Ухвала суду № 36233090, 28.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2013 року м. Київ К/9991/80694/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.04.2011

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2011

у справі № 2а-11643/09/6/0170

за позовомВідкритого акціонерного товариства «Керченський металургійний комбінат»доДержавної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Кримпровизнання недійсним податкового повідомлення-рішенняВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Керченський металургійний комбінат» (далі по тексту - позивач, ВАТ «Керченський металургійний комбінат») звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим (далі по тексту - відповідач, ДПІ в м. Керчі) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000342304/0 від 22.09.2009.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.04.2011, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2011, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову і прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ в м. Керчі була проведена виїзна позапланова перевірка ВАТ «Керченський металургійний комбінат» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку у сумі 470972,00 грн. за червень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в травні 2009 року та у сумі 455009,00 грн. за липень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в червні 2009 року, за результатами якої був складений акт від 15.09.2009 №1527/23-4/00191493, яким встановлено порушення пп. пп. 7.5.1 та 7.5.2 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі акту перевірки відповідачем 22.09.2009 прийнято податкове повідомлення-рішення №0001872304/0, яким до позивача було визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 121317,00 грн., в тому числі 86655,00 грн. - основний платіж та 64662,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Як вбачається з матеріалів справи, в податковій декларації з ПДВ за травень 2009 року задекларований податковий кредит минулих періодів по 60 податковим накладним, які отримані підприємством у травні 2009 року. Об'єм постачання (без ПДВ) складає 2936745,73 грн., сума ПДВ 583680,81 грн. Проведення сплати постачальникам проведено раніше, ніж отримання податкових накладних, а саме у грудні 2007 року, червні 2008 року, лютому, березні та квітні 2009 року. В податковій декларації з ПДВ за червень 2009 року задекларовано податковий кредит минулих періодів по 50 податковим накладним, які отримані підприємством у червні 2009 року. Обсяг постачання (без ПДВ) складає 1545452,64 грн., сума ПДВ 309090,53 грн. Проведення сплати постачальникам здійснено раніше, ніж отримання податкових накладних, а саме у березні, квітні та травні 2009 року.

Підставами для висновків щодо завищення сум податкового кредиту стало те, що право ВАТ «Керченський металургійний комбінат» на податковий кредит виникло в попередні періоди по першій події - даті проведення сплати постачальникам. Але, згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх одержувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Разом з тим, у порушення вимог Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 №165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997, у порушення п. 7 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», позивач по даній справі із урахуванням положень Закону України «Про податок на додану вартість» не використав своєчасно (по факту першої події, тобто сплати вартості товарів) права на формування податкового кредиту, що є також порушенням приписів розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.07.2009 №757-р «Деякі питання адміністрування податків, зборів обов'язкових платежів». Таки висновки були підставою для встановлення відповідачем факту завищення сум податкового кредиту, від формування якого, на думку відповідача, позивач відмовився у розумінні вищенаведених положень законодавства.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування» ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Податок як обов'язковий внесок сплачується до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду платником у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про систему оподаткування» відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.

Згідно з п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» вважається дата здійснення першої із подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека); - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Виходячи з аналіз зазначених норм Закону України «Про податок на додану вартість» можна зробити висновок про те, що в пп. 7.7.1 йдеться про суму податкового кредиту, розраховану за правилами пп. пп. 7.4.1, 7.4.5, 7.5.1, - тобто як про сплачений, так і про нарахований податок на додану вартість.

Відповідно до пп. пп. 7.4.1, 7.4.5, 7.5.1, 7.7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку із зайвою сплатою (нарахуванням) податку і не залежить від сплати даного податку до бюджету постачальником.

Отже діюче законодавство не пов'язує факт несвоєчасного отримання податкових накладних із втратою платником податків права на отримання податкового кредиту. Закон лише встановлює залежність права на отримання податкового кредиту від наявності певних підтверджуючих таке право документів, а саме податкових накладних.

Відповідно до положень пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією. Разом з тим, даною нормою права, на яку посилається ДПІ в м. Керчі в акті перевірки не встановлено обмежень щодо термінів, за якими можливо надати разом з декларацією несвоєчасно надані податкові накладні.

Згідно пп. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», граничні строки для подання заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Крім того, правомірність формування позивачем податкового кредиту відповідно до положень законодавства про податок на додану вартість із урахуванням вимог щодо фінансової звітності та ведення бухгалтерського обліку, підтверджується висновками судової експертизи, в рамках якої, не встановлено неправомірне (необґрунтоване) користування пільгами по податку на додану вартість за травень, червень, липень 2009 року. Задекларовані податкові зобов'язання відповідають документам первинного бухгалтерського та податкового обліку підприємства.

Експертизою було встановлено, що фактично розбіжності виникли з актом перевірки, тому що ДПІ в м. Керчі не взяла до уваги податкові накладні минулих періодів. Але, зазначені податкові накладні оформлені згідно з вимогами діючого законодавства є звітними податковими документами та одночасно розрахунковими та підтверджують правомірність включення платником податку сум ПДВ до податкового кредиту, оформлені згідно з вимогами пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та надійшли до підприємства у відповідних періодах, що підтверджується записами у реєстрі отриманих податкових накладних.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.04.2011 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. СтепашкоСудді(підпис)С.Е.Острович (підпис)М.О. Федоров