Ухвала суду № 36217336, 20.12.2013, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

№ 22-ц/778/6073/13 Головуючий у 1 інстанції: Зарютін П.В.

Суддя-доповідач: Пільщик Л.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 18» грудня 2013 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Пільщик Л.В.

суддів: Сапун О.А.

Краснокутської О.М.

при секретарі: Евальд Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК»

на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 листопада 2013 року по справі

за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_4, ОСОБА_10 в особі законного представника ОСОБА_4, третя особа: Орган опіки та піклування в особі районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, про звернення стягнення на майно в рахунок погашення заборгованості по кредиту та про виселення, -

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2013 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулось до суду з позовною заявою, яку протягом розгляду справи уточнило, до ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_5, про звернення стягнення на майно в рахунок погашення заборгованості по кредиту та про виселення.

Зазначило, що відповідно до укладеного договору №ZPMHGA0000000004 від 01 лютого 2008 року ОСОБА_5 отримала кредит в розмірі 24500,00 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00% на рік на суму залишку заборгованості з кредитом з кінцевим терміном повернення 01 лютого 2028 року.

У порушення норм закону та умов договору ОСОБА_5 зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала, у зв'язку з чим станом на 27 лютого 2013 року має заборгованість 64923,40 дол. США, що за курсом 7,99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 27 лютого 2013 року складає 518 737,96 грн., яка складається з наступного:

- 24816,60 дол. США - заборгованість за кредитом;

- 15816,74 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 475,81 дол. США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом;

- 20692,86 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором;

а також штрафи відповідно до договору:

- 31,29 дол. США - штраф (фіксована частина);

- 3090,10 дол. США - штраф (процентна складова).

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором банк та ОСОБА_4 01 лютого 2008 року уклали договір іпотеки ZPMHGA0000000004, згідно якого відповідач надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 27,50 кв.м., житловою площею 14,90 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Обумовлена сторонами договору ціна предмету іпотеки дорівнює 176 750 грн.

В жовтні 2013 року уточнило позовні вимоги та зазначило в якості співвідповідача ОСОБА_10 та в якості третьої особи Орган опіки та піклування в особі районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району.

На підставі ст.ст. 526, 527, 530, 629, 1050, 1054 ЦК України, Закону України «Про іпотеку», ст. 109 Житлового кодексу України, остаточно просило:

- в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ZPMHGA0000000004 від 01.02.2008 року звернути стягнення на квартиру загальною площею 27,50 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки;

- виселити ОСОБА_4 та ОСОБА_10, які зареєстровані та проживають у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України;

- стягнути з відповідачів судові витрати.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 листопада 2013 року позов задоволено частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ZPMHGA0000000004 від 01.02.2008 року в розмірі 494048,05 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом - 198284,63 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 126375,75 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом - 3801,72 грн.; пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 165335,95 грн., 250 грн. - штраф (фіксована частина) звернуто стягнення на квартиру загальною площею 27,50 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_8 09 серпня 2007 року за реєстровим №4664, із застосуванням процедури продажу предмета іпотеки, передбаченої ст.38 Закону України «Про іпотеку», шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та з наданням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, за ціною продажу на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» судовий збір 3441 грн.

Апеляційне провадження відкрито за апеляційною скаргою ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК».

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить змінити рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про виселення та стягнення штрафів та задовольнити позовні вимоги банку в повному обсязі, стягнути судовий збір.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 відповідно до умов укладеного сторонами договору іпотеки у забезпечення виконання кредитного договору не оспорюється.

Суд на підстав оцінених за правилами ст. 212 ЦПК України доказів дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог банку про виселення ОСОБА_4 з малолітнім ОСОБА_10 зі спірної квартири, оскільки ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» не виконані приписи ст. 40 Закону України «Про іпотеку» та ст. 109 ЖК України.

Доводи апеляційної скарги є неприйнятними, виходячи з наступного

Статтею 3 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.

У частинах 2 і 3 цієї ж ст. 40 законодавець установлює певний порядок дій банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дні отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в ч. 3 ст. 109 ЖК України.

З аналізу наведених норм матеріального права вбачається, що на момент звернення до суду із позовом про виселення, права банка повинні бути порушені відповідачем шляхом невиконання вимоги про звільнення житлового приміщення.

Наявність письмової вимоги про звільнення житлового приміщення є обов'язковою умовою при задоволенні позову про виселення із іпотечного житла.

В самій позовній заяві позивач не зазначає коли саме і який лист направлявся відповідачці, не посилається на конкретні докази, хоча наявність саме цього доказу свідчило б про наявність порушення, невизнання або оспорювання прав та свобод іпотекодержателя.

Не містять і матеріали справи письмової вимоги іпотекодержателя про звільнення житлового будинку, яка б відповідала вимогам ст. 40 Закону України «Про іпотеку», ст. 109 ЖК УРСР та зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_4

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачка визнавала отримання такого повідомлення спростовується журналом судового засідання та технічним записом судового засідання, зауваження на які позивачем у відповідності до вимог ст.199 ЦПК України не подавалися.

Лист позивача №30.1.0.0/2- 329 від 15 січня 2013 року, приєднаний на а.с. 6, не є повідомленням про виселення у розумінні ч. 1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку», оскільки у ньому йдеться про те, що у разі неповернення кредиту ОСОБА_5 протягом 30 днів, банк розпочне процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто на 15.01.2013 року банк не звернув стягнення на предмет іпотеки, а, відтак, лист не може вважатися повідомленням про виселення із іпотечного житла.

Таке попередження за своїм змістом являється письмовим роз'ясненням зі сторони банку про можливість настання певних правових наслідків у випадку несплати на встановлених умовах заборгованості за кредитним договором і не містить у собі імперативної вимоги про виселення відповідачів з квартири, що суперечить вимогам ст. ст. 39 - 40 Закону України «Про іпотеку».

Проте банк не надав доказів, що зазначений лист взагалі вручався відповідачці.

Так, відповідно до п.п .99,106 Правил надання послуг поштового зв'язку рекомендоване поштове відправлення - поштове відправлення (лист, поштова картка, бандероль, дрібний пакет, мішок «M»), що приймається для пересилання без зазначення суми оголошеної цінності вкладення з видачею відправникові розрахункового документа про прийняття і доставляється (вручається) адресатові (одержувачу) під розписку.

В повідомленні про вручення поштового відправлення в графі про отримання «особисто» проставлено прізвище «Дворецька» без зазначення на підставі якого документу встановлена особа, даних щодо особистого отримання відповідачкою рекомендованого листа матеріали справи не містять (а.с.8).

В реєстрі в графі «принял сотрудник 945 п-/о связи» відсутній підпис працівника поштового зв'язку. В реєстрі не зазначено номер листа, дата відправлення значиться 22.01.13, про те будь-який лист банка на адресу відповідача з такою датою в матеріалах справи відсутній. Суперечності є і між датами подання кореспонденції: у реєстрі зазначено - 22.01.13, у фіскальному чеку - 24.01.2013, в повідомленні - 23.01.2013.

Таким чином, суд обґрунтовано визнав, що доказів на підтвердження особистого отримання ОСОБА_4 письмової вимоги про звільнення житлового приміщення у відповідності до ст. 40 «Про іпотеку» матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Аналіз ст.549 ЦК України дає підстави для висновку про те, що штраф та пеня є видами неустойки.

За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Суд правильно виходив з того, що заявлені позивачем вимоги про одночасне стягнення пені за прострочення повернення кредиту та штрафу за несвоєчасне повернення кредиту переконливо свідчать про безпідставне намагання кредитора застосувати подвійну цивільно-правову відповідальність одного й того ж виду за одне й теж порушення договірного зобов'язання (прострочення виконання грошового зобов'язання), що суперечить вимогам ч. 1 ст. 61 Конституції України та ч. 3 ст. 509 ЦК України, згідно з якими ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За положеннями ч. 3 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалене рішення ОСОБА_4 не оскаржує.

Відповідно до зазначених положень закону законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції перевірялася в межах апеляційної скарги ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»

Згідно з ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: