Постанова № 36229290, 19.12.2013, Липоводолинський районний суд Сумської області

Справа № 581/739/13-а

Провадження № 2-а/581/17/13

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 грудня 2013 року Липоводолинський районний суд Сумської області у складі:

головуючого судді - Сізова Д.В.,

з участю секретаря - Самілик Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до голови Синівської сільської ради Липоводолинського району Сумської області Гайдабури Анатолія Івановича, Синівської сільської ради Липоводолинського району Сумської області, третя особа - відділ Держземагенства у Липоводолинському районі Сумської області,

про зобов'язання видати довідку,

в с т а н о в и в :

21 жовтня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом.

Вимоги мотивував тим, що голова Синівської сільської ради Липоводолинського району Сумської області безпідставно відмовляє йому та його сину ОСОБА_3 у видачі довідки, про те що вони не є членами особистого селянського господарства матері позивача ОСОБА_4, з якою вони разом проживають та зареєстровані в одному будинку.

Просив зобов'язати сільського голову Синівської сільської ради Гайдабуру А.І. видати довідку про те, що вони з сином не є членами особистого селянського господарства.

У судове засідання позивач з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідачі в судовому засіданні позов не визнали та просили відмовити у його задоволенні, вказавши про пропуск шестимісячного строку звернення до суду із вказаним позовом, оскільки довідка сільради про те, що позивач є членом особистого селянського господарства датована 2011 роком. Зазначали про неможливість видачі довідки про яку просить позивач, оскільки такий її зміст не відповідатиме погосподарському обліку, що ведеться сільською радою.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, у домогосподарстві по АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають:

голова домогосподарства - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1,

її син - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2,

невістка - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3,

онук - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4,

онук - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5,

онук - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6.

ОСОБА_4 на праві приватної власності належить земельна ділянка, площею 0,36 га, з яких 0,25 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, 0,11 га для ведення особистого підсобного господарства, що розташована на території с.Синівка Синівської сільради (а.с.28), а також площею 2,91 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Синівської сільради (а.с.26).

ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка, площею 2,91 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Синівської сільради (а.с.27). Вказана земельна ділянка не внесена до державного кадастру і їй не присвоєно кадастровий номер (а.с.60).

Поданням прокуратури Липоводолинського району від 07 травня 2013 року голову Синівської сільської ради Липоводолинського району Сумської області зобов'язано усунути порушення Закону України «Про особисте селянське господарство», зокрема привести у відповідність до законодавства документацію первинного обліку особистих селянських господарств, зокрема книги погосподарського обліку (а.с.4).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про особисте селянське господарство» особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Члени особистого селянського господарства здійснюють діяльність на свій розсуд і ризик у межах встановленого правового господарського порядку, дотримуючись вимог цього Закону, законів України, інших нормативно - правових актів.

Діяльність, пов'язана з веденням особистого селянського господарства, не відноситься до підприємницької діяльності.

Стаття 5 вказаного Закону та ст.121 ЗК України вказує, що для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 га, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст.4 зазначеного Закону облік особистих селянських господарств здійснюють сільські, селищні, міські ради за місцем розташування земельної ділянки в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади з питань статистики.

Із наданих суду державних актів та відомостей у погосподарській книзі вбачається, що матір позивача ОСОБА_4 є власником земельних ділянок, з яких лише 0,11 га їй відведено для ведення особистого підсобного господарства.

Вказану земельну ділянку вона отримала 30 листопада 1998 року, тобто за чинності ще ЗК України (1990 року), який у ст.56 передбачав такий вид земель - для ведення особистого підсобного господарства.

Пункт 2.2 Порядку обліку особистих селянських господарств сільськими, селищними та міськими радами, затвердженого наказом Державного комітету статистики України від 26 жовтня 2009 року №409, ототожнює землі для особистого підсобного господарства та особистого селянського господарства.

Тому, за відсутності у матеріалах справи інших відомостей про отримання ОСОБА_4 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, суд вважає, що у її розпорядженні для цих цілей мається лише земельна ділянка, площею 0,11 га.

ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства немає взагалі (а.с.40).

Відповідно до п.1.5 вказаного Порядку, у разі ведення особистого селянського господарства для його обліку у формах №1, №4 та №5 зазначаються: прізвище, ім'я, по батькові особи, якій була надана земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства, її постійне місце проживання, площа земельної ділянки, яка належить цій особі або перебуває у її користуванні в межах сільської, селищної, міської ради, назва і дата документа, який засвідчує право власності або право користування земельною ділянкою для ведення особистого селянського господарства, прізвище, ім'я, по-батькові осіб, які разом з нею ведуть особисте селянське господарство.

Згідно з п.1.4 Порядку форма №1 та форма №4 використовуються для обліку особистих селянських господарств сільськими, селищними, міськими радами, на території яких розташовані сільські населені пункти, форма №5 - міськими, а також селищними радами в частині міських поселень.

Заповнення вказаних в п.1.5 Порядку відомостей проводиться на підставі суцільних обходів домогосподарств і опитування населення під час перезакладення документів погосподарського обліку.

Пункт 2.1 Порядку передбачає проведення обліку особистих селянських господарств та їх членів шляхом опитування безпосередньо в домогосподарствах його голови або інших дорослих членів домогосподарства.

Зі змісту ст.1 Закону України «Про особисте селянське господарство» випливає, що особисте селянське господарство може складатись із одного громадянина або з членів однієї сім'ї, що спільно проживають і ведуть таке господарство.

За таких обставин, членом особистого селянського господарства може бути особа, яка здійснює господарсько-трудову діяльність в особистому господарстві на відведеній для цієї мети земельній ділянці, і відомості про участь такої особи у задоволенні особистих потреб членів особистого селянського господарства сільська рада отримує безпосередньо зі слів цієї особи або членів його домогосподарства.

Оскільки ОСОБА_1 заперечує ведення спільного господарства як з матір'ю на належній їй для ведення особистого селянського господарства земельній ділянці, площею 0,11 га, так і особисто на належній йому для товарного сільськогосподарського виробництва земельній ділянці, оскільки іншої у нього не має, а відповідачі в супереч положень ч.2 ст.71 КАС України іншого не довели, позивача не можна віднести до членів особистого селянського господарства.

Таким чином, за наявності у погосподарському обліку сільської ради відомостей щодо членства позивача у селянському господарстві своєї матері, його звернення до сільради з вимогою видати довідку про те, що він не є членом особистого селянського господарства та його категоричне заперечення цього факту, слід розуміти як його небажання у подальшому бути зареєстрованим у погосподарському обліку у якості члена особистого селянського господарства своєї матері.

Тому, зважаючи на зазначені положення нормативно-правових актів у сфері регулювання особистого селянського господарства, суд вважає права позивача порушеними та такими, що підлягають захисту, шляхом зобов'язання сільської ради видати ОСОБА_1 довідку про те, що він станом на 19 грудня 2013 року не являється членом особистого селянського господарства.

Зважаючи на можливість набуття позивачем у майбутньому права власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства або відновлення його трудової участі у селянському господарстві своєї матері, суд визнає ОСОБА_1 не членом особистого селянського господарства станом на дату ухвалення рішення.

Оскільки дії, вчинити які просить позивач відносяться до компетенції сільської ради, від імені якої виступає голова сільської ради, зобов'язати видати довідку належить саме орган місцевого самоврядування, а не його посадову особу, до якої першочергово було пред'явлено позов.

У частині позовних вимог про зобов'язання видати довідку сину позивача ОСОБА_3 про те, що він не є членом особистого селянського господарства відмовити через відсутність у позивача повноважень на представництво його інтересів у суді.

Передбачений ст.99 КАС України строк звернення до суду у даних правовідносинах не підлягає застосуванню, оскільки порушення прав позивача є триваючим, а для дії, вчинити яку позивач просить зобов'язати відповідача, строки не передбачені, тому його обрахування від дати видачі сільрадою довідки протилежного змісту, за відсутності оскарження цих дій, не можливе.

Відповідно до вимог ст.94 КАС України стягнути з місцевого бюджету Синівської сільської ради Липоводолинського району Сумської області на користь ОСОБА_1 34 грн. 41 коп. в рахунок повернення судового збору.

Керуючись ст.ст.11, 161, 163, 167 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов'язати Синівську сільську раду Липоводолинського району Сумської області видати ОСОБА_1 довідку про те, що він станом на 19 грудня 2013 року не є членом особистого селянського господарства.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з місцевого бюджету Синівської сільської ради Липоводолинського району Сумської області на користь ОСОБА_1 34 грн. 41 коп. в рахунок повернення судового збору.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Липоводолинський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови.

Суддя Д. В. Сізов