Ухвала суду № 36232877, 28.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/48257/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 03.03.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2011

у справі № 2а-8472/10/1870

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Інга»

до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Інга» (далі по тексту - позивач, ТОВ «НВФ «Інга») звернулося до суду з позовом до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області (далі по тексту - відповідач, Конотопська МДПІ Сумської області) про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 03.03.2011, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2011, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з цим касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем було здійснено виїзну планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 30.06.2010, за результатами якої складно акт перевірки від 20.09.2010 №380/23-3/30355379.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог пп. 4.1. п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.3.9, пп. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7, пп. 8.2.2 п. 8.2, пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8, п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пов'язані з віднесенням до складу валових витрат витрати в сумі 106129,00 грн., не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, та в сумі 1678795,00 грн., сплачений за нікчемними договорами.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: від 30.09.2010 №0007401711/0 про визначення податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 229200,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 458400,00 грн.; від 30.09.2010 №0000822311/0 в частині визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 580202,50 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 211147,20 грн.; від 18.10.2010 №0000822311/1 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 593024,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 215812,20 грн.

Дані висновки відповідача ґрунтуються на тому, що позивачем (замовник) був укладений з ПП «Граніт» (виконавець) договір №1 від 12.05.2009 про надання послуг, предметом якого були роботи по демонтажу металоконструкцій установок. За даними відповідача основним видом діяльності вказаного підприємства є будівництво будівель, а відповідно розрахунку комунального податку на підприємстві працювало лише 2 особи. За таких підстав перевіряючими був зроблений висновок про те, що ПП «Граніт» не має у своєму складі кваліфікованих працівників для демонтажу конструкції і, в свою чергу, придбавало послуги по демонтажу у субпідрядника, а тому до акту виконаних робіт для позивача повинно було додати калькуляцію на демонтаж та вказати фактичного виконавця робіт.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що в межах вказаного договору виконавець демонтував електрометалургійну установку, яка відповідно до її технічних даних є негабаритним вантажем та має масу 17000 кг. На виконання п. 1.3 вказаного договору між сторонами був підписаний акт від 17.09.2009 №1 здачі-прийомки виконаних робіт. Факт оплати за надані послуги по демонтажу електрометалургійної установки в сумі 127355,00 грн. відповідач не заперечував.

Колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, що припущення відповідача щодо відсутності у ПП «Граніт» кваліфікованих працівників є безпідставними, оскільки не можна робити висновок про наявність чи відсутність у підприємства працівників для демонтажу конструкцій лише на підставі розрахунку комунального податку, до якого не включаються працівники, які працюють за сумісництвом, або залучаються до виконання разових робіт на підставі трудових угод. Що ж стосується припущень про необхідність надання калькуляції на демонтаж, то вони взагалі не підтверджені посиланнями на будь-який нормативний акт, який би зобов'язував ТОВ «НВФ «Інга» вимагати у підрядника таку калькуляцію. Крім того, акт здачі-прийомки робіт, складений замовником і підрядником, повністю відповідає визначенню «первинного документа», наведеному в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і є належним документальним підтвердженням нарахування валових витрат. Факт виконання вказаних робіт в акті перевірки не заперечується.

Порушення вимог податкового законодавства при формуванні валових витрат перевіряючі також пов'язують з віднесенням до них витрат в сумі 2170795,00 грн. на придбання товарів та послуг у фізичних осіб-підприємців, які одночасно є працівниками позивача, по нікчемним договорам в силу п. 1 ст. 215 ЦК України.

Відповідачем були досліджені укладені позивачем договори оренди приміщень: від 24.04.2009 №2 та від 24.04.2010 №1 з ФОП ОСОБА_2 (предметом оренди є механоскладальна дільниця площею 108 кв.м. та адміністративне приміщення площею 10 кв.м.); від 21.05.2009 №3 та від 21.05.2010 №2 з ФОП ОСОБА_3 (предметом оренди є електромонтажна дільниця площею 54 кв.м. та адміністративне приміщення площею 10 кв.м.); від 01.10.2008 №2 та від 01.10.2009 №5 з ФОП ОСОБА_4 (предметом оренди є механічна дільниця); від 05.10.2009 №1 та від 05.10.2010 №01/1 з ФОП ОСОБА_4 (предметом оренди є складські приміщення площею 72 кв.м.). Як наполягає відповідач, у переданих в оренду приміщеннях знаходилося устаткування, що не було предметом оренди, але використовувалося орендарями без належних підстав, оскільки власних або орендованих потужностей для виконання робіт, вартість яких підприємством була віднесена до валових витрат, підприємці не мали.

Крім того, відповідач вказував на те, що на підприємстві працювали в достатній кількості робітники відповідних спеціальностей для виготовлення продукції без залучення приватних підприємців.

Судами встановлено, що виробничі потужності, необхідні для виконання окремих робіт при виготовленні установок, замовлених товариству іноземним замовником, перебували у володінні і користуванні підприємців на підставі господарських договорів оренди, тобто на законних підставах, а при виконанні вказаних робіт та послуг ФОП ОСОБА_4 використовував власні, належні йому станки.

Оскільки фізичні особи-підприємці використовували вищевказані орендовані ними у ТОВ «НВФ «Інга» виробничі потужності, систематично сплачували товариству орендну плату згідно укладених договорів, суд зробили вірний висновок про те, що твердження відповідача, яке ґрунтується на аналізі розміру орендної плати, про відсутність економічної доцільності у підприємства надавати підприємцям в оренду власні виробничі площі і отримувати при цьому незначний прибуток від здачі нерухомого майна в оренду, не ґрунтується на вимогах закону.

Зважаючи на те, що чинне законодавство не забороняє працівникам підприємства одночасно здійснювати підприємницьку діяльність, суди дійшли вірного висновку про правомірність формування валових витрат по операціям з вище переліченими підприємцями, які є одночасно керівниками відповідних підрозділів підприємства позивача. А тому донарахування відповідачем позивачу податку на прибуток у сумі 542698,75 грн. є безпідставним.

Судами зазначено, що ні в акті перевірки, ні в подальших документах відповідач жодним чином не вказує на порушення позивачем порядку формування валових витрат з урахуванням наявності у орендарів та виконавців робіт ознак пов'язаності, які встановлені в п. 1.26 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», і застосування для цього звичайної ціни, але ставить під сумнів сам факт надання послуг переліченими особами, враховуючи їх посадове становище на підприємстві та те, що вони отримували за цими посадами заробітну плату.

Слід відмітити, що даних про те, що наймані працівники вище перелічених підприємців та вони самі не виконували роботи на устаткуванні, що їм належить (перелік станків та механізмів вказані в додатках до договорів оренди), відповідачем не надано, тому підстав для твердження про нікчемність укладених правочинів на виконання робіт у перевіряючих на час проведення перевірки не існувало.

Також відповідач наполягає на заниженні доходу позивачем за 3 квартал 2009 року на суму 43884,00 грн. по операціям в сфері ЗЕД, оскільки валовий доход повинен визначатися на дату відвантаження товару нерезидентам, що спричинило донарахування податку на прибуток в сумі 10971,00 грн.

Судами зазначено, що до відвантаження товарів 08.09.2009 нерезидентам за контрактами від 26.03.2009 №1 та від 09.04.2009 №2 останні здійснили авансові платежі, кошти по яким були отримані 15.04.2009 в сумі 95000,00 дол. США, 26.03.2009 та 06.05.2009 в сумі 52800,00 дол. США, що є першою подією для визначення валового доходу. Саме у вказані періоди, на які прийшлася оплата, позивач включив отримані кошти до валового доходу і розрахував по них зобов'язання по податку на прибуток.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині, оскільки вони не спростовані відповідачем належними та допустимими доказами.

В позові позивач також оскаржував податкове повідомлення-рішення від 30.09.2010 №0007401711/0 про визначення податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 229200,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 458400,00 грн. і позов в цій частині був задоволений. Переглядаючи дану справу в межах поданої касаційної скарги, колегія суддів вважає необхідним відмітити, що відповідач не навів доводів та обґрунтування своєї незгоди з судовим рішенням в цій частині, а тому колегія суддів не досліджує підстави та мотиви задоволення позову про скасування податкового повідомлення-рішення №0007401711/0.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 03.03.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис) М.О. Федоров