Ухвала суду № 36233779, 04.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" грудня 2013 р. м. Київ К/9991/22855/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19.01.2012

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.03.2012

у справі № 2а/0570/22297/2012

за позовом Комунального підприємства «Тепломережа»

до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Комунальне підприємство «Тепломережа» (надалі - позивач, КП «Тепломережа») звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька (надалі - відповідач, ДПІ у Калінінському районі м. Донецька), у якому просило суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ в Калінінському районі м. Донецька від 30.06.2010 № 0011651541/0 на суму 344,07 грн. та № 0011641541/0 на суму 1 300,72 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19.01.2012, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.03.2012, адміністративний позов КП «Тепломережа» задоволено: визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ в Калінінському районі м. Донецька від 30.06.2010 № 0011651541/0 на суму 344,07 грн. та № 0011641541/0 на суму 1 300,72 грн.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду не надав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, представниками податкового органу проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати податку на землю до бюджету, за результатами якої 15.06.2010 складено акт № 5107/1541/05473192 (надалі акт).

На підставі висновку акта податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.06.2010: № 0011641541/0, яким нараховано позивачу штрафні (фінансові) санкції у розмірі 20% за порушення пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 цього Закону, за платежем: податок на землю в сумі 1 300,72 грн. та № 0011651541/0, яким нараховано позивачу штрафні (фінансові) санкції у розмірі 10%, за порушення пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 цього ж Закону, за платежем податок на землю у сумі 344,07 грн.

Відповідно до розрахунку штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих спірними податковими повідомленнями-рішеннями, вони прийняті за затримку на 70 та 27 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на землю, який виник на підставі розрахунків від 27.01.2009 № 1107 за жовтень, листопад, грудень 2009 року, від 26.01.2009 № 1275 за січень, лютий, березень 2010 року та уточнюючого розрахунку від 23.04.2010 № 25809 за січень, лютий 2010 року.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган відповідно до приписів ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не довів правомірність прийнятих спірних податкових повідомлень-рішень.

Суд апеляційної інстанції погодився із таким висновком суду першої інстанції, посилаючись на те, що останній правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Пунктом 1.2 ст. 1 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (надалі - Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»), який діяв на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що податкове зобов'язання платника податків зобов'язання сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання (п.1.3 ст.1 вказаного Закону).

На підставі ст. 14 Закону України від 03.07.1992 № 2535-XII «Про плату за землю» (надалі - Закон України «Про плату за землю»), який діяв на час виникнення спірних правовідносин, платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Відповідно до п. 1.11 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» розрахунок суми земельного податку ототожнюється з податковою декларацією.

Підпунктом 16.3.3 п. 16.3 ст. 16 цього ж Закону визначено, що при частковому погашенні податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Податковий борг, що погашається частково, сплачується разом зі сплатою пені, нарахованої відповідно до такої частки, єдиним платіжним документом, в якому суми такого податкового боргу та такої пені визначаються окремо. Платіжні документи, які не містять окремо виділену суму податкового боргу та суму пені, не приймаються до виконання. Якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, платіжним дорученням від 08.02.2010 № 58 позивач сплачував податкові зобов'язання з податку за землю за січень 2010 року в сумі 2127,31 грн. Податковим органом частину цих коштів (в сумі 909,35 грн.), спрямовано на погашення податкових зобов'язань за жовтень 2009 року і частину (в сумі 1656,71 грн.) спрямовано на погашення податкових зобов'язань за листопад 2009 року.

Платіжним дорученням від 22.02.2010 № 01 позивач сплатив податкові зобов'язання з податку за землю за лютий 2010 року в сумі 387,74 грн. Податковим органом частину цих коштів (в сумі 369,96 грн.) спрямовано на погашення податкових зобов'язань за листопад 2009 року.

Платіжним дорученням від 23.02.2010 № 35 позивач сплатив податкові зобов'язання з податку за землю за лютий 2010 року в сумі 1739,57 грн. Податковим органом частину цих коштів (в сумі 132,60 грн.), спрямовано на погашення податкових зобов'язань за листопад 2009 року і частину (в сумі 1521,25 грн.) спрямовано на погашення податкових зобов'язань за грудень 2009 року.

Платіжним дорученням від 26.02.2010 № 229 позивач сплатив податкові зобов'язання з податку за землю за березень 2010 року в сумі 800,00 грн. Податковим органом частину цих коштів (в сумі 135,43 грн.) спрямовано на погашення податкових зобов'язань за грудень 2009 року.

Платіжним дорученням від 16.04.2010 № 74 позивач сплатив податкові зобов'язання з податку за землю за квітень 2010 року в сумі 1 000,00 грн. Податковим органом частину цих коштів (в сумі 157,33 грн.) спрямовано на погашення податкових зобов'язань за січень 2010 року.

Платіжним дорученням від 21.04.2010 № 55 позивач сплатив податкові зобов'язання з податку за землю за квітень 2010 року в сумі 1 000,00 грн. Податковим органом частину цих коштів (в сумі 568,25 грн.), спрямовано на погашення податкових зобов'язань за лютий 2010 року.

Платіжним дорученням від 22.04.2010 № 51 позивач сплатив податкові зобов'язання з податку за землю за уточнюючим розрахунком на 2010 року від 23.04.2010 № 25809. Податковим органом частину цих коштів (в сумі 568,25 грн.) спрямовано на погашення податкових зобов'язань за лютий 2010 року.

Платіжним дорученням від 26.05.2010 № 03 позивач сплатив податкові зобов'язання з податку за землю за травень 2010 року в сумі 1 200,00 грн. Податковим органом частину цих коштів (в сумі 1195,86 грн.) спрямовано на погашення податкових зобов'язань за лютий 2010 року.

Платіжним дорученням від 27.05.2010 № 61 позивач сплатив податкові зобов'язання з податку за землю за травень 2010 року в сумі 1204,29 грн. Податковим органом частину цих коштів (в сумі 134,22 грн.) також спрямовано на погашення податкових зобов'язань за лютий 2010 року, частину коштів (в сумі 551,96 грн.) на погашення податкових зобов'язань за січень, лютий 2010 року за уточнюючим розрахунком від 23.04.2010 № 25809 та частину коштів (в сумі 505,12 грн.) на погашення податкових зобов'язань за березень 2010 року

Платіжним дорученням від 10.06.2010 № 45 позивач сплатив податкові зобов'язання з податку за землю за червень 2010 року в сумі 1 000,00 грн. Податковим органом частину цих коштів (в сумі 992,35 грн.) спрямовано на погашення податкових зобов'язань за березень 2010 року.

Платіжним дорученням від 11.06.2010 № 69 позивач сплатив податкові зобов'язання з податку за землю за липень 2010 року в сумі 1403,29 грн. Податковим органом частину цих коштів (в сумі 905,82 грн.) спрямовано на погашення податкових зобов'язань за березень 2010 року.

Зазначені операції відображені у зворотному боці облікової картки позивача.

Згідно з п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Наведена норма визначає правило, але не містить порядку або механізму його реалізації та не передбачає будь-якого суб'єктного складу, тобто переліку осіб, щодо яких вона застосовується, та переліку осіб, яким надано право її виконання.

Відповідно до пп. 7.1.1 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Виходячи із положень п. 6 ст. 7 Закону України від 20.05.1999 № 679-XIV «Про Національний банк України», систему, порядок і форми платежів визначає Національний банк України.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно пункту 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням пп. 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону, податковий орган не наділений повноваженнями змінювати призначення платежу, визначене платником податків у платіжних дорученнях.

За таких обставин колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або податкових зобов'язань за попередні періоди, які не вказані в призначенні платежу, є неправомірним.

Зміст та доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обґрунтувань та з урахуванням зазначеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19.01.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.03.2012 у справі № 2а/0570/22297/2012 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)А.М. Лосєв Судді(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна