Рішення № 36208120, 19.12.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 грудня 2013 р. Справа № 902/1444/13

Господарський суд Вінницької області у складі судді Нешик О.С., при секретарі судового засідання Снігур О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна", м.Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Рубанський", смт Муровані Курилівці Вінницької області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Кирилюк Олександр Володимирович, с.Роздолівка Мурованокуриловецького району Вінницької області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Кушнір Олег Леонідович, смт Муровані Курилівці Вінницької області

про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 49490,00 грн

Представники:

позивача - не з'явився;

відповідача - Цибулько А.М. (довіреність №205 від 27.02.2013, паспорт серії ВВ №703111):

третя особа - Кирилюк Олександр Володимирович (паспорт серії АА №018660);

представник третьої особи Кушніра Олега Леонідовича - Вонсович О.А. (довіреність №1250 від 02.12.2013, паспорт серії АВ №207772).

ВСТАНОВИВ :

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Рубанський" в порядку регресу шкоди в розмірі 49490,00 грн, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась по вині водія Кушніра Олега Леонідовича.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 23.10.2013 порушено провадження у справі №902/1444/13 з призначенням судового засідання на 21.11.2013.

В судовому засіданні (21.11.2013) представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на обставини, викладені у відзиві від 18.11.2013. Також пояснив суду, що у разі задоволення позовних вимог у відповідача виникне право зворотної вимоги (регресу) до його працівника - Кушніра Олега Леонідовича, а у останнього, відповідно, виникне обов'язок щодо відшкодування відповідачу шкоди у розмірі виплаченого позивачу відшкодування. Крім того, зазначив, що Кушнір Олег Леонідович відшкодував потерпілій особі - Кирилюку Олександру Володимировичу шкоду, завдану в дорожньо-транспортній пригоді, в повному обсязі.

З огляду на викладене представник відповідача Цибулько А.М. звернувся до суду з клопотанням про залучення Кушніра Олега Леонідовича до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (клопотання від 21.11.2013, вх.канц. №08-46/14102/13).

Представник позивача Галюк Ю.Г. заявлене представником відповідача Цибулько А.М. клопотання підтримала. Також просила суд залучити до участі у справі в якості третьої особи Кирилюка Олександра Володимировича, якому виплачено позивачем страхове відшкодування внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась по вині Кушніра О.Л. Мотивуючи свою позицію представник позивача пояснила, що рішення у даній справі може вплинути на права та інтереси Кирилюка О.О. в разі відмови у позові.

Враховуючи викладене, ухвалою суду від 21.11.2013 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Кирилюка Олександра Володимировича, та в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Кушніра Олега Леонідовича. Розгляд справи відкладено до 05.12.2013.

В судовому засіданні 05.12.2013 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Кирилюком Олександром Володимировичем надано суду письмові пояснення (вх.№08-46/14682/13 від 05.12.2013), в яких останній пояснив, що за наслідками ДТП за участю автомобіля ВАЗ 212140, що належить відповідачу, йому, як власнику автомобіля Шевроле, державний реєстраційний номер АВ9555ВІ, було нанесено матеріальні збитки на суму 93660,91 грн. Даний факт підтверджується висновком експерта Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №1816/12-21 від 07.11.2012, який міститься в матеріалах справи. Позивачем (приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Провідна") було відшкодовано Кирилюку О.В. 49490,00 грн, а також 45000,00 грн було відшкодовано останньому третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Кушніром Олегом Леонідовичем. При цьому, відповідач відмовився бути присутнім при проведенні експертного автотоварознавчого дослідження з визначення матеріального збитку внаслідок пошкодження транспортного засобу - автомобіля Шевроле, державний реєстраційний номер АВ9555ВІ.

Присутній в судовому засіданні представник Кушніра Олега Леонідовича надав до суду письмові пояснення (вх.№08-46/14681/13 від 05.12.2013), в яких зазначив, що останній відшкодував шкоду в розмірі 45000,00 грн Кирилюку О.В., яким була надана розписка про відсутність майнових претензій до Кушніра О.Л.

В зв'язку з необхідністю надання учасниками процесу додаткових документів в обґрунтування своїх вимог та заперечень в судовому засіданні 05.12.2013 оголошувалась перерва до 19.12.2013.

13.12.2013 до суду надійшла заява вих. №03-17/19649 від 11.12.2013 (вх.канц. №08-46/15003/13), в якій представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі; просив суд провести судове засідання без його участі за наявними у справі доказами.

Під час розгляду справи 19.12.2013 відповідач (товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Рубанський") звернувся до суду з письмовим клопотанням "про призначення судової автотоварознавчої експертизи" б/н від 19 грудня 2013 року. Мотивуючи свою вимогу останній пояснив, що відповідно до калькуляції №0201391782 від 19.11.2012 та розрахунку суми матеріальних збитків від 19.11.2012, що надані позивачем, вартість відновлювального ремонту становить 67924,06 грн. Разом з цим висновком експертного автотоварознавчого дослідження з визначення матеріальних збитків внаслідок пошкодження транспортного засобу №1816/12-21 від 07.11.2012 встановлено, що їх розмір, завданий власнику автомобіля CHEVROLET ERICA 2,0 д.н. АВ9555ВІ, складає 93660,91 грн. Враховуючи різницю у визначених сумах, відповідач вважає, що станом на час розгляду справи в суді не можливо встановити фактичний обсяг шкоди, спричиненої Кирилюку О.В.

Присутня в судовому засіданні представник третьої особи Кушніра О.Л. - Вонсович О.А. заявлене відповідачем клопотання про призначення експертизи підтримала.

Також представники відповідача та третьої особи суду пояснили, що не мають сумнівів, що кошти, сплачені страховою компанією потерпілому, є відшкодуванням завданих йому збитків. Однак, експертиза у даній справі потрібна для того, щоб перевірити правильність визначеної Кушніром О.Л. суми відшкодованих Кирилюку О.В. збитків в обсязі 45000,00 грн.

Третя особа Кирилюк О.В. проти призначення у справі експертизи заперечив. Суду пояснив, що автотоварознавче дослідження належного йому автомобіля CHEVROLET ERICA було здійснено 29 жовтня 2012 року головним судовим експертом Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за замовленням потерпілого. При цьому, 24 жовтня 2012 року відповідача було повідомлено про місце та час проведення експертизи, що, зокрема, підтверджується відміткою останнього про отримання відповідного листа. Заперечення стосовно проведення експертизи з боку товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Рубанський" та Кушніра О.Л. не надходили. Дані особи при дослідженні присутні не були. Окрім цього, Кирилюк О.В. вважає, що Кушнір О.Л. погодився із висновком експерта, оскільки сплачена йому останнім сума в розмірі 45000,00 грн - це різниця між вартістю матеріальних збитків, що визначив експерт у висновку №1816/12-21 від 07.11.2012, та страховим відшкодуванням.

Також третя особа Кирилюк О.В. вважає, що станом на час розгляду справи в суді провести об'єктивне автотоварознавче дослідження неможливо, оскільки експерт, визначаючи розмір матеріальних збитків, досліджував внутрішнє пошкодження деталей транспортного засобу шляхом їх розбирання. Фотографії усіх дефектів не збереглись. На даний час належний йому автомобіль CHEVROLET ERICA відремонтований.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

07.04.2012 між приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Провідна" та товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Рубанський" укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів поліс №АВ/5991931, за яким застрахована цивільна відповідальність водіїв автомобіля ВАЗ 212140, державний реєстраційний номер АВ 4272 ВМ. Ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну - 50000,00 грн, франшиза - 510,00 грн (а.с. 8,31).

15.10.2012 трапилась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля ВАЗ 212140, державний реєстраційний номер АВ 4272 ВМ, яким керував Кушнір О.Л., та автомобіля Шевроле, державний реєстраційний номер АВ9555ВІ, який належить Кирилюку О.В., та за кермом якого знаходився Кирилюк О.О.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди зазначені транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 01.11.2012 водія Кушніра Олега Леонідовича було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130, ст.124 КУпАП (а.с.30).

16.10.2012 потерпіла особа - Кирилюк Олександр Олександрович звернувся до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" із заявою №0201/39/1782 про виплату страхового відшкодування у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу - Шевроле, державний реєстраційний номер АВ9555ВІ.

Відповідно до умов Полісу та Калькуляції №0201391782 від 19.11.2012 вартість відновлювального ремонту автомобіля склала 67924,06 грн (а.с.31-33).

20.11.2012 було складено страховий акт №0201/39/1782, яким визнано подію страховим випадком, та розраховано розмір страхового відшкодування (а.с. 34).

28.12.2012 позивачем було складено відомість про виплату коштів страхових відшкодувань №ВПТ-006110 Кирилюку Олександру Володимировичу в розмірі 49490,00 грн (а.с.35).

03.01.2013 позивач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 49490,00 грн в межах лімітів, передбачених умовами договору (полісу) обов'язкового страхування власників наземних транспортних засобів та п.9.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Виплата була здійснена через систему масових платежів "Приват-Мані" ПАТ КБ "Приватбанк" відповідно до заяви Кирилюка О.В. від 26.11.2012, що підтверджується відомістю від 28.12.2012 та платіжним дорученням №000292 від 03.01.2013 (а.с. 36).

Станом на 15.10.2012 (дата ДТП) Кушнір О.Л. працював механіком у товаристві з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Рубанський", що підтверджується наказом (розпорядженням) №69 від 06.06.2012, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 22).

Кушнір О.Л. вчинив адміністративне правопорушення під час виконання своїх службових обов'язків, про що свідчить подорожній лист службового легкового автомобіля №205 від 15.10.2012 (а.с. 24).

Таким чином, у приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" виникло право регресної вимоги до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Рубанський" на суму 49490,00 грн.

Направлені позивачем 07.03.2013 та 30.05.2013 претензії №04-09/3895 та №04-09/9016 залишені відповідачем без задоволення.

Наведені позивачем обставини підтверджуються долученими до позовної заяви письмовими доказами, а саме: повідомленням про настання події (а.с. 21); довідкою ВДАІ Мурованокуриловецького РВУМВС від 16.10.2012 (а.с. 27); постановою Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області у справі №216/1016/12 від 01.11.2012 (а.с. 30); протоколом огляду транспортного засобу від 15.10.2012 (а.с. 28); калькуляцією вартості відновлювального ремонту автомобіля (а.с. 31,32); заявою на виплату страхового відшкодування від 16.10.2012 (а.с. 9); розрахунком від 19.11.2012 (а.с. 33); страховим актом від 20.11.2012 (а.с. 34); відомістю від 28.12.2012 №ВПТ-006110 (а.с.35).

Беручи до уваги встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" №1961-ІV від 01.07.2004, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Частиною 1 статті 25 закону України "Про страхування" №85/96 від 07.03.96 передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ч.1 ст.990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Право вимоги страховик отримує тільки в разі, якщо він виплатив страхове відшкодування, тобто вимога до винної особи по суті має регресний характер.

Оскільки в матеріалах справи наявні докази виплати страховиком (позивачем) страхового відшкодування, його звернення з позовною заявою до суду про стягнення грошових коштів в порядку регресу не суперечить положенням чинного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 49490,00 грн право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з власника (відповідача) шкоди в порядку регресу в розмірі 49490,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, транспортний засіб - автомобіль ВАЗ 212140, державний реєстраційний номер АВ 4272 ВМ, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю Шевроле, державний реєстраційний номер АВ9555ВІ, належить відповідачу.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Згідно з ч.2 п.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди» №02-5/215 від 01.04.1994 якщо шкоду заподіяно джерелом підвищеної небезпеки, його володілець несе відповідальність перед потерпілим і у тому разі, коли це є наслідком вини осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах або експлуатують таке джерело на підставах, передбачених Законом.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" №6, від 27.03.1992 під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

Вина особи, яка керувала автомобілем ВАЗ 212140, державний реєстраційний номер АВ 4272 ВМ, встановлена у судовому порядку.

Відповідно до ст.1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання своїх трудових (службових) обов'язків.

Судом встановлено, що транспортний засіб - автомобіль ВАЗ 212140, державний реєстраційний номер АВ 4272 ВМ, належить на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Рубанський".

Дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм автомобіля ВАЗ 212140, державний реєстраційний номер АВ 4272 ВМ вимог Правил дорожнього руху України під час виконання своїх трудових обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача про відшкодування шкоди в порядку регресу (претензії №04-09/3895 та №04-09/9016 від 07.03.2013 та від 30.05.2013 відповідно).

Проте відповідач відповіді на звернення не надав, суму завданої шкоди не відшкодував.

Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного суду України №6 від 27.03.1992 із змінами і доповненнями, з винної особи за регресною вимогою стягується сума майнових витрат, понесених на виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди, а якщо законом встановлено межі відшкодування або межі відповідальності винної особи, то з неї витрати стягуються в цих межах та враховуючи норми ст.27 Закону України «Про страхування» випливає, що розмір вимоги, що переходить до страховика, повинен відповідати сумі понесених витрат на виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди.

Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, не є підставою для відмови у задоволенні вимоги страховика, який виплатив страхове відшкодування згідно договору майнового страхування, до особи, відповідальної за завдані збитки, про відшкодування виплачених ним фактичних сум в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

З огляду на викладене, розмір шкоди підтверджується матеріалами справи і не спростований відповідачем, а тому позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 49490,00 грн страхового відшкодування шкоди в порядку регресу підлягають задоволенню у повному обсязі з покладенням витрат зі сплати судового збору на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Також приймаючи рішення у даній справі суд не вбачає необхідності у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової автотоварознавчої експертизи виходячи з наступного.

Згідно статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" №1961-ІV від 01.07.2004 порядок розрахунку витрат пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розраховується у порядку, встановленому законодавством.

Як зазначено вище: позивачем розраховано збитки згідно умов Полісу та Ремонтної калькуляції №0201391782 від 19.11.2012, виконаної за допомогою автоматизованої системи Аudatex, на підставі Акту первинного огляду транспортного засобу від 16.10.2012, складеного на основі зовнішнього огляду, з урахуванням фотографій зовнішніх пошкоджень транспортного засобу.

В учасників процесу немає сумнівів, що кошти, сплачені страховою компанією потерпілому, є відшкодуванням завданих йому збитків (спір стосовно обсягу перерахованого позивачем страхового відшкодування між сторонами відсутній).

При цьому "перевірка правильності визначеної Кушніром О.Л. суми відшкодованих Кирилюку О.В. збитків в розмірі 45000,00 грн" (на що посилається відповідач в обгрунтування клопотання про призначення експертизи) не є предметом дослідження у даній справі. А тому суд вважає, що призначена судом експертиза та складений за її наслідками висновок не можуть вплинути на рішення у даній справі.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Рубанський" (23400, Вінницька область, смт Муровані Курилівці, вул.Леніна, 151; код ЄДРПОУ 35353973) на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" (03049, м.Київ, проспект Повітрофлотський, 25; код ЄДРПОУ 23510137) 49490,00 грн шкоди в порядку регресу та 1720,50 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Копію рішення направити учасникам процесу рекомендованими листами.

Повне рішення складено 20 грудня 2013 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2,3 - позивачу - ПАТ "Страхова компанія "Провідна" (за адресами: 03049, м.Київ, проспект Повітрофлотський, 25; 01032, м.Київ, бул.Т.Шевченка, 37/122);

4 - відповідачу - ТОВ "Агрофірма Рубанський" (23400, Вінницька область, смт Муровані Курилівці, вул.Леніна, 151);

5 - третій особі - Кушніру О.Л. (Вінницька область, смт Муровані Курилівці, вул.Ветеранів Війни, 20);

6 - третій особі - Кирилюку О.В. (Вінницька область, Мурованокуриловецький район, с.Роздолівка)