Постанова № 36233777, 20.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/19664/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2012

у справі № 2а-3835/11/2070

за позовом Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору виробничого підприємства

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2012, задоволено позовні вимоги Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору виробничого підприємства (надалі - позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (надалі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 24.11.2010 № 0000330841/0 та від 22.12.2010 № 0000330841/1.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2012 і відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких наводить доводи в підтримку оскаржуваних судових рішень.

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, що були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, на підставі частини першою статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові проведено камеральну перевірку Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору виробничого підприємства щодо достовірності і правильності обчислення земельного податку у 2010 році.

Результати проведеної перевірки оформлено актом від 11.11.2010 № 4120/41-019/14308894, у якому зазначено порушення позивачем п. 27 ст. 12 Закону України від 03.07.1992 2535-ХІI «Про плату за землю» (надалі - Закон України «Про плату за землю»), а саме: в результаті неправомірного застосування пільги по земельному податку підприємством занижено податкові зобов'язання за лютий-червень 2010 року на 6 310 467,15 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.11.2010 № 0000330841/0 про визначення суми податкового зобов'язання зі сплати податку на землю у загальному розмірі 19 246 924,80 грн., з яких: 6 310 467,15 грн. - за основним платежем, 12 936 457,65 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. Внаслідок адміністративного оскарження винесено податкове повідомлення-рішення від 22.12.2010 № 0000330841/1 аналогічного змісту із зміною граничного строку сплати податкового зобов'язання.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 27 ст. 12 Закону України «Про плату за землю», що врегульовує порядок встановлення та зміни пільг зі сплати земельного податку, в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, до 01 січня 2016 року звільняються від сплати земельного податку суб'єкти літакобудування, що підпадають під дію норм ст. 2 Закону України «Про розвиток літакобудівної промисловості», земельні ділянки яких безпосередньо використовуються для цілей виробництва кінцевої продукції, а саме: літальних апаратів, їх корпусів, двигунів, включаючи місця, призначені для їх зберігання (склади, ангари, місця для відстоювання), посадково-злітні смуги, а також місця, в яких розташовано пункти заправки (дозаправки) моторних літальних апаратів та контролю над польотами.

Норма ч. 5 ст. 12 Закону України «Про плату за землю» визначає, якщо право на пільгу у платника виникає протягом року, то він звільняється від сплати податку починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому виникло це право. У разі втрати права на пільгу протягом року податок сплачується починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому втрачено це право.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що виникнення права на звільнення від сплати земельного податку (податкової пільги) пов'язано із прийняттям Закону України від 20.01.2010 № 1814-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо державної підтримки літакобудівної промисловості в Україні» (надалі - Закон України № 1814-VI), який направлено на створення умов для розвитку літакобудівної промисловості, забезпечує виконання суверенних зобов'язань держави, спрямованих на розвиток літакобудівної промисловості, збереження та збільшення робочих місць на підприємствах суміжних галузей.

Законодавцем в статті 2 Закону України «Про розвиток літакобудівної промисловості» в новій редакції відповідно до Закону України № 1814-VI, визначено коло юридичних осіб-резидентів України, які здійснюють діяльність у галузі літакобудівної промисловості та згідно із законом мають відповідні ліцензії, а також відповідні сертифікати на право розробки або виробництва, або ремонту, або переобладнання, або модифікації, або технічного обслуговування авіаційної техніки та авіаційних двигунів (далі - суб'єкти літакобудування) та відповідають хоча б двом з таких критеріїв:

а) здійснюють розробку авіаційної техніки та авіаційних двигунів, виробництво авіаційної техніки та авіаційних двигунів, ремонт авіаційної техніки та авіаційних двигунів;

б) виконують державне або оборонне замовлення на розробку авіаційної техніки та авіаційних двигунів, виробництво авіаційної техніки та авіаційних двигунів, ремонт авіаційної техніки та авіаційних двигунів;

в) забезпечують виконання Україною міжнародних зобов'язань з реалізації міжнародних контрактів з розробки авіаційної техніки та авіаційних двигунів, постачання авіаційної техніки та авіаційних двигунів, виробництва авіаційної техніки та авіаційних двигунів, ремонту авіаційної техніки та авіаційних двигунів.

В частині 2 ст. 2 вказаного Закону передбачено, що перелік суб'єктів літакобудування, щодо яких запроваджено тимчасові заходи державної підтримки, формує Міністерство промислової політики України та затверджує Кабінет Міністрів України.

На виконання зазначеної норми Постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.2010 № 405 затверджено перелік суб'єктів літакобудування, щодо яких запроваджуються тимчасові заходи державної підтримки.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що позивачем правильно визначено час виникнення права на податкову пільгу з лютого 2010 року, тобто починаючи з податкового періоду наступного за періодом, на який припадає день опублікування Закону України від 20.01.2010 № 1814-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо державної підтримки літакобудівної промисловості в Україні», а не з липня 2010 року, як вважає податковий орган, тобто з місяця, наступного за датою затвердження Переліку підприємств, щодо яких запроваджуються тимчасові заходи державної підтримки. При цьому, суди наголосили на правомірності подання позивачем після затвердження Кабінетом Міністрів України вказаного Переліку уточнюючого розрахунку із земельного податку, в якому позивачем зменшено суму податкового зобов'язання з урахуванням застосованої пільги за лютий-червень 2010 року.

Однак, з такими висновками колегія суддів Вищого адміністративного суду України погодитись не може, виходячи з наступного.

Норма Закону України № 1814-VI, якою внесено зміни до ст. 2 Закону України «Про розвиток літакобудівної промисловості», містить лише загальні критерії, наявність яких дозволяє поширювати цей закон на невизначене коло суб'єктів літакобудівної промисловості.

Водночас, не конкретизуючи в законі суб'єктний склад права застосування заходів державної підтримки, нормотворець не випадково передбачив в ч. 2 ст. 2 Закону України «Про розвиток літакобудівної промисловості» імперативний припис для Міністерства промислової політики України та Кабінету Міністрів України сформувати та затвердити перелік таких суб'єктів, наділивши зазначені компетентні органи держави обов'язком поіменно окреслити коло господарюючих суб'єктів у підзаконному нормативно-правовому акті.

За своєю природою Постанова Кабінету Міністрів України 09.06.2010 № 405 «Про затвердження переліку суб'єктів літакобудування, щодо яких запроваджуються тимчасові заходи державної підтримки» є проявом реалізації державним органом виконавчої влади визначеного законом застереження та видана ним з метою конкретизації та на виконання закону, як основного джерела права.

Гнучкість правового регулювання суспільних відносин досягається завдяки підзаконним нормативно-правовим актам, зокрема, вказаній Постанові Кабінету Міністрів України, що організовує складну дію закону, інтегрує в систему правового регулювання чітку індивідуалізацію адресатів, чим посилює соціальну функцію права, робить більш зрозумілим юридичний статус конкретних суб'єктів для належного адміністрування, зокрема, земельного податку та пільги зі сплати земельного податку.

Виходячи з викладеного, з урахуванням вузької специфіки поширення податкової пільги, що не передбачає невизначеної множинності господарюючих суб'єктів, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що норма Закону України № 1814-VI, якою внесено зміни до ст. 2 Закону України «Про розвиток літакобудівної промисловості», не могла бути застосована позивачем до затвердження Постановою Кабінетом Міністрів України переліку підприємств літакобудування, дія якої поширюється на певне коло спеціальних суб'єктів, які з моменту набрання чинності вказаним підзаконним актом повинні керуватись ним, виконувати і дотримуватись його.

Тобто, лише після набрання чинності Постановою Кабінету Міністрів України 09.06.2010 № 405 «Про затвердження переліку суб'єктів літакобудування, щодо яких запроваджуються тимчасові заходи державної підтримки» (з липня 2010 року) вказані в ній суб'єкти отримали спеціальний статус, на який поширювалась дія застосування передбаченої податкової пільги.

Таким чином, неправомірно скориставшись пільгою зі сплати земельного податку з лютого 2010 року, Харківське державне авіаційне орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору виробниче підприємство порушило положення п. 27 ст. 12 Закону України «Про плату за землю», в результаті чого занизило податкові зобов'язання за лютий-червень 2010 року на 6 310 467,15 грн.

Не зважаючи на те, що судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи встановлено повно та всебічно, з урахуванням доводів касаційної скарги, неправильне застосування вищезазначених норм матеріального права є підставою, відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, для скасування попередніх судових рішень та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Частиною шостою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що у матеріалах справи немає відомостей про понесення відповідачем будь-яких із судових витрат, передбачених частиною 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав вирішувати питання щодо розподілу судових витрат немає.

Керуючись ч. 2, 6 ст. 94, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 222, 223, 229, 230, 231, ч. 5 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові задовольнити.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2012 у справі № 2а-3835/11/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору виробничого підприємства відмовити.

3. Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)А.М. Лосєв Судді(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна