Рішення № 36200194, 17.12.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/4270/13 17.12.2013 17.12.2013 17.12.2013

Провадження №22-ц/784/3386/13

Провадження № 22ц- 784/3386/13 Головуючий у 1-й інстанції Батченко О.В.

Категорія 45 Доповідач апеляційного суду Кушнірова Т.Б.

Рішення

Іменем України

17 грудня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Базовкіної Т.М.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Яворської Ж.М.,

при секретарі Шпонарській О.Ю.,

за участю:

- прокурора Добрікової І.В.,

- представника Миколаївської міськради Вітюка А.Є.,

- відповідача ОСОБА_3,

- представника АГТ «Стапель» Шоріна М.О.,

- третьої особи ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 березня 2013 року

за позовом

Миколаївського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради до ОСОБА_3

про

звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2011 року Миколаївський міжрайонний природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Прокурор свої вимоги мотивував тим, що ОСОБА_3 на території АГТ «Стапель» звів гараж з порушенням площі, зайнявши таким чином частину земельної ділянки, яка належить територіальній громаді м. Миколаєва.

Посилаючись на наведене, прокурор просив зобов'язати ОСОБА_3 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та привести її у придатний для використання стан.

Судом до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, залучено АГТ «Стапель» та ОСОБА_5

Заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 березня 2013 року позов задоволено.

Покладено обов'язок на ОСОБА_3 повернути Миколаївській міській раді самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,5 м. по АДРЕСА_1 шляхом знесення гаражу та приведення земельної ділянки у придатний для використання стан.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 вересня 2013 року виправлено описку, яка полягала у помилковому зазначенні розміру самовільно зайнятої земельної ділянки вираженої в метрах, замість метрів квадратних. А також в резолютивній частині рішення покладено обов'язок на ОСОБА_3 знести частину гаражу.

Ухвалою цього ж суду від 17 вересня 2013 року виправлена описка в рішенні суду та ухвалі суду від 13 вересня 2013 року, а саме розмір спірної земельної ділянки, що підлягає поверненню Миколаївській міській раді визначено у « 2,04 кв.м».

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Центральної районної ради народних депутатів № 27 від 16 вересня 1988 року було створено АГТ «Стапель», а рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 178 від 24 травня 1989 року виділено земельну ділянку під проектування та будівництво авто гаражного кооперативу. В подальшому рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 153 від 27 березня 1992 року розширені території авто гаражного кооперативу.

Свою діяльність АГТ «Стапель» здійснює відповідно до Статуту (а.с.240-256).

Позивач являється членом даного кооперативу.

Відповідно до п. 5.3.3 та п.7.3.1 Статуту АГТ «Стапель» члени АГТ мають право на безкоштовне виділення одного місця на території АГТ для забудівлі гаражу розміром 6х3,5 м.

Рішенням правління АГТ «Стапель» № 25 від 27 червня 2008 року ОСОБА_3 надано дозвіл на будівництво гаражу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач без належного дозволу та проекту побудував гараж розміром 6,85х4,08 м, чим вийшов за межі земельної ділянки, виділеної в користування АГО «Стапель» відповідно до рішень виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 178 від 24 травня 1989 року, № 153 від 27 березня 1992 року та плану зовнішніх меж землекористування АГО «Стапель». При цьому вийшовши за межі дозволеної площі, зайняв частину земельної ділянки, яка належить територіальній громаді м. Миколаєва.

Відповідно до ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належного проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно з листом Інспекції державного архітектурного контролю у Миколаївській області від 28 січня 2011 року та актами перевірки Інспекції державного архітектурного контролю від 13 вересня 2010 року та від 07 грудня 2010 року, на території АГТ «Стапель» по АДРЕСА_1 знаходиться об'єкт незавершеного будівництва, зведений ОСОБА_3, без одержання дозволу на будівництво.

Відповідно до ст. 212 ЗК України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власником землі або землекористувачем без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

За таких обставин та з урахуванням положень ч. 1 ст. 376 ЦК України суд обґрунтовано дійшов висновку, що побудований відповідачем гараж є самочинним і таким, що порушує права територіальної громади м. Миколаєва, а тому самовільно зайнята відповідачем земельна ділянка підлягає звільненню.

Разом з тим, з висновком суду в частині визначення способу звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, зокрема шляхом знесення гаражу, не можна погодитись виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін т інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно із ч. 7 ст. 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Отже, правовими наслідками самочинного будівництва, в разі звернення до суду з позовом відповідного органу, є або знесення такого будівництва, або проведення відповідної його перебудови.

Із матеріалів справи вбачається, що ні в первісному позові, а ні в уточненій позовній заяві вимоги про знесення самочинного гаражу прокурором не заявлялися.

За такого, вирішивши питання про знесення самочинно побудованого гаражу, суд вийшов за межі заявлених позовних вимог, а тому відповідно до п.4 ст. 309 ЦПК України рішення в цій частині підлягає скасуванню.

Вирішуючи спір, суд також у рішенні зазначив лише про лінійний розмір ширини спірної земельної ділянки, яка підлягає звільненню, тоді як із матеріалів справи вбачається, що площа спірної земельної ділянки, яка зайнята під самовільно збудованим гаражем становить 2,04 кв.м (0,5х4,09).

Враховуючи наведене, рішення суду в частині визначення розміру земельної ділянки, що підлягає поверненню Миколаївській міській раді, відповідно до п.1 ст. 309 ЦПК України слід змінити.

Крім цього, згідно ст. 219 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою осіб, які беруть участь у справі, виправити допущені у судовому рішенні описки чи арифметичні помилки.

Відповідно роз'яснень, що містяться у до п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні, суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення.

Вирішуючи питання про виправлення описок в судовому рішенні від 26 березня 2013 року та покладаючи обов'язок на відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення не всього гаражу, а його частини площею « 2,04 кв.м», а не 0,5 кв м як було зазначено у рішенні суду, суд фактично змінив зміст судового рішення, що суперечить ст. 219 ЦПК України та п. 19 постанови вказаної постанови Пленуму.

За такого, ухвали суду від 17 вересня 2013 року та від 13 вересня 2013 року про виправлення описок в рішенні суду підлягають скасуванню.

Посилання апеляційній скарзі ОСОБА_3 на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 березня 2013 року про задоволення його адміністративного позову і скасування постанови Державної екологічної інспекції від 28 січня 2001 року, не можуть бути прийняті до уваги.

Відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Із матеріалів вказаної адміністративної справи вбачається, що Миколаївська міська рада не брала участі при розгляді вказаної справи, крім того зазначеною постановою не спростовується факт самовільного зайняття земельної ділянки площею 2,04 кв.м під забудовою, яка здійснена ОСОБА_3

Керуючись статтями 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 березня 2013 року в частині способу звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки скасувати, а в частині визначення розміру земельної ділянки, що підлягає поверненню Миколаївській міській раді змінити.

Позов Миколаївського міжрайонного природоохоронного прокурора задовольнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_3 за власний рахунок звільнити самовільно зайняту під гаражем земельну ділянку площею 2,04 кв.м (0,5х4,09) по АДРЕСА_1 та привести її у придатний для використання стан.

Ухвали Центрального районного суду від 13 вересня 2013 року та 17 вересня 2013 року про виправлення описок скасувати.

В частині розподілу судових витрат судове рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді