Постанова № 36208336, 19.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2013 року Справа № 5023/5213/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіДерепи В.І.суддів :Грека Б.М., - (доповідача у справі), Палія В.В.розглянувши у відкритому судо-вому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 07.10.13

у справі№5023/5213/12господарського судуХарківської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доБорівського комунального підприємства теплових мережпростягнення сумиза участю представників від:позивачаВознюк Є.В. (дов. від 22.03.13)відповідачане з'явилися, були належно повідомлені

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія" Нафтогаз України" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Борівського комунального підприємства теплових мереж, в якому просив суд стягнути з останнього суму основного боргу у розмірі 582 113,60 грн., інфляційні витрати у розмірі 4 118,24 грн., 3% річних у розмірі 12 041,19 грн., пеню у розмірі 57 544,57 грн., 7 % штрафу у розмірі 86 117,85 грн.

Справа розглядалася не одноразово. За результатом останнього судового розгляду, предметом якого було стягнення пені та 7% штрафу, рішенням господарського суду Харківської області від 10.07.13 (суддя Ольшанченко В.І.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.10.13 (колегія суддів у складі: головуючий-суддя Бондаренко В.П., судді: Івакіна В.О., Россолов В.В.), позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто пеню в сумі 17 263,37 грн., штраф в сумі 25 835,35 грн. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суди виходили з доведеності факту неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором від 30.09.11 №30/09-01 щодо своєчасної оплати вартості поставленого позивачем відповідачу природного газу протягом жовтня 2011 року по квітень 2012 року. Також дійшовши висновку про правомірність заявлених позивачем до стягнення сум пені та штрафу, керуючись ч.3 ст.551 ЦК України та враховуючи наявність заборгованості перед відповідачем споживачів за послуги з теплопостачання, у тому числі населення, державного бюджету, а також те, що відповідачем повністю оплачена вартість поставленого йому природного газу, суди скористалися правом, наданим п.3 ч.1 ст.83 ГПК України правом та зменшили розмір пені та штрафу, які підлягали стягненню з відповідача на користь позивача, на 30%.

Частково не погоджуючись із рішенням та постановою (в частині зменшення розміру штрафних санкцій на 30%), позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині зменшення розміру пені та 7%-го штрафу. Свої доводи скаржник обґрунтовує прийняттям зазначених актів з порушенням норм матеріального права (ст.233 ГК України, ст.ст.549-552 ЦК України) та процесуального права (ст.ст.42, 43, 83-84 ГПК України).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, на підставі укладеного між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Борівським комунальним підприємством теплових мереж (покупець) договору від 30.09.11 № 30/09-01 купівлі-продажу природного газу позивач постачав, а відповідач отримував природний газ.

Відповідач здійснив розрахунок з порушенням строків оплати. Оскільки порушення строків оплати переданого природного газу має місце та за окремими місяцями поставки газу спірного періоду, суди, оцінивши здійснений позивачем розрахунок пені та штрафу, дійшли висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 17 263,37 грн. та штрафу у сумі 25 835,35 грн. за прострочення виконання зобов'язання з оплати вартості переданого газу, але зменшили розмір вищевказаних штрафних санкцій на 30%.

Позивач оскаржує судові акти саме в частині зменшення належних до стягнення пені та штрафу, тому рішення та постанова переглядаються судом касаційної інстанції саме в оскаржуваній частині. В решті судові акти не оскаржуються, тому Вищим господарським судом України не перевіряються та підлягають залишенню без змін.

Зменшуючи на 30% штраф та пеню, суди виходили з того, що прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати переданого природного газу по кожному місяцю його поставки є незначним. Окрім того, є соціально вагомим теплопостачальним комунальним підприємством, яке забезпечує централізоване теплопостачання населення та бюджетної сфери, до якої належать лікарні, дитячі заклади та інші соціально значимі об'єкти, у споживачів наявна значна заборгованість перед відповідачем. Враховуючи викладене та те, що після подачі позовної заяви відповідач виконав свої договірні зобов'язання щодо оплати поставленого йому природного газу, а важкий фінансовий стан підприємства відповідача підтверджений балансом станом на 31.12.11 і 31.12.12, в яких відображені збитки підприємства, суди визнали неустойку надмірно великою, порівняно зі збитками кредитора, та зменшили її розмір на 30%, відмовивши позивачу в стягненні решти правомірно заявлених сум пені та штрафу.

Колегія суддів Вищого господарського суду України підтримує правову позицію судів з огляду на наступне. Відповідно до положень ч.1,3 ст.509, ст.ст.526, 629 ЦК України, зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Кодексом також передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1 ст.546 ЦК України). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Кодексу). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч.3 ст.551 Кодексу).

В даному випадку договором між сторонами передбачено як стягнення пені в максимальному розмірі, так і стягнення штрафу також у максимальному розмірі.

У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6 ст.3, ч.3 ст.509 та ч.ч.1-2 ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Пунктом 1 ст.233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. В даному випадку судами дотриманий баланс інтересів сторін та правомірно зменшено розмір неустойки. Тому судові акти підлягають залишенню без змін, а скарга - без задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.10.13 у справі №5023/5213/12 залишити без змін.

Головуючий - суддя В. І. Дерепа

Судді Б. М. Грек

В. В. Палій