Ухвала суду № 36225743, 16.12.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/1525/13-ц 16.12.2013 16.12.2013 16.12.2013

Провадження №22-ц/784/3964/13 Суддя по 1 інстанції - Тішко Д.А.

Категорія 32 Доповідач апеляційного суду - Шолох З.Л.

Ухвала

Іменем України

16 грудня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Шолох З.Л.,

суддів - Самчишиної Н.В., Серебрякової Т.В.,

при секретарі судового засідання - Яценко Л.В.,

за участю: відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх представників - ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2 та ОСОБА_3

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 жовтня 2013 року у справі за

позовом

ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради, про відшкодування майнової та моральної шкоди,

встановила:

У лютому 2013 року ОСОБА_6 звернувся з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, спричиненої протиправними діями неповнолітнього ОСОБА_2

В обгрунтування позову позивач та його законний представник ОСОБА_7 вказували, що 26 травня 2011 року близько 14 години на перехресті вулиць 5-Воєнної та Плотнічної (Теслярської) у м. Миколаєві неповнолітній ОСОБА_2 побив неповнолітнього ОСОБА_6, спричинивши йому легкі тілесні ушкодження, які потягли за собою короткочасний розлад здоров'я, в зв'язку з чим позивач протягом тривалого часу перебував на стаціонарному лікуванні.

Посилаючись на викладені обставини та спричинену протиправними діями ОСОБА_2 майнову та моральну шкоду, позивач, з урахуванням збільшених позовних вимог, просив стягнути з відповідачів на відшкодування майнової шкоди 2 920,58 грн., а також 5 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Заперечуючи проти позову, відповідачі посилались на безпідставність позову.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 жовтня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 907,69 грн. на відшкодування майнової шкоди та 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди. Відмовлено у задоволенні інших позовних вимог. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідачі, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, просили його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення районного суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч.1 ст. 1166 ЦК України).

Згідно із ч.2 ст. 1166 ЦК України, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Моральна шкода підлягає відшкодуванню відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 (з наступними змінами) «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», шкода заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах (ч.1 ст. 1179 ЦК України).

За змістом ч. 2 ст. 1179 ЦК України, у разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується у частці, якої не вистачає або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, 26 травня 2011 року близько 14 години на перехресті вулиць 5-Воєнної та Плотнічної (Теслярської) у м. Миколаєві неповнолітній ОСОБА_2 побив неповнолітнього позивача, чим спричинив останньому легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я, в зв'язку з чим позивач перебував на стаціонарному лікуванні.

В цей же день в 16 год. 20 хвилин у стані середньої тяжкості ОСОБА_6 поступив до травматологічного відділення Миколаївської обласної дитячої лікарні з діагнозом: струс головного мозку, забої і садна шиї та голови, де перебував на стаціонарному лікуванні з 26 травня по 1 червня 2011 року (6 днів) (а.с. 18-19).

З 1 червня 2011 року з діагнозом струс головного мозку переведений до неврологічного відділення міської дитячої лікарні № 2, де продовжував лікування до 17 червня 2011 року включно (16 днів) (а.с.20-21).

До того ж, 5 липня 2011 року ОСОБА_6 обстежений лікарем неврологом і йому рекомендовано лікування у денному стаціонарі, а з 10 серпня 2011 року знаходиться під спостереженням лікаря психіатра-психолога з діагнозом посттравматичний стресовий розлад (а.с. 14).

Із акту судово - медичного дослідження від 29 вересня 2011 року, проведеного експертом Бюро судово - медичної експертизи на підставі медичних документів вищезазначених медичних установ, вбачається, що позивачу спричинені тілесні ушкодження: струс головного мозку, забої і садна шиї та голови, які утворилася внаслідок дій тупих твердих предметів, можливо у строк та при обставинах зазначених у медичних документах, за ступенем тяжкості вони відносяться до легких тілесних ушкоджень, які потягли за собою короткочасний розлад здоров'я (а.с. 15-16).

21 квітня 2012 року постановою Центрального РВ ММУ УМВС в Миколаївській області відмовлено в порушенні кримінального провадження по факту побиття ОСОБА_6, в зв'язку з тим, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на час вчинення вказаних дій не досяг віку, з якого настає кримінальна відповідальність по ст. 125 КК України (умисне легке тілесне ушкодження).

Водночас, за даним фактом за неналежне виховання сина відносно матері ОСОБА_2 - ОСОБА_3 складено адміністративний протокол про вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП України (а.с.8), а постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 липня 2011 року її визнано винною у вчиненні вказаного правопорушення (а.с. 17).

Виходячи із вимог ч. 4 ст. 61 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, з питань, чи мали місце ці дії чи вчинені вони цією особою.

Сукупний аналіз та оцінка зазначених доказів дає підстави для висновку про наявність причинного зв'язку між вищезазначеними протиправними діями ОСОБА_2 та фактом спричинення позивачеві майнової та моральної шкоди.

За такого, суд прийшов до вірного висновку про те, що внаслідок неправомірних дій ОСОБА_2 позивачу спричинено майнову та моральну шкоду.

Протиправність дій відповідача презюмується, а протилежного не доведено.

Частково задовольняючи позовні вимоги та стягуючи витрати понесені позивачем на лікування, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з медичних призначень, зазначених у його медичних документах та вартості призначених препаратів, які були придбані матір'ю неповнолітнього позивача в цей період, що підтверджується чеками та квитанціями (а.с.18- 21, 35-38).

В зв'язку з чим посилання відповідачів в апеляційній скарзі про недоведеність позову необґрунтовані.

Враховуючи викладене та переглядаючи справу в межах апеляційного оскарження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування або зміни рішення районного суду.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді: