Ухвала суду № 36233741, 27.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" листопада 2013 р. м. Київ К/800/19807/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Західшляхбуд-Бетон»

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.03.2013

у справі № 2270/7287/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Західшляхбуд-Бетон»

до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому

про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.01.2013 частково задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Західшляхбуд-Бетон» (надалі - позивач, ТОВ «Західшляхбуд-Бетон») до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому (надалі - відповідач, ДПІ у м. Хмельницькому): визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 15.11.2012 № 0009042301/3719 та № 0009052301/3720. В задоволенні вимоги про визнання протиправною участі посадової особи ДПІ у м. Хмельницькому Овчарук О.М. в проведенні перевірки відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.03.2013 скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково: визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.11.2012 № 0009052301/3720 в сумі основного зобов'язання у розмірі 19 856,00 грн. та відповідного розміру штрафних санкцій; визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.11.2012 № 0009042301/3719 в сумі 22 834,17 грн. У решті позову відмовлено.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.03.2013 та залишити в силі постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.01.2013.

Відповідач не надав письмових заперечень, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги.

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, що були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, на підставі частини першою статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами ДПІ у м. Хмельницькому проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Західшляхбуд-Бетон» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 30.06.2012, за результатами якої складено акт від 02.11.2012 № 6014/22-6/36537783.

В ході перевірки виявлено порушення позивачем вимог пп.14.1.56 п.14.1 ст.14, п.135.1, п.135.2, пп.135.4.1 п.135.4 ст.135, п.137.4 ст.137, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України внаслідок заниження суми податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, на 503 359,00 грн.; пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України внаслідок заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на 20 908,00 грн.

Висновок відповідача ґрунтується на тому, що позивачем неправомірно віднесено до складу витрат звітного податкового періоду, витрати, понесені внаслідок придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Українсько-Китайський Альянс». Вказані операції не підтверджено належними документами та не спрямовано на настання реальних правових наслідків.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 15.11.2012: № 0009052301/3720, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток на 503 359,00 грн.; № 0009042301/3719, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на 26 135,00 грн. (в т.ч.: 20 908,00 грн. - за основним платежем, 5 227,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Переглянувши судове рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до положень пп. 14.1.27 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, що вступив в дію з 01.01.2011, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здіснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення, зокрема, операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач (покупець) і ТОВ «Українсько-Китайський Альянс» (продавець) уклали договір купівлі-продажу від 23.08.2011 № 23/08/2011. На виконання умов вказаного договору ТОВ «Українсько-Китайський Альянс» здійснено поставку ТМЦ (фанери).

Виконання зобов'язань ТОВ «Західшляхбуд-Бетон» та ТОВ «Українсько-Китайський Альянс» за вказаним договором купівлі-продажу підтверджується специфікацією №1 до договору, видатковою накладною від 26.08.2011 № РН-0334, податковою накладною від 25.08.2011 № 51, висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 22.03.2011 № 05.03.02-03/26415, товарно-транспортною накладною від 26.08.2011, подорожнім листом від 26.08.2011, платіжними дорученням від 25.08.2011 № 910 і № 907. Факт подальшої реалізації позивачем цих товарів ТОВ «БК «Строй-Скіф» та ТДВ «БФ «Житлобуд-НІКО» податковим органом не оспорюється.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції, з чим погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України, вважає, що первинні документи, надані позивачем, підтверджують факт понесення ним витрат в сумі 99 279,00 грн. (податок на прибуток склав 22 834,17 грн.) в результаті господарських взаємовідносин з ТОВ «Українсько-Китайський Альянс», а також правомірність віднесення сум до складу податкового кредиту відповідного періоду в розмірі 19 856,00 грн. у зв'язку з проведенням вказаних операцій.

Водночас, слід зазначити, що податковим органом вірно визначено решту суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 480 524,83 грн. на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку з урахуванням первинних документів.

Посилання позивача на те, податковим органом при проведенні перевірки використано помилкові дані податкової декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року, які не відповідають фактичним даним, вказаним в уточнюючій декларації, обґрунтовано не прийнято до уваги судом апеляційної інстанції, адже сума доходів, визначена позивачем в податковій декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 року, підтверджена актом попередньої перевірки від 15.11.2011 № 7993/23-5/36537783.

Відповідно до п.50.3 ст.50 Податкового кодексу України у разі, якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.

Таким чином, до проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період, що є правом контролюючого органу, останній не має змоги підтвердити суму податкового зобов'язання з податку на прибуток за даними уточнюючої декларації.

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку про правильність позиції суду апеляційної інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.11.2012 № 0009052301/3720 в сумі основного зобов'язання у розмірі 19 856,00 грн. та штрафних санкцій, нарахованих на цю суму, а також № 0009042301/3719 в сумі 22 834,17 грн.

Відтак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не вбачає в доводах касаційної скарги підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 222, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Західшляхбуд-Бетон» залишити без задоволення.

2. Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.03.2013 у справі № 2270/7287/12 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)А.М. Лосєв Судді(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна