Ухвала суду № 36213829, 03.10.2013, Апеляційний суд Закарпатської області

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

03.10.2013 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів :

головуючого Крегула М.М.,

суддів Демченко С.М., Дацківа В.В.,

з участю прокурора Міцовда К.Д.,

засудженого ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора та засудженого ОСОБА_1 на вирок Мукачівського міськрайонного суду від 4 липня 2013 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_1, українця, гр. України, із середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, раніше неодноразово судимого, востаннє судимого вироком Мукачівського міськрайонного суду від 09.04.2012 року за ст. 185 ч. 3, ст. 263 ч. 1 , ст. 263 ч. 2 КК України до чотирьох років шість місяців позбавлення волі;

засуджено за ст. 187 ч. 1 КК України до позбавлення волі строком на чотири роки;

за ст. 395 КК України до арешту на один місяць.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 остаточно призначено покарання чотири роки позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного за цим вироком покарання приєднано невідбуту частину покарання за вироком Мукачівського міськрайонного суду від 09.04.2012 року і остаточно до відбуття призначено чотири роки вісім місяців позбавлення волі.

Питання щодо речових доказів вирішено у відповідності до ст. 81 КПК України.

Запобіжний захід залишено тримання під вартою .

Строк відбуття покарання постановлено обчислювати з 30 березня 2012 року.

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 30 березня 2012 року близько 13 год. в приміщенні кафе , розташованого в АДРЕСА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно, з корисливих спонукань, взявши зі столу в приміщенні кафе кухонний ніж , погрожуючи ним, приклав ніж до горла продавцю ОСОБА_3 та відкрито заволодів одною пляшкою горілки «Хортиця класична», об'ємом 0,5 літра, вартістю 26, 10 грн. та одною пляшкою пива «Львівське світле», об'ємом 0,5 літра, вартістю 3,84 грн., які належали ПП ОСОБА_3 Після цього з указаним спиртним з місця вчинення злочину втік, чим завдав останній матеріальних збитків на загальну суму 29,94 грн.

Окрім того, ОСОБА_1, до якого відповідно до постанови Мукачівського міськрайонного суду від 31.10.2012 року було встановлено адміннагляд з обмеженням у виді заборони виходу з будинку з 22 год. до 06 год. за адресою проживання в АДРЕСА_1, заборони відвідування кафе, барів, ресторанів, де продаються спиртні напої , заборони виїзду за межі Мукачівського району без дозволу органів внутрішніх справ, згідно листка контролю за дотриманням установлених обмежень дій ОСОБА_1 при неодноразовій перевірці його за місцем проживання з боку дільничного інспектора, а саме 02, 06, 10, 12, 17, 20 та 22 березня 2012 року вдома не знаходився, натомість самовільно залишив 29.02.2012 року місце проживання та виїхав до м. Ужгород, де перебував до 23.03.2012 року, чим самим порушив встановлені щодо нього обмеження.

В апеляції прокурор просить вирок змінити , оскільки замість застосування положень ст. 70 ч.4 КК України при призначенні покарання помилково застосував норми ст. 71 КК України та призначив ОСОБА_1 покарання за сукупністю вироків.

В апеляції ОСОБА_1 просить змінити вирок суду в частині призначеного покарання, оскільки вважає таке надто суворим, врахувавши стан його здоров'я, що він важко хворіє та через неконтрольованість своїх дій, не пам'ятає обставин вчинення злочину. Вказує, що на злочин його могло спонукати важке матеріальне становище, відсутність належного заробітку та часті моральні депресії. Вказує, що умови адімннагляду порушив через необхідність в пошуці роботи та засобів до існування. Просить пом'якшити призначене вироком суду покарання.

Заслухавши доповідача, промову прокурора, який підтримав свою апеляцію, пояснення підсудного ОСОБА_1, який просив задовольнити вимоги його апеляції, дослідивши матеріали кримінальної справи, перевіривши доводи апеляцій, надавши учасникам слово в дебатах та останнє слово підсудному, апеляційний суд вважає, що апеляція прокурора підлягає до задоволення, а апеляція підсудного до задоволення не підлягає з таких підстав.

Суд першої інстанції правильно встановивши фактичні обставини справи, дійшов вірного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 187, ст. 395 КК України. Винуватість ОСОБА_1, не дивлячись на його заперечення, повністю підтверджена доказами, безпосередньо дослідженими у судовому засіданні.

Зокрема, вину ОСОБА_1 у вчиненому ствердила потерпіла ОСОБА_3, яка була допитана в судовому засіданні, а також свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які також були допитані в судовому засіданні та дали послідовні показання про обставини вчинення ним розбійного нападу. Вина ОСОБА_1 підтверджена і іншими доказами в справі, які були досліджені в судовому засіданні і яким суд дав належну оцінку, зокрема: заявою про злочин від 30.04.2012 року, протоколом огляду місця події від 30.03.2012 року, протоколом отримання явки з повинною від 30.03.2012 року, протоколом № 147 медичного освідчення для встановлення факту вживання алкоголю та стану сп'яніння від 30.03.2012 року, протоколом очної ставки від 30.03.2012 року та ін. доказами.

Із протоколів допиту від 04.04.2012 року та 25.04.2012 року в якості обвинуваченого, вбачається, що ОСОБА_1 повністю визнавав вину у скоєних злочинах, які йому інкримінуються та детально розповів про обставини їх вчинення.

Дії ОСОБА_1 судом першої інстанції правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного ля життя чи здоров'я особи, що зазнала нападу та за ст. 395 КК України як порушення правил адміністративного нагляду, тобто самовільне залишення особою місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду.

Твердження засудженого, що через психічний розлад , втрату пам'яті та приступи в момент вчинення злочину не міг контролювати свої дії не відповідає дійсності, оскільки, як встановлено судом, згідно акту № 19 стаціонарної судово - психіатричної експертизи від 23.01.2013 року ОСОБА_1 хронічним психічним захворюванням, недоумством, тимчасовим або іншим хворобливим розладом психічної діяльності не страждає та в період інкримінованих йому дій також не страждав, міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. Разом з цим, як зазначено у висновку, висловлювання ОСОБА_1 про те, що він не пам'ятає про вчинене, а злочини вчинив в період приступу «клінічно неправдоподібні, носять захисний та надуманий характер».

Окрім того, твердження ОСОБА_1, викладені в апеляції, що встановлений щодо нього адміннагляд з обмеженням у виді самовільного залишення місця проживання - це порушення його прав, оскільки так його позбавили на належні умови проживання та достойний заробіток - є голослівними. Слід зазначити, що такий адміннагляд встановлюється судом з метою запобігання вчиненню злочинів окремими особами, звільненими з місць позбавлення волі, і здійснення виховного впливу на них. ОСОБА_1 ні в апеляції, ні в судовому засіданні не навів конкретних доводів поважності причин порушення ним встановленого судом адміннагляду, зокрема самовільного виїзду (без з дозволу, повідомлення кримінально - виконавчої інспекції ) до м. Ужгород. Таких немає і в матеріалах справи.

Покарання засудженому ОСОБА_1 призначено у відповідності до вимог ст.65 КК України. Судом першої інстанції враховано характер і ступінь суспільної небезпечності скоєного ним злочину, дані про особу засудженого, наявність обставин, що обтяжують ( рецидив злочину, вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння) та пом'якшують покарання (явка з повинною). Таке покарання є достатнім для виправлення і перевиховання ОСОБА_1

Оскільки, ОСОБА_1 вчинив дані злочини до постановлення вироку Мукачівського міськрайонного суду від 09.04.2012 року, отже покарання йому суд першої інстанції повинен був призначити по сукупності злочинів на підставі ст. 70 ч.4 КК України, а не на підставі ст. 71 КК України. Тому вирок в цій частині підлягає зміні.

Відповідно до ч.4 ст. 70 КК України за правилами передбаченими в частинах першій-третій цієї статті, призначається також покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку.

На підставі вищезазначеного, апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 слід призначити покарання по сукупності злочинів , тобто ч.4 ст. 70 КК України, застосувавши принцип часткового складання призначених покарань.

Інших підстав для його зміни чи скасування немає.

Врахувавши викладене, апеляція прокурора підлягає до задоволення, а апеляція ОСОБА_1 до задоволення не підлягає.

Керуючись ст. 365, 366 КПК України у редакції Закону 1960 року, Перехідних Положень КПК України у редакції Закону 2012 року, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляцію прокурора задовольнити .

Апеляцію ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Мукачівського міськрайонного суду від 4 липня 2013 року щодо ОСОБА_1 в частині призначення покарання по сукупності вироків змінити.

Вважати ОСОБА_1 засудженим за сукупністю злочинів та на підставі ч.4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань призначених за вироком Мукачівського міськрайонного суду від 09.04.2012 року та вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.07.2013 року призначити йому остаточне покарання - чотири роки вісім місяців позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 обчислювати з 30 березня 2012 року.

В решті вирок залишити без зміни.

Судді: