Ухвала суду № 36233084, 28.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/57331/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Осровича С.Е.

Федорова М.О.

за участю:

секретаря Гончар Н.О.

представника відповідача Карташева О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20.06.2011

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.08.2011

у справі № 2а/0570/600/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортний союз Донбасу»

до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортний союз Донбасу» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Транспортний союз Донбасу») звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20.06.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.08.2011, позовні вимоги задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 30.06.2010, за результатами якої складено акт від 17.11.2010 №1980/23-2/32321802.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог: п. 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження: за півріччя 2009 року на суму 43454,00 грн., за 9 місяців 200 року на суму 4293454,00 грн., за 2009 рік на суму 43454,00 грн.; п. 10.2 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» та пп. 4.1.4 (а) п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в частині невизнання декларацій з податку на додану вартість за травень 2010 року, червень 2010 року до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька; пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.2.3, пп. 7.2.6, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп.7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 3543938,00 грн., а саме: за липень 2009 року у сумі 90930,00 грн., вересень 2009 року у суму 3400000,00 грн., за березень 2010 року у сумі 46095,00 грн., за квітень 2010 року у сумі 1680,00 грн., за травень 2010 року у сумі 1988,00 грн., за червень 2010 року у сумі 3245,00 грн. та завищення за грудень 2009 року на загальну суму 3400000,00 грн.

Підставою, за якої відповідач дійшов висновків про неправомірність формування валових витрат та податкового кредиту позивачем у акті перевірки визначена відсутність використання у господарській діяльності продукції, за яку була здійснена передплата.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 30.11.2010: №0005022340/0, яким визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1915907,00 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 143938,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1771969,00 грн.; №0005012340/0, яким визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2190181,00 грн., у тому числі за основним платежем 43454,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2146727,00 грн.

Судами зазначено що між позивачем та ТОВ «Компанія Гонорант», ТОВ «ВЧК», ПП «АГВА» були укладені договори купівлі-продажу, які були виконані у повному обсязі, що підтверджується податковими накладними, платіжними дорученнями, розрахунками коригування за проведеними господарськими операціями.

За операціями з оплати товарів позивачем у відповідні податкові періоди були сформовані валові витрати у сумі 17173816,00 грн. та податковий кредит у сумі 3434763,32 грн. У 4 кварталі 2009 року валові витрати були позивачем відкориговані у бік зменшення на суму 17000000,00 грн. Аналогічно, у грудні 2009 року позивачем був відкоригований податковий кредит на суму 3400000,00 грн.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 даного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 даного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, умовами включення до складу податкового кредиту сум ПДВ є виникнення однієї з подій, які передбачені пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 зазначеного Закону, підтвердження суми податку податковою накладною, а також мета придбання товарів - їх подальше використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Умовами включення до складу валових витрат є виникнення однієї з подій, які передбачені ст. 11 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», підтвердження такої події відповідними розрахунковими, платіжними чи іншими документами, а також мета понесення витрат подальше використання у господарській діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що після отримання розрахунків позивач відкоригував податковий кредит у графі 16 декларацій з ПДВ за спірний період у сумі 3400000,00 грн. та валові витрати у сумі 17000000,00 грн.

Підставою, за якої відповідач дійшов висновків про неправомірність формування податкового кредиту позивачем за відносинами з ПП «АГВА» у акті перевірки визначена відсутність декларування останнім податкових зобов'язань в момент видачі податкової накладної.

Судами вірно зроблені висновки про те, що Закон України «Про податок на додану вартість» не містить положень, які б ставили у залежність право на включення до складу податкового кредиту з ПДВ від ведення податкового обліку іншими особами і фактичного декларування контрагентами платника податків податкових зобов'язань. Законами України не встановлена відповідальність платника податків за невиконання його контрагентами вимог податкового законодавства. Така обставина не може бути підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ у разі, якщо останній виконав всі передбачені законом умови щодо його формування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та часу його виникнення.

Як вбачається з матеріалів перевірки, занижено суми податкового кредиту за березень-червень 2010 року у розмірі 11538850,00 грн., у тому числі за березень 2010 року на суму 3636172,00 грн., за квітень 2010 року на суму 2028256,00 грн., за травень 2010 року на суму 2427057,00 грн., за червень 2010 року на суму 3447365,00 грн. та заниження податкових зобов'язань за березень-червень 2010 року у розмірі 1120132,00 грн., у тому числі за березень 2010 року на суму 3779884,00 грн., за квітень 2010 року на суму 1779936,00 грн., за травень 2010 року на суму 2429045,00 грн., за червень 2010 року на суму 3212267,00 грн. у зв'язку із невизнанням декларацій з податку на додану вартість як податкової звітності.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16.03.2011 по справі №2а/0570/3212/2011 було визнано неправомірними дії відповідача щодо неприйняття та невизнання податкових декларацій ТОВ «Транспортний Союз Донбасу» з податку на додану вартість за березень 2010 року, квітень 2010 року, травень 2010 року, червень 2010 року, як податкової звітності та зобов'язання обліковувати податкові декларації ТОВ «Транспортний Союз Донбасу» з податку на додану вартість за березень 2010 року, за квітень 2010 року, за травень 2010 року, за червень 2010 року, з поданими додатками, як документи податкової зв'язності, з датами подання 19.04.2010, 18.06.2010, 19.07.2010 і дана постанова набрала законної сили.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, що податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем неправомірно, тому позов підлягає задоволенню.

Крім того, відповідачем було подано клопотання про заміну сторони по справі - Державну податкову інспекцію у Ворошиловському районі м. Донецька на її правонаступника - Державну податкову інспекцію у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області.

На підставі ст. 55 КАС України, абз. 24, 25 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» суд касаційної інстанції вважає за можливе допустити по даній справі заміну відповідача - Державну податкову інспекцію у Ворошиловському районі м. Донецька її правонаступником - Державною податковою інспекцієб у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Здійснити заміну відповідача по справі - Державну податкову інспекцію у Ворошиловському районі м. Донецька на її правонаступника - Державну податкову інспекцію у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20.06.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.08.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров