Постанова № 3622221, 25.09.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25.09.2008 р.           10 год. 11 хв.                                                                                № 4/398

За позовомЗаступника прокурора Деснянського району м. Києва в інтересах держави в особі Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротекстиль»- код ЄДРПОУ 32043726

Простягнення відрахувань за невиконання нормативу робочих місць у розмірі 3001,25 грн.

Суддя Вовк П.В.

Секретар судового засідання Жовтяк Я.В.

Представники:

прокурор

від позивачРозум С.М. –посвідчення № 4 від 12.01.2006

Войтов Р.А. –довіреність № 03-02/71 від 12.03.2008

від відповідача не з`явився

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 25.09.2008 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст складено і підписано 29.09.2008.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступника прокурора Деснянського району м. Києва в інтересах держави в особі Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі Позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротекстиль»(надалі Відповідач) про стягнення відрахувань за невиконання нормативу робочих місць у розмірі 3001,25 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.06.2008 відкрито провадження в адміністративній справі № 4/486.

У судовому засіданні 25.09.2008 р. прокурор та представник Позивача, з урахуванням уточнення позовних вимог від 03.09.2008, позов підтримали та просять суд позов задовольнити.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідачем не сплачені штрафні санкції у розмірі та порядку, передбаченому ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»№ 875-XII 21.03.1991 року (надалі Закон № 875-XII) за невиконання у 2007 році нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, передбаченого ст. 19 цього закону.

Відповідач в судове засідання повторно не прибув, про причини не прибуття суд не повідомив. Заяв про розгляд справи за відсутності Відповідача до суду не надходило. Судові виклики, направлені на адресу Відповідача повернулися до суду з відміткою відділення поштового зв’язку про незнаходження Відповідача, за вказаною адресою. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, місцезнаходження Відповідача вказано, 01103, м. Київ, бульв. Дружби Народів 4/6, зазначена адреса співпадає з адресою Відповідача вказаною у позовній заяві. Інформації щодо зміни місцезнаходження Відповідач до державного реєстратора не надав.

Враховуючи наведене, суд вважає Відповідача належним чином повідомленим.

Дослідивши матеріали справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідач, є юридичною особою, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії «АБ»№327289.

Частиною 1 ст. 4 Закону № 875-XII передбачено, що держава створює правові, економічні, політичні, соціально-побутові та соціально-психологічні умови для задоволення потреб інвалідів у відновленні здоров'я, матеріальному забезпеченню, посильній трудовій та громадській діяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частиною 1 ст. 20 Закону № 875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме відповідно до звіту Відповідача про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2007 рік від 26.02.2008 (надалі Звіт), який був поданий до Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу фактично за рік складає 12 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 0 осіб. Таким чином Відповідач самостійно підтвердив невиконання нормативу по створенню робочих місць по працевлаштуванню 1 інваліда.

Відповідно до довідки Деснянського районного центру зайнятості № 25-3331 від 04.08.2008, Відповідач у 2007 році звітів по формі № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій»з вакансіями для інвалідів не надавав.

Законом № 875-XII чітко та в імперативній формі встановлений законодавцем норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, який не потребує додаткового його підтвердження та встановлення будь-якими іншими органами шляхом прийняття рішень чи інших актів органів державної влади з цього питання.

Таким чином незалежно від форми власності та господарювання на всі підприємства розповсюджується однаковий норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів. Якщо підприємство не спроможне створити робочі місця для інвалідів та ввести їх в дію шляхом працевлаштуванням інвалідів, вони сплачують штрафну санкцію до Державного бюджету України. Штрафна санкція за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів носить альтернативний характер, а тому підприємство (об'єднання), установа, організація або дотримується нормативу, або сплачує певну суму до Державного бюджету України.

У Звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік, поданого Відповідачем самостійно зазначену суму адміністративно господарської санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 3001,25 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону № 875-XII порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч.1 ст.19 Закону № 875-XII.

Відповідно до розрахунку нарахування пені, поданого Позивачем та перевіреного судом, розмір пені складає 19,80 грн.

Відтак, наданий Позивачем розрахунок розміру позовних вимог у сумі 3021,25, з яких 3001,25 грн. штрафних санкцій та 19,80 грн. пені є обґрунтованим.

Враховуючи всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 160, 172 КАСУ, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротекстиль»- код ЄДРПОУ 32043726 до дохідної частини Державного бюджету України на р/р 31214221800001 Управління Державного казначейства м. Києва в банку УДК м. Києва, МФО 820019, код ЄДРПОУ 24262621, код бюджетної класифікації 50070000;01 заборгованості у розмірі 3021,05 грн. у тому числі 3001,25 грн. адміністративно-господарської санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів за 2007 рік, та 19,80 грн. пені.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.