Ухвала суду № 36224470, 10.12.2013, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 1304/9821/12 Головуючий у 1 інстанції: Юрків О.Р.

Провадження № 22-ц/783/6473/13 Доповідач в 2-й інстанції: Береза В. І.

Категорія: 39

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі: головуючого - судді: Берези В.І., суддів: Федоришина А.В., Штефаніци Ю.Г., з участю секретаря: Брикайло М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фонд «Свобода слова» на рішення Галицького районного суду м.Львова від 17 липня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація колійні ремонтні технології» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фонд «Свобода слова» про визнання інформації недостовірною, спростування недостовірної інформації,-

в с т а н о в и л а:

рішенням Галицького районного суду м.Львова від 17 липня 2013 року позов задоволено. Вирішено визнати недостовірною та такою, що не відповідає дійсності і принижує ділову репутацію, інформацію, поширену в номері газети «Експрес» від ІНФОРМАЦІЯ_1 року - ІНФОРМАЦІЯ_2 року НОМЕР_1 (НОМЕР_2) в статті під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_4» наступного змісту: «Один з головних постачальників Міністерства транспорту - ТзОВ «Корпорація КРТ», що розташоване у Львові, - повномасштабно працював з фірмами - привидами», «ТзОВ «Корпорація КРТ»…переказувала їх на рахунки фірм-привидів», «ОСОБА_5 тримав усе «знизу» фірмами - привидами з «дешевими» директорами. Посередині була корпорація братів ОСОБА_6…».

Визнати недостовірною та такою, що не відповідає дійсності і принижує ділову репутацію, інформацію, поширену в номері газети «Експрес» від ІНФОРМАЦІЯ_2 - ІНФОРМАЦІЯ_3 року в НОМЕР_3 (НОМЕР_4) в статті під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_6» наступного змісту: «їх переказували фірмам привидам здебільшого з рахунків ТзОВ «Корпорація «КРТ», «Під час обшуків знаходять договори, печатки «лівих» фірм...».

Визнати недостовірною та такою, що не відповідає дійсності і принижує ділову репутацію, інформацію, поширену в номері газети «Експрес» від ІНФОРМАЦІЯ_3 - ІНФОРМАЦІЯ_5 року в НОМЕР_5 (НОМЕР_6) в статті під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_7» наступного змісту: «за корпорацію, яка активно кілька років активно «виймала» з бюджету залізниці великі суми...».

Зобов'язати ОСОБА_3, ОСОБА_4 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фонд «Свобода слова» (79026, м. Львів, вул. В.Великого, 5А ЄДРПОу 30649575) не пізніше одного місяця з дня набрання рішенням суду законної сили спростувати поширену недостовірну інформацію шляхом опублікування у газеті «Експрес» тим самим шрифтом спростування наступного змісту:

«Спростування:

ОСОБА_3, ОСОБА_4 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фонд «Свобода слова» спростовують недостовірну та таку, що принижує ділову репутацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація колійні ремонтні технології» інформацію, поширену в номері газети «Експрес» від ІНФОРМАЦІЯ_1 року НОМЕР_1 (НОМЕР_2) в статті під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_4» наступного змісту:

«...Один із головних постачальників Міністерства транспорту - ТзОВ «Корпорація КРТ», що розташоване у Львові, - повномасштабно працював з фірмами-привидами», «переказувала їх на рахунки фірм-привидів». «ОСОБА_5 тримав усе «знизу» фірмами - привидами з «дешевими» директорами. Посередині була корпорація братів ОСОБА_6...».

Також, спростовують недостовірну інформацію та таку, що принижує ділову репутацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація колійні ремонтні технології» поширену в номері газети «Експрес» від ІНФОРМАЦІЯ_2 - ІНФОРМАЦІЯ_3 року в НОМЕР_3 (НОМЕР_4) в статті під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_6» наступного змісту:

«їх переказували фірмам привидам здебільшого з рахунків ТзОВ «Корпорація «КРТ», «Під час обшуків знаходять договори, печатки «лівих» фірм...».

А також спростовують недостовірну та таку, що принижує ділову репутацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація колійні ремонтні технології» інформацію поширену в номері газети «Експрес» від ІНФОРМАЦІЯ_3 - ІНФОРМАЦІЯ_5 року в НОМЕР_5 (НОМЕР_6) в статті під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_7» наступного змісту: «за корпорацію, яка активно кілька років активно «виймала» з бюджету залізниці великі суми...».

Рішення суду оскаржив відповідач - ТзОВ «Фонд «Свобода слова» в особі директора Вей А.Б., просить таке скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позову з стягненням судових витрат. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом неповно з`ясовано обставини справи, відповідачем як доказ надавались рішення судів, що набрали законної сили та які підтверджують той факт, що ТзОВ «Корпорація КРТ» через своїх службовнх осіб брала участь у безтоварних фінансово-господарських операціях з фіктивними підприємствами з метою переведення безготівкових коштів в готівку та мінімізації податкових зобов'язань. Судом оцінки такому доказу надано не було, не було досліджено обставин, про які йдеться у цих рішеннях та на які Відповідач посилається як на підставу своїх заперечень.

04.07.2013 р. представником ТзОВ «Фонд «Свобода слова» були подані додаткові заперечення на позовну заяву. У цих запереченнях зазначаються рішення судів, що набрали законної сили та якими додатково підтверджується та обставина, що фірми, які переказували кошти ТзОВ «Корпорація Колійні ремонтні технології», були створені з метою прикриття незаконної діяльності, без наміру здійснювати господарську діяльність, тобто були фіктивними. Інформація, цитати - «ОСОБА_5 тримав усе «знизу» фірмами-привидами з «дешевими» директорами»; «під час обшуків знаходять договори, печатки «лівих» фірм», яку суд зобов`язав спростувати, не стосується позивача, тому не порушує його прав. Словосполучення «дешеві» директори», «повномасштабно», «посередині була корпорація братів ОСОБА_6» та «активно «виймала» є такими, що не підлягають спростуванню, так як містить ознаки оціночних суджень. Вказані висловлювання не містять жодних фактичних даних, а є використанням алегорії як мовностилістичного засобу, вживання слів у переносному значенні.

Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача - Костур Р.В., Матвіїва С.І., які заперечили апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, межі та доводи апеляційної скарги у відсутності відповідачів, які неодноразово повідомлялись про розгляд справи, однак до суду не з`являлись, тому справу розглянуто без їх участі, відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити.

Відповідно до ст.ст. 11,60,61 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлені обставини.

Судом першої інстанції встановлено, що в номері газети «Експрес» НОМЕР_1 (НОМЕР_2) від ІНФОРМАЦІЯ_1 року опублікована стаття під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_4» та поширена спірна інформація: «...Один із головних постачальників Міністерства транспорту - ТзОВ «Корпорація КРТ», що розташоване у Львові, - повномасштабно працював з фірмами-привидами», «переказувала їх на рахунки фірм-привидів», «ОСОБА_5 тримав усе «знизу» фірмами-привидами з «дешевими» директорами. Посередині була корпорація братів ОСОБА_6...». В номері газети НОМЕР_3 (НОМЕР_4) від ІНФОРМАЦІЯ_2 року опублікована стаття під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_6» та поширена спірна інформація: «їх переказували фірмам привидам здебільшого з рахунків ТзОВ «Корпорація «КРТ», «Під час обшуків знаходять договори, печатки «лівих» фірм...». А також, в номері газети НОМЕР_5 (НОМЕР_6) від ІНФОРМАЦІЯ_3 року опублікована стаття під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_7» та поширена спірна інформація «за корпорацію, яка активно кілька років активно «виймала» з бюджету залізниці великі суми...».

Авторами зазначених статей, спірної інформації зазначено відповідачів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Судом встановлено, що в силу положень ч. 1 ст. 435 ЦК України, відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є належними відповідачами у даній справі, так як є особами, як автори на примірнику твору. TзOB «Фонд «Свободи слова», відповідно до вихідних даних газети «Експрес», є видавцем, редактором газети, а відтак, згідно з п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист честі, гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», є належним відповідачем у справі.

В оригіналах примірників газети «Експрес» (НОМЕР_1 (НОМЕР_2), НОМЕР_3 (НОМЕР_4), НОМЕР_5 (НОМЕР_6), судом першої інстанції встановлено факт поширення спірної інформації, яка оспорюється позивачем, та в процесі дослідження та аналізу вказаної інформації, суд прийшов до переконання, що така інформація є негативною, недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію позивача.

З висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

У відповідності до ст. 94 Цивільного кодексу України, юридична особа має право, зокрема, на недоторканість її ділової репутації та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Згідно з п. 4 Постанови ПВСУ № 1 від 27.02.2009 року, під діловою репутацією юридичної особи розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

У відповідності до п. п. 5, 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2007 N 01-8/1 84 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію», Ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування, торговельних марок та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг. Приниженням ділової репутації суб'єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності у зв'язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.

Згідно з п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист честі, гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Згідно з цим же пунктом Постанови ПВСУ № 1 від 27.02.2009 року, під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

У відповідності до п. 15 Постанови ПВСУ № 1 від 27.02.2009 року, негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Згідно з ч. 4 ст. 32 Конституції України, кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе, членів сім'ї.

Частиною 1 ст. 10 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства, передбачено право особи на вільне поширення інформації та ідей. Проте, частиною другою вказаної норми передбачена можливість обмеження цього права на підставі закону з легітимною метою за умови, що таке обмеження є необхідним у демократичному суспільстві. Такою легітимною метою визначається охорона репутації осіб - фігурантів інформації.

У відповідності до п. 4 ст. 277 ЦК України, спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила цю інформацію.

Крім цього, згідно з п. 25 Постанови ПВСУ № 1 від 27.02.2009 року, спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.

Судом першої інстанції встановлено, що спірна інформація стосується позивача - TзOB «Корпорація Колійні ремонтні технології», чого не спростовано відповідачами.

Визнавши інформацію негативною, недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію позивача, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачами по справі не доведено належними та допустимими доказами факт здійснення фінансово-господарських операцій позивачем із неіснуючими, тобто не зареєстрованими в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в передбаченому законом порядку юридичними особами. Крім цього судом зазначено, що Лист ДПС України від 11.12.2012 року та роздруківка повідомлення прес-центру СБ України від 18.01.2013 року, не є належними та допустимими доказами, оскільки в розпорядженні відповідачів на момент поширення спірної інформації не були, не містять інформації щодо предмета доказування, та не доводять достовірності поширеної інформації, так як носять інформативний характер, а отже, в силу положень ч. 2 ст. 59 ЦПК України, не можуть вважатися допустимими, а тому за наявності факту поширення інформації, яка є недостовірною та негативною порушено немайнові права позивача, що в сукупності становить склад правопорушення.

Висновок суду першої інстанції апелянтом не спростовано, доводи апелянта про підтвердження достовірності опублікованої інформації рішеннями судів, які набрали законної сили та якими стверджувалось про обставини переказу коштів позивачу фірмами, створеними з метою прикриття незаконної діяльності без наміру здійснювати господарську діяльність, на увагу не заслуговують, оскільки наявна у справі постанова Святошинського районного суду м.Києва не містить інформації про предмет доказування, оскільки в оскаржуваній інформації йшлось про постачання кріплень до верхньої будови колії залізничної дороги, а в поданих судових рішеннях, на які посилається відповідач, йдеться про постачання пшениці та ріпака. Постанова Святошинського районного суду м.Києва від 20.04.2012 року та 20.03.2012 року у справі № 78-00164 не містить відомостей щодо винної особи, відтак, даний доказ не містить інформації про предмет доказування та належність доказу. Відповідачем не доведено факту достовірності походження джерела інформації - акта позапланової перевірки з обов`язковими реквізитами - підписами уповноважених осіб, які відсутні, що виключає допустимість даного доказу в розумінні ст. 59 ЦПК України.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції вірно визначив характер спірних правовідносин та встановив дійсні обставини справи, висновки суду не спростовані доводами апеляційної скарги, а тому колегія суддів з такими погоджується.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції вірно застосовано норми матеріального та процесуального права, відтак, відсутні підстави, передбачені ст. 309 ЦПК України, для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ч.1 ст.308. ст.ст. 313, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фонд «Свобода слова» відхилити.

Рішення Галицького районного суду м.Львова від 17 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскарженою в касаційному порядку протягом двадцяти днів подачею касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Береза В.І.

Судді: Федоришин А.В.

Штефаніца Ю.Г.