендна плата на період з 15 травня 2013 року по 28 лютого 2016 року становить 17 954,41 грн., ПДВ 3 590,88 грн. разом до сплати 21545,29 грн. з урахуванням індексу інфляції.

Матеріали справи свідчать, що розірвання договору оренди з ініціативи орендаря відбулось 25.06.2013. Станом на цю дату розмір орендної плати становив 21 545,29 грн. Отже враховуючи положення п. 3.10 договору компенсація у розмірі трьохмісячної орендної плати становить 53 917,08 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської міської філії обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Домінанта Фуд» (м. Київ, вул. Приймаченко, 3, код ЄДРПОУ 37264943) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської міської філії (м. Київ, бул. Т.Шевченка, 18, код ЄДРПОУ 21560766) 23 475 (двадцять три тисячі чотириста сімдесят п'ять) грн. 85 коп. основного боргу, 378 (триста сімдесят вісім) грн. 19 коп. пені, 23 (двадцять три) грн. 48 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 84 (вісімдесят чотири) грн. 90 коп. - 3% річних, 53 917 (п'ятдесят три тисячі дев'ятсот сімнадцять) грн. 08 коп. компенсації розмірі трьохмісячної орендної плати, 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 23.12.2013.

Суддя В.В.Сівакова