Ухвала суду № 36205898, 17.12.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Зінченко О.В.

Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2013 року справа №805/1078/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Сіваченка І.В.

суддів Жаботинської С.В., Шишова О.О.

секретар судового засідання Запорожцева Г.В.

за участі представника відповідача Пальцун С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року у справі № 805/1078/13-а за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Горлівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.12.2012 року №0000251702,-

ВСТАНОВИВ:

В січні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до Горлівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі - Інспекція) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.12.2012 року №0000251702.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період з 18 жовтня 2012 року по 23 жовтня 2012 року працівниками податкової інспекції проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_3 з питань достовірності та повноти нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01 січня 2011 року по 31 серпня 2012 року, за результатами якої було складено акт № 1058/17- 2/НОМЕР_1 від 02 листопада 2012 року (далі - акт перевірки).

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000251702 від 18 грудня 2012 року (далі - рішення), визнання недійсним та скасування якого визначено позивачем предметом розгляду у цій справі.

В обґрунтуванні позовних вимог ФОП ОСОБА_3 вказав, що при проведенні перевірки та складанні акту від 02 листопада 2012 року № 1058/17-2/НОМЕР_1 Інспекцією порушено вимоги наказу Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року № 984 "Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" та Податкового кодексу (далі - ПК) України шляхом викладення безпідставних припущень щодо відсутності документів, підтверджуючих взаємовідносини позивача з контрагентами ТОВ "Лакіс", ПП "Енерго атлас", ТОВ "Транс-Восток", ПП "Фріланс", ТОВ "Сігма люкс", а також шляхом порушень вимог щодо оформлення результатів документальних перевірок, а саме - не ознайомлення ФОП ОСОБА_3 з актом, що позбавило його можливості надати свої пояснення та зауваження.

До того ж, як вказав позивач, є неправомірними висновки відповідача щодо порушення позивачем абзацу "а" пункту 44.1, пунктів 44.3, 44.5, 44.6 статті 44, пункту 85.2 статті 85, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6 статті 201 ПК України, оскільки факт передачі товару та його використання у господарській діяльності було доведено, право на податковий кредит підтверджено, усі первинні документи, що підтверджують зазначене, були наявні на момент проведення перевірки, але не були враховані Інспекцією.

Також, на думку позивача, відповідачем всупереч положень Цивільного та Господарського кодексів України неправомірно зроблено висновок про нікчемність угоди між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ "Транс-Восток", оскільки це не належить до його компетенції та є перевищенням повноважень.

У зв'язку з викладеним позивач вважає, що спірне рішення відповідачем прийняте з порушенням норм законодавства України. Просив суд визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18 грудня 2012 року № 0000251702.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову місцевого суду скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити повністю.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено доводи, аналогічні позовній заяві.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу відповідачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Зокрема, вказується, що Інспекцією була проведена документальна позапланова перевірка ФОП ОСОБА_3 з достовірності та повноти нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01 січня 2011 року по 31 серпня 2012 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем норм чинного законодавства, а саме: ненадання платником до перевірки документів, які підтверджують факт використання придбаних товарно-матеріальних цінностей у підприємницькій діяльності, що призвело до заниження сплати податку на додану вартість у період, що перевірявся, на загальну суму 523`271,00 грн.

Вказані висновки зроблені внаслідок того, що при проведенні перевірки не уявлялось можливим підтвердити факт отримання товарів, оскільки відображені у бухгалтерському (у подальшому у податковому) обліку позивача операції з транспортування паливно-мастильних матеріалів, товарно-матеріальних цінностей проведені без мети реального настання правових наслідків, виключно з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

У контрагентів позивача - ТОВ "Лакіс", ПП "Енерго атлас", ТОВ "Транс-Восток", ПП "Фріланс", ТОВ "Сігма люкс" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

Зважаючи на викладене, представники відповідача зауважували на тому, що податкове повідомлення-рішення № 00000251702 від 18 грудня 2012 року прийняте відповідно до висновків документальної перевірки та є цілком законним і відповідає нормам діючого законодавства.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги. Позивач до апеляційного суду не прибув.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - фізична-особа підприємець ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), зареєстрований виконавчим комітетом Горлівської міської ради 19 жовтня 1993 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_2 (том 1 арк. справи 8), перебував на податковому обліку у Горлівській ОДПІ, правонаступником якої є відповідач. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість НОМЕР_3 від 26 червня 2006 року ФОП ОСОБА_3 з 20 квітня 1998 року є платником податку на додану вартість (том 1 арк. справи 10).

Відповідач - Горлівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України у даних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень.

Керуючись підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та пунктом 75.1 статті 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно пункту 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

В період 18 жовтня 2013 року по 23 жовтня 2013 року та на підставі наказу Горлівської ОДПІ № 1381 від 24 жовтня 2012 року "Про продовження термінів проведення документальної позапланової перевірки" з 24 жовтня 2013 року по 25 жовтня 2012 року відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.1 статті 79 ПК України державними податковими ревізорами-інспекторами Горлівської ОДПІ Донецької області ДПС проведено документальну позапланову перевірку ФОП ОСОБА_3 з питань правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість протягом періоду з 1 січня 2011 року по 31 серпня 2012 року, за наслідками якої складений акт перевірки № 1058/17-2/НОМЕР_1 від 02 листопада 2012 року (том 1 арк. справи 15-40).

За змістом висновків наведеного акту, перевіркою встановлено порушення позивачем абзацу "а" пункту 44.1, пунктів 44.3, 44.5, 44.6 статті 44, пункту 85.2 статті 85 ПК України, а саме: ненадання платником до перевірки документів, які підтверджують факт використання придбаних товарно-матеріальних цінностей у підприємницькій діяльності, порушення пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6 статті 201 ПК України, у результаті чого занижено податок на додану вартість у період, що перевірявся, на загальну суму 523`271,00 грн., у тому числі по періодах: січень 2011 року - 19`712,00 грн., лютий 2011 року - 17`378,00 грн., березень 2011 року - 30`890,00 грн., квітень 2011 року - 22`070,00 грн., травень 2011 року - 23`689,00 грн., червень 2011 року - 22`372,00 грн., липень 2011 року - 24`997,00 грн., серпень 2011 року - 27`021,00 грн., вересень 2011 року - 33`924,00 грн., жовтень 2011 року - 38`133,00 грн., листопад 2011 року - 44`560,00 грн., грудень 2011 року - 32`753,00 грн., січень 2012 року - 18`951,00 грн., лютий 2012 року - 21`149,00 грн., березень 2012 року - 23`580,00 грн., квітень 2012 року - 23`137,00 грн., травень 2012 року - 17`970,00 грн., червень 2012 року - 27`530,00 грн., липень 2012 року - 29`337,00 грн., серпень 2012 року - 24`118,00 грн.

Зокрема, у ході перевірки встановлено, що позивачем завищено податковий кредит у зв'язку з придбанням товарів у наступних контрагентів: ТОВ "Лакіс" за період січень-квітень 2011 року, ПП "Енерго атлас" за період травень-липень 2011 року, ТОВ "Транс-Восток" за період серпень-жовтень 2011 року, ПП "Фріланс" за період листопад 2011 року-квітень 2012 року, ТОВ "Сігма люкс" за період травень-серпень 2012 року.

На підставі вказаних висновків акту перевірки Горлівською ОДПІ Донецької області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000251702 від 18 грудня 2012 року, яким згідно підпункту 54.3.2, 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, пункту 121.1 статті 121, 123.1 статті 123, відповідно до пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України зобов'язано позивача сплатити податок на додану вартість у сумі 620`572,00 грн., з яких за основним платежем - 523`271,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 97`301,00 грн. (том 1 арк. справи 11).

Не погодившись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 грудня 2012 року № 0000251702.

Прийняте відповідачем рішення є правовим актом індивідуальної дії, правомірність винесення якого здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Обов'язок суду вирішувати спори на підставі Конституції України закріплений положеннями принципу законності викладеного у пункті 1 частини першої статті 9 КАС України.

Спірною обставиною у справі є обґрунтованість зроблених відповідачем висновків за актом перевірки і, як наслідок, обґрунтованість прийняття спірного податкового-повідомлення рішення. Стосовно цього суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, відповідачем означені вище висновки зроблені внаслідок того, що при проведенні перевірки не встановлені факти реальності отримання позивачем товарів від: ТОВ "Лакіс", ПП "Енерго атлас", ТОВ "Транс-Восток", ПП "Фріланс", ТОВ "Сігма люкс", оскільки зазначені контрагенти не мають необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутні основі фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

До того ж, позивачем не надані до перевірки первинні документи, підтверджуючі реальність відбуття господарських операцій між ним і контрагентами.

Позивач стверджує, що вказані суб'єкти господарювання проводили поставку товарів за зобов'язаннями, які були прийняті позивачем за укладеними договорами купівлі-продажу. На підтвердження договірних правовідносин між позивачем та ТОВ "Лакіс", ПП "Енерго атлас", ТОВ "Транс-Восток", ПП "Фріланс", ТОВ "Сігма люкс" позивачем надані укладені договори з купівлі-продажу, податкові накладні, накладні, товарно-транспортні накладні, квитанції прибуткового касового ордера, акти списання палива, паливно-змащувальних матеріалів (далі - ПЗМ), автозапчастин і матеріалів, відомості тощо, що долучені до матеріалів справи.

Зокрема, згідно з договорами купівлі-продажу № 11 від 03 січня 2012 року, укладених між позивачем із ПП "Фріланс" (том 4 арк. справи 43, 100), ПП "Фріланс", як постачальник, передає у власність позивача дизельне паливо, моторні, промивочні масла, ПЗМ, автозапчастини, про що позивачем надані накладні, товарно-транспортні накладні, квитанції прибуткового касового ордера, тощо.

Позивачу вказаним контрагентом видані податкові накладні: № 97 від 01 листопада 2011 року на суму 30`900,00 грн., у тому числі ПДВ - 5`150,00 грн., № 98 від 01 листопада 2011 року на загальну суму 236`457,30 грн., у тому числі ПДВ - 39`409,00 грн., № 131 від 01 грудня 2012 року на загальну суму 196`518,00 грн., у тому числі ПДВ - 32`753,00 грн., № 8 від 03 січня 2012 року на загальну суму 52`920,00 грн., у тому числі ПДВ - 8`820,00 грн., № 9 від 11 січня 2012 року на загальну суму 17`400,00 грн., у тому числі ПДВ - 2`900,00 грн., № 10 від 20 січня 2012 року на загальну суму 43`386,60 грн., у тому числі ПДВ - 7`231,10 грн., № 21 від 01 лютого 2012 року на загальну суму 55`370,00 грн., у тому числі ПДВ - 9`228,33 грн., № 22 від 1 лютого 2012 року на загальну суму 22`200,00 грн., у тому числі ПДВ - 700,00 грн., № 23 від 27 лютого 2012 року на загальну суму 49`322,40 грн.. у тому числі ПДВ - 8`220,4 грн., № 41 від 02 березня 012 року на загальну суму 49`742,80 грн., у тому числі ПДВ - 8`290,47 грн., № 42 від 09 березня 2012 року на загальну суму 22`200,00 грн., у тому числі ПДВ - 3`700,00 грн., № 43 від 16 березня 2013 року на загальну суму 47`400,00 грн., у тому числі ПДВ - 7`8900,00 грн., № 44 від 23 березня 2012 року на загальну суму 22`140,00 грн., у тому числі ПДВ - 3`690,00 грн., № 71 від 02 квітня 2012 року на загальну суму 59`160,00 грн., у тому числі ПДВ - 9`860,00 грн., № 72 від 04 квітня 2012 року на загальну суму 47`340,00 грн., у тому числі ПДВ - 7`890,00 грн., № 73 від 11 квітня 2012 року на загальну суму 13`119,60 грн., у тому числі ПДВ - 286,60 грн., № 74 від 19 квітня 2012 року на загальну суму 19`200,00 грн., у тому числі ПДВ - 3`200,00 грн.

Згідно з договором купівлі-продажу № 55Х від 01 травня 2012 року, укладеного між позивачем та ТОВ "Сігма люкс" (том 4 арк. справи 77), ТОВ "Сігма люкс", як постачальником, передавалися у власність позивача дизельне паливо, моторні, промивочні масла та ПЗМ, автозапчастини, про що позивачем надані податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, квитанції прибуткового касового ордера, тощо.

Позивачу вказаним контрагентом видані податкові накладні: № 114 від 01 травня 2012 року на загальну суму 45`900,00 грн., у тому числі ПДВ - 7`650,00 грн., № 115 від 08 травня 2012 року на загальну суму 22`200,00 грн., у тому числі ПДВ - 3`700,00 грн., № 116 від 15 травня 2012 року на загальну суму 39`720,00 грн., у тому числі ПДВ - 6`620,00 грн., № 161 від 01 червня 2012 року на загальну суму 39`200,00 грн., у тому числі ПДВ - 6`533,33 грн., № 162 від 4 червня 2012 року на загальну суму 39`200,00 грн., у тому числі ПДВ - 6`533,33 грн., № 163 від 11 червня 2012 року на загальну суму 48`600,00 грн., у тому числі ПДВ - 8`100,00 грн., № 164 від 22 червня 2012 року на загальну суму 38`178,00 грн., у тому числі ПДВ - 6`363,00 грн., № 183 від 02 липня 2012 року на загальну суму 41`145,00 грн., у тому числі ПДВ - 6`857,50 грн., № 184 від 03 липня 2012 року на загальну суму 41`145, 00 грн., у тому числі ПДВ - 6`857,50 грн., № 185 від 06 липня 2012 року на загальну суму 30`900,00 грн., у тому числі ПДВ - 5`150,00 грн., № 186 від 18 липня 2012 року на загальну суму 31`414,80 грн., у тому числі ПДВ - 5`235,80 грн., № 187 від 19 липня 2012 року на загальну суму 31`414,80 грн., у тому числі ПДВ - 5`235,80 грн., № 210 від 01 серпня 2012 року на загальну суму 37`749,60 грн., у тому числі ПДВ - 6`291,60 грн., № 211 від 02 серпня 2012 року на загальну суму 37`749,60 грн., у тому числі ПДВ - 6`291,60 грн., № 212 від 03 серпня 2012 року на загальну суму 39`930,00 грн., у тому числі ПДВ - 6`655,00 грн., № 213 від 10 серпня 2012 року на загальну суму 29`297,80 грн., у тому числі 4`879, 80 грн.

На підтвердження виконання укладеного позивачем з ТОВ "Транс-восток" договору № 21Л від 29 серпня 2011 року (том 4 арк. справи 109), за яким ТОВ "Транс-восток" як постачальником передавалися у власність позивача дизельне паливо, моторні, промивочні масла та ПЗМ, автозапчастини, позивачем надані суду податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, квитанції прибуткового касового ордера, тощо.

Зокрема, як свідчать матеріали адміністративної справи, позивачу вказаним контрагентом видані податкові накладні: № 111 від 01 серпня 2011 року на загальну суму 162`126,00 грн., у тому числі ПДВ - 27`021,00 грн., № 123 від 01 вересня 2011 року на загальну суму 203`545,70 грн., у тому числі ПДВ - 33`924,00 грн., № 141 від 03 жовтня 2011 року на загальну суму 228`798,00 грн., у тому числі ПДВ - 38`133,00 грн.

Відповідно до договору купівлі-продажу № 11 - А/Г від 03 січня 2011 року, укладених позивачем з ПП "Енерго атлас" (том 4 арк. справи 130), позивачем від постачальника отримувалися у власність дизельне паливо, моторні, промивочні масла та ПЗМ, автозапчастини, про що позивачем надані податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, квитанції прибуткового касового ордера, тощо.

Позивачу вказаним контрагентом видані податкові накладні: № 65 від 03 травня 2011 року на загальну суму 142`134,00 грн., у тому числі ПДВ - 23`689,00 грн., № 84 від 01 червня 2011 року на загальну суму 134`232,00 грн., у тому числі ПДВ 22`372,00 грн., № 92 від 01 липня 2011 року на загальну суму 149`982,00 грн., у тому числі ПДВ - 24`997,00 грн.

Укладені між позивачем та ТОВ "Лакіс" договори відсутні, позивачем суду не надані.

На підставі податкових накладних, виданих контрагентами позивача, позивачем у податкових деклараціях до складу податкового кредиту включено податок на додану вартість в сумі 523`271,00 грн., у тому числі по періодах: січень 2011 року - 19`712,00 грн., лютий 2011 року - 17`378,00 грн., березень 2011 року - 30`890,00 грн., квітень 2011 року - 22`070,00 грн., травень 2011 року - 23`689,00 грн., червень 2011 року - 22`372,00 грн., липень 2011 року - 24`997,00 грн., серпень 2011 року - 27`021,00 грн., вересень 2011 року - 33`924,00 грн., жовтень 2011 року - 38`133,00 грн., листопад 2011 року - 44`560,00 грн., грудень 2011 року - 32`753,00 грн., січень 2012 року - 18`951,00 грн., лютий 2012 року - 21`149,00 грн., березень 2012 року - 23`580,00 грн., квітень 2012 року - 23`137,00 грн., травень 2012 року - 17`970,00 грн., червень 2012 року - 27`530,00 грн., липень 2012 року - 29`337,00 грн., серпень 2012 року - 24`118,00 грн.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету з 01 січня 2011 року визначені розділом V ПК України.

Поняття платників податку на додану вартість, умови реєстрації платника податку на додану вартість з 01 січня 2011 року визначається статтею 180 Податкового кодексу України.

Так, згідно пункту 185.1 статті 185 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до положень підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За приписами пунктів 200.1, 200.2 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до положень пункту 200.3 статті 200 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Отже, законодавством визначено дві підстави для виникнення права на податковий кредит, а саме: фактична сплата коштів постачальнику в оплату придбаних товарів, в тому числі і податку на додану вартість та факт отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів, в якій зазначено суми податку на додану вартість.

Водночас, при вирішенні питання про правомірність відображення позивачем в податковому обліку наслідків здійснення певних господарських операцій суд виходить з наступного.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (надалі - Закон № 996).

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно статті 1 цього Закону, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність являє собою бухгалтерську звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Отже, підставою відображення в бухгалтерському та податковому обліку наслідків здійснення певної господарської операції є реальне відбуття такої господарської операції, а тому питання щодо правомірності відображення наслідків певних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку має вирішуватися за умови встановлення реального відбуття постачання товарно-матеріальних цінностей чи надання послуг. При вирішенні питання правомірності формування податкового кредиту позивачем, суд також виходить з того, що сам по собі факт наявності у платника податку (позивача у справі) виданих йому постачальниками товару/послуг податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства є безумовною, проте, недостатньою умовою для формування податкового кредиту певного податкового періоду. Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку в первинних документах. Тобто у разі встановлення безтоварності (відсутності реального виконання) операцій визначення податкового кредиту та, відповідно, включення витрат на здійснення таких операцій до складу валових витрат підприємства є безпідставним, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) доказів сплати продавцеві вартості товару.

Тобто, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Установленим обставинам належить давати оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

З урахуванням викладеного та керуючись листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Доказами реального виконання спірних операцій, окрім податкових накладних, з постачання товарно-матеріальних цінностей є, наприклад, товарно-транспортні накладні, що підтверджують фактичне перевезення товарно-матеріальних цінностей, документи щодо виконання вантажно-розвантажувальних робіт, приймання товарів за якістю та кількістю, інші документи, що підтверджують зберігання та подальший продаж товарів.

Відповідно до статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Позивачем на вимогу місцевого суду надані оригінали податкових накладних та первинних документів на підтвердження реальності здійснення означених вище господарських операцій, однак судом першої інстанції поставлено під сумнів справжність таких оригіналів, що стало підставою для їх приєднання до матеріалів справи.

Так, з дослідження у судовому засіданні означених вище документів податкового та бухгалтерського обліку вбачається, що відтиски печаток контрагентів ФОП ОСОБА_3 у наступних документах: товарно-транспортних накладних (том 3 арк. справи 87-106), податкових накладних (том 3 арк. справи 237-238, том 4 арк. справи 49-56, 58-59, 72-74, 80-82, 84-87, 98-99, 102, 105, 108, 111, 113, 117, 119, 123, 126, 128, 132-135, 141-148), накладних (том 3 арк. справи 239-243, том 4 арк. справи 46-48, 60-62, 64-71, 76, 78-79, 88-91, 95-97, 103-104, 107, 114, 116, 120, 122, 125, 129, 136-139, 149-150), договорах (том 4 арк. справи 43, 77, 100, 109, 130), квитанціях прибуткового касового ордера (том 4 арк. справи 44-45, 57, 63, 75, 83, 92-94, 101, 106, 110, 112, 115, 118, 121, 124, 127, 131, 140), є не оригінальними, а роздруковані за допомогою кольорового принтеру.

За приписами частини 3 статті 143 КАС України, якщо доданий до справи або наданий суду особою, яка бере участь у справі, для ознайомлення документ викликає сумнів у його достовірності або є фальшивим, особа, яка бере участь у справі, може просити суд виключити його з числа доказів і вирішувати справу на підставі інших доказів або вимагати проведення експертизи.

З огляду на те, що надані позивачем документи викликали у суду сумніви в їх достовірності, а також враховуючи, що представники відповідача у суді першої інстанції також просили суд виключити означені вище документи з числа доказів і вирішувати справу на підставі інших доказів, місцевий суд за приписами частини 3 статті 143 КАС України правильно не взяв означені документи до уваги та не розглядав дані документи в якості доказів реальності виконання господарських операцій.

Водночас, слід зауважити, що позивачем при проведенні перевірки будь-які документи стосовно транспортування придбаних ним товарно-матеріальних цінностей (товарно-транспортні накладні) податковому органу не надавалися, і дана обставина знайшла своє відображення в акті перевірки.

Більш того, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу також на те, що товарно-транспортні накладні містять відомості лише щодо перевезення дизельного палива, щодо інших товарів відомості в них відсутні, хоча в накладних присутні (наприклад, том 2 арк. справи 38).

Відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Згідно з абзацом 2 пункту 44.7 статті 47 ПК України у редакції, що діяла на момент проведення перевірки та складання акту, протягом трьох робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

За даних обставин, з огляду на приписи пункту 44.6 статті 44 ПК України вважається, що документи стосовно транспортування придбаних позивачем товарно-матеріальних цінностей (товарно-транспортні накладні) були відсутні у позивача на час складення податкової звітності.

Більш того, Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за № 805/15496 (далі - Інструкція) встановлений єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів.

Абзацом 4 пункту 1 Загальні положення Інструкції визначено, що її вимоги є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

Згідно пункту 5 Інструкції приймання нафти і нафтопродуктів за кількістю здійснюється відповідно до вимог цієї Інструкції та договорів постачання, купівлі-продажу. У разі приймання нафти або нафтопродуктів однієї марки, які надійшли маршрутом або групою цистерн, за нестачу приймається тільки та кількість, яка перевищує надлишки, визначені за різницею суми нестач і надлишків, установлених за кожною цистерною відповідно до акта приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП. Перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року N 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568, та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметри и общие технические требования".

З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН, відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20?С відповідно до ГОСТ 3900. Про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад.

Пунктом 7 цієї Інструкції встановлено, що відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких:

перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства;

другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства;

третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи. Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності.

ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства. Відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників. У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.

Відповідно до п. 14 Інструкції, під час приймання, зберігання та відпуску нафти і нафтопродуктів керівник підприємства та головний бухгалтер здійснюють контроль за дотриманням матеріально відповідальними особами вимог цієї Інструкції та забезпечують: своєчасне оформлення документів руху нафти та нафтопродуктів; збереження їх кількості і якості; відображення їх руху бухгалтерським обліком; своєчасне вжиття заходів щодо попередження псування, втрат, нестач та розкрадання нафти та нафтопродуктів, а також створення необхідних умов для їх зберігання. Для чіткої регламентації роботи відповідальних осіб, контролю за своєчасним виконанням ними своїх посадових обов'язків та інших технологічних і організаційних операцій, а також для своєчасного оформлення первинних документів та передання їх до бухгалтерської служби підприємства головний бухгалтер розробляє графіки документообігу. У графіках зазначається, у який термін, ким оформлюються і підписуються первинні документи, у якому порядку вони здаються до бухгалтерської служби. Графіки затверджуються керівником підприємства та є обов'язковими для виконання всіма відповідальними особами.

Облік нафти і нафтопродуктів у фізичних величинах (за об'ємом, масою) ведеться безпосередньо матеріально відповідальними особами, а бухгалтерська служба підприємства здійснює їх кількісно-грошовий облік.

Матеріально відповідальні особи підприємств ведуть кількісний облік нафти та нафтопродуктів у товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою № 31-НП, у якій зазначаються надходження і відпуск нафтопродуктів за день, а також їх залишки на кінець дня. Для посилення контролю за станом приймання, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів матеріально відповідальні особи ведуть журнал обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою № 6-НП і журнал вимірювання нафти і нафтопродуктів у резервуарах за формою № 7-НП.

Позивачем не надано жодного документу, передбаченого вищезазначеною Інструкцією, що свідчить про їх відсутність.

Щодо зберігання палива (з урахуванням великого об'єму поставки) будь-які документи відсутні взагалі.

Отже, дослідивши та оцінивши докази, що надані позивачем, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що означені документи не підтверджують реальність відбуття спірних господарських операцій з придбання позивачем у контрагентів товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі у розумінні КАС України докази - документи, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачено правилами бухгалтерського обліку, які б підтверджували реальність відбуття спірних господарських операцій з придбання позивачем у контрагентів товарно-матеріальних цінностей.

Означені висновки також цілком узгоджуються з іншими матеріалами адміністративної справи, зокрема, із документами, які приєднані до матеріалів справи за клопотанням представників відповідача, що стосуються діяльності контрагентів позивача. Так, з листів № 8940/227-2 від 26 червня 2012 року, № 15831/153 від 25 вересня 2012 року та № 32450/236-9255/7 від 04 жовтня 2011 року вбачається, що згідно відповідей ПП "Фріланс" і ПП "Енерго Атлас" на запити Алчевської ОДПІ щодо надання інформації і документального підтвердження по взаємовідносинам із ФО-П ОСОБА_3, ПП "Фріланс" за період листопад 2011 року - січень 2012 року і ПП "Енерго Атлас" за липень 2011 року не мали фінансово-господарських взаємовідносин з ФОП ОСОБА_3 (том 3 арк. справи 116-117, 130).

З листа №5540/7/15-321 від 30 листопада 2012 року Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби вбачається, що ТОВ "Сигма люкс" жодні податкові зобов'язання по контрагенту - ОСОБА_3 у 2012 році не декларувало, а 12 вересня 2012 року в ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням платника податків - ТОВ "Сигма люкс", податкову звітність дане підприємство з січня 2012 року до ДПІ не подає, свідоцтво платника ПДВ анульовано 30 жовтня 2012 року (том 3 арк. справи 119).

Водночас, за висновками довідок (актів) Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську № 160/23-20/34720719 від 13 квітня 2011 року, Алчевської ОДПІ від 30 жовтня 2012 року № 440/227-3716710 та Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську від 17 листопада 2011 року № 178/23/35487082 вбачається, що у ТОВ "Лакіс", ПП "Енерго Атлас", ТОВ "Транс - Восток" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, а операції здійснювалися задля штучного формування валових витрат та податкового кредиту, та не мали реального товарного характеру (том 3 арк. справи 121-154).

Крім цього, під час розгляду адміністративної справи, ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2013 року призначалася судово-економічна експертиза. За наслідками проведення судово-економічної експертизи, судовим експертом Гавриленко В.В. складений висновок № 1-09/09/2012-сэ від 09 вересня 2013 року, який приєднаний до матеріалів справи (том 3 арк. справи 195-235), за змістом якого експертом не у повному обсязі підтверджені висновки відповідача за актом перевірки, які стали підставою для прийняття спірного податкового-повідомлення рішення.

Так, виходячи зі змісту наведеного висновку, експертом підтверджено висновки податкового органу стосовно не підтвердження позивачем первинними документами бухгалтерського обліку, а також податковими накладними, формування податкового кредиту у деклараціях з податку на додану вартість за січень-квітень, серпень 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ "Лакіс" та ТОВ "Транс-Восток" на суму 90 937,00 грн., а в іншій частині висновки податкового органу не підтверджені, з огляду на наявність у позивача первинних документів, а також вказано про порушення податковим органом приписів Податкового кодексу України (підпункту 54.3.2. пункту 54.3 статті 54) в частині неврахування сум сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку із придбанням позивачем товарів у ПП "Енерго Атлас", ТОВ "Транс-Восток", ПП "Фриланс", ТОВ "Сигма Люкс" згідно документів бухгалтерського та податкового обліку в загальній сумі ПДВ - 120 223,00 грн., що не були відображені позивачем у складі податкового кредиту в деклараціях з ПДВ за січень - липень 2011 року, вересень 2011 року - квітень 2012 року.

Відповідно до частини 5 статті 82 КАС України висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.

З огляду на те, що судом не прийняті в якості доказів документи податкового та бухгалтерського обліку позивача, а дані документи були підставою для формування означених висновків експертом, тому судом також не може бути прийнятий і висновок експерта в частині безпідставності висновків відповідача та наявності у позивача первинних документів, у тому числі і в частині наявності у позивача документів бухгалтерського та податкового обліку на загальну суму ПДВ - 120`223,00 грн., що не були відображені позивачем у складі податкового кредиту в деклараціях з ПДВ за січень - липень 2011 року, вересень 2011 року - квітень 2012 року, оскільки означені документи у суду також викликали сумніви у достовірності та не були прийняті в якості доказів.

Крім того, висновок експерта містить посилання на судові рішення, тобто, частково ним зроблений висновок із правового питання; експертом також не можуть встановлюватись факти реального здійснення (нездійснення) господарських операцій.

З урахуванням встановлених обставин, судова колегія вважає, що висновки відповідача в акті перевірки про безтоварність досліджених господарських операцій є обґрунтованими, оскільки надані позивачем документи податкового та бухгалтерського обліку не підтверджують реальність здійснення спірних господарських операцій.

Отже, у судовому засіданні підтверджені висновки податкового органу в акті перевірки стосовно заниження ФОП ОСОБА_3 до сплати податку на додану вартість у період, що перевірявся, на загальну суму 523`271,00 грн., тому податковим органом правомірно прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 620`572,00 грн., з яких за основним платежем - 523`271,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 97`301,00 грн.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_3 до Інспекції про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 грудня 2012 року № 0000251702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 620`572,00 грн., з яких за основним платежем - 523`271,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 97`301,00 грн., не підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, постанова місцевого суду ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, зміні або скасуванню не підлягає, а апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Повний текст ухвали виготовлено 19 грудня 2013 року.

Керуючись ст.ст. 195, 197, п. 1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року у справі № 805/1078/13-а за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Горлівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.12.2012 року №0000251702 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий: І.В.Сіваченко

Судді: С.В.Жаботинська

О.О.Шишов