Рішення № 36209841, 16.12.2013, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 1003/13558/12

2/357/3238/13

Категорія 43

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2013 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Володько І. С. ,

при секретарі - Амеліна А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі № 5 м. Біла Церква, справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та за зустрічним позовом ОСОБА_2, яка дія в особистих інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4 і ОСОБА_5 до ОСОБА_1 і ОСОБА_3, треті особи Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційна контора № 1 і Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради, про визначення порядку користування житловим приміщенням -

В С Т А Н О В И В :

Позивач за основним позовом ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду, посилаючись на те, що він являється співвласником квартири АДРЕСА_1. Дана квартира належить йому та його дружині - третій особі за основним позовом по даній справі ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності за № 40874 від 04.04.2007 року. Згідно усної домовленості в 2011 році в даній квартирі була зареєстрована його внучка - відповідач по справі ОСОБА_2 Відповідач при цьому в квартиру не вселялася і в квартирі не проживає, але залишається зареєстрованою і він змушений сплачувати за комунальні послуги з врахуванням всіх зареєстрованих в квартирі осіб. Так як відповідач не проживає в квартирі без поважних причин понад один рік, то слід визнати відповідача ОСОБА_2 такою, що втратила право користуватись даним житловим приміщенням.

В судовому засіданні позивач за основним позовом ОСОБА_1 та його представник підтримали заявлений позов у повному обсязі і просять визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право на користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1, так як остання не проживає в даному житловому приміщенні без поважних причин понад один рік, в той час як власники квартири як ветерани війни позбавленні право користуватися пільгами при оплаті комунальних послуг, так як змушені сплачувати за користування житлом та за комунальні послуги з врахуванням всіх зареєстрованих в квартирі осіб. Зустрічний позов ОСОБА_1 та його представник в суді не визнали, посилаючись на те, що позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 не має права на користування квартирою, і ОСОБА_2 та її діти в квартирі не проживають, забезпечені іншим житлом і крім того при встановленні порядку користування квартирою ОСОБА_2 фактично не зможе проживати з двома дітьми в кімнаті площею 10,10 кв.м. Крім того, відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_3 не чинили ОСОБА_2 будь-яких перешкод в користуванні квартирою, однак у позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 не має необхідності проживати в спірній квартирі, а тому зустрічний позов являється безпідставним.

Представник відповідача за основним позовом ОСОБА_2 в суді основний позов не визнав, посилаючись на те, що зняття ОСОБА_2 з реєстрації в квартирі АДРЕСА_1 позбавить ОСОБА_2 можливості спілкуватися з дітьми, так як її діти залишаться бути зареєстрованими в квартирі, а ОСОБА_2 не буде зареєстрована і вона буде позбавлена права користуватися даною квартирою. Крім того, ОСОБА_2 не зможе отримувати допомогу на дітей, так як буде відсутнє місце реєстрації і ОСОБА_2 не зможе отримати і надати довідку форми Ф-3 для отримання соціальних виплат, чим будуть порушені права неповнолітніх дітей. Крім того, рішенням суду вже встановлено, що ОСОБА_2 проживала разом з дітьми в спірній квартирі і не втратила права користування даним житловим приміщенням і дані факти є встановленими. Також будь-які права позивача за основним позовом ОСОБА_1 не порушуються, а тому основний позов не підлягає до задоволення. За зустрічним позовом представник позивача ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги і просить встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1, виділивши в користування відповідачам за зустрічним позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_3 житлові кімнати площею 17,10 кв.м. і 12, 6 кв.м., а позивачу за зустрічним позовом ОСОБА_2 разом з малолітніми дітьми виділивши в користування житлову кімнату площею 10,10 кв.м., залишивши в спільному користуванні коридор, кухню, туалет, ванну кімнату, а також просить зобов'язати житлово-експлуатаційну контору укласти з ОСОБА_2 окремий договір найму житлового приміщення.

Третя особа за основним позовом ОСОБА_3 в суді вважає, що основний позов підлягає до задоволення, так як відповідач за основним позовом - її онучка ОСОБА_2 жодного дня в квартирі АДРЕСА_1 не проживала і була лише зареєстрована. Починаючи з 2010 року вона онучку не бачила і так як ОСОБА_2 в квартирі не проживає, то втратила право користування даною квартирою.

Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_3 в суді позов не визнала, посилаючись на те, що ОСОБА_2 не має право на користування квартирою АДРЕСА_1, так як остання в даній квартирі не проживає і взагалі не має потреби в користування даним житлом, а тому відсутні підстави для встановлення порядку користування квартирою.

Представник третьої особи за зустрічним позовом - Комунального підприємства Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційної контори № 1 в суді просить вирішити спір на розсуд суду, при цьому при прийнятті рішення слід враховувати інтереси неповнолітніх дітей, та в разі задоволення зустрічного позову слід враховувати що квартира приватизована і ЖЕК не може укласти договір найму житлового приміщення з ОСОБА_2 і за вказаних обставин можливо лише розділити особові рахунки.

Третя особа за зустрічним позовом - служба у справах дітей Білоцерківської міської ради про час розгляду справи була повідомлена належними чином, в судове засідання свого представника не направила, звернулась до суду з письмовою заявою, в якій просить розглянути справу у відсутність представника і прийняти рішення, яке б не порушувало права і інтереси малолітніх дітей ОСОБА_5 і ОСОБА_4

Заслухавши сторони та їх представників, представника третьої особи, свідків, дослідивши матеріали даної справи, та матеріали цивільної справи № 2-1680 і справи № 2-1021 за 2011 рік, суд прийшов до висновку, що основний позов підлягає задоволенню, а зустрічний позов до задоволення не підлягає.

Так, згідно ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік.

Крім того, згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Згідно ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (квартиру), користується нею для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

В суді ж встановлено, що згідно свідоцтва про право власності за № 40874 від 04.04.2007 року квартира АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності належить позивачу за основним позовом по даній справі ОСОБА_1, та його дружині - третій особі за основним позовом ОСОБА_3 Відповідач за основним позовом ОСОБА_2 являється онукою власників вказаної квартири і ОСОБА_2 була зареєстрована в даній квартирі в 2010 році, а також в квартирі були зареєстровані діти останньої ОСОБА_4 і ОСОБА_5 В судовому засіданні також встановлено, що відповідач за основним позовом ОСОБА_2 на даний час в квартирі АДРЕСА_1 не проживає.

Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 10.06.2011 року по цивільній справі № 2-1021 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6, треті особи Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційна контора № 1, Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради і ОСОБА_3, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_3, як власники квартири АДРЕСА_1 надали дозвіл на реєстрацію в даній квартирі їх онучки ОСОБА_6 разом з дітьми і 04.09.2010 року ОСОБА_6 разом з дітьми зареєструвалась в квартирі, а 31.12.2010 року, менше ніж за чотири місяці з моменту реєстрації, ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду і просив визнати ОСОБА_6 разом з неповнолітніми дітьми ОСОБА_5 і ОСОБА_4 такими, що втратили право користуватися квартирою АДРЕСА_1, так як останні не проживають в даному житловому приміщенні понад один рік. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 10.06.2011 року по вказаній цивільній справі № 2-1021 в задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено і ухвалою Апеляційного суду Київської області від 21.09.2011 року рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 10.06.2011 року було залишено без змін, з огляду на те, що на момент звернення ОСОБА_1 з позовом до суду, ОСОБА_6 проживала з моменту реєстрації в квартирі менше чотирьох місяців, в той час як згідно позовних вимог ОСОБА_1 послався на те, що ОСОБА_6 не проживає в квартирі понад один рік, а також з підстав того, що можуть бути порушені права малолітніх дітей.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показав, що його знайома ОСОБА_2 періодично приїжджає з м. Києва до м. Біла Церква і він підвозить її на автомобілі до квартири АДРЕСА_1, після чого ОСОБА_2 повертається за місцем свого проживання до м. Києва і жодного разу ОСОБА_2 у вищевказаній квартирі не ночувала.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що відповідач за основним позовом ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1 не проживає і даною квартирою не користується.

Дані покази свідка ОСОБА_7 підтвердили в судовому засіданні і інші свідки. Так допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_8 і ОСОБА_9 показали, що ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1 не проживає і даною квартирою не користується з 2010 року. Даний факт підтверджується і наданими суду актами, згідно яких ОСОБА_2 в спірній квартирі не проживає.

Представник відповідача за основним позовом ОСОБА_2 в судовому засіданні послався на те, що ОСОБА_2 не проживає в спірній квартирі з поважних причин, так як її в квартиру не пускають. Однак дані посилання представника ОСОБА_2 спростовуються показами свідка ОСОБА_7, який показав, що періодично привозив ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1 і ОСОБА_2 бувала в даній квартирі, однак ночувати поверталась додому в м. Київ.

Також в судовому засіданні представник ОСОБА_2 зазначив, що після прийняття Білоцерківським міськрайонний судом рішення 10.06.2011 року у справі № 2-1021 в квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_2 не вселялась, так як її у вказану квартиру не допускали і будь-яких спроб вселитися в зазначену квартиру ОСОБА_2 не вчиняла.

Тобто, в судовому засіданні, сам представник ОСОБА_2 не заперечував факт не проживання ОСОБА_2 в спірній квартирі, принаймні з червня 2011 року.

Таким чином, в судовому засіданні було встановлено, що відповідач за основним позовом ОСОБА_2 відсутня у спірному житловому приміщенні без поважних причин понад один рік, а тому остання втратила право користування квартирою АДРЕСА_1.

Суд критично ставиться до посилань представника відповідача за основним позовом ОСОБА_2, що у разі задоволення основного позову будуть порушені права малолітніх дітей, так як в суді встановлено, що ОСОБА_2 разом з дітьми не проживає в квартирі АДРЕСА_1 понад один рік і за цей період ОСОБА_2 не здійснила будь-яких спроб вселитися в спірну квартиру і не вчиняла будь-яких дій які б свідчили про порушення (відновлення порушених) прав дітей. При цьому в судовому засіданні представник відповідача за основним позовом ОСОБА_2 зазначив, що у разі задоволення основного позову ОСОБА_2 не зможе отримувати допомогу на дітей, так як буде відсутнє місце реєстрації і ОСОБА_2 не зможе отримати і надати довідку форми Ф-3 для отримання соціальних виплат, чим будуть порушені права неповнолітніх дітей. Тобто, з огляду на викладене вбачається, що у ОСОБА_2 взагалі відсутня потреба в користуванні квартирою АДРЕСА_1 і виникає потреба лише мати реєстрацію у вказаній квартирі. Однак, суд вважає, що і в цьому будь-які права малолітніх дітей не порушуються, так як згідно позовних вимог позивач за основним позовом ОСОБА_1 просить визнати лише ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а малолітні діти залишаються бути зареєстрованими у спірній квартирі.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що у відповідача за основним позовом ОСОБА_2 відсутні підстави для користування квартирою АДРЕСА_1, так як остання відсутня у спірному житловому приміщенні без поважних причин понад один рік, а тому втратила право користування спірною квартирою і основний позов підлягає до задоволення.

За зустрічним позовом ОСОБА_2 просить встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1, виділивши в користування відповідачам за зустрічним позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_3 житлові кімнати площею 17,10 кв.м. і 12,6 кв.м., та виділивши їй разом з малолітніми дітьми в користування житлову кімнату площею 10,10 кв.м., залишивши в спільному користуванні коридор, кухню, туалет, ванну кімнату, а також просить зобов'язати житлово-експлуатаційну контору укласти з нею окремий договір найму житлового приміщення.

Зустрічний позов не підлягає до задоволення, так як встановити порядок користування житловим приміщенням можливо лише між особами, які користуються даним житловим приміщенням.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 не проживає в квартирі АДРЕСА_1 і не користується даним житловим приміщенням, а тому відсутні підстави для встановлення порядку користування вказаною квартирою між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 з однієї сторони, та ОСОБА_2 разом з дітьми з другої сторони, тобто в задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Таким чином, основний позов підлягає до задоволення, а в задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 391, 405 ЦК України, ст. 150 ЖК України, та ст. 10, 60, 61, 88, 212-215, 224, 225 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області шляхом подання через Білоцерківський міськрайонний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя І. С. Володько