Постанова № 3623433, 21.10.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21.10.2008 р.                                                                                                     № 6/529

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянську Я.І. при секретарі судового засідання Зубко Л.П. вирішив адміністративну справу

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова-Еко"

до Державна податкова інспекція у Подільському районі м.Києва

проскасування повідомлення-рішення

Представники:

від позивача Солдатенко С.О. (довіреність від 08.10.2008 р. б/н);

від відповідача Максименко С.П. (довіреність від 13.12.2007 р. № 8451/9/10).

Відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 21.10.2008 р. оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова-Еко»звернулось до Окружного адміністративного суду м.Київа з позовом до Державної податкової інспекції Подільського району м. Києва про скасування повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач дійшов помилкового висновку про порушення ТОВ «Нова-Еко»пп.7.7.2. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/98-ВР, в частині завищення суми бюджетного відшкодування за вересень 2007 року на суму 69 466,00 грн.

Відповідач позов не визнає, в заперечення на позовну заяву зазначає, що оскаржуване повідомлення-рішення прийнято ним у повній відповідності до чинного законодавства України, а тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекції Подільського району м. Києва проведена виїзна позапланова документальна перевірка Товариства з обмеженою з обмеженою відповідальністю «Нова-Еко»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2007року.

За результатами перевірки складено акт від 13.11.2007 р. № 105/23-415/33548074 та винесено податкове повідомлення-рішення від 23.11.2007р. №0000382370/0 по формі «В1»про зменшення суми бюджетного відшкодування на сумі 69466,00 грн.

В результаті перевірки встановлено, що позивач порушив пп. 7.7.2. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: у вересні 2007 року заявлено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі 166157,00 грн., що на 69466,00 грн. більш, ніж за даними перевірки.

Позивач в обґрунтування на позов зазначає, що пп.7.7.2. Закону України «Про податок на додану вартість»дає йому право на бюджетне відшкодування тієї частини від’ємного значення, розрахованого відповідно до п.п. 7.7.1. Закону, яка була фактично сплачена постачальникам. При цьому фактична сплата податку повинна передувати моменту декларування такого від’ємного значення і розрахунку бюджетного відшкодування. Таким чином, позивач вважає, що здійснив фактичну оплату суми ПДВ постачальникам в ціні придбання у них товарів (послуг) на момент декларування бюджетного відшкодування, що було підтверджено даними проведеної перевірки.

Відповідач з прийнятим податковим повідомленням - рішенням погоджується, вважає його правомірним з огляду на наступне. Відповідно до пунктів 7.8.1, 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України від 03.04.1997р. №168/98-ВР «Про податок на додану вартість»(зі змінами та доповненнями) податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках особливо визначених цим Законом, календарний квартал. Однак, позивачем до складу бюджетного відшкодування за вересень включена сума ПДВ у розмірі 69466,00 грн., яка була фактично сплачена в липні 2007 року на суму 68 172,39 та в вересні 2007 року на суму 1 588,13 грн. по наступних податкових накладних, які включені до податкового кредиту в серпні 2007 року. (04.07.2007р. ТОВ «Компхантер», період в якому відбулась оплата - 07.2007р., на суму 14,00 грн., 31.08.2007р. - ДП «Східно-Кримська ВЕС» період в якому відбулась оплата - 07.2007р. на суму 1 491,72 грн., 31.07.2007р. - ТОВ «Крим Ірей»період в якому відбулась оплата - 07.2007р. на суму 66 666,67 грн., 25.07.2007р - ДП «Східно-Кримська ВЕС»період в якому відбулась оплата –09.2007р. на суму 1 491,72 грн., 31.08.2007р. - ТОВ «Оптіма телеком»період в якому відбулась оплата - 09.2007р. на суму 96,41 грн.)

З огляду на зазначене, відповідач вважає, що податкове повідомлення-рішення №0000382370/0 від 23.11.2007р. на суму 69 466,00 грн. форми ВІ, яким зменшено суму до бюджетного відшкодування, відповідає вимогам чинного законодавства України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, суд не погоджується з рішенням відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування —сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків регулюються п.п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону.

Згідно з п.п. 7.7.1 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності —зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (п.п. 7.7.2).

З вказаної норми Закону вбачається, що настання бюджетного відшкодування в залежності від того, коли в отримувача товару виникло зобов'язання перед постачальниками, а визначає, що суми ПДВ мають бути фактично сплачені в попередньому податковому періоді постачальникам товарів.

Лист Державної податкової адміністрації України від 12.10.2005 р. №20296/7/16-1417 зазначає, що бюджетному відшкодуванню відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 статті 7 Закону підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). Платник податку при придбанні на митній території України товарів (послуг) оплачує постачальнику —платнику ПДВ вартість таких товарів (послуг), збільшену на суму податку на додану вартість, а при імпортуванні товарів, у тому числі при їх ввезенні з метою внесення до статутного фонду, —органам, які здійснюють контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету за імпортні товари.

Також, відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. №168/98-ВР «Про податок на додану вартість»(зі змінами та доповненнями), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. №168/98-ВР «Про податок на додану вартість»(зі змінами та доповненнями), така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з ПДВ, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності - враховується до складу податкового кредиту наступного податковою періоду.

При цьому, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. №168/98-ВР «Про податок на додану вартість»(зі змінами та доповненнями) передбачено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Закон України «Про податок на додану вартість»не передбачає, що бюджетному відшкодуванню підлягає саме та сума податкового кредиту, яка була оплачена у періоді його виникнення, як на цьому наполягає відповідач.

Згаданий вище п.п. 7.7.2 Закону дає право на бюджетне відшкодування тієї частини від'ємного значення, розрахованого відповідно до п.п. 7.7.1 Закону, яка була фактично сплачена постачальникам. При цьому фактична сплата податку повинна передувати моменту декларування такого від'ємного значення і розрахунку бюджетного відшкодування. Даний механізм захищає Позивач здійснив фактичну оплату суми ПДВ постачальникам в ціні придбання у них товарів (послуг) на момент декларування бюджетного відшкодування, що було підтверджене даними проведеної перевірки.

Від'ємне значення, визначене за правилами пп. 7.7.1 Закону, згідно даних декларації за вересень становить 667 784,00 гривні, що підтверджується Актом перевірки. За попередній податковий період (за серпень 2007 року) позивач фактично сплатив своїм постачальникам податок на додану вартість в сумі 153 086,00 гривень, що підтверджується платіжними документами. Отже, сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню відповідно до вимог п.п. 7.7.2 Закону України «Про податок на додану вартість», повинна становити 153 086,00 гривень. Оскільки, підприємством у податковій декларації за вересень 2007 року було заявлено до відшкодування 166 157,00 гривень, а фактично сплачено постачальникам у серпні 2007 року 153 086,00 гривень, то 13 071,00 грн. правомірно виключено податковим органом зі складу бюджетного відшкодування за вересень 2007 року, а повідомлення-рішення №0000382370/0 від 23 листопада 2007 року підлягає скасуванню в частині 56 395,00 гривень.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.

Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)          на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

          Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

          Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб’єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним рішення.

          Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

          Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

          Згідно Прикінцевих та перехідних положень КАС України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розмір судового збору, розмір цього збору за подання позовів немайнового характеру визначається відповідно до пп. „б” п.1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”, тобто –3,40 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.71, 94, 97, ст.ст. 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Скасувати повідомлення-рішення № 0000382370/0 від 23.11.2007 р. про зменшення позивачу бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в частині на суму 56395,00 грн. (п’ятдесят шість тисяч триста дев’яносто п’ять грн. 00 коп.) винесене Державною податковою інспекцією

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Судові витрати в розмірі 1,70 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова-Еко»за рахунок Державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя                                                                                           Добрянська Я.І.